ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 560/1746/20

1. В березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» (далі - позивач, ТОВ «Гіпербуд») звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі також - відповідач, ДАБІ України), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Проспект» (далі - ОК «Житлово-будівельний кооператив «Проспект»), Чернівецька міська рада, в якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі дозволу ТОВ «Гіпербуд» на об`єкт будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом по проспекту Незалежності, 131 в м. Чернівці, 2; 3 (коригування); 4 та 5 черги будівництва»;

- зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України видати ТОВ «Гіпербуд» дозвіл на виконання будівельних робіт на об`єкт будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом по проспекту Незалежності, 131 в м. Чернівці, 2; 3 (коригування); 4 та 5 черги будівництва».

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 28.01.2020 ТОВ «Гіпербуд» звернулося до Державної архітектурно-будівельної інспекції України із заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкт будівництва "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано - прибудованими торгово - офісними приміщеннями та паркінгом по проспекту Незалежності, 131 в м. Чернівці, 2; 3 (коригування); 4 та 5 черги будівництва" за формою, визначеною в Додатку 10 до Порядку виконання підготовчих і будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №466 від 13.04.2011 в редакції від 01.07.2019 (далі - Порядок №466). При цьому, до заяви були додані документи, вичерпний перелік яких міститься в частині третій статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Всупереч вимог пунктів 29, 31 Порядку №466, відповідач у період з 28.01.2020 по 10.02.2020 (10 робочих днів), жодних відомостей щодо видачі дозволу чи відмови у видачі дозволу позивачу не надав. Тому, згідно з приписами частини п`ятої статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пункту 31-1 зазначеного Порядку №466 позивач 13.02.2020 звернувся до Державної архітектурно-будівельної інспекції України з проханням про вжиття протягом десяти робочих днів заходів, пов`язаних з видачею дозволу або відмовою в його видачі. Державна архітектурно-будівельна інспекція України у період часу з 17.02.2020 по 28.02.2020 (10 робочих днів) жодних відомостей щодо розгляду такого звернення позивачу не надала. Наведене, на думку позивача, свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, наслідком чого є звернення до суду з цим позовом.

3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.11.2020 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі дозволу ТОВ «Гіпербуд» на об`єкт будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом по проспекту Незалежності, 131 в м. Чернівці, 2; 3 (коригування); 4 та 5 черги будівництва».

Визнано протиправною та скасовано відмову Державної архітектурно-будівельної інспекції України у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 11.02.2020 №ІУ 133200420830 на об`єкт «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом по проспекту Незалежності, 131 в м. Чернівці, 2; 3 (коригування); 4 та 5 черги будівництва».

Зобов`язано Державну архітектурно-будівельну інспекцію України видати ТОВ «Гіпербуд» дозвіл на виконання будівельних робіт на об`єкт будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом по проспекту Незалежності, 131 в м. Чернівці, 2; 3 (коригування); 4 та 5 черги будівництва».

Стягнуто на користь ТОВ «Гіпербуд» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що твердження відповідача про те, що за результатами розгляду заяви ТОВ "Гіпербуд" про отримання дозволу на виконання будівельних робіт від 11.02.2020 № ІУ 133200420830 на об`єкт "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом по проспекту Незалежності, 131 в м. Чернівці, 2; 3 (коригування); 4 та 5 черги будівництва" Державною архітектурно-будівельною інспекцією України надано відмову у видачі такого дозволу, є безпідставними, оскільки відповідач не належним чином зокрема, а ні в письмовій, а ні в електронній формах не повідомив позивача про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт. На підставі вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що дозвіл на виконання будівельних робіт на об`єкт будівництва "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом по проспекту Незалежності. 131 в м. Чернівці. 2: 3 (коригування); 4 та 5 черги будівництва" є виданим в силу частини п`ятої статті 37 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності".

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що причиною відмови відповідача у видачі дозволу було неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу дозволу, а також встановлення невідповідності поданих документів вимогам чинного законодавства України. Проте, з наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що ТОВ "Гіпербуд" звертаючись до відповідача разом з поданою заявою надано усі передбачені Законом "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядком №466, а тому підстав для відмови з вказаних причин у відповідача не було.

5. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2021 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.11.2020 скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Гіпербуд» відмовлено повністю.

6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаюче нове про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, зазначивши, що дозвіл на виконання будівельних робіт на об`єкт будівництва "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом по проспекту Незалежності, 131 в м. Чернівці. 2: 3 (коригування); 4 та 5 черги будівництва" є виданим в силу частини п`ятої статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також, що відповідачем допущено бездіяльність при розгляді поданих документів на отримання дозволу, оскільки таке рішення було прийняте протягом десяти робочих днів, а неотримання такого рішення позивачем в цей же період не є підставою вважати, що відповідачем не розглянуто заяву позивача і не прийнято жодного належного рішення.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, вважаючи належним способом захисту позивача саме вихід за межі позовних вимог, скасовуючи відмову у видачі дозволу і фактично зобов`язуючи надати дозвіл, мав би дослідити усі підстави в межах законодавства для надання такого дозволу або відмови у наданні (належність усіх документів, їх відповідність вимогам законодавства, дійсність цих документів, розумність та реальність виконання цих документів, правильність оформлення та інше). Тобто, суд першої інстанції фактично вирішив питання, яке не було предметом позову, не досліджуючи усіх обставин, які в подальшому можуть мати негативний наслідок. Крім того, суд першої інстанції фактично перейняв на саме дискреційні повноваження відповідача.

Разом з цим, колегія суддів апеляційного суду перевіривши підстави відмови, а саме невідповідність поданих документів вимогам законодавства та неподанням необхідних документів для прийняття рішення про видачу дозволу, встановила відсутність ряду документів та невідповідність певних документів вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", іншим законам та підзаконним нормативно-правовим актам. За таких обставин у відповідача були наявні всі підстави для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу.

7. Не погоджуючись з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2021, позивач подав касаційну скаргу на вказане судове рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що зі змісту статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вбачається, що факт відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт пов`язується з видачею такої відмови заявнику у письмовій формі, а не просто із фактом прийняття відповідного рішення органом державного архітектурно-будівельного контролю. Таким чином, дозвіл на виконання будівельних робіт об`єкт будівництва "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом по проспекту Незалежності, 131 в м. Чернівці. 2: 3 (коригування); 4 та 5 черги будівництва" є виданим в силу частини п`ятої статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. 19.04.2021 у автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстрована вказана касаційна скарга.

10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Бучик А.Ю., Тацій Л.В.

11. Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Гіпербуд» на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2021 у справі за вищевказаним позовом.

12. Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2022 справу призначено до касаційного розгляду у судовому засіданні.

13. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "Гіпербуд" звернулося до Державної архітектурно-будівельної інспекції України з заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкт "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано - прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом по проспекту Незалежності, 131 в м. Чернівці, 2; 3 (коригування); 4 та 5 черги будівництва".

14. Заява, оформлена відповідно до додатку 10 до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 №747), отримана відповідачем 28.01.2020 та зареєстрована за вхідним №40-30/2801-6.

15. До заяви були додані документи, вичерпний перелік яких міститься в частині 3 статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

16. У зв`язку з відсутністю відомостей щодо результатів розгляду звернення, позивач 13.02.2020 звернувся до Державної архітектурно-будівельної інспекції України з проханням на підставі частини п`ятої статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вжити заходів, пов`язаних з видачею дозволу на початок виконання будівельних робіт, щодо видачі якого ТОВ "Гіпербуд" зверталось 28.01.2020, або відмовою в його видачі. Зазначений лист отриманий відповідачем 17.02.2020.

17. Рішення, за результатами розгляду відповідачем звернення позивач не отримав.

18. ТОВ "Гіпербуд", вважаючи, що бездіяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі дозволу на об`єкт "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано - прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом по проспекту Незалежності, 131 в м. Чернівці, 2; 3 (коригування); 4 та 5 черги будівництва" є протиправною та такою, що порушує його права, звернувся з позовом до суду.

19. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

20. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Відповідно до статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» (далі також - Закон №687-XIV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

22. Статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011 визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

23. Державна архітектурно-будівельна інспекція України діє відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 №294 (далі також - Положення про ДАБІ України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

24. ДАБІ України відповідно до покладених на неї завдань у визначених законодавством випадках видає дозволи на виконання будівельних робіт, повідомлення про внесення змін до них, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт та відповідно до пункту 7 Положення про ДАБІ здійснює свої повноваження безпосередньо через апарат та через свої територіальні органи (підпункт 8 пункту 4 Положення про ДАБІ України).

25. Процедура виконання будівельних робіт регулюється приписами статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядком виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (далі - Порядок №466 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

26. Частинами першою та другою статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

27. Частиною третьою статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що для отримання дозволу подається заява, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);

3) проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;

4) копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту;

5) копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

6) інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати;

7) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначаються Кабінетом Міністрів України.

28. Частиною четвертою статті 37 цього Закону встановлено, що відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається заявнику в письмовому вигляді з відповідним обґрунтуванням у строк, передбачений для видачі дозволу.

Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є:

1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;

2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

29. Норми аналогічного змісту закріплені у пунктах 28, 30 Порядку №466.

30. Окрім цього, згідно з пунктом 31 Порядку №466 у разі прийняття рішення про відмову у видачі дозволу орган державного архітектурно-будівельного контролю надсилає замовнику (його уповноваженій особі) протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви відмову з обґрунтуванням причин за формою, наведеною у додатку 11 до цього Порядку. Замовник може після усунення недоліків, що спричинили прийняття рішення про відмову у видачі дозволу, повторно звернутися до органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо видачі дозволу. Рішення про відмову у видачі дозволу оприлюднюється на офіційному веб-сайті відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю протягом одного робочого дня після його прийняття.

31. Форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт наведена у додатку 11 до Порядку №466, з якого, зокрема, вбачається, що така повинна містити не лише причини відмови у наданні дозволу на виконання будівельних робіт, а саме їх обґрунтування.

32. Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судами попередніх інстанцій ТОВ "Гіпербуд" подано до відповідача заяву про видачу дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкт "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом по проспекту Незалежності, 131 в м. Чернівці, 2; 3 (коригування); 4 та 5 черги будівництва", що була зареєстрована 28.01.2020 ДАБІ України за № 40-30/2801-6.

33. Відповідно до відомостей відкритої системи розгляду дозвільних документів (прозора ДАБІ) кінцевий термін розгляду заяви ТОВ "Гіпербуд" - 11.02.2020 (скріншот із офіційного веб-сайту Інспекції, який міститься в матеріалах справи).

34. Позивач наголошує, що в період з 28.01.2020 (дата звернення з заявою) по 10.02.2020, а саме протягом 10 робочих днів визначених у законодавстві для розгляду заяви з дня її реєстрації, від відповідача жодних відомостей щодо видачі дозволу чи відмови у видачі дозволу на адресу позивача не надходило.

35. Апеляційний суд з цього приводу дійшов висновку, що неотримання позивачем жодних відомостей щодо видачі дозволу не може свідчити про те, що відповідачем не прийнято рішення у встановлений строк про надання дозволу або відмову у його видачі з обґрунтуванням причин та за формою, наведеною у додатку 11 до Порядку виконання підготовчих і будівельних робіт.

36. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з таким висновком апеляційного суду, з огляду на наступне.

37. Як зазначено вище, статтею 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначаються Кабінетом Міністрів України.

38. Так, відповідно до пункту 29 Порядку №466 орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви приймає рішення про надання дозволу або відмову у його видачі.

39. Пунктом 31 Порядку №466 передбачено, що у разі прийняття рішення про відмову у видачі дозволу орган державного архітектурно-будівельного контролю надсилає замовнику (його уповноваженій особі) протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви відмову з обґрунтуванням причин за формою, наведеною у додатку 11 до цього Порядку.

Замовник може після усунення недоліків, що спричинили прийняття рішення про відмову у видачі дозволу, повторно звернутися до органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо видачі дозволу.

Рішення про відмову у видачі дозволу оприлюднюється на офіційному веб-сайті відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю протягом одного робочого дня після його прийняття.

40. Аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку, що в законодавстві чітко передбачено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви приймає рішення про надання дозволу або відмову у його видачі, при цьому у разі прийняття рішення про відмову у видачі дозволу орган державного архітектурно-будівельного контролю надсилає замовнику (його уповноваженій особі) протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви відмову з обґрунтуванням причин за формою, наведеною у додатку 11 до цього Порядку.

41. В матеріалах справи відсутні докази надсилання (ані в письмовій, ані в електронній формах) відповідачем замовнику (його уповноваженій особі) протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви від 28.01.2020 відмови з обґрунтуванням причин за формою, наведеною у додатку 11 до цього Порядку.

42. Висновки апеляційного суду про те, що з листа ДАБІ України №40-304-681/20 від 12.08.2020 та додатку до нього (реєстру про відправлення листів загальної пошти) вбачається, що позивачу було направлено відповідь (відмову у видачі дозволу від 11.02.2020) 19.02.2020 за №40-30/2801-6, є необґрунтованими, оскільки з вказаного реєстру про відправлення листів загальної пошти неможливо встановити вміст такого відправлення та наявність в ньому відмови від 11.02.2020, а тому зазначений доказ не доводить дотримання відповідачем вимог пункту 31 Порядку №466.

43. Інші докази направлення позивачу протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви відмови у видачі дозволу в матеріалах справи відсутні та обставини справи з цього приводу апеляційним судом не з`ясовувались.

44. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ТОВ «Гіпербуд» серед доводів, зазначає про витребування судом першої інстанції від відповідача документів, відсутність яких створює перешкоди для прийняття судом законного та обґрунтованого рішення. Однак, відповідач вимоги ухвал про витребування доказів не виконав. Вказаним доводам позивача апеляційним судом не надано оцінки.

45. Суд апеляційної інстанції не усунув вищевказаних недоліків щодо з`ясування фактичних обставин справи, натомість погодився з висновками відповідача про те, що оскільки рішення про відмову у видачі дозволу відповідачем прийнято, то бездіяльності з боку відповідача не було.

46. Разом з тим, колегія суддів вважає, що без з`ясування факту виконання відповідачем пункту 31 Порядку №466 та направлення позивачу протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви, поданої 28.01.2020, відмови з обґрунтуванням причин за формою, наведеною у додатку 11 до цього Порядку неможливо встановити чи була з боку ДАБІ України протиправна бездіяльність щодо видачі дозволу ТОВ «Гіпербуд».

47. Як наслідок без встановлення наявності/відсутності бездіяльності відповідача щодо видачі дозволу неможливо однозначно стверджувати про неможливість застосування в даному випадку частини п`ятої статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка передбачає, що у разі якщо протягом зазначеного строку не буде видано дозвіл на виконання будівельних робіт або відмову в його видачі, право на виконання будівельних робіт виникає на десятий робочий день з дня реєстрації письмового звернення, направленого рекомендованим листом до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а дозвіл вважається виданим.

48. Отже, фактично апеляційний суд не перевірив обставини, які є визначальними при вирішенні цієї справи.

49. Без з`ясування вказаних обставин та надання таким оцінки, апеляційний суд передчасно дійшов висновку про відсутність в діях відповідача ознак протиправної бездіяльності щодо видачі дозволу ТОВ «Гіпербуд» на об`єкт будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом по проспекту Незалежності, 131 в м. Чернівці, 2; 3 (коригування); 4 та 5 черги будівництва»;

50. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що виходячи зі змісту спірних у цій справі правовідносин та ураховуючи вищенаведені законодавчі приписи, апеляційним судом не встановлено обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, оскільки не перевірено ці обставини належними та допустимими доказами.

51. Також колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про належне виконання вимог законодавства, у зв`язку з тим, що відмова у видачі дозволу була розміщена на офіційному веб-сайті Інспекції, оскільки такої форми повідомлення заявника чинне законодавство України не передбачає, натомість пункт 31 Порядку №466 чітко містить обов`язок ДАБІ України надсилати замовнику (його уповноваженій особі) таку відмову.

52. Поряд із цим, згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

53. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

54. Як зазначається у Рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 №16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині 3 статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).

55. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

56. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

57. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

58. У пункті 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Проніна проти України" (заява №63566/00), пункту 13 рішення у справі "Петриченко проти України" (заява №2586/07) та пункту 280 рішення у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява №42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

59. Крім цього, у пункті 42 рішення у справі "Бендерський проти України" (заява №22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (…). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

60. Таким чином, згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, можна дійти висновку про такі критерії умотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.

61. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

62. За таких обставин, переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що відповідно до приписів статті 353 КАС України є обов`язковою підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

63. При новому розгляді спору суду необхідно: надати оцінку всім твердженням та аргументам сторін, дослідити надані сторонами докази (у тому числі, вчинити передбачені процесуальним законом дії з метою витребування доказів, необхідних для правильного вирішення спору); на підставі додатково встановлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення, а також належним чином аргументувати свої висновки.

Керуючись статтями 327, 341, 343, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,