ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/12047/21

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 525 143, 84 доларів США та 1 288 642, 04 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022, позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" борг у розмірі 525 000 доларів США, проценти на вимогу у розмірі 143, 84 долари США, 3% річних у розмірі 1 265 788, 67 грн, судовий збір у розмірі 233 564, 54 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 49 926, 72 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 29.09.2022 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у справі № 910/12047/21 - без змін.

При цьому у відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" просило покласти на Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" всі судові витрати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" 05.10.2022 подало до Верховного Суду заяву про розподіл судових витрат, в якій просить стягнути з Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" 40 000, 00 грн.

Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" 07.10.2022 подало клопотання про зменшення судових витрат, в якому просило відмовити в задоволенні заяви про розподіл судових витрат у справі в повному обсязі у зв`язку з недоведеністю понесення таких витрат та недоведеністю визначеної суми витрат. При цьому відповідач зазначив про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, разом з тим позивачем не надано жодного доказу в підтвердження понесення таких витрат. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Відповідач також посилається на те, що суд має враховувати чи змінювалась правова позиція сторін у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій та чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги. За доводами Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Відповідач звертає увагу на те, що в заяві про розподіл судових витрат позивач посилається на пункт 4.1. договору № 01/07/21 про надання правової допомоги, з якого вбачається, що винагорода у розмірі 40 000, 00 грн визначена за надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції. Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" зазначає, що матеріали справи не містять, а заявником не надано доказів, які б свідчили про доцільність та неминучість витрат на професійну правничу допомогу у цій справі. Крім того, відповідач вказує, що суд не повинен відшкодувати стороні, на користь якої було прийнято рішення, всі витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2022, після надходження матеріалів справи з Північного апеляційного господарського суду, прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" про розподіл судових витрат у справі. При цьому також задоволено клопотання Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" та зупинено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" про розподіл судових витрат у справі № 910/12047/21 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1964/21.

Ухвалою Верховного Суду 09.01.2023 поновлено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" про розподіл судових витрат у справі та призначено її до розгляду на 19.01.2023.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, якщо судом не вирішено питання про судові витрати, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 за змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд касаційної інстанції вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" (клієнт) та Адвокатське бюро "Гончарук та партнери" (адвокат) 09.07.2021 уклали договір про надання правової допомоги № 19/07/21, відповідно до умов якого адвокат зобов`язався здійснювати представництво та надавати інші види правової допомоги клієнту щодо стягнення у судовому порядку грошових коштів з АТ "КБ "Приватбанк" (боржник), що належить замовнику на підставі договору № 209943 від 13.06.2013 про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія" від 02.09.2013, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, що необхідні для виконання цього договору.

Згідно з пунктом 4.1. за правову допомогу, передбачену цим договором клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) незалежно від результату надання правової допомоги у фіксованому розмірі такими частинами, зокрема за надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань та представництво інтересів клієнта в суді касаційної інстанції під час здійснення господарського судочинства у справі щодо стягнення в судовому порядку грошових коштів (банківський вклад) за договором № 209943 від 02.09.2013 про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія" з АТ "КБ "Приватбанк" - 40 000,00 грн.

Сторони погодили, що при визначенні розміру гонорару було враховано складність справи, кваліфікацію і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта, тощо (пункт 4.3 договору).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" надало копію договору про надання правової допомоги № 19/07/21 від 09.07.2021, яким визначено фіксований розмір витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції, що дозволяє встановити зміст, обсяг та вартість наданих послуг.

При цьому відповідно до матеріалів справи на виконання умов договору № 19/07/21 від 09.07.2021 адвокатом Михайлом Гончаруком було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" такі послуги: підготовлено заперечення проти відкриття касаційного провадження; відзив на касаційну скаргу; також адвокат Гончарук М.П. взяв участь в судовому засіданні Верховного Суду 29.09.2022; підготував клопотання про отримання копії постанови та заяву про розподіл судових витрат.

З урахуванням викладеного, колегією суддів відхиляються заперечення Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" не доведено понесення таких витрат та не доведено визначеної суми витрат.

При цьому колегія суддів зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Щодо посилання відповідача на те, що в заяві про розподіл судових витрат позивач посилається на пункт 4.1. договору № 01/07/21 про надання правової допомоги, з якого вбачається, що винагорода у розмірі 40 000, 00 грн визначена за надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції, то колегія суддів зазначає, що пункт 4.1. договору містить також умову щодо винагороди в розмірі 40 000, 00 грн за надання правової допомоги в суді касаційної інстанції.

Разом з тим, враховуючи інші заперечення Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", беручи до уваги характер спірних правовідносин у цій справі, а також з огляду на принципи пропорційності та розумності, колегія суддів вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції підлягає задоволенню частково на суму 20 000,00 грн (подібних висновків дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 19.07.2022 у справі № 910/6807/21 в аналогічних правовідносинах між тими ж сторонами).

Керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 235, 244, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд