ПОСТАНОВА
встановив:
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2021 року задоволено клопотання підсудного ОСОБА_2 та звільнено його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.255; ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.5 ст.186; ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч. 4 ст.190; ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.4 ст.15, ч.4 ст.190; ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.1 ст.162; ч.3 ст.289; ч. 4 ст. 186; ч.2 ст.27, ч.2 ст.209; ч.2 ст.358; ч.ч.2,3 ст.27, ч.3 ст.358; ч.2 ст.194 Кримінального кодексу України (далі - КК) у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Скасовано арешт, накладений постановою старшого слідчого СУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_3 від 29 березня 2007 року у кримінальній справі № 05320060070 на майно ОСОБА_2 , де б воно не знаходилось.
Скасувано арешт, накладений постановою слідчого з особливо важливих справ СОГ СУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_4 від 26 жовтня 2007 року у кримінальній справі № 01200600123 на майно ОСОБА_2 , де б воно не знаходилось і у чому б не виражалося: вклади у фінансових установах, цінності, об`єкти нерухомого майна, автомототранспорт.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року апеляційні скарги прокурора ОСОБА_5 , потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задоволено частково. Скасовано ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2021 року, якою задоволено клопотання ОСОБА_2 та звільнено його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.255; ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.5 ст.186; ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.4 ст.190; ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.4 ст.15, ч.4 ст.190; ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.1 ст.162; ч.3 ст.289; ч.4 ст.186; ч.2 ст.27, ч.2 ст.209; ч.2 ст.358; ч.2,3 ст.27, ч.3 ст.358; ч.2 ст.194 КК, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Постановлено нову ухвалу, якою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про його звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності у кримінальній справі № 06200200716.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції прокурор звернувся з касаційною скаргою, в якій порушує питання про перевірку ухвали Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року стосовно ОСОБА_2 в касаційному порядку.
Однак, перевіривши доводи касаційної скарги та додані копії судових рішень, вбачається, що касаційна скарга прокурора не може бути предметом касаційного розгляду з огляду на таке.
Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У відповідності до ч. 2 ст. 388 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог ст. 350, ч. 2 ст. 383, 384, ч. 2 ст. 386, ч. 1 ст. 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 383 КПК 1960 року у касаційному порядку можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції).
З доданої до касаційної скарги копії ухвали Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року вбачається, що цей суд скасував ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2021 року та постановив нову ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про його звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, що має юридичним наслідком подальший розгляд справи в суді першої інстанції.
З огляду на викладене, оскаржувана ухвала Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2022 року не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Таким чином, виходячи з вимог ч. 2 ст. 383 КПК 1960 року, касаційна скарга на вищевказану ухвалу суду апеляційної інстанції від 15 грудня 2022 року, не може бути предметом касаційного розгляду.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 388 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК 2012 року,