ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 389/3042/19

Описова частина

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Знам`янської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень сільської ради.

Рішенням Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від

26 травня 2021 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним та скасовано рішення Петрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області № 377 від 15 грудня 2017 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва та передачу земельної ділянки у власність».

Визнано недійсним та скасовано рішення Петрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області № 302 від 14 вересня

2017 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва та передачу земельної ділянки у власність».

Стягнуто із Знам`янської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 536,80 грн.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від

26 травня 2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від

26 травня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від

22 лютого 2022 рокускасовано та ухвалено у справі нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Знам`янської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень сільської ради відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5 378,80 грн судових витрат.

До Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_3 про розподіл судових витрат, в якій заявниця просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 10 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Заява про ухвалення додаткового рішення мотивована тим, що приймаючи постанову, суд касаційної інстанції не вирішив питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи Верховним Судом, орієнтовний розрахунок яких було вказано у касаційній скарзі.

21 листопада 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв?язку подав до Верховного Суду заяву, у якій просить відмовити у задоволенні заяви

ОСОБА_3 про розподіл судових витрат.

Клопотання мотивовано тим, що заявлена сума до стягнення є необґрунтованою та безпідставною, оскільки, ні ОСОБА_3 , ні її представник не робили заяви про стягнення витрат не професійну правничу допомогу.

Мотивувальна частина

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основними рішеннями, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або не вирішені всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.

З матеріалів справи відомо, що у касаційній скарзі представником

ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ставилось питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Таким чином є безпідставними аргументи ОСОБА_1 про те, що ні

ОСОБА_3 , ні її представником не робилася заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки за правилами пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу є витратами пов?язаними з розглядом справи, які в свою чергу відносяться до судових витрат.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі

№ 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду касаційної інстанції надано: договір про надання правничої допомоги адвоката від 14 травня 2021 року № 14-05/21, укладений між адвокатом Семеновим Є. О. та ОСОБА_3; акт про надання правничої допомоги і розміру гонорару, підписаний ОСОБА_5 та адвокатом Семеновим Є. О., за яким загальна сума гонорару становить 10 000,00 грн; довідка про розмір отриманого гонорару від 23 вересня 2022 року, якою адвокат Семенов Є. О. підтвердив отримання від ОСОБА_3 10 000,0 грн за надання професійної правничої допомоги.

З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку про доведеність ОСОБА_3 понесених нею витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 10 000,00 грн та їх співмірність зі складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, витраченим часом.

Верховним Судом враховано співмірність суми із складністю справи та наданим адвокатом обсягом послуг.

Ураховуючи, що постановою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено. Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від

26 травня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від

22 лютого 2022 рокускасовано та ухвалено у справі нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Знам`янської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень сільської ради відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5 378,80 грн судових витрат, однак питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, не вирішено, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви ОСОБА_3 та ухвалення додаткового судового рішення у справі.

Керуючись статтями 133, 270, 141, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду