ВИРОК
секретаря судового засідання ОСОБА_17,
прокурора ОСОБА_18,
потерпілої ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 на вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 20 травня 2021 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 10 вересня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019260000000081, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бжесчь Куявський, поляка, громадянина Республіки Польщі, який тимчасово проживає в АДРЕСА_1 ), зареєстрованого в АДРЕСА_2 ), такого, що не має судимості, і
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Борислава Львівської області, українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_3 ), такого, що не має судимості, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 20 травня 2021 року засуджено:
ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього передбачені ст. 76 КК обов`язки: протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання та роботи;
ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього передбачені ст. 76 КК обов`язки: протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання та роботи.
2. У задоволенні цивільних позовів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 , інтереси яких у судовому засіданні представляв адвокат ОСОБА_19, до Хенріх Верворльт Джі ем бі Ейч Ко текстильна експедиція Ка Джі відмовлено.
3. Згідно з вироком ОСОБА_8 14 лютого 2019 року о 20:13, керуючи технічно справним вантажним автомобілем DAF із напівпричепом марки H&W (реєстраційні номери Федеративної Республіки Німеччини відповідно BOR HV 325 і BOR HV 382), рухаючись в темну пору доби поза межами населеного пункту в адміністративно-територіальних межах Новоселицького району Чернівецької області у крайній правій смузі руху по автодорозі «Н-10» сполученням «Стрий - Івано-Франківськ - Чернівці - Мамалига» зі сторони м. Чернівців у напрямку м. Хотина, усупереч вимогам п. 1.5, підпунктів «б», «д» п. 2.3, п. 10.1, дорожнього знака 4.7 розділу 33 «Дорожні знаки» та горизонтальної розмітки 1.11 розділу 34 «Дорожня розмітка» Правил дорожнього руху (далі - ПДР), на 246 км + 860 м. вказаної автодороги почав виконувати маневр розвороту ліворуч у недозволеному місці, при цьому не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод та небезпеки іншим учасникам руху, хоча мав таку можливість. У цей же час по крайній лівій смузі руху тієї ж автодороги в попутному напрямку з вантажним автомобілем DAF під керуванням ОСОБА_2 із значним перевищенням дозволеної швидкості, а саме зі швидкістю приблизно 133 км/год, їхав ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «Volkswagen Touran» (реєстраційний номер Федеративної Республіки Німеччини НОМЕР_1 ), який допустив порушення вимог п. 1.5, підпунктів «б», «д» п. 2.3, п. п. «ґ» п. 12.6, п. п. «б» п. 12.9 ПДР: проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у виборі швидкості руху, неправильно застосував прийоми керування транспортним засобом, маючи об`єктивну можливість вчасно виявити небезпеку для руху, а саме попутний автопоїзд у складі вантажного автомобіля DAF із напівпричепом H&W під керуванням ОСОБА_2 , який, перебуваючи попереду, здійснював маневр розвороту ліворуч у недозволеному місці, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля. У результаті вказаних дій обвинувачених відбулося зіткнення керованих ними транспортних засобів, унаслідок чого пасажири автомобіля «Volkswagen Touran» отримали: ОСОБА_4 - середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_9 - тілесні ушкодження, від яких загинула на місці пригоди.
4. Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 10 вересня 2021 року вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 20 травня 2021 року щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 скасував у частині вирішення цивільного позову та призначив новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. У решті апеляційний суд залишив вирок суду першої інстанції без змін.
Вимоги та узгоджені доводи осіб, які подали касаційні скарги
5. У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 ставить питання про скасування вироку Новоселицького районного суду Чернівецької області від 20 травня 2021 року та ухвали Чернівецького апеляційного суду від 10 вересня 2021 року і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням норм кримінального процесуального закону. Істотне порушення норм Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) потерпіла убачає в: ухваленні рішення суду апеляційної інстанції незаконним складом суду; відсутності в матеріалах провадження технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції та в порушенні її права на доступ до суду. На обґрунтування своїх вимог потерпіла зазначає, що суддя ОСОБА_21, який був у складі колегії суддів апеляційного суду, яка ухвалою від 16 вересня 2020 року скасувала вирок суду першої інстанції з призначенням нового розгляду в тому ж суді, згідно з вимогами ч. 2 ст. 76 КПК не мав права брати повторної участі в новому провадженні суду апеляційної інстанції. Крім того, потерпіла зазначає, що в томах 7, 8 відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції під головуванням судді ОСОБА_20, а в томі 9 - технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді апеляційної інстанції. Вказує на те, що було порушено її право як потерпілої на оскарження вироку суду першої інстанції через безпідставну відмову суду апеляційної інстанції в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги її представника ОСОБА_10 . Також потерпіла указує, що застосування до засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 правил ст. 75 КК суперечить загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Вважає, що призначене обом засудженим покарання не є достатнім і необхідним для їх виправлення та попередження нових злочинів. Указує на те, що поза увагою суду першої інстанції залишилися ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки у виді смерті однієї особи та отримання інвалідності іншою особою, відношення засуджених до цих наслідків, а також думка потерпілої сторони про необхідність призначення засудженим реального покарання у виді позбавлення волі. Потерпіла акцентує увагу на тому, що ОСОБА_8 умисно грубо порушив ПДР і це спричинило тяжкі наслідки, тому визнання ним вини і щире каяття у вчиненому, які суд визнав обставинами, що пом`якшують покарання, мають виключно формальний характер і не можуть бути підставою для його звільнення від відбування покарання з випробуванням. Звертає також увагу на те, що апеляційний суд, приймаючи рішення про застосування до ОСОБА_2 правил ст. 76 КК, не врахував анкетних даних винуватого, з огляду на які здійснення контролю органами з питань пробації за його поведінкою є неможливим.
Позиції учасників судового провадження
6. Потерпіла ОСОБА_1 підтримала доводи своєї касаційної скарги, просила задовольнити її, скасувавши рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
7. Прокурор ОСОБА_18 вважала, що касаційна скарга потерпілої ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, просила залишити судові рішення щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 без зміни.
8. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження в касаційному суді
9. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 424 КПК у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.
10. Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
11. Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
12. Потерпіла в касаційній скарзі, не оспорюючи висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та правильність кваліфікації їхніх дій за ч. 2 ст. 286 КК, порушує питання про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особам засуджених, неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону України.
13. Як видно з матеріалів кримінального провадження, питання про призначення покарання засудженим ОСОБА_11 і ОСОБА_3 , а також про правильність застосування до них правил ст. 75 КК, не були предметом дослідження суду апеляційної інстанції. Відтак, колегія суддів не має законних підстав для касаційного перегляду вироку суду першої інстанції в частині дотримання місцевим судом положень статей 50 і 65 КК під час призначення покарання винуватим, а також правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 75 КК).
14. Що стосується твердження потерпілої про те, що апеляційним судом було порушено її право на оскарження вироку суду першої інстанції через безпідставну відмову суду апеляційної інстанції в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги її представника ОСОБА_22, ці її доводи вже були предметом перевірки Верховного Суду, про що в матеріалах провадження є мотивована ухвала колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 20 січня 2022 року, а отже ухвала Чернівецького апеляційного суду від 10 вересня 2021 року не підлягає повторному перегляду в касаційному порядку.
Мотиви Суду
15. Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
16. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
17. За правилами ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
18. Апеляційний суд цих вимог закону дотримався.
19. За даними матеріалів справи, місцевий суд відмовив у задоволенні цивільних позовів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 , інтереси яких у судовому засіданні представляв адвокат ОСОБА_19, до Хенріх Верворльт Джі ем бі Ейч Ко текстільна експедиція Ка Джі. Своє рішення суд мотивував тим, що позовні вимоги пред`явлено до неналежного відповідача: лише до роботодавця ОСОБА_2 , а не до моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ), яке зобов`язано здійснити оплату гарантійних виплат на підставі страхового поліса «Зелена картка».
20. Переглядаючи вирок за апеляційною скаргою представника цивільних позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_5, ОСОБА_12 , ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_23, апеляційний суд дійшов висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення цивільного позову. Зокрема, як зазначив апеляційний суд, незважаючи на встановлення того факту, що на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_13 цивільно-правову відповідальність володільця транспортного засобу було застраховано і договір міжнародного страхування «Зелена картка» був дійсний, суд першої інстанції усупереч вимогам ст. 48 Цивільного процесуального кодексу України не вирішив питання щодо заміни неналежного відповідача чи залучення належного відповідача, а дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.
21. З наведених підстав апеляційний суд скасував вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 20 травня 2021 року щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в частині цивільного позову та призначив новий розгляд провадження у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, залишивши цей вирок в іншій частині без змін.
22. Колегія суддів уважає зазначене рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим і таким, що спрямоване на захист прав потерпілої ОСОБА_1 .
23. Переконливих аргументів, які б ставили під сумнів наведені висновки апеляційного суду, касаційна скарга не містить.
24. Доводи заявниці про істотні порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону, які є підставою для скасування вироку та ухвали, а саме через відсутність технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції під головуванням судді ОСОБА_20, а також технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження. Перевіркою встановлено, що вказані технічні носії інформації із зафіксованими на них судовими провадженнями у судах першої та апеляційної інстанціях в матеріалах кримінального провадження є, відповідно, у томі 8 на аркуші 74 та у томі 9 на аркуші 107.
25. Також безпідставним є посилання потерпілої на те, що ухвалу апеляційного суду постановлено незаконним складом суду. Закріплена у ст. 76 КПК заборона повторної участі судді в кримінальному провадженні спрямована на те, щоб запобігти можливій необ`єктивності та упередженості судді, пов`язаним із тим, що він під час своєї попередньої участі у кримінальному провадженні прямо чи побічно висловив свою позицію щодо винуватості підозрюваного чи обвинуваченого (засудженого, виправданого) у вчиненні кримінального правопорушення.
26. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, колегія суддів Чернівецького апеляційного суду, у складі якої був суддя ОСОБА_21, ухвалою від 16 вересня 2020 року скасувала вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 30 квітня 2020 року з призначенням нового розгляду в тому ж суді через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а саме: порушення права обвинувачених на захист, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, а також порушення права потерпілої ОСОБА_1 та її представника (т. 7, а. с. 17-21). Суддя ОСОБА_21 під час попередньої участі прямо чи побічно не висловлював своєї позиції щодо винуватості обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, а отже вимоги ч. 2 ст. 76 КПК у цьому кримінальному провадженні було дотримано.
27. Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, а тому підстав для задоволення скарги немає.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд