ПОСТАНОВА
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обставини справи
1. Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 листопада 2020 року ОСОБА_2 засуджено за частиною 2 статті 307 КК із застосуванням статті 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і відповідно до статті 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
2. Суд визнав доведеним, що у невстановлений час, але не пізніше 12:00 13 січня 2018 року засуджений придбав у невстановленої особи наркотичний засіб канабіс масою 1,7812 г. О 12:10 біля домоволодіння АДРЕСА_1 він отримав 200 грн для придбання канабісу від залегендованої особи ОСОБА_3 , яка була задіяна для оперативної закупки, і приблизно о 13:00 біля будинку № 62 на вул. Службовій в м. Харкові збув їй 1,7812 г канабісу.
3. Харківський апеляційний суд, вироком від 07 грудня 2021 року скасував вирок суду першої інстанції та призначив засудженому покарання із застосуванням статті 69 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією майна.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4. Захисник, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК),просить змінити вирок апеляційного суду на підставі статті 75 КК призначити засудженому покарання не пов`язане з реальним позбавленням волі.
5. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційний суд, усупереч вимогам статті 65 КК, не врахував повною мірою всіх позитивних даних про особу засудженого, наявних у справі пом`якшуючих обставин, перебування на утриманні неповнолітньої дитини та дійшов необґрунтованого висновку про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства.
Позиції учасників судового провадження
6. Під час касаційного розгляду захисник та засуджений підтримали доводи касаційної скарги, просили її задовольнити.
7. Прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту та просив залишити вирок апеляційного суду без змін.
Оцінка Суду
8. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
9. Суд касаційної інстанції відповідно до статті 433 КПК переглядає вирок апеляційного суду в межах касаційної скарги, в якій не заперечується висновок суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні злочину, а також правильність його кваліфікації за частиною 2 статті 307 КК.
10. Відповідно до статей 50 та 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
11. Разом із тим Судом встановлено, що, ухвалюючи вирок, апеляційний суд не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й усі інші обставини, які мають правове значення, і помилково дійшов висновку про неправильне застосування місцевим судом положень статті 75 КК.
12. Так, відповідно до статті 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті), якою передбачена відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.
13. Як свідчать матеріали справи засуджений, якому на момент вчинення злочину було 37 років, до цього випадку вів законослухняний спосіб життя, раніше не був судимий. В матеріалах справи немає жодних відомостей щодо його попереднього зв`язку із торгівлею забороненими речовинами або відомостей про наявність в нього наркотичних засобів. Він погодився на продаж наркотичного засобу після наполегливого вмовляння особи, задіяної органами правопорядку для проведення оперативної закупки. Повторний запит того ж агента про продаж наркотика він відхилив. Хоча суд не визнав у цьому випадку наявності провокації з боку органів правопорядку, однак такі обставини в достатньому ступеню свідчать про те, що вчинення злочину засудженим носило ситуативний характер і він не мав бажання займатися в подальшому такою діяльністю. Такі обставини у сукупності зі щирим каяттям засудженого та іншими обставинами істотно знижують тяжкість вчиненого злочину і дають підстави для застосування статті 69 КК.
14. Відповідно до статті 75 КК якщо суд при призначенні покарання, в тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.
15. Суд вважає, що апеляційним судом не наведено аргументів, які свідчили б про неможливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді позбавлення волі.
16. Як вбачається з матеріалів справи, засуджений раніше не був судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце проживання та реєстрації, працевлаштований, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. Крім цього, після ухвалення вироку судом першої інстанції, засуджений виконував покладені на нього обов`язки, офіційно працевлаштувався, з місця роботи характеризується позитивно. При ухваленні вироку та призначенні покарання, судом першої інстанції відповідно до статті 66 КК було встановлено обставини, що пом`якшують покарання, а саме: повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відсутність тяжких наслідків, оскільки вчинення кримінального правопорушення відбувалось під контролем працівників правоохоронних органів. Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.
17. З урахуванням фактичних обставин справи та особи обвинуваченого, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства за умов застосування положень статті 75 КК.
18. Суд вважає, що хоча апеляційний суд визнав необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність тяжких наслідків від дій засудженого, однак виключення лише цієї обставини із сукупності інших обставин, встановлених судом першої інстанції, не дає підстав для висновку, що звільнення від покарання з випробуванням застосоване судом першої інстанції безпідставно.
19. Враховуючи вищевикладене, Суд вважає, що висновки апеляційного суду про неправильне застосування судом першої інстанції положень статті 75 КК є необґрунтованими, а призначене апеляційним судом покарання не відповідає визначеним законом меті та загальним засадам і є несумірним характеру вчиненого кримінального правопорушення та його наслідкам.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд