ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_15,
прокурора ОСОБА_16,
засудженого ОСОБА_1 ,
в режимі відеоконференції
захисників ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19,
засуджених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представника потерпілих ОСОБА_20,
потерпілої ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 25 квітня 2022 року укримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016060060001042, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Щорсівка Коростенського району Житомирської області, раніше судимого, востаннє 27 липня 2011року вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк
3 роки 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 121КК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Щорсівка Коростенського району Житомирської області, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 125КК України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Щорсівка Коростенського району Житомирської області, раніше судимого, востаннє 27 липня 2011 року вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк
3 роки 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 125КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 08 червня 2021 рокузасуджено до покарання:
ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк
10 років; за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 ухвалено обчислювати з 12 липня 2016 року.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII) зараховано у строк покарання попереднє ув`язнення з 12 липня 2016 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_2 у виді тримання під вартою продовжено до вступу вироку у законну силу, але не довше ніж до 06.08.2021 року.
ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт на строк 100 годин.
Відповідно до ч. 5 ст. 74, п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_1 від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 125 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання, призначеного за ч. 1 ст. 122 КК України, з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_1 залишено особисте зобов`язання.
ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт на строк 100 годин.
Відповідно до ч. 5 ст. 74, п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_3 від покарання, призначеного за ч.1 ст. 125 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання, призначеного за ч. 1 ст.122 КК України, з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
ОСОБА_3 визнано невинуватим за ч. 1 ст. 125 КК України (за обвинуваченням у заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_5 ), та за даним обвинуваченням виправдано.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_3 залишено особисте зобов`язання.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на її користь у відшкодування моральної шкоди 200 000 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 25 квітня 2022 року вирок суду першої інстанціїщодо ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишено без змін.
За обставин, викладених у вироку, 11 липня 2016 року, близько 23 год, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 перебували біля кафе «Полісся», яке розташоване в с. Поліське Коростенського району Житомирської області по вул. Краснопільська, 4, де вживали спиртні напої. Між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , які перебували у стані алкогольного сп`яніння, виникла сварка, яка переросла у бійку, в ході якої у ОСОБА_2 на ґрунті особистих неприязних відносин, що сформувалися в результаті конфлікту, раптово виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_6 . Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_2 наніс по життєво - важливих органах потерпілого - в ділянку голови не менше трьох ударів дерев`яною битою, належною останньому, яку на прохання потерпілого на місце події привіз ОСОБА_8 у багажнику належного йому автомобіля. Такими своїми діями ОСОБА_2 заподіяв смерть ОСОБА_6 , яка настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми.
В ході умисного вбивства ОСОБА_2 заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя та знаходяться в причинному зв`язку з настанням смерті.
В цьому ж місці та в цей час, у бійку втрутилися ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які на ґрунті особистих неприязних відносин, що сформувалися в результаті конфлікту, з метою заподіяння шкоди здоров`ю ОСОБА_6 , нанесли останньому спільно з ОСОБА_2 численні (не менше 24) удари кулаками та ногами по різним частинам тіла, чим спричинили потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які в причинному зв`язку з настанням смерті не знаходяться, а також тілесні ушкодження, що відносяться до категорії легких.
В цей же час у бійку втрутився ОСОБА_7 , після чого ОСОБА_1 , з мотивів запобігання його втручанню в конфлікт, з метою спричинення шкоди здоров`ю останнього, умисно наніс йому один удар кулаком в обличчя, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, як такі, що потягли за собою тривалий розлад здоров`я. Після цього ОСОБА_2 , з мотивів запобігання втручанню ОСОБА_7 в конфлікт, з метою спричинення шкоди здоров`ю останнього, умисно наніс один удар дерев`яною битою по голові потерпілого, чим заподіяв тілесні ушкодження, що відносяться до категорії тяжких, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
Після цього ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_5 , яка також втрутилась в бійку, та з мотивів запобігання втручанню останньої в конфлікт умисно схопив своїми руками за її руки та утримував, чим заподіяв ОСОБА_5 тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров`я.
Крім того, згідно обвинувального акта, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що наніс ОСОБА_5 один удар дерев`яною битою по тілу, від якого у неї запаморочилось в голові, при цьому свідомість вона не втрачала, чим заподіяв їй легкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначених покарань ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених через м`якість, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що зібрані у кримінальному провадженні докази є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчинені умисного вбивства ОСОБА_6 з хуліганських мотивів. Натомість, вказані докази у своїй сукупності не отримали належної оцінки суду першої інстанції, який, не навівши переконливих мотивів прийнятого рішення, дійшов необґрунтованого висновку про перекваліфікацію дій засуджених: ОСОБА_2 з п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 115 КК України, ОСОБА_1 з п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 125 КК України, ОСОБА_3 з п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 125 КК України.
Також зазначає, що у зв`язку з безпідставною та невмотивованою перекваліфікацією дій ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , призначене засудженим покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених.
Вважає, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням вимог ст. 419 КПК України, оскільки не перевірені належним чином доводи сторони обвинувачення щодо правильності застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність по епізоду з потерпілим ОСОБА_6 , що ставить під сумнів законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор частково підтримав доводи касаційної скарги.
Захисники ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та засуджені ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заперечили щодо задоволення касаційної скарги прокурора, просили ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Потерпіла ОСОБА_4 та представник потерпілих ОСОБА_24 просили касаційну скаргу задовольнити.
Від потерпілого ОСОБА_7 надійшло клопотання про проведення касаційного розгляду без його участі.
Потерпіла ОСОБА_5 була належним чином повідомлена про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилася, повідомлення про поважність причин неприбуття до Суду від неї не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і вона повинна відповідати вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.
Як зазначено в ч. 2 ст. 419 КПК України, у разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляцію визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи і обґрунтувати кожен із них, при цьому суд має навести правове обґрунтуваннясвоєї позиції, яке не може бути суперечливим та ставити під сумнів прийняте рішення.
Тобто суд апеляційної інстанції повинен перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права.
До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.
Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор подав апеляційну скаргу, у якій, не погоджуючись із перекваліфікацією дій обвинувачених: ОСОБА_2 з п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 115 КК України, ОСОБА_1 з п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 125 КК України, ОСОБА_3 з п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 125 КК України, просив вирок суду першої інстанції скасувати і ухвалити новий вирок, яким визнати їх винуватими за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити відповідне покарання.
Наводячи конкретні доводи на обґрунтування заявлених вимог, прокурор, поміж іншого, по суті заперечував відповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також указував на наявність доказів, які необхідно повторно дослідити, оскільки вони не отримали належної правової оцінки, що потягло за собою неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
За наслідками апеляційного розгляду суд визнав апеляційну скаргу прокурора безпідставною.
Проте суд апеляційної інстанції в ухвалі не спростував належним чином доводів прокурора та не навів достатніх мотивів прийнятого рішення, зокрема, по суті залишилося без аргументованої вичерпної відповіді твердження прокурора про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що стороною обвинувачення не надано достатніх доказів того, що удари битою по голові, які спричинили смерть ОСОБА_6 , наносили також ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , і що засуджені скоїли умисне вбивство потерпілого з хуліганських мотивів.
Так, в обгрунтування вказаних доводів апеляційної скарги прокурор посилався на:
- показання у судовому засіданні свідка ОСОБА_8 та зміст протоколу проведеного зі свідком слідчого експерименту з відеозаписом від 10.10.2016 року, який зазначав, що бачив, як ОСОБА_3 наніс битою по голові ОСОБА_6 близько 4 ударів, після чого биту взяв ОСОБА_1 , який продовжив наносити нею удари по спині, шиї та голові потерпілого;
- протокол слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_5 з відеозаписом від 10.10.2016 року, в ході проведення якого остання підтвердила, що ОСОБА_3 , тримаючи біту двома руками, наніс 3 удари ОСОБА_6 по шиї та голові;
- показання потерпілого ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_2 першим схопив ОСОБА_6 за груди, вони впали на землю, розпочалася бійка, в яку втрутилися ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , хто бив та куди не бачив, чув лише удари. Наголошує, що брати били ОСОБА_6 втрьох, чітко бачив, як ОСОБА_1 наніс йому удар в обличчя, від чого він втратив свідомість;
- протокол слідчого експерименту із відеозаписом за участю свідка
ОСОБА_9 від 26.10.2016 року, який зазначав, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 били ОСОБА_6 ногами, коли останній лежав на землі та не захищався. Далі в руках ОСОБА_3 він побачив біту, якою обвинувачений наніс 2-3 удари потерпілому, куди саме не помітив.
За результатами перевірки матеріалів кримінального провадження було встановлено, що суд апеляційної інстанції провів часткове судове слідство, були досліджені та переглянуті відеозаписи протоколів проведення слідчих експериментів від 10.10.2016 року за участю ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , однак в оскаржуваній ухвалі не наведено змісту вказаних доказів, їх належним чином не перевірено, та вказаний суд не провів ретельного аналізу усієї сукупності зібраних по справі доказів і не надав їм відповідної оцінки з урахуванням конкретних доводів апеляційної скарги з посиланням на відповідні докази.
Таким чином процедуру апеляційного перегляду було здійснено без додержання приписів ст. 2 КПК України, фактично суд апеляційної інстанції у своєму рішенні продублював зміст вироку суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, її зміст не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки вказаний суд не проаналізував належним чином зібраних у провадженні доказів у їх сукупності, не навів належних мотивів для спростування доводів касаційної скарги прокурора та дійшов передчасних висновків про правильність застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність по епізоду з потерпілим ОСОБА_6 .
З огляду на наведене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню на підставі пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 438 КПК України з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора - частковому задоволенню.
Під час нового розгляду кримінального провадження апеляційному суду слід врахувати зазначене, дослідити всі обставини, які мають правове значення, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційних скаргах, оцінити сукупність зібраних доказів в їх взаємозв`язку та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення відповідно до вимог статей 370, 419 КПК України.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд