ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 873/33/22

Хід розгляду справи

1. Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 07.06.2022 у третейській справі №9/22 (далі - Рішення) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" (далі - Позивач) до Фермерського господарства "Агро Юніверс" (далі - Відповідач), стягнуто з Відповідача на користь Позивача: заборгованість та грошові кошти, нараховані у зв`язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язань за договорами купівлі-продажу №171/21/119 від 14.04.2021 і №171/21/120 від 14.04.2021, у загальній сумі 1169046,07 грн; третейський збір у сумі 12091,00 грн.

2. Позивач 13.06.2022 подав до Північного апеляційного господарського суду заяву про видачу виконавчого документа на примусове виконання Рішення, посилаючись на невиконання його Відповідачем у добровільному порядку.

3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2022 зазначена заява задоволена.

4. Постановою Верховного Суду від 04.08.2022 ухвала суду першої інстанції залишена без змін.

5. У липні 2022 року до Північного апеляційного господарського суду від Позивача надійшла заява про покладення на Відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст.ст. 123, 124, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в якій Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 14975,00 грн понесені в межах справи №873/33/22.

6. Додатковою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 заяву Позивача про покладення на Відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесені в межах справи №873/33/22. В решті вимог заяви відмовлено.

7. Відмовляючи у задоволенні заяви в частині 12975,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходив з того, що у заяві про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення, Позивач обмежився зазначенням про те, що орієнтовний розмір понесених судових витрат у зв`язку із задоволенням поданої ним заяви не буде перевищувати вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України та рекомендовані ставки, які пропонуються радами адвокатів відповідного регіону тощо, а також посиланням на ставки вартості правової допомоги адвокатського бюро (в залежності від різного роду умов та чинників).

8. Однак, суд зазначив, що стверджуючи про неможливість визначити об`єм, розмір та обсяг витрат на професійну правничу допомогу, і який розмір витрат він змушений буде додатково понести, Позивач не навів орієнтовний розрахунок судових витрат з огляду на ті роботи (послуги), які вже були виконані на момент подання відповідної заяви, зокрема, про зазначений у акті аналіз рішення третейського суду. При цьому Позивач не обґрунтував неможливість визначення попереднього обсягу витрат на професійну правничу допомогу, які він очікував понести у зв`язку зі здійсненням адвокатом аналізу відповідного рішення, судової практики, а також підготовки заяви про видачу виконавчого документа на виконання рішення третейського суду.

9. Що стосується додаткової оплати ("гонорар успіху адвоката" в розмірі 7000,00 грн) при позитивному для клієнта рішенні, в цій частині суд зазначив про те, що Позивач обмежився зазначенням про його можливий розмір від одного до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, але не навів конкретний розрахунок зазначених судових витрат. Також Позивач в поданій заяві не послався на відповідні умови договору про надання правової допомоги, якими відповідно до вимог визначено порядок обчислення гонорару у вказаній частині, підстави для визначення його конкретного розміру тощо.

10. Також суд дав оцінку змісту договору №07-12-2020 та встановив, що він не передбачає такої форми оплати як "гонорар успіху адвоката", а тому зміст цього договору (форма визначення розміру гонорару) не може свідчити про безумовну домовленість його сторін про порядок обчислення гонорару та його сплату у відповідному розмірі залежно від результатів розгляду справи. Сплата "гонорару успіху" та його розміру визначені позивачем та адвокатським бюро лише в акті №10, який не є договором про надання правової допомоги в розумінні ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Наведена правова позиція узгоджується також з висновками Верховного Суду в додатковій постанові від 18.08.2022 у справі №873/33/22.

11. Позивач звернувся до Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просить cкасувати додаткову ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 в частині відмови в задоволенні заяви Позивача про покладення на Відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12975,00 грн, прийняти в цій частині нове рішення, яким заяву Позивача про покладення на Відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю.

12. Північний апеляційний господарський суд, на переконання Позивача, не зазначив та не навів (окрім власного суб`єктивного пояснення/припущення) жодного належного та допустимого обґрунтування та правового твердження, котрі б давали можливість встановити, допустити, припустити та стверджувати те, що вказані вимоги заяви є необґрунтованими та неправомірними.

13. Позивач просить врахувати правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18, про те, що положення ст. 124 ГПК України не передбачають прямим процесуальним наслідком, у випадку неподання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, відмову у задоволенні такої заяви, про що прямо свідчить ч. 2 ст. 124 ГПК України, відповідно до якої у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Тобто застосування відповідних положень ст. 124 ГПК України вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, від 19.02.2020 у справі №910/16223/18.

14. На думку скаржника, витрати, які поніс Позивач у розмірі 14975,00 грн згідно з договором №07-12-2020 про надання правової допомоги від 07.12.2020 Адвокатському Бюро "Василя Бонтлаба" є витратами на професійну правничу допомогу відповідно до ст.ст. 123, 126 ГПК України.

15. Також Позивач вважає, що у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку недотримано вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не мас права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

16. Крім того, на думку Позивача, поза увагою Північного апеляційного господарського суду залишилось положення п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

17. Отже, Позивач вважає висновок суду щодо відмови у задоволення до стягнення розміру додаткової винагороди ("гонорару") адвоката у випадку задоволення заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 07.06.2022 у справі №873/33/22 у розмірі 7000,00 грн протиправним та неправомірним.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

18. Відзив від Відповідача до Верховного Суду не надійшов.

19. Предметом апеляційного перегляду у цій справі стало питання обґрунтованості додаткової ухвали Північного апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні заяви Позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12975,00 грн.

20. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

21. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

22. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

23. У ч. 3 ст. 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

24. Частинами 1-2 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

25. Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

26. Як встановлено судом першої інстанції, в заяві про видачу виконавчого документа на примусове виконання Рішення у третейській справі №9/22, Позивач повідомив суд про те, що очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу, загальна сума яких не буде перевищувати вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону та/або Радами Адвокатів регіону найближчого до місця надання послуг (виконання робіт).

27. На підтвердження наданих послуг та їх вартості Позивачем надано такі документи:

- договір про надання правової допомоги №07-12-2020 від 07.12.2020, укладений між Позивачем та Адвокатським бюро "Василя Бонтлаба" щодо надання правової допомоги, зокрема представництва в суді, з визначенням, що представництво клієнта здійснює адвокат Бонтлаб В.В. (п. 2.2 договору), розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами в акті здачі-приймання виконаної правової допомоги, який є невід`ємною частиною цього договору і враховує обсяг та складність правової допомоги, тривалість часу, необхідний для її виконання, досвід та кваліфікацію адвоката, строки, ступінь термінового виконання правової допомоги та інші суттєві обставини;

- додаткову угоду від 11.04.2022 про електронний документообіг до договору про надання правової допомоги №07-12-2020 про надання правової допомоги від 07.12.2020;

- акт №10 від 28.06.2022 здачі-приймання правової допомоги до договору про надання правової допомоги №07-12-2020, який підписано Позивачем та Адвокатським бюро "Василя Бонтлаба" в особі адвоката Бонтлаба В.В., згідно якого клієнту надано адвокатом послуги загалом на суму 14975,00 грн, і обсяг наданих послуг зафіксовано у вказаному акті (аналіз Рішення у третейській справі №9/22 - 2 години, підготовка заяви про видачу виконавчого документа на виконання вказаного рішення - 4,5 години; участь адвоката Бонтлаб В.В. у судовому засіданні 28.06.2022 в режимі відео конференції та підтримання правової позиції - 1800,00 грн; "гонорар успіху" - 7000,00 грн); вартість 1 години правової допомоги складає 950,00 грн, участь в судовому засіданні в режимі відео конференції - 1800,00 грн, гонорар успіху - 7000,00 грн;

- платіжне доручення №2392 від 28.06.2022 на суму 14975,00 грн щодо здійсненої оплати правової допомоги.

28. Відповідач в судовому засіданні 29.09.2022 надав пояснення щодо заяви Позивача про покладення на Відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, в яких заперечував проти поданої заяви щодо її задоволення у повному обсязі та вказував, що обґрунтованою та співмірною, на його думку, є сума у розмірі 2000,00 грн, яка відповідає обсягу наданих адвокатом послуг. Решта заявлених витрат - є неспівмірними та завищеними.

29. Проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих позивачу адвокатом Бонтлаб В.В. послуг, а також подані документи, суд першої інстанції дійшов висновку, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є не співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

30. Так, суд першої інстанції вважав за можливе відшкодувати Позивачу витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн, пов`язаних із участю адвоката в судовому засіданні 28.06.2022, адже така участь підтверджується матеріалами справи та орієнтовний розрахунок вартості таких послуг у зазначеній сумі був наведений позивачем у заяві про видачу виконавчого документа (зокрема щодо меж вартості у часті у судовому засіданні з граничним розміром у 2000,00 грн), і саме розмір вказаної послуги у сумі 2000,00 грн суд вважав обґрунтованим та співмірним з наданим адвокатом обсягом послуг.

31. Водночас, щодо інших судових витрат, суд дійшов висновку, що Позивач належним чином не виконав вимоги ч. 1 ст. 124 ГПК щодо подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, оскільки у заяві про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Позивач обмежився зазначенням про те, що орієнтовний розмір понесених судових витрат у зв`язку із задоволенням поданої ним заяви не буде перевищувати вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України та рекомендовані ставки, які пропонуються радами адвокатів відповідного регіону тощо, а також посиланням на ставки вартості правової допомоги адвокатського бюро (в залежності від різного роду умов та чинників). Однак стверджуючи про неможливість визначити об`єм, розмір та обсяг витрат на професійну правничу допомогу, і який розмір витрат він змушений буде додатково понести, Позивач не навів орієнтовний розрахунок судових витрат з огляду на ті роботи (послуги), які вже були виконані на момент подання відповідної заяви, зокрема, про зазначений і у акті аналіз рішення третейського суду. При цьому позивач не обґрунтував неможливість визначення попереднього обсягу витрат на професійну правничу допомогу, які він очікував понести у зв`язку зі здійсненням адвокатом аналізу відповідного рішення, судової практики, а також підготовки заяви про видачу виконавчого документа на виконання рішення третейського суду.

32. Верховний Суд виходить з того, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

33. Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

34. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

35. За змістом положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

36. Наведене вище повністю узгоджується з твердженням скаржника про те, що суд не може на власний розсуд зменшити судові витрати без клопотання іншої сторони.

37. Проте, скаржник не розділяє поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат". Розділяючи ці поняття, детальніше зазначаємо таке.

38. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

39. Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

40. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

41. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

42. Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

43. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

44. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

45. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

46. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.

47. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

48. Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

49. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

50. З огляду на викладене суд першої інстанції, враховуючи доцільність понесених Позивачем витрат, з урахуванням складності цієї справи дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у справі №873/33/22 і стягнення з Відповідача на користь Позивача 2000,00 грн за участь адвоката в судовому засіданні в режимі відео конференції.

51. Однак, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції не достатньо проаналізував структуру та обсяг наданої послуги.

52. Верховний Суд погоджується частково з такими висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зави про відшкодування правничої допомоги:

- 1) аналіз Рішення у справі №9/22 в обсязі 2-х годин є завищеним, однак з тієї підстави, що така послуга охоплюється послугою підготовки заяви до суду;

- 2) щодо "гонорару успіху" суд першої інстанції справедливо вказав, що під час подання першої заяви по суті спору Позивач зазначив про його можливий розмір від одного до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб при позитивному для клієнта рішенні - задоволенні заяви про видачу виконавчого документу на виконання Рішення у справі №9/22, але не навів конкретний розрахунок зазначених судових витрат. Також Позивач в поданій заяві не послався на відповідні умови договору про надання правової допомоги, якими відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено порядок обчислення гонорару у вказаній частині, підстави для визначення його конкретного розміру тощо. При цьому суд першої інстанції надав оцінку змісту договору №07-12-2020 та встановив, що він не передбачає такої форми оплати як "гонорар успіху адвоката", а тому зміст цього договору (форма визначення розміру гонорару) не може свідчити про безумовну домовленість його сторін про порядок обчислення гонорару та його сплату у відповідному розмірі залежно від результатів розгляду справи. Сплата "гонорару успіху" та його розміру визначені позивачем та адвокатським бюро лише в акті №10, який не є договором про надання правової допомоги в розумінні зазначеної ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Умовами договору сторонами не визначено такого виду гонорару як "гонорару успіху", при цьому, у п. 5.1 договору вказано, що в акті приймання-передачі виконаної правової допомоги розмір гонорару визначається в залежності від обсягу та складності правової допомоги, тривалості часу, необхідного для її виконання, строків, тощо, у той час як "гонорар успіху" від вказаних критеріїв не залежить, а залежить від результатів вирішення відповідного спору - тобто є умовною угодою та не може визначатися в акті приймання-передачі виконаної правової допомоги.

53. Разом з тим, Верховний Суд вважає, що підготовка заяви до суду про видачу наказу на виконання рішення третейського суду в обсязі 4,5 годин є дійсними та необхідними послугами у цій справі, а отже є розумним та обґрунтованим розрахунок адвокатом цих послуг у сумі 4275,00 грн (4,5 години х на 950 грн (вартість 1 години правової допомоги)).

54. На переконання Верховного Суду, підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача у цій справі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4275,00 грн. У цій частині оскаржена додаткова ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям в цій чистини нового рішення про задоволення заяви.

55. Доводи скаржника про те, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, повністю узгоджуються з правовими висновками, викладеними у зазначених постановах Верховного Суду. Однак у справі, що переглядається, судом першої інстанції вирішено питання про розподіл судових витрат, коли суд, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу та коли не ставиться питання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу за клопотанням іншої сторони.

56. Верховний Суд також відзначає, що у разі неподання іншою стороною клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд при розподілі судових витрат не вправі використовувати критерії, визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України. У такому випадку суд може використовувати виключно правила, встановлені у ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат та, відповідно мотивувавши своє рішення, покласти не всі витрати на професійну правничу допомогу на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

57. Верховний Суд відхиляє посилання Позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18, в якій викладено правову позицію про те, що ч.ч. 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, Велика Палата Верховного Суду відмовила у відшкодуванні таких судових витрат.

58. Отже, висновки, наведені у цій постанові щодо відшкодування "гонорару успіху адвоката" при позитивному для клієнта рішенні в розмірі 7000,00 грн не суперечать наведеній позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №904/4494/18, оскільки як зазначалося вище, по-перше, Позивач у першій заяві по суті спору обмежився лише зазначенням про його можливий розмір від одного до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, але не навів конкретний розрахунок зазначених судових витрат, а по-друге, договором про надання правової допомоги №07-12-2020 від 07.12.2020 не передбачено такої форми оплати як "гонорар успіху адвоката", а тому зміст цього договору (форма визначення розміру гонорару) не може свідчити про безумовну домовленість його сторін про порядок обчислення гонорару та його сплату у відповідному розмірі залежно від результатів розгляду справи.

59. У зв`язку з викладеним Верховний Суд дійшов висновків про те, що наведені в апеляційній скарзі доводи є частково обґрунтованими, а суд першої інстанції допустив порушення ст. 129 ГПК України при розподілі витрат на професійну правничу допомогу. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржена додаткова ухвала суду першої інстанції - скасуванню в частині відмови в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" про стягнення з Фермерського господарства "Агро Юніверс" судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4275,00 грн з прийняттям в скасованій частині нового рішення про задоволення заяви. В іншій частині додаткова ухвала Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд