ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 463/4630/16-ц

1. Описова частина

У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що між Відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ) «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 22 липня 2008 року було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № BL 6212, відповідно до умов якого банк зобов`язується надавати останньому, як позичальнику, кредитні послуги в рамках ліміту, що дорівнює 283 000 доларів США, які позичальник зобов`язався повернути не пізніше 01 липня 2033 року.

22 липня 2008 року між ними також було укладено додаткові угоди до генерального договору про надання кредитних послуг № BL 6212, відповідно до пунктів 1 яких банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти у сумі 165 000 доларів США та 118 000 доларів США.

У подальшому між банком та позичальником було укладено ряд додаткових угод до генерального договору про надання кредитних послуг від 22 липня 2008 року, які змінювали розмір відсоткових ставок за користування кредитними коштами, що відображено у розрахунках заборгованості.

Відповідач не виконував своїх зобов`язань по кредитному договору, у результаті чого у нього утворилася заборгованість.

Ураховуючи наведене, ПАТ «Універсал Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за індивідуальною додатковою угодою від 22 липня 2008 року № BL 6212/BL6515-K у розмірі 179 012,7 доларів США, з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 6 332, 4 доларів США; сума дострокового стягнення кредиту - 142 082,05 доларів США; відсотки - 30 268,81 доларів США; підвищені відсотки - 329,44 доларів США, а також заборгованість за індивідуальною додатковою угодою від 22 липня 2008 року № BL 6212/BL6515-K+ у розмірі 96 226,33 доларів США, з них: заборгованість по сумі кредиту (у тому числі і прострочена заборгованість) - 91 154,48 доларів США; відсотки - 7 737,56 доларів США; підвищені відсотки - 225,25 доларів США.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2021 року у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 31 жовтня 2016 року у вигляді накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 , а саме: об`єкт незавершеного будівництва, готовність житлового будинку 91 %, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4610166300:10:002:0446, за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наданий банком розрахунок заборгованості відповідача не відповідає умовам кредитного договору, а відтак не є достовірним доказом у справі. Оскільки інших доказів щодо розрахунку заборгованості банком не надано, то відсутні належні та допустимі докази щодо існуючої заборгованості.

При цьому, суд послався на висновки судово-економічних експертиз, якими не підтвердився заявлений банком розмір кредитної заборгованості.

Постановою Львівського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») задоволено частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ПАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» 6 332,40 доларів США простроченої заборгованості за додатковою угодою № ВL6212/ВL6212-К від 22 липня 2008 року; 50 513,94 доларів США дострокового стягнення за кредитом; 2 890,96 доларів США простроченої заборгованості за додатковою угодою № ВL6212/ВL6248-КL+ від 22 липня 2008 року, а всього - 59 737,30 доларів США.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 брав участь у розгляді господарської справи № 914/3043/16 за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ТОВ «Гофрон» (поручитель ОСОБА_1 за кредитним договором, який є предметом розгляду в цій справі) про стягнення заборгованості, його інтереси в цій господарській справі та інтереси ТОВ «Гофрон» представляв той самий представник - адвокат Колішенко Л. С. і рішенням Господарського суду Львівської області від 16 листопада 2018 року у цій справі, яке набрало законної сили та яким встановлено заборгованість ТОВ «Гофрон», як поручителя ОСОБА_1 , перед банком у відповідному розмірі. Ні ТОВ «Гофрон», ні ОСОБА_1 не оскаржували вказане рішення суду, а відтак ця обставина (наявність такої заборгованості та її розмір) доказуванню не підлягає. При цьому, ОСОБА_1 не надав суду жодного власного розрахунку заборгованості, а тому висновки районного суду про недоведеність кредитної заборгованості у повному обсязі є невмотивованими.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2022 року до Верховного Суду, АТ «Універсал Банк», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 вересня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належно не дослідили доказів та підстав для дострокового повного стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за додатковою угодою № ВL6212/ВL6212-К від 22 липня 2008 року.

Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову повністю, пославшись на висновки судово-економічних експертиз, які, на думку заявника, не містять чітких відповідей на поставлені питання. При цьому, районним судом взагалі не досліджувався дійсний розмір заборгованості.

Суд апеляційної інстанції помилково визначив розмір заборгованості на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 16 листопада 2018 року, задовольнивши позов банку частково, оскільки вказаним рішенням було стягнуто поточну заборгованість, а у достроковому повному стягненні заборгованості було відмовлено, оскільки таких підстав на час ухвалення рішення господарським судом не було.

Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

03 листопада 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22 липня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк»,та ОСОБА_1 було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № BL 6212 (з подальшим укладенням до цього генерального договору ряду додаткових угод), відповідно до умов якого Банк надав останньому, як позичальнику, кредит у розмірі 283 000 доларів США, які останній мав повернути не пізніше 01 липня 2033 року.

18 травня 2015 року з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за вищезгаданим генеральним договором надання кредитних послуг № ВL 6212 між банком та ТОВ «Гофрон» було укладено договір поруки № ВL6212/ВL6212-К/1 (з подальшим укладенням до цього договору поруки ряду додаткових угод), за умовами якого товариство зобов`язується відповідати перед банком за невиконання ОСОБА_1 всіх зобов`язань, що виникли з генерального договору, у повному обсязі: як існуючих, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому, і ця відповідальність є солідарною.

16 листопада 2018 року рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/3043/16 за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ТОВ «Гофрон», за участі третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_1 , позов було частково задоволено. Стягнуто з ТОВ «Гофрон» на користь ПАТ «Універсал Банк» 6332,4 доларів США простроченої заборгованості по додатковій угоді від 22 липня 2008 року № ВL6212/ВL6212-К; 50 513,94 доларів США дострокового стягнення по кредиту та 2 890,96 доларів США простроченої заборгованості по додатковій угоді від 22 липня 2008 року № ВL6212/ВL6248-КL+, а також 23 243,77 грн судового збору.

15 квітня 2019 року постановою Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ «Універсал Банк» було залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 16 листопада 2018 року - без змін.

2. Мотивувальна частина

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень АТ «Універсал Банк» вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 461/10610/13-ц (провадження № 14-108цс19) та постанові Верховного Суду від 10 травня 2019 року у справі № 520/7627/19 (провадження № 61-10710св21), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також АТ «Універсал Банк» вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга АТ «Універсал Банк» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Задовольняючи позов банку частково, суд апеляційної інстанції передчасно визначив заборгованість у розмірі, яка була стягнута рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/3043/16 з поручителя ОСОБА_1 - ТОВ «Гофрон», не врахувавши, що вказаним рішенням було відмовлено у задоволенні дострокового повного стягнення заборгованості за додатковою угодою від 22 липня 2008 року № ВL6212/ВL6212-К, а стягнуто тільки поточну заборгованість, з посиланням на передчасність такої вимоги на час розгляду справи господарським судом, через ненадання банком відповідних доказів.

Посилання апеляційного суду на вказане рішення господарського суду, як на преюдиційне (частина четверта статті 82 ЦПК України) є помилковим, оскільки у наведеному судовому рішенні і в позові, який наразі переглядається, заявлена до стягнення кредитна заборгованість за різні періоди, за які, у тому числі, нараховані банком відсотки.

При цьому, суд апеляційної інстанції взагалі не досліджував заявлений банком розмір кредитної заборгованості у справі, яка переглядається, а також обґрунтованість підстав для дострокового повного стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за додатковою угодою від 22 липня 2008 року № ВL6212/ВL6212-К

Отже, судове рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог банку про дострокове повне погашення заборгованості є передчасним.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, суд апеляційної інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,