ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 15 липня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42020270000000066, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігів, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 лютого 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 345 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з дня прибуття і постановки на облік у виправному центрі.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 15 липня 2022 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінено, ухвалено вважати засудженим ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 345 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу.
У решті вирок залишено без змін.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що згідно розстановки сил та засобів роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 06 серпня 2020 року до 07 вересня 2020 року поліцейські вказаного управління ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у складі екіпажу «Вікінг 151» на службовому автомобілі марки «Мітсубіші Аутлендер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснювали нагляд за безпекою дорожнього руху та охорону громадського порядку у м. Чернігові.
Під час виконання вищевказаними працівниками поліції своїх службових обов`язків, 07 серпня 2020 року, близько 01 год, ними виявлено дорожньо-транспортну пригоду за участю ОСОБА_6 , який керуючи автомобілем марки «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_2 , біля будинку № 139 по проспекту Перемоги в м. Чернігові здійснив наїзд на стовп вуличного освітлення з дорожнім знаком.
Перебуваючи на місці події, поліцейський ОСОБА_8 з метою з`ясування обставин вказаної дорожньо-транспортної пригоди, перевірки документів та відібрання пояснень підійшов до ОСОБА_6 , який знаходився неподалік місця ДТП біля будівлі Деснянського районного суду м. Чернігова, розташованої за адресою:
м. Чернігів, проспект Перемоги, б. 141.
Перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_6 , в ході спілкування з ОСОБА_8 , з метою приховування своєї причетності до вчинення дорожньо-транспортної пригоди та уникнення адміністративної відповідальності, почав йти в невідомому напрямку, на законну вимогу поліцейського не покидати місце пригоди не реагував та у відповідь почав погрожувати ОСОБА_8 фізичною розправою та висловлюватися нецензурною лайкою в бік останнього.
Усвідомлюючи, що ОСОБА_8 , який був одягнутий у форму поліцейського, є працівником правоохоронного органу та виконує свої службові обов`язки поліцейського, на його законні вимоги припинити протиправні дії щодо погроз в бік працівника правоохоронного органу та не покидати місце пригоди, ОСОБА_6 не реагував і продовжував зухвало себе поводити з явною неповагою до правоохоронних органів.
ОСОБА_6 , перебуваючи безпосередньо біля поліцейського ОСОБА_8 , маючи прямий умисел заподіяти працівнику правоохоронного органу під час несення служби тілесні ушкодження, умисно наніс останньому один удар рукою в область щелепи та не менше двох ударів в область тулубу, після чого схопив ОСОБА_8 за праву руку та повалив на асфальтне покриття, у результаті чого заподіяв йому легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду щодо засудженого ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляду у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своєї вимоги зазначає про неправильне застосування вказаним судом закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість. Зокрема, вважає помилковими висновки апеляційного суду щодо можливості застосування положень ст. 75 КК України до ОСОБА_10 , оскільки під час досудового розслідування та розгляду кримінального провадження судом першої інстанції він вину не визнавав та у вчиненому не каявся. Про намір уникнути кримінальної відповідальності свідчить і первинно подана апеляційна скарга, у якій ОСОБА_6 просив кримінальне провадження закрити через недоведеність його винуватості. Також вважає, що апеляційний суд, звільняючи ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, безпідставно врахував, що батько останнього є пенсіонером та позитивну характеристику Благодійної організації «Всеукраїнський благодійний фонд «Іскра добра». Без належної оцінки вказаним судом залишено той факт, що кримінальне правопорушення ОСОБА_6 вчинив будучи поліцейським, а також обставину, яка обтяжує покарання, - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 вважали ухвалу апеляційного суду законною і обґрунтованою, просили залишити її без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Від потерпілого ОСОБА_8 та його представника ОСОБА_11 надійшли клопотання про проведення касаційного розгляду за їх відсутності.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації йогодій за ч. 2 ст. 345 КК України у касаційній скарзі не заперечуються.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Згідно з положеннями ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією,при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається з вироку, при призначенні обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжкимзлочином, вчиненим проти авторитету органів державної влади, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він має постійне місце проживання, неодружений, за місцем проживання характеризується позитивно, під наглядом в наркологічному та психоневрологічному диспансері не перебуває, раніше не судимий, обставину, яка обтяжує покарання, - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, та дійшов висновку про призначення ОСОБА_6 покарання у межах санкції ч. 2 ст. 345 КК України у виді обмеження волі на мінімальний строк.
З урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який свою вину не визнав, перед потерпілим не вибачився, суд не знайшов підстав для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Разом з цим, задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції свого рішення про його звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України належним чином не мотивував, не обґрунтував підстав, з яких дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення та наслідків у виді заподіяння шкоди здоров`ю.
Колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги прокурора, що мотивуючи своє рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд, без надання відповідної оцінки та належного обґрунтування, обмежився лише перерахуванням даних про особу ОСОБА_6 , зокрема, зазначивши про визнання обвинуваченим вини та щире каяття, позитивну характеристику Благодійної організації «Всеукраїнський благодійний фонд «Іскра добра», а також, що його батько є пенсіонером.
Так, щире каяття є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своєї злочинної поведінки, має характеризувати її поведінку після вчинення злочину суто з позицій психологічної внутрішньої переорієнтації суб`єкта, справжнє засудження свого діяння, визнання його антисуспільного характеру, про що мають свідчити і об`єктивні дані про зміни в ціннісних пріоритетах та способі життя.
В той же час, суд апеляційної інстанції, посилаючись у своєму рішенні на щире каяття, не зазначив, у чому саме воно полягало. Так, перевіряючи матеріали кримінального провадження, колегією суддів встановлено, що під час досудового розслідування та розгляду кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_6 вину не визнавав та у вчиненому не каявся, а у поданій апеляційній скарзі просив кримінальне провадження щодо нього закрити через недоведеність його винуватості. Таким чином доводи касаційної скарги прокурора щодо наведеного колегія суддів вважає слушними, а висновки апеляційного суду про зворотне - передчасними.
Крім цього, апеляційним судом належним чином не враховано, що ОСОБА_6 вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння, працюючи дільничним офіцером поліції сектору превенції Сновського ВП Менського ВП ГУНП в Чернігівській області, а також не зазначено, яке відношення до даних про особу обвинуваченого має досягнення його батьком пенсійного віку.
Стосовно позитивної характеристики Благодійної організації «Всеукраїнський благодійний фонд «Іскра добра» щодо ОСОБА_6 , то слід зазначити, що вказана обставина виникла після постановлення вироку судом першої інстанції та вона жодним чином не характеризує його ставлення до вчиненого злочину.
З урахуванням викладеного, ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене та постановити законне й справедливе судове рішення, відповідно вимог ст. 419 КПК України.
У разі підтвердження обсягу обвинувачення, за відсутності інших обставин, які можуть вплинути на призначення покарання, звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд