ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 824/15/22

20 жовтня 2021 року в справі № 88/2021 та рішень судів першої та апеляційної інстанцій

31 січня 2022 року Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом») звернулось до суду з заявою про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 жовтня 2021 року у справі № 88/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до ДП «НАЕК «Енергоатом» про стягнення боргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 червня 2022 року в задоволенні заяви ДП «НАЕК «Енергоатом» про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від

20 жовтня 2021 року у справі № 88/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до ДП «НАЕК «Енергоатом» про стягнення боргу відмовлено.

У серпні 2022 року ДП «НАЕК «Енергоатом» подало до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 червня

2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове рішення, яким заяву про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 жовтня 2021 року у справі

№ 88/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до

ДП «НАЕК «Енергоатом» про стягнення боргу задовольнити. Крім того, ДП «НАЕК «Енергоатом»просило судові витрати понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на IEC Industrie Export GmbH (Німеччина).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2022 рокуапеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» залишено без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 06 червня 2022 року - без змін.

В судовому засіданні, яке відбулося 29 вересня 2022 року, до закінчення судових дебатів у справі представник позивача - Муляр Є. Г. повідомив, що протягом п`яти днів після ухвалення Верховним Судом судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги він надасть докази про понесені Industrie Export GmbH (Німеччина) витрати на правничу допомогу на стадії апеляційного провадження в розмірі 350,00 євро.

В судовому засіданні, яке відбулося 29 вересня 2022 року, представник

ДП «НАЕК «Енергоатом» - Гвоздицький К. О. просив відмовити Industrie Export GmbH (Німеччина) в задоволенні клопотання, викладеного у відзиві на апеляційну скаргу, про стягнення витрат на правничу допомогу. При цьому зазначив, що визначений Industrie Export GmbH (Німеччина) розмір адвокатського гонорару в сумі 350,00 євро не доведений документально, не відповідає складності справи та обсягу наданих адвокатами послуг, такі витрати не мають характеру необхідних і не є співмірними із виконаною роботою, отже їх розмір є необґрунтованим.

у зв`язку з переглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції

06 жовтня 2022 року представник IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) подав до Верховного Суду заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, в якій просить: вирішити питання про розподіл судових витрат IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 350,00 євро; ухвалити додаткове рішення, яким задовольнити заяву в повному обсязі та покласти вказані витрати на ДП «НАЕК «Енергоатом».

Заява мотивована тим, що у зв`язку з наданням Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «КОПУСЬ І МУЛЯР» консультації заявнику, формуванням правової позиції, підготовкою та поданням відзиву на апеляційну скаргу у цій справі, участю в судовому засіданні, підготовкою та поданням цієї заяви, IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) понесла витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 350,00 євро, що підтверджується: додатковою угодою від 22 серпня 2022 року № 3 до Договору про надання правової допомоги від 30 березня 2021 року № KMLF/21/2021; рахунком та квитанцією про оплату гонорару від 03 жовтня 2022 року, а також банківською випискою від 04 жовтня 2022 року, доданими до заяви.

25 жовтня 2022 року від представника ДП «НАЕК «Енергоатом» надійшло клопотання, в якому він просить у задоволенні вимог щодо розподілу судових витрат позивача на правову допомогу у розмірі 350,00 євро відмовити, а у разі задоволення - зменшити їх розмір.

Вказане клопотання мотивоване тим, що витрати IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) на правничу допомогу у зв`язку з переглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції не доведені документально, а їх розмір є завищеним, оскільки не відповідає складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, часу, витраченим на надання цих послуг, та є неспівмірним ні з ціною позову, ні з сумою коштів, стягнутих на користь позивача за рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 жовтня 2021 року у справі № 88/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до ДП «НАЕК «Енергоатом» про стягнення боргу. Крім того, під час ухвалення рішення міжнародним комерційним арбітражним судом питання про витрати на правову допомогу вже розглянуто, з урахуванням розміру задоволених вимог.

Надані адвокатами послуги носять не правовий, а технічно-організаційний характер, оскільки справа стосується перевірки наявності підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу, а не вирішення спору по суті.

27 жовтня 2022 року представник IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) подав до суду заперечення на клопотання про відмову чи зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому зазначено, що усі аргументи та міркування представника ДП «НАЕК «Енергоатом» щодо відсутності підстав для стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі є необґрунтованими.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2022 року справу за заявою IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27 жовтня 2022 року о 10:00 годині за адресою: проспект Повітрофлотський, 28, м. Київ з повідомленням учасників справи.

В судовому засіданні представник ДП «НАЕК «Енергоатом» - Гвоздицький К. О. просив відмовити Industrie Export GmbH (Німеччина) в задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Представник Industrie Export GmbH (Німеччина) - адвокат Муляр Є. Г. просив заяви про відшкодування судових витрат, понесених IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним переглядом справи, задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши наведені в заяві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про часткове задоволення заяви з огляду на таке.

У пункті 3 частини першої, частині третій статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14- 382цс19) зробила висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката,в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі

№ 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі

№ 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновок, що «саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відзиві на апеляційну скаргу представник IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) - адвокат Муляр . Г. просив, зокрема покласти на ДП «НАЕК «Енергоатом» витрати на правову допомогу, понесені особою, інтереси якої він представляє, що пов`язані з апеляційний розглядом справи.

Крім того, в судовому засіданні, яке відбулося 29 вересня 2022 року, до закінчення судових дебатів у справі представник IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) - Муляр Є. Г. також зробив відповідну заяву про розподіл судових витрат і протягом п`яти днів після ухвалення Верховним Судом 29 вересня 2022 року постанови в цій справі, тобто з дотриманням визначених частиною восьмою статті 141 ЦПК України строків та порядку, - подав докази про розмір витрат, понесених IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) на професійну правничу допомогу в зв`язку з переглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції.

Так, на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) у зв`язку з переглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, його представник надав:

- Договір про надання правової допомоги від 30 березня 2021 року

№ KMLF/20/2021, укладений між Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «КОПУСЬ І МУЛЯР» та IEC Industrie Export GmbH (Німеччина);

- додаткову угоду № 3 до Договору про надання правової допомоги від

30 березня 2021 року № KMLF/20/2021, укладену 22 серпня 2022 року між Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «КОПУСЬ І МУЛЯР» та IEC Industrie Export GmbH (Німеччина), за умовами якої Адвокатське об`єднання зобов`язалося здійснювати представництво Клієнта в Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду у апеляційному провадженні щодо ухвали Київського апеляційного суду від 06 червня 2022 року у справі № 824/15/22 щодо скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 жовтня 2021 року у справі № 88/2021 (пункт 1); загальна сума Додаткової угоди (сума гонорару Адвокатського об`єднання) становить 350,00 євро, які Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню протягом трьох робочих днів з дати укладення цієї угоди (пункт 2);

- рахунок від 29 вересня 2022 року № 21/2022/5 на оплату, передбачених Додатковою угодою, послуг в сумі 350,00 євро;

- квитанцію від 03 жовтня 2022 року на суму 350,00 євро;

- банківську виписку від 04 жовтня 2022 року про переведення IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) на рахунок Адвокатського об`єднання «Юридична фірма «КОПУСЬ І МУЛЯР» грошових коштів в сумі 350,00 євро за вищевказаним рахунком № 21/2022/5;

- ордер про надання IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) правничої допомоги у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду адвокатом Муляром Є. Г. від 22 серпня 2022 року серії № 1230037;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 02 липня 2018 року серії КВ № 000240, видане Радою адвокатів міста Києва Муляру Є. Г.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що у суді апеляційної інстанції представник IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) подав відзив на апеляційну скаргу на

12 сторінках.

Згідно з протоколом судового засідання, в якому брав участь адвокат

Муляр Є. Г., засідання 29 вересня 2022 року тривало 39 хвилин.

У вищезгаданій додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

За умовами Додаткової угоди № 3 до Договору про надання правової допомоги від 30 березня 2021 року № KMLF/20/2021 IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) зобов`язалося оплатити послуги Адвокатського об`єднання «Юридична фірма «КОПУСЬ І МУЛЯР» у євро. За офіційним курсом Національного банку України на 27 жовтня 2022 року, тобто на день вирішення Верховним Судом питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу (1 євро = 36,64 грн), 350,00 євро становить 12 824,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що суд має право у своєму судовому рішенні вказувати про стягнення грошової суми в іноземній валюті, у якій і підлягає тоді його виконання (дивитись, наприклад, постанови Великої Плати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі

№ 761/12665/14-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц та у справі № 464/3790/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц).

У зв`язку з цим, враховуючи договірні умови оплати IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) адвокатських послуг, Верховний Суд визначає відшкодування витрат на правничу допомогу в євро.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у справі № 22-з/824/392/2022 (провадження № 61-5124ав22).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

З огляду на наявність клопотання ДП «НАЕК «Енергоатом» про зменшення розміру правничої допомоги, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі та відсутність у тексті додаткової угоди умов щодо форми і порядку обчислення адвокатського гонорару, проаналізувавши обсяг наданих Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «КОПУСЬ І МУЛЯР» послуг, колегія суддів вважає, що заява IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції підлягає задоволенню частково на суму 200,00 євро (станом на 27 жовтня 2022 року, тобто на дату ухвалення додаткового судового рішення у цій справі, за офіційним курсом Національного банку України складає еквівалент 7 328,00 грн), що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Таким чином, оскільки постановою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» залишено без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 06 червня 2022 року - без змін, проте не вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, то наявні підстави для ухвалення додаткової постанови у цій справі та часткового задоволення заяви IEC Industrie Export GmbH (Німеччина).

Керуючись статтями 141, 270, 382 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду