ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 263/5853/13-ц

У травні 2013 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Юніко Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 05 вересня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11391219000, за умовами якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 37 000,00 доларів США зі сплатою 13,5 % річних. Строк дії договору визначений з 05 вересня 2008 року до 05 вересня

2023 року включно.

У забезпечення виконання умов кредитного договору між

АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_3 та ОСОБА_3 укладені договори поруки № 227443 і № 227442 відповідно, згідно з якими поручитель у випадку невиконання боржником умов договору несе солідарну відповідальність. ОСОБА_1 умови кредитного договору виконувала неналежним чином, неодноразово повідомлялася про необхідність своєчасного виконання умов договору.

У зв`язку з порушенням строків виконання умов кредитного договору станом на 29 квітня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі

463 627,81 грн, яка складається з: 293 951, 21 грн - заборгованості за кредитом; 36 948,20 грн - простроченої заборгованості за кредитом;

169 676,61 грн - заборгованості за відсотками, з яких прострочена заборгованість складає 56 586,68 грн.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» і ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого

ПАТ «УкрСиббанк» передало ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого

ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «УкрСиббанк» як кредитора у зазначених зобов`язаннях.

До ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимагати від відповідачів виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами, тому просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на свою користь суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 463 627,81 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 грудня 2017 року у складі судді Шевченко О. А. у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 липня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15 липня 2017 року, визнано припиненою поруку за договором поруки

№ 227442 від 05 вересня 2008 року між АТ «УкрСибБанк» і ОСОБА_3 та за договором поруки від 05 вересня 2008 року № 227443, укладеним між АТ «УкрСибБанк» і ОСОБА_3 .

Судом неодноразово здійснювався виклик та повідомлення про обов`язкову участь представника позивача в судовому засіданні для надання пояснень щодо предмету спору, надання належних доказів, але позивачем проігноровано ці вимоги. Позивачем не надано суду оригінал кредитного договору від 05 вересня 2008 року № 11391219000, надано копію з фотокопії виписки з договору купівлі-продажу прав вимоги від 08 грудня 2011 року та копію договору купівлі-продажу прав вимоги від 08 грудня 2011 року, не надано суду оригінал зазначеного договору купівлі-продажу прав вимоги. Крім того, не надано суду належним чином посвідчену копію додатку № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги від 08 грудня 2011 року. Також позивачем не надано доказів на підтвердження позовних вимог, а саме: підтвердження факту отримання відповідачем як позичальником кредитних коштів відповідно до умов договору, первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредитів; розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором, де зазначено, яким саме чином та за який період пораховані кожна зі складових зазначеної позивачем загальної суми заборгованості станом на момент подання позовної заяви, з урахуванням валюти кредитного зобов`язання та курси цієї валюти до гривні, встановлені Національним банком України на відповідну дату.

Відповідно до акту прийому-передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, складеного 18 квітня 2012 року, ПАТ «УкрСиббанк» передав, а ПАТ «Дельта Банк» прийняв документи щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 , а саме: кредитну справу за кредитним договором

№ 11391219000. Однак, зазначений актне містить печатки

ПАТ «УкрСиббанку» і відомостей щодо повноважень вказаних в акті посадових осіб, що свідчить про його недійсність.

Згідно з випискою ПАТ «УкрСиббанк» з кредитного договору за період з 05 вересня 2008 року по 12 квітня 2012 року станом на 12 квітня 2012 року в ПАТ «УкрСиббанк» списана за рахунок спеціальних резервів заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами у розмірі

12 390,22 доларів США і списана у збиток заборгованість за кредитними операціями в розмірі 36 776,08 доларів США, а, отже, ПАТ «УкрСиббанк» не мав права продавати ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за зобов`язанням, яке на момент передачі прав не було чинним, тобто не існувало.

Судом апеляційної інстанції справа переглядалась неодноразово.

Постановою Донецького апеляційного суду від 21 травня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на користь

ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі

463 627,81 грн, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі

463 627,81 грн.

Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Постанову Донецького апеляційного суду від 21 травня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Донецького апеляційного суду від 06 січня 2021 року, з урахуванням ухвали Донецького апеляційного суду від 13 січня 2021 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Юніко Фінанс», задоволено частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов

ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Юніко Фінанс», задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Юніко Фінанс», заборгованість за кредитним договором від 05 вересня 2008 року № 11391219000 у сумі 450 615, 96 грн, з яких солідарно з ОСОБА_3 - 225 349, 31 грн.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Юніко Фінанс», заборгованість за кредитним договором від 05 вересня 2008 року № 11391219000 у сумі 450 615, 96 грн, з яких солідарно з ОСОБА_3 - 225 349, 31 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що факт укладення договору про відступлення прав вимоги між ПАТ «УкрСиббанк» і

ПАТ «Дельта Банк» від 08 грудня 2011 року підтверджено належними та допустимими доказами, які мають місце в матеріалах справи, а саме копією договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, випискою з вказаного договору, актом прийому передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, в якому зазначена ідентифікація кредитних договорів, шляхом зазначення їх номерів та прізвищ боржників. Висновки суду першої інстанції, що рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 липня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15 липня 2017 року визнано припиненою поруку, укладену між

АТ «УкрСибБанк» та ОСОБА_3 і ОСОБА_3 є передчасними, оскільки вказані судові рішення були скасовані постановою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року (справа № 645/5060/16-ц).

Щодо визначення розміру заборгованості боржників перед кредитором колегія суддів апеляційної інстанції виходила з того, що сума заборгованості боржника ОСОБА_1 з урахуванням часткового погашення кредитної суми повинна дорівнювати 450 615,96 грн за період з 05 вересня 2008 року по 29 квітня 2013 року, тобто за 1 671 днів. Керуючись положеннями статті 559 ЦК України та враховуючи, що кредитний договір укладено до 05 вересня 2023 року, а до суду подано позов 05 червня

2013 року, позивач має право на солідарне стягнення з відповідачів у межах термінів з 05 грудня 2012 року до 05 вересня 2023 року, тобто 6 місяців до звернення до суду та за 123 місяці після звернення до суду.

Оскільки розмір ануїтетного платежу дорівнює 485,00 доларів США, день сплати 05 число кожного місяця протягом строку користування, то з відповідачів солідарно необхідно стягнути 2 910 доларів США

(485, 00 доларів США х 6 місяців до звернення до суду), що еквівалентно

23 259,63 грн. А за решту місяців до закінчення терміну дії договору, що відповідає кількості 123 місяців відповідачі повинні солідарно сплатити

25 283,33 долари США (37000 долари США : 180 загальна кількість місяців дії кредитного договору х 123), що еквівалентно 202 089,68 грн. З наведеного вбачається, що відповідачі в солідарному порядку повинні відшкодувати позивачу 28 193,33 долари США, що еквівалентно

225 349,31 грн.

У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на постанову Донецького апеляційного суду від 06 січня

2021 року, у якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Юніко Фінанс», відмовити.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі

№ 444/9519/12, 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14, 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, 22 серпня 2018 року в справі

№ 2-1169/11, 27 березня 2019 року у справі № 200/15135/14-ц, 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, Верховного Суду від 13 лютого 2019 року в справі № 577/246/15-ц, 22 січня 2020 року у справі № 643/12711/13-ц, 26 лютого 2020 року у справі № 509/223/16-ц, 27 лютого 2020 року у справі № 361/3230/17, 29 квітня 2020 року у справі № 534/1898/14-ц, Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 6-1996цс16, 08 листопада

2017 року у справі № 6-2891цс16, ухвалі Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 522/16934/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 645/5060/16-ц, який застосований апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України);

- апеляційним судом встановлені обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України);

- суд апеляційної інстанції розглянув справу за його відсутності (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано з Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області справу № 263/5853/13.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 вересня 2021 року справу передано судді-доповідачеві.

Верховним Судом ухвалою від 01 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 25 травня 2012 року у справі № 2-511/09 позовну заяву АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду. Отже, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, сплати відсотків за користування кредитом і пені, АТ «УкрСиббанк» відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінило строк виконання основного зобов`язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами позивача про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, після подання АТ «УкрСиббанк» позовної заяви про дострокове повернення кредиту. З огляду на зазначене, оскільки строк виконання основного зобов`язання було змінено, в АТ «УкрСиббанк» виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак позивач звернувся до суду із зазначеним позовом лише 27 травня 2013 року, тобто зі спливом позовної давності.

Судом не застосовано позовну давність до вимог про повернення споживчого кредиту, про застосування якої заявлено відповідачами. Заява відповідачів про застосування позовної давності, подана 12 квітня 2017 року до суду першої інстанції через канцелярію, цим судом не розглядалася, оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю.

Незважаючи на подане представником клопотання про подовження розгляду справи та призначення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами суду через хворобу ОСОБА_3 та її неповнолітньої дитини на

Соvid-19, суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності відповідачів, надавши можливість надати свої пояснення тільки представникам позивача.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини, встановлені судом

05 вересня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є

ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір

№ 11391219000, за умовами пункту 1.2.5 якого, ПАТ «УкрСиббанк» надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 37 000,00 доларів США зі сплатою

13,5 % річних на строк до 05 вересня 2023 року, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника у банку.

Відповідно до пунктів 1.2.7, 1.2.8, 1.2.10 кредитного договору позичальник взяв на себе зобов`язання повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно із додатком

№ 2 до договору, шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі

485 доларів США.

05 вересня 2008 року, на забезпечення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 і

ОСОБА_3 були укладені окремі договори поруки № 227443 та № 227442, відповідно, про солідарну відповідальність, за яким кожен окремо поручилися перед кредитором за виконання боржником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 11391219000 від 05 вересня

2008 року.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк», який став правонаступником АКІБ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого

ПАТ «УкрСиббанк» передав (відступив) ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого

ПАТ «Дельта Банк» замінив, ПАТ «УкрСиббанк» як кредитора та отримав право вимоги до боржників щодо повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Вказаний договір підписаний сторонами, скріплений печатками

ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 08 грудня 2011 року за реєстровим № 2949, зі змінами внесеними додатковою угодою № 1 нотаріально посвідченою 19 грудня 2011 року за реєстровим № 2956.

Відповідно до акта прийому-передачі від 19 грудня 2011 року

ПАТ «УкрСиббанк» передав, а ПАТ «Дельта Банк» прийняв, як передбачено пунктом 2.2 договору, право вимоги за кредитами, які деталізовані в додатку № 1 до договору купівлі-продажу від 08 грудня 2011 року.

Згідно із витягом з додатку № 1 ПАТ «Дельта Банк» набув право вимоги за кредитним договором № 11391219000, укладеним з ОСОБА_1

05 вересня 2008 року з кінцевим терміном повернення кредиту 05 вересня 2023 року, балансовий рахунок за основним боргом № 2233, валюта кредитного договору долари США, загальний розмір грошового зобов`язання за кредитним договором складає 37 000,00 доларів США, фактичний розмір невиконаного грошового зобов`язання у гривневому еквіваленті складає 403 908,46 грн, виконання зобов`язання забезпечено укладеними 05 вересня 2008 року договорами поруки за № 227442 з ОСОБА_3 , та за № 227443 з ОСОБА_3 та договором іпотеки

№ 93282, укладеним 05 вересня 2008 року з ОСОБА_1 .

Згідно із витягів з актів прийому-передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, складених уповноваженими сторонами договору 18 квітня 2012 року на виконання пункту 4.2 договору купівлі-продажу, ПАТ «Дельта Банк» прийняв оригінали кредитного договору № 11391219000, укладені з ОСОБА_1 , договору іпотеки № 5423, двох договорів поруки, виписку про рух коштів по рахункам позичальника, копії паспорту та ІПН (а. с. 36, т. 1)

На підтвердження часткового виконання зобов`язань за кредитним договором, суду першої інстанції надано копії платіжних квитанцій про сплату ПАТ «УкрСиббанк» кредиту за період з жовтня 2008 року по серпень

2010 року на загальну суму 112 808,00 грн (а. с. 122-132, т. 1).

Згідно із наданим банком розрахунком станом на 29 квітня 2013 року, позичальник має заборгованість за кредитним договором 58 044,23 доларів США, що згідно курсу НБУ 100 доларів США - 799,30 грн, дорівнює

463 627,81 грн, в тому числі: тіло кредиту - 36 776,08 доларів США, що в еквіваленті складає 293 951,21 грн, відсотки - 21 228,15 доларів США, що в еквіваленті складає 169 676,60 грн, з них прострочена заборгованість по тілу кредиту 4 622,57 доларів США, відсоткам - 1 382,81 доларів США

(а. с. 252, т. 1).

Згідно із пунктом 1.1.1 кредитного договору ОСОБА_1 , підписуючи договір, погодилася з викладеною у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АКІБ «УкрСиббанк», затверджених рішенням Продуктово-тарифного комітету АКІБ «УкрСиббанк» (протокол

№ 243 від 21 серпня 2008 року) із усіма змінами і доповненнями, пропозицією банку надати споживчий кредит на умовах, встановлених у цьому договорі та Правилах.

Відповідно до пунктів 1.1.2, 1.1.3 кредитного договору сторони погодили, що після підписання договору Правила стають його невід`ємною частиною.

Пунктом 1.3.1 Правил встановлено, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за встановленою ставкою у подвійному розмірі до моменту погашення такої заборгованості.

Постановою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі

№ 645/5060/16-ц касаційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково, касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» задоволено, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 травня 2017 року скасовано, в позові ОСОБА_3 та ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , ПАТ «Дельта Банк», про визнання поруки припиненою, відмовлено.

У цій справі Верховний Суд встановив, що позовна заява банку про стягнення кредитної заборгованості з боржника та поручителів, подана банком до суду у вересні 2009 року, ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 25 травня 2012 року була залишена без розгляду, що у розумінні частини другої статті 1050 ЦК України не є вимогою про дострокове повернення кредитних коштів. За таких обставин суди дійшли передчасного висновку про те, що банк у вересні 2009 року скористався своїм правом на дострокове повернення кредитних коштів, у зв`язку із чим безпідставно визнали поруку припиненою.

У матеріалах справи мають місце докази про отримання ОСОБА_1 кредитної суми в розмірі 37 000, доларів США, що еквівалентно

179 461,10 грн за курсом НБУ на день укладення договору, за користування кредитними коштами процентна ставка встановлена 13,5 %, розмір ануїтетного платежу дорівнює 485,00 доларів США, день сплати 05 число кожного місяця протягом строку користування. Розмір заборгованості визначається станом на 29 квітня 2013 року, як зазначено в позові (а. с. 6, 252, т. 1).

Крім того матеріали справи містять підтвердження погашення кредитної суми, яке відбувалося шляхом перерахування на рахунок позивача грошових сум: 3 471,01 долари та 2 700,00 грн, а саме:

06 жовтня 2008 року було перераховано 500,00 доларів США;

05 листопада 2008 року було перераховано 470,00 доларів США;

06 листопада 2008 року було перераховано 15,00 доларів США;

05 грудня 2008 року було перераховано 435,00 доларів США;

08 грудня 2008 року було перераховано 50,01 доларів США;

20 січня 2009 року було перераховано 200,00 доларів США;

13 лютого 2009 року було перераховано 100,00 доларів США;

09 квітня 2009 року було перераховано 400,00 грн;

21 травня 2009 року було перераховано 200,00 доларів США;

22 травня 2009 року було перераховано 100,00 доларів США;

21 серпня 2009 року було перераховано 1 600,00 грн;

24 листопада 2009 року було перераховано 500,00 доларів США;

30 листопада 2009 року було перераховано 300,00 грн;

28 січня 2010 року було перераховано 400,00 грн;

19 березня 2010 року було перераховано 100,00 доларів США;

23 березня 2010 року було перераховано 1,00 доларів США;

23 березня 2010 року було перераховано 150,00 доларів США;

16 квітня 2010 року було перераховано 100,00 доларів США;

26 липня 2010 року було перераховано 450,00 доларів США;

18 серпня 2010 року було перераховано 100,00 доларів США (а. с. 122-132, т. 1).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом першим частиною першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтями 516, 517 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; ця заміна не впливає на обов`язок боржника погашати кредит взагалі, в тому числі первісному кредитору у випадку неповідомлення його про передачу права вимоги іншій особі.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

У частині першій статті 218 ЦК України передбачено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо, залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність укладення кредитного договору та договорів поруки, що підтверджується наявністю у матеріалах справи копії меморіального ордеру про перерахування ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 37 000,00 доларів США, що еквівалентно 179 461,10 грн та надання позичальником доказів на підтвердження факу часткового виконання кредитних зобов`язань. Апеляційний суд на підставі наявних у справі доказів встановив факт заміни кредитора у кредитному зобов`язанні з ОСОБА_1 і зобов`язаннях поруки з ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , а саме, що ПАТ «УкрСиббанк» відступив право вимоги ПАТ «Дельта Банк» та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність факту припинення кредитних зобов`язань між

ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_1 з огляду на відсутність належних доказів.

У матеріалах справи є докази про отримання ОСОБА_1 кредитної суми у розмірі 37 000,00 доларів США, що еквівалентно 179 461,10 грн за курсом НБУ на день укладення договору, за користування кредитними коштами процентна ставка встановлена 13,5 %, розмір ануїтетного платежу дорівнює 485,00 доларів США, день сплати 05 число кожного місяця протягом строку користування. Розмір заборгованості визначається станом на 29 квітня

2013 року, як зазначено у позові (а. с. 6, 252, т. 1).

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав нарахування подвійних процентів за час порушення строку виконання кредитних зобов`язань недоречним, оскільки у пункті 1.2.9 договору про надання споживчого кредиту, укладеного сторонами 05 вересня 2008 року, зазначена процентна ставка за кредитом у розмірі 13,5 % річних.

Відповідно до пунктів 1.1.2, 1.1.3 кредитного договору сторони погодили, що після підписання договору Правила стають його невід`ємною частиною. Підписуючи цей договір, сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами договору, які викладені в ньому та Правилах. При цьому після підписання сторонами цього договору Правила не підлягають додатковому підписанню сторонами і вступають в силу для сторін одночасно із підписанням цього договору.

Пунктом 1.3.1 Правил, встановлено, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін застосовується процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за встановленою ставкою у подвійному розмірі до моменту погашення такої заборгованості.

Разом з тим, у змісті договору надання споживчого кредиту від 05 вересня 2008 року та додатку № 3 «Тарифи Банку» до договору надання споживчого кредиту (з Правилами) від 05 вересня 2008 року не міститься умови щодо застосування подвійної процентної ставки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту і Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг і потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

З огляду на вказане загальна сума заборгованості боржника ОСОБА_1 з урахуванням часткового погашення кредитної суми повинна дорівнювати: 450 615,96 грн за період з 05 вересня 2008 року по 29 квітня 2013 року, тобто за 1 671 днів (37 000,00 доларів США + 23185,13 доларів США відсотки

(37 000 доларів США х 13,5 % : 360 х 1671 днів : 100) - 3 471,01 доларів погашення боргу) = 56 714,12 долари США, що еквівалентно (1 долар - 7,993 грн) 453 315,96 грн - 2 700,00 грн погашення боргу = 450 615,96 грн.

У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Подібна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12-ц (провадження

№ 14-145цс18).

У разі подання заяви про застосування наслідків позовної давності до стягнення заборгованості за періодичними платежами підлягає встановленню час припинення виконання кредитних зобов`язань позичальником на підставі допустимих доказів.

З матеріалів справи, а саме із заперечень на позовну заяву вбачається, що відповідач ОСОБА_3 , яка одночасно є представником інших відповідачів, заявила клопотання про застосування наслідків позовної давності стосовно вимог до поручителів, оскільки позов не було пред`явлено протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання

(а. с. 47-50, т. 1).

З урахуванням наведеного, керуючись положеннями статті 559 ЦК України та враховуючи, що кредитний договір укладено до 05 вересня 2023 року, а до суду подано позов 05 червня 2013 року, позивач має право на солідарне стягнення з відповідачів у межах термінів з 05 грудня 2012 року до

05 вересня 2023 року, тобто 6 місяців до звернення до суду та за 123 місяці після звернення до суду.

Здійснюючи розрахунок колегія суддів апеляційної інстанції врахувала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Оскільки розмір ануїтетного платежу дорівнює 485,00 доларів США, день сплати 05 число кожного місяця протягом строку користування, то з відповідачів солідарно необхідно стягнути 2 910,00 доларів США

(485, 00 доларів США х 6 місяців до звернення до суду), що еквівалентно

23 259,63 грн. А за решту місяців до закінчення терміну дії договору, що відповідає кількості 123 місяців відповідачі повинні солідарно сплатити

25 283,33 долари США (37 000,00 долари США: 180 загальна кількість місяців дії кредитного договору х 123), що еквівалентно 202 089,68 грн.

З наведеного вбачається, що відповідачі в солідарному порядку повинні відшкодувати позивачу 28 193,33 доларів США, що еквівалентно

225 349,31 грн (23 259,63 грн + 202 089,68 грн).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов кредитного договору щодо внесення чергових місячних платежів ПАТ «УкрСиббанк» у вересні 2009 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 05 вересня 2008 року у розмірі 39 447,18 доларів США, що в еквіваленті становить 314 788,50 грн.

Ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 25 травня 2012 року позовна заява ПАТ «УкрСиббанк» відповідно до пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року залишена без розгляду у зв`язку із повторною неявкою в судове засідання представника позивача

ПАТ «УкрСиббанк».

Посилання у касаційній скарзі на те, що у зв`язку з вимогою банку у формі позовної заяви про дострокове стягнення всього кредиту він пропустив строк звернення до суду до поручителя суд не приймає до уваги, оскільки у судовому порядку у справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_3 до

ПАТ УкрСиббанк», треті особи: ОСОБА_1 , ПАТ «Дельта Банк» про визнання поруки припиненою, встановлено, що договори поруки не припинилися внаслідок заявлення банком позову про дострокове повернення кредиту, що був залишений судом без розгляду.

У частині четвертій статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що направлення банком вимог щодо погашення поточної заборгованості, не є вимогами, що змінили строк повернення кредиту.

Посилання у касаційній скарзі на пропуск позивачем позовної давності є необґрунтованим, оскільки як встановлено апеляційним судом кредитний договір було укладено з 05 вересня 2008 року по 05 вересня 2023 року, до суду позивач звернувся 05 червня 2013 року, а останній платіж згідно платіжних доручень відповідача здійснено 18 серпня 2010 року.

Спір у цій справі триває з червня 2013 року і з матеріалів справи відомо, що ОСОБА_3 брала участь у попередніх судових засіданнях та мала змогу давати пояснення та звертати увагу на необхідність дослідження доказів у справі. Відповідно не проведення судового засідання у режимі відеоконференції не вплинуло на повноту розгляду справи.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

При перегляді цієї справи судом апеляційної інстанції були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 лютого 2020 року, як це передбачено частиною четвертою статті 263 ЦПК України.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.

Щодо клопотання ОСОБА_3 про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду або Великої Палати Верховного Суду, яке міститься у прохальній частині касаційної скарги

Підстави та порядок передачі справи на розгляд об`єднаної палати та Великої Палати Верховного Суду визначені статтями 403, 404 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Клопотання ОСОБА_3 про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду або Великої Палати Верховного Суду не містить належного обґрунтування виключної правової проблеми та інших підстав, що свідчить про відсутність передбачених статтею 403 ЦПК України підстав для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду або Великої Палати Верховного Суду, а тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для розгляду питання передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду або Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду