ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 642/5814/18

Національний банк України заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність доказів його вини у спричиненій позивачу шкоді, а також доказів безвідповідального ставлення до зберігання свого майна - нежитлових приміщень другого поверху літ «А1-3» по вул. Різдвяній, 6 у м. Харкові . Компетентними органами було з`ясовано причини пожежі, але не встановлено винних осіб, кримінальне провадження за фактом пожежі не відкривалося.

Також зазначав про недоведеність позивачем розміру нанесених збитків, а саме того, що він є власником пошкодженого майна (ґудзиків, воєнної та швейної фурнітури), його наявності у приміщеннях на час пожежі та її гасіння, а також доказів щодо реальних витрат на відновлення приміщень. Надані позивачем висновки щодо розміру спричиненої шкоди вважає неналежними, оскільки вони не є висновками судової експертизи та експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність. Посилався також на відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди.

Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Національного банку України на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслідок пожежі та залиття, у розмірі 300 417,38 грн та моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок неналежного утримання відповідачем свого майна, а також бездіяльності щодо ініціювання кримінальної справи, встановлення осіб, винних у виникненні пожежі, позивачу було завдано майнову та моральну шкоду. Визначаючи розмір матеріального збитку, завданого позивачу, суд виходив із доведеності його розміру належними та допустимим доказами, які не були спростовані відповідачем.

Частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд урахував пошкодження внаслідок неправомірних дій відповідача майна позивача, неможливості вільного користування ним, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, а також вимоги розумності та справедливості.

Постановою Харківського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року апеляційну скаргу Національного банку України задоволено, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2020 року скасовано. Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про відшкодування майнової та моральної шкоди закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 про наявність у нього права звернутися з заявою про направлення справи до господарського суду.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що як за суб`єктним складом, так і за характером спірних правовідносин, спір виник між юридичними особами. При цьому апеляційним судом зазначено, що позовні вимоги пов`язані із здійсненням позивачем підприємницької діяльності та прибутком, який він очікував отримати, але не отримав у зв`язку із знищенням майна та пошкодженням приміщення.

Постановою Верховного Суду від 12 січня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено, постанову Харківського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року скасовано, справу направлено для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована помилковістю висновку апеляційного суду, що спір виник у зв`язку із підприємницькою діяльністю позивача, тому не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки спір між сторонами виник не у зв`язку із здійсненням господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , не у зв`язку з укладенням, зміною, розірванням і виконанням правочинів у господарській діяльності, які віднесені до юрисдикції господарських судів, а стосується відшкодування збитків, завданих пошкодженням майна, яке належить фізичній особі.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року апеляційну скаргу Національного банку України залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2020 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що встановивши склад цивільного правопорушення, а саме: факт спричинення позивачеві майнової шкоди у вигляді збитків та моральної шкоди у зв`язку із знищенням та пошкодженням його майна, протиправність дій відповідача, який не забезпечив належного утримання свого майна, що призвело до виникнення пожежі, внаслідок якої було пошкоджено приміщення та виробнича продукція позивача, наявність вини відповідача, що презюмується, суд першої інстанції обґрунтовано поклав на відповідача обов`язок відшкодувати завдану позивачеві шкоду.

Узагальнені доводи касаційної скарги

02 грудня 2022 року Національний банк України подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 листопада 2022 рок, справу направити на новий розгляд.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень Національний банк Українизазначив неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 711/2292/16-ц, від 04 серпня 2020 року у справі № 925/1478/16, від 23 вересня 2020 року у справі № 329/382/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також посилається на те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на відсутність доказів того, що пожежа сталася з вини відповідача, його неправомірних дій, що могли призвести до загоряння, або ж його бездіяльності щодо недбалого ставлення до власного майна. Порушення відповідачем Правил пожежної безпеки не встановлено. Національний банк України, як власник пошкодженого внаслідок пожежі майна, є також потерпілою особою, а тому не повинен нести відповідальність за дії особи, з вини якої виникла пожежа. При цьому його звернення до органів Національної поліції за фактом пожежі не стало підставою для внесення відомостей щодо кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудового розслідування.

Посилається також на неналежність поданих позивачем доказів на підтвердження вартості завданого йому матеріального збитку, оскільки вони складені за відсутності представника власника будинку, звіт про розмір прямого збитку є неповним та необґрунтованим. Також вважає, що позивачем не надано належних доказів того, що він є власником пошкодженого майна (ґудзиків, воєнної та швейної фурнітури), які постраждали внаслідок пожежі та залиття води під час тушіння.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 642/5814/18, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

28 грудня 2022 року до Верховного Суду надійшла зазначена цивільна справа.

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

У відзиві (запереченнях) на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, такими, що не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Національний банк України, як власник майна, своєю бездіяльністю щодо недотримання правил пожежної безпеки при утриманні та експлуатації приміщень, що призвело до виникнення аварійного режиму та пожежі, завдав йому майнової та моральної шкоди, отже суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про її відшкодування. При цьому цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, а тому саме на відповідача було покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень першого поверху АДРЕСА_3 (на рогу з вул. Різдвяною, 6) у м. Харкові , на підставі договору купівлі-продажу від 06 серпня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О. О., реєстровий номер 898, зареєстрований у Єдиному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 серпня 2016 року.

Приміщення другого поверху є частиною нежитлової прибудови літ. «А1-3», інвентаризовані та зареєстровані як нежитлові приміщення 2-го поверху

№ 88, 89 за адресою: вул. Різдвяна (колишня – Енгельса), 6 у м. Харкові , належать державі в особі Національного банку України на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 02 вересня 2014 року. Вказане свідоцтво зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 вересня 2014 року.

Листом Національного банку України від 12 липня 2017 року №61-0018/48448 повідомлено ОСОБА_1 , що зазначена будівля є набутим Національним банком України майном, яке отримано в рахунок погашення боргу та не використовується в господарській діяльності. Таке нерухоме майно підлягає продажу з метою погашення заборгованості за наданими кредитами.

31 березня 2017 року на другому поверсі у приміщеннях № 88, 89 нежитлової прибудови літ. «А1-3», що розташована над приміщеннями, які належать позивачу, виникла пожежа, що підтверджується актом про пожежу від 02 квітня 2017 року, складеним головним інспектором Холодногірського РВ у м. Харкові ГУ ДСНС в Харківській області Пряхіним А. Є., його рапортом на ім`я начальника Холодногірського РВ у м. Харкові ГУ ДСНС України в Харківській області від 02 квітня 2017 року та звітом про причину виникнення пожежі, що сталася у нежитловій покинутій будівлі за адресою:

АДРЕСА_1 , від 02 квітня 2017 року.

У вказаних документах зазначено, що 31 березня 2017 року о 14:27 год було здійснено виїзд на пожежу, яка сталася у нежитловій покинутій будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . По прибуттю на місце було встановлено, що горить перекриття між 2-м поверхом та горищним приміщенням та сміття на 2-му поверсі. Розмір матеріального збитку та завданої шкоди в результаті пожежі неможливо встановити у зв`язку з тим, що власника не встановлено. Місце знаходження зони виникнення первинного горіння - на 2-му поверсі покинутої будівлі, джерело запалювання - відкритий вогонь. Найбільш ймовірною причиною пожежі є занесення відкритого джерела вогню із зовні.

У будівлі відсутні двері та частково відсутні вікна, відсутнє опалення, електромережі (та ввід живлячого кабелю), газове обладнання, будь-яке обладнання чи технологічний процес.

Згідно з актом залиття нежитлових приміщень 1-го поверху за адресою:

АДРЕСА_1 , складеним КП «Жилкомсервіс» від 03 квітня 2017 року, внаслідок гасіння пожежі, що мала місце 31 березня 2017 року, власнику нежитлових приміщень 1-го поверху ОСОБА_1 була нанесена матеріальна шкода згідно з експлікацією нежилих приміщень: в приміщенні № 5 площею 21,1 кв. м залитий верхній штукатурний шар стелі на площі 4 кв. м. В результаті попадання вологи при тушінні пожежі сталася деформація верхнього штукатурного шару стелі. Сталося залиття та намокання відкритої електропроводки освітлювальних приладів верхнього світла (припинене електропостачання). Сталося залиття та намокання обладнання пожежної сигналізації. Трапилось намокання виробничої продукції (вимагається проведення ревізійного дослідження для встановлення суми збитків). У приміщенні № 6 площею 11,1 кв. м залитий верхній штукатурний шар стелі по всій площі. В результаті попадання вологи при тушінні пожежі сталася деформація верхнього штукатурного шару стелі. Сталося залиття та намокання відкритої електропроводки освітлювальних приладів верхнього світла (припинене електропостачання). Під дією вологи деформовано місцями керамічне покриття підлоги. Сталося залиття та намокання обладнання пожежної сигналізації. Трапилось намокання виробничої продукції (вимагається проведення ревізійного дослідження для встановлення суми збитків). Під дією вологи та деформації дерев`яного покриття стелі сталося обвалення металевих стелажів з продукцією. У приміщенні № 7 площею

37,1 кв. м залитий верхній штукатурний шар стелі по всій площі. В результаті попадання вологи при тушінні пожежі сталася деформація верхнього штукатурного шару стелі. Сталося залиття та намокання відкритої електропроводки освітлювальних приладів верхнього світла (припинене електропостачання). Сталося залиття та намокання обладнання пожежної сигналізації. Трапилось намокання виробничої продукції (вимагається проведення ревізійного дослідження для встановлення суми збитків). Під дією вологи та деформації дерев`яного покриття стелі сталося обвалення металевих стелажів з продукцією. Для безпечного використання нежилих приміщень 1-го поверху власнику приміщень необхідно провести технічну експертизу про стан конструктивних елементів будівлі дерев`яного міжповерхового перекриття.

Відповідно до акту виявлення та встановлення зіпсованої продукції в результаті пожежі та залиття 31 березня 2017 року за адресою:

АДРЕСА_1 , від 03 квітня 2017 року, складеного

ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , визначено перелік найменування продукції у кількості 65 найменувань та кількість штук по кожному з найменуванню.

Згідно зі звітом про оцінку розміру прямого збитку (матеріального збитку) власнику речей (ґудзиків, воєнної та швейної фурнітури у кількості 48 найменувань, які знаходились за адресою: АДРЕСА_1 , (в результаті затоплення під час тушіння пожежі другого поверху)

№ 673/05-17, складеного ТОВ «Аргумент-Експерт» 22 травня 2017 року, розмір прямого збитку (матеріального збитку), заподіяного власнику зазначених вище речей в результаті затоплення під час тушіння пожежі на другому поверсі, становить 89 374, 18 грн. Перелік найменувань товару у звіті про оцінку відповідає переліку найменувань, вказаному в акті виявлення та встановлення зіпсованої продукції від 03 травня 2017 року та підтверджений фототаблицею.

Звітом про оцінку розміру прямого збитку (матеріального збитку), заподіяного власнику нежитлового приміщення, розташованого на першому поверсі двоповерхової будівлі, в результаті затоплення під час тушіння пожежі на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 , складеним

ТОВ «Аргумент Експерт» 22 травня 2017 року, визначено, що величина прямого збитку (матеріального збитку), заподіяного власнику нежитлового приміщення, розташованого на першому поверсі двоповерхової будівлі, в результаті затоплення під час тушіння пожежі на другому поверсі, становить

83 668,20 грн; величина прямого збитку (матеріального збитку), заподіяного власнику нежитлового приміщення в результаті відновлення перекриття горища, становить 61 025,00 грн; величина прямого збитку (матеріального збитку), заподіяного власнику нежитлового приміщення в результаті відновлення покрівлі, становить 86 350,00 грн.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13 Конституції України).

Частиною четвертою статті 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положеннями статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Національний банк України є економічно самостійним органом, який здійснює витрати за рахунок власних доходів, а у визначених цим Законом випадках - також за рахунок коштів Державного бюджету України.Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об`єктом права державної власності і закріплено за ним на праві господарського відання. Національний банк не відповідає за зобов`язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов`язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов`язання (стаття 4 Закону України «Про національний банк України»).

За правилами частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Тобто цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Верховний Суд України у постанові від 19 серпня 2014 року у справі

№ 3-51гс14 вказав, що аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Наведений висновок було підтверджено Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 квітня 2021 року в справі № 648/2035/17, від 15 липня

2021 року у справі № 520/4080/16, від 27 жовтня 2021 року у справі

№ 461/484/18, від 09 лютого 2022 року у справі № 161/7881/20.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з положеннями частини другої статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина третя статті 22 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною першою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (пункт 3 частини другої статті 23 ЦК України).

При цьому частиною третьою статті 23 ЦК України встановлено спосіб відшкодування моральної шкоди, а саме якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Встановивши, що внаслідок пожежі, яка сталася у нежилих приміщеннях, які належать відповідачу, позивачеві завдано майнової та моральної шкоди, а відповідач не спростував належними та допустимими доказами відсутності своєї вини у спричиненні збитків позивачу (належного виконання ним, як власником, своїх зобов`язань щодо утримання майна, ініціювання належного та ефективного розслідування обставин і причин пожежі), суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати завдану позивачеві шкоду.

Визначений судами попередніх інстанцій розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає співмірним із завданими позивачу душевними стражданнями, вимушеними змінами у його житті та таким, що відповідає вимогам розумності та справедливості.

При цьому колегія суддів зауважує, що судам попередніх інстанцій надано належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності та правильно враховано відсутність доказів на спростування вини відповідача у спричиненні позивачу майнової та моральної шкоди, а також її розміру.

Суди попередніх інстанцій проаналізували наявні у матеріалах справи докази, які підтверджують причини виникнення пожежі, урахували стан належного відповідачу майна (покинута будівля, без дверей та частково вікон), а також відсутність доказів вчинення відповідачем дій на спростування своєї вини у виникненні пожежі та встановлення винних осіб (звернення до компетентних органів для розслідування факту пожежі у належних йому нежитлових приміщеннях, притягнення винних осіб до відповідальності, звернення до експертних установ з метою виявлення причин пожежі і розміру майнової шкоди, завданої внаслідок пожежі та її гасіння).

З урахуванням зазначених обставин справи необґрунтованими слід визнати доводи касаційної скарги щодо відсутності підстав для відшкодування завданої позивачу шкоди.

За правилами статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, правильно визначився із характером спірних правовідносин, їх правовою кваліфікацією.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду