ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 757/35927/20-ц

1. Описова частина

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (далі - ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива») Кашути Д. Є. про поновлення строку позовної давності.

Позовна заява мотивована тим, що він є вкладником ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива».

Після запровадження в банку з 24 червня 2015 року тимчасової адміністрації та закінчення строку дії депозитних договорів, він звернувся до відповідача із письмовою заявою щодо повного розрахунку по договорах, на яку отримав відповідь, що відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2 задоволення вимог вкладників та примусове стягнення майна під час тимчасової адміністрації не здійснюється. В подальшому спілкування з працівниками відповідача впродовж років відбувалося в телефонному режимі.

25 липня 2018 року він звернувся до відповідача з черговою письмовою заявою, відповіді на яку не отримав, у якій просив надати письмову інформацію щодо будь-яких змін в діяльності банку.

На початку липня 2019 року він звернувся до відповідача із заявою про визнання його кредитором ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива», на яку отримав відповідь, що він пропустив 30-денний строк з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, протягом якого кредитори банку мають право заявити уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію свої вимоги до банку, та рекомендовано звернутися до суду для поновлення строку.

Вважав, що вказаний строк пропущений з поважних причин, оскільки він не є передплатником і читачем газети «Голос України», подібна форма комунікації не передбачена умовами укладеного договору.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд поновити строк позовної давності стосовно визнання його кредитором ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» та включити його до реєстру вкладників, що мають право на отримання компенсації відповідно до статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2020 року у складі судді Волкової С. Я. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» регламентований чіткий порядок звернення кредиторів із вимогами про забезпечення відшкодування коштів за вкладами, зокрема, щодо включення їх до реєстру кредиторів на повернення банківських вкладів, правові підстави задоволення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб таких вимог. Порушення кредитором установленого цим Законом 30-денного строку для звернення з вимогами про забезпечення відшкодування коштів (в тому числі за вкладами) виключає наявність правових підстав для їх прийняття уповноваженою особою Фонду за умови дотримання Фондом порядку оповіщення кредиторів про ліквідацію банку.

Встановлено, що 24 травня 2019 року у офіційному друкованому виданні газеті Верховної Ради України «Голос України» № 96 (7102) була оприлюднена інформація щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива», а отже, з урахуванням частини п`ятої статті 45, частини першої статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», граничною датою для звернення із заявою про визнання вимог кредитора ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» було 24 червня 2019 року. Із заявою про визнання вимог кредитора ОСОБА_1 звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» Кашута Д. Є. лише 02 жовтня 2019 року, у зв`язку з чим у останнього в силу вимог частини восьмої статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не було правових підстав для включення вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку.

Суд вказав, що визначений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 30-денний строк на прийняття вимог кредиторів банку є присічним, тому поновленню чи продовженню не підлягає.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 грудня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 строк позовної давності стосовно визнання його кредитором банку ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» та включено ОСОБА_1 до реєстру вкладників ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива», що мають право на отримання компенсації відповідно до статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що про свої вимоги до банку ОСОБА_1 заявив поза межами встановленого Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 30-денного строку з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, однак, цей Закон не передбачає заборони щодо поновлення такого строку. Вказане узгоджується з приписами пункту 3 частини першої статті 48 Закону, згідно з якою Фонд та його уповноважена особа наділені повноваженнями вносити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що поновлення строку, встановленого частиною першою статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», можливе і воно пов`язується з поважністю причин його пропуску, визнавши при цьому причини пропуску позивачем строку пред`явлення кредиторських вимог до ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» поважними та вказавши, що позбавлення позивача права претендувати на отримання банківських вкладів через пропуск 30-денного строку для звернення до Фонду з вимогами стане для позивача надмірним тягарем і у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не буде пропорційним меті, з якою цей строк у Законі був встановлений.

У січні 2022 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначав неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 910/15373/17, від 27 вересня 2019 року у справі № 910/14465/17, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 757/35927/20 із Печерського районного суду м. Києва.

У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що передбачений імперативними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 30-денний строк на прийняття вимог кредиторів банку є присічним, тому поновленню чи продовженню не підлягає. Вимоги, заявлені після спливу такого строку, вважаються погашеними в будь-якому випадку, незалежно від існування поважності причин такого строку.

Заявник звертав увагу, що згідно з частиною третьою статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна процедура банку вважається завершеною, а відповідно до приписів частини третьої статті 28 цього Закону Фонд гарантування припиняє виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день затвердження ліквідаційного балансу банку.

Вказував, 20 вересня 2021 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 960 затверджено ліквідаційний баланс та звіт про виконання ліквідаційної процедури ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива», після затвердження яких Фонд гарантування закрив накопичувальний рахунок ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива». Зазначена інформація міститься на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб мережі Інтернет, є загальновідомою та не потребує доказування. Отже, вимоги кредиторів до банку, що не були задоволені в результаті ліквідаційної процедури та продажу майна (активів) банку на дату складення ліквідаційного балансу, в силу приписів статті 52 Закону вважаються погашеними.

Судом першої інстанції надана належна правова оцінка доказам і обставинам справи та ухвалено законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , яке безпідставно скасовано судом апеляційної інстанції.

У липні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах, судом вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є вкладником ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива».

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2015 року, яке набрало законної сили 04 грудня 2015 року, стягнуто з ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу № 369350 у розмірі 418,12 євро, інфляційні у розмірі 28,8 євро, 3 % річних у розмірі 18 євро; за договором банківського вкладу № 403247 - 223 000 грн, а також судові витрати в розмірі 3 505,75 грн.

Вказаним судовим рішенням, зокрема, встановлено, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у відповідності до порядку виплати відшкодування за вкладами ОСОБА_1 виплачено 6 887,80 євро, тому за борг договором банківського вкладу № 369350 складає 418,12 євро.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2015 року не виконано.

На підставі постанови правління Національного банку України від 23 червня 2015 року № 408 «Про віднесення ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 червня 2015 року № 121 «Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива», згідно з яким з 24 червня 2015 року у банку запроваджено тимчасову адміністрацію.

21 травня 2019 року у ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» розпочато процедуру ліквідації на підставі рішення № 352-рш правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива», яким відкликано банківську ліцензію № 219 від 11 жовтня 2011 року, та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1268 від 22 травня 2019 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» і делегування повноважень ліквідатора банку».

Відповідно до статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку у газеті «Голос України» № 96 (7102) від 24 травня 2019 року здійснено опублікування відомостей про відкриття ліквідаційної процедури ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача із заявами від 25 липня 2018 року, 02 жовтня 2018 року, 04 грудня 2018 року, 04 січня 2019 року, у яких просив надати інформацію стосовно стану справ в сфері фінансової діяльності банку, роз`яснень щодо механізму повернення коштів по депозитах, які не є гарантованою державою виплатою, передбаченою Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповіді на які не отримав.

02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» Кашути Д. Є. із заявою про визнання його кредитором ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива».

Листом від 08 жовтня 2019 року № 652 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» Кашута Д. Є. у відповідь на заяву позивача вказав, що 24 травня 2019 року у газеті «Голос України» № 96 (7102) відповідно до вимог статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб були опублікуванні відомості про відкриття ліквідаційної процедури ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» і протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори банку мали право заявити уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію свої вимоги до банку шляхом направлення письмової заяви; із посиланням на частину першу статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повідомив позивача про те, що уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону і будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, задоволення вимог окремих кредиторів поза межами ліквідаційної процедури не допускається; повідомив позивача про відсутність правових підстав для задоволення його кредиторських вимог в процесі здійснення ліквідаційної процедури, оскільки такі були заявлені після одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива».

2. Мотивувальна частина

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду відповідає не в повній мірі.

Відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Отже, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та його уповноважена особа наділені правом вносити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

У справі, яка переглядається, предметом спору є зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» на виплату вкладів відповідно до статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже, правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб`єкта господарювання - банку, що ліквідується), які перевищують встановлений законом граничний розмір гарантованого державою відшкодування за вкладом і задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за рахунок коштів, одержаних внаслідок продажу майна банку.

Вимоги вкладників-фізичних осіб у частині, що перевищує гарантовану суму відшкодування за вкладом, сплачену вкладнику Фондом, задовольняються у четвертій черзі (пункт 4 частина перша статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Заявлені у цій справі позовні вимоги не пов`язані з виплатою гарантованої державою суми відшкодування, а зумовлені невиконанням банком зобов`язань за договорами депозиту щодо повернення суми вкладу, яка перевищує встановлений законом граничний розмір гарантованого державою відшкодування за вкладом.

Згідно із частиною п`ятою статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебігу ліквідаційної процедури (частина четверта статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Згідно з частиною першою статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Отже, про свої вимоги до банку кредитор зобов`язаний заявити у межах 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку.

Про свої вимоги до банку у межах 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку ОСОБА_1 не заявив.

Разом з тим Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачає заборони щодо поновлення такого строку у разі його пропуску з поважних причин.

Вказане узгоджується з пунктом 3 частини першої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з яким Фонд та його уповноважена особа наділені повноваженнями вносити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Неможливість вкладників забрати заощадження (депозит) з рахунків у банках через відсутність коштів, через передбачене законом замороження рахунків, або через нездатність національних органів вжити заходів з метою надання таким вкладникам можливості розпоряджатися їхніми заощадженнями Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розглядає як втручання в ефективне користування правом мирно володіти майном, що захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) або як незабезпечення користуванням цим правом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Alisic and Others v. Bosnia and Herzegovina, Croatia, Serbia, Slovenia and the former Yugoslav Republic of Macedonia» від 16 липня 2014 року, заява № 60642/08, § 102).

У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно легітимну мету та чи є захід з втручання у вказане право пропорційним такій меті (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Суханов та Ільченко проти України» («Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine») від 26 червня 2014 року, заява № 68385/10 і 71378/10, § 53).

Принцип пропорційності полягає у встановленні судом справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на майно, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Необхідність досягнення такого балансу відображена у структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу покласти індивідуальний і надмірний тягар (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited» v. Ukraine») від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 168).

Тому, оцінюючи у кожній конкретній справі пропорційність обмежень прав конкретного суб`єкта на підставі тих обставин і фактів, що безпосередньо досліджені судом, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цього суб`єкта, оскільки обмеження його прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Обмеження кредиторів надзвичайно коротким строком на звернення з вимогами про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними, було би непропорційним, а таке втручання у права кредиторів на мирне володіння їх майном - неправомірним.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 755/17365/15-ц (провадження № 14-296цс18) та від 20 червня 2018 року у справі № 553/1642/15-ц (провадження № 14-207цс18).

Встановивши, що ОСОБА_1 є кредитором банку, у визначений законом строк не звернувся до Фонду із заявою про свої вимоги до банку з поважних причин, оскільки є людиною похилого віку, 1940 року народження, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для поновлення вказаного строку, який не є значним,та включення позивача до реєстру кредиторів ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива», що мають право на отримання грошових коштів відповідно до статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Банк і відповідач були обізнані з кредиторськими вимогами позивача, адже, позивач неодноразово зверталася із заявами про повернення коштів по депозитах, які не є гарантованою державою виплатою, передбаченою Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», про роз`яснення механізму їх повернення.

Фонд та його уповноважена особа наділені правом вносити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів. А суди першої й апеляційної інстанцій не встановили обставин, які б могли свідчити про нехтування позивачем правом на звернення про включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива».

Аргументи касаційної скарги про те, що спеціальний закон встановив присічний строк, протягом якого кредитори можуть подати свої вимоги до банку, а не будь-який інший строк на увагу не заслуговують, оскільки Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачає і заборони щодо поновлення такого строку у разі його пропуску з поважних причин, а Фонд та його уповноважена особа наділені повноваженнями вносити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про помилковість висновку апеляційного суду щодо наявності підстав для задоволення позову відхиляються касаційним судом, оскільки врахувавши встановлені обставини у конкретній справі, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про поважність причин пропуску позивачем строку для звернення з відповідною заявою та про наявність підстав для його поновлення, вважаючи, що позбавлення позивача права претендувати на отримання решти банківського вкладу через пропуск 30-денного строку для звернення до фонду з вимогами стане для позивача надмірним тягарем і у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не буде пропорційним меті, з якою цей строк у Законі був встановлений.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції дійшов загалом правильного висновку про задоволення позову, але помилково зазначив про поновлення строку позовної давності стосовно визнання позивача кредитором банку ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива».

Разом з тим, вказане порушення не призвело до неправильного вирішення апеляційним судом спору по суті, тому постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року слід змінити шляхом виключення із резолютивної частини цієї постанови словосполучення «позовної давності».

У відповідності до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду