ПОСТАНОВА
встановив:
За ухвалою Запорізького обласного суду від 16 червня 2000 року призначене вироком Запорізького обласного суду від 01 жовтня 1999 року ОСОБА_1 покарання у виді смертної кари - розстрілу замінено на довічне позбавлення волі.
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перевірку в касаційному порядку ухвали Запорізького обласного суду 16 червня 2000 року.
Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 383 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року), у касаційному порядку можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції).
Згідно доданої копії ухвали Запорізького обласного суду від 16 червня 2000 року вбачається, що суд керуючись статтями 409, 411 КПК 1960 року, тобто в порядку виконання вироку, привів у відповідність з вимогами Закону вирок Запорізького обласного суду від 01 жовтня 1999 року щодо ОСОБА_1 , у зв`язку з прийняттям закону України від 22 лютого 2000 року «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України», яким ст. ст. 25, 93 КК України змінено, покарання у вигляді смертної кари замінено на довічне позбавлення волі.
З огляду на викладене, оскаржувана ухвала Запорізького обласного суду від 16 червня 2000 року не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Таким чином, виходячи з вимог ч. 2 ст. 383 КПК 1960 року, касаційна скарга на ухвалу, яка постановлена в порядку виконання вироку, не підлягає касаційному оскарженню та не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року, матеріали справи не витребовуються, якщо скарга, відповідно до вимог ст. 383 КПК 1960 року, не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 388 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу
XI Перехідних положень КПК 2012 року, суддя