ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 916/2943/17

У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» (далі - АТ «Ощадбанк») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркава» (далі - ТОВ «Укркава»), в якому просило суд (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії від 28.12.2011 № 86, що станом на 13.12.2018 становила 136 267 171,63 грн та 5 916 392,36 доларів США та складається з:

за траншами, виданими в національній валюті:

- прострочена заборгованість за основним боргом - 39 965 000 грн;

- прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом 31 357 862,04 грн;

- пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) за період з 20.02.2015 по 13.12.2018 - 36 903 418,37 грн;

- пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом за період з 20.02.2015 по 13.12.2018 - 3 709 994,92 грн;

- 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу 3 271 997,49 грн;

- 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів 1 170 136,69 грн;

- інфляційні втрати по основному боргу 13 944 454,58 грн;

- інфляційні втрати по простроченим процентам 5 944 307,54 грн, за траншами, виданими в іноземній валюті:

- прострочена заборгованість за основним боргом (кредитом) - 2 999 385,40 доларів США;

- прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом 840 639,95 доларів США;

- 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу 372 037,22 доларів США;

- 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів 58 362,68 доларів США;

- пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) за період з 20.02.2015 по 13.12.2018 - 1 381 005,32 доларів США;

- пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом за період з 20.02.2015 по 13.12.2018 - 264 961,79 доларів США.

11.04.2018 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморочка плюс» (далі - ТОВ «Чорноморочка плюс») до АТ «Ощадбанк», ТОВ «Укркава» про визнання припиненим з 05.05.2016 укладений між АТ «Ощадбанк» і ТОВ «Укркава» договір кредитної лінії від 28.12.2011 № 86 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами, визнання погашеною заборгованість ТОВ «Укркава» за договором кредитної лінії від 28.12.2011 № 86 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.04.2018 прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ТОВ «Чорноморочка плюс» до АТ «Ощадбанк» та ТОВ «Укркава» про визнання кредитного договору припиненим та визнання заборгованості погашеною до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 916/2943/17, об`єднавши їх в одне провадження.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.07.2020, залишеним без змін Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020, позовні вимоги АТ «Ощадбанк» задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Укркава» на користь позивача:

- заборгованість за основним боргом у доларах США у сумі 2 979 448,59 доларів США;

- 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у доларах США у сумі 242 224,95 доларів США;

- 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів у доларах США у сумі 20 420, 80 доларів США;

- заборгованість за основним боргом у гривні у сумі 39 965 000,00 грн,

- прострочену заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 10 588 928,93 грн;

- 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у сумі 3 250 986,83 грн;

- пеню за несвоєчасне погашення основного боргу у сумі 7 024 863,23 грн;

- інфляційні втрати за несвоєчасне погашення основного боргу у сумі 13 642 751,68 грн;

- 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів у гривні у сумі 661 676,58 грн;

- пеню за несвоєчасне погашення процентів у гривні у сумі 1 921 226,55 грн;

- інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів у гривні у сумі 3 080 341,43 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ТОВ «Чорноморочка плюс» відмовлено.

Вирішуючи спір у справі № 916/2943/17, суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши висновок судової експертизи, в якому встановлена відповідність поданого позивачем розрахунку щодо тіла кредиту у доларах США та в гривнях, що підлягали сплаті позичальником банку; правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 щодо того, що після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту позивачем змінено термін кредитування по договору кредитної лінії від 28.12.2011 № 86, а тому втрачено можливість нарахування відсотків за користування кредитом; факт часткової сплати відповідачем грошових коштів, здійснивши власні розрахунки, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Разом з цим, ураховуючи норми чинного законодавства та правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 761/26393/16-ц та від 07.04.2018 у справі № 916/1435/17, відповідно до якої пеня має обчислюватись та стягуватись за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог АТ «Ощадбанк» про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) в іноземній валюті та пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в іноземній валюті.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Чорноморочка плюс» суд першої інстанції виходив із того, що заявивши позовну вимогу про визнання кредитного договору припиненим, позивач обрав неефективний спосіб захисту свої прав, а позовну вимогу про визнання заборгованості погашеною - визнав необґрунтованою.

Постановою Верховного Суду від 30.03.2021 касаційне провадження у справі № 916/2943/17 за касаційною скаргою АТ «Ощадбанк» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 року і рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 року в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрито. У решті касаційну скаргу АТ «Ощадбанк» залишено без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 і рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 залишено без змін.

20.07.2022 до Господарського суду Одеської області від АТ «Ощадбанк» надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17 за виключними обставинами, передбаченими пунктом 1 частини 3 статті 320 ГПК України, у якій позивач просив суд задовольнити вказану заяву, скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ «Ощадбанк» задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи наявність наведеної підстави для перегляду судового рішення, заявник посилається на рішення Конституційного Суду України від 22.07.2022 у справі № 3-188/2020(455/20) за конституційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» щодо відповідності Конституції України (конституційності) припису першого речення частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яким цей припис було визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.08.2022, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2022, відмовлено АТ «Ощадбанк» у задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17 за виключними обставинами; рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17 залишено в силі.

Відмовляючи у задоволення заяви про перегляд рішення від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17 за виключними обставинами, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що фактично підставою звернення АТ «Ощадбанк» до суду із заявою про перегляд рішення за виключними обставинами є незгода позивача із висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та застосованими Господарським судом Одеської області у рішенні від 09.07.2020. Беручи до уваги те, що господарський суд при вирішенні справи № 916/2943/17 у рішенні від 09.07.2020 застосував визнану Конституційним Судом України конституційною частину 1 статті 1050 ЦК України, суд першої інстанції, керуючись принципом res judicata дійшов висновку про відсутність підстав для перегляду судового рішення за виключними обставинами.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у листопаді 2022 року АТ «Ощадбанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередній інстанцій норм процесуального права, просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2022, ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.08.2022 у справі № 916/2943/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву АТ «Ощадбанк» про перегляд рішення за виключними обставинами, скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17 та прийняти нове рішення, яким позов АТ «Ощадбанк» до ТОВ «Укркава» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

За доводами касаційної скарги АТ «Ощадбанк», судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення пункту 1 частини 3 статті 320 ГПК України. Так, скаржник зазначає, що законодавець зазначеними положеннями передбачив практичну можливість переглянути остаточне рішення суду у зв`язку з виключними обставинами у разі встановлення Конституційним Судом України не тільки неконституційності закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішення справи, але й їх конституційності. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що при ухваленні рішення від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17 господарським судом застосовано положення частини 1 статті 1050 ЦК України, які в подальшому рішенням Конституційного Суду України визнано конституційними не відповідають основним критеріям законності судового рішення.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.12.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 916/2943/17 за касаційною скаргою АТ «Ощадбанк» з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК України. Ухвалено здійснити перегляд постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 та ухвали Господарського суду Одеської області від 29.08.2022 у справі № 916/2943/17 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

ТОВ «Укркава», ТОВ «Чорноморочка плюс» не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу .

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Відповідно до положень статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 320 ГПК України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Наведена підстава для перегляду судових рішень надає право заявнику звернутися до суду з заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами за таких умов: застосування судом при вирішенні відповідної справи закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, неконституційність якого встановлена Конституційним Судом України або ж незастосування судом при вирішенні справи закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, конституційність якого встановлена Конституційним Судом України. Лише за таких обставин може бути відкрите провадження за виключними обставинами.

Аналогічна правова позиція, викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/3006/17.

З описової частини рішення Конституційного Суду України від 22.07.2022 у справі № 3-188/2020(455/20) вбачається, що Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулося до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України (конституційність) припису першого речення частини 1 статті 1050 ЦК України, згідно з яким якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, застосований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 (справа № 912/1120/16), яка є остаточним судовим рішенні у справі Банку.

Рішенням від 22.07.2022 у справі № 3-188/2020(455/20) Конституційний Суд України визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційними), припис частини 1 статті 1050 ЦК України.

Зі змісту рішення від 09.07.2020 вбачається, що Господарський суд Одеської області при вирішенні справи № 916/2943/17, висновку про те, що частина 1 статті 1050 ЦК України суперечить Конституції України, не робив.

Як правильно установлено судами попередніх інстанцій, частина 1 статті 1050 ЦК України була застосована Господарським судом Одеської області у рішенні від 09.07.2020 з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування приписів цієї статті, наведених у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

У справі «Sunday Times v. United Kingdom» Європейського суду з прав людини вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Європейського суду з прав людини стверджує, що термін «передбачено законом» передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом» зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).

Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що у рішенні від 22.07.2022 у справі № 3-188/2020(455/20), на яке посилається скаржник як на підставу для перегляду рішення за виключними обставинами, Конституційний Суд України зазначив, що практика суду касаційної інстанції щодо можливості одночасного застосування приписів частини 1 статті 1048 ЦК України та першого речення частини 1 статті 1050 ЦК України в системному зв`язку з частиною другою статті 625 ЦК України з березня 2018 року зазнала докорінних змін. Ці зміни зумовлено, по-перше, зміною підходу до тлумачення статті 1048 ЦК України (щодо обов`язку боржника сплачувати проценти до дня повернення позики) у контексті визначення строку виконання зобов`язань за кредитним договором, а по-друге, новим підходом до визначення юридичної природи процентів, що їх встановлено частиною першою статті 1048 ЦК України (плата за надані грошові кошти) і частиною другою статті 625 ЦК України (міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання), та різними юридичними підставами для їх застосування. У зв`язку з наведеним Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення сталості та єдності судової практики є основоположною функцією Верховного Суду (частина 1 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), яку не може здійснювати інший орган державної влади, зокрема, Конституційний Суд України.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про відсутність підстав для задоволення заяви АТ «Ощадбанк» про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі № 916/2943/17 за виключними обставинами.

Наведені АТ «Ощадбанк» у касаційній скарзі доводи фактично зводять до незгоди скаржника з рішенням суду від 09.07.2020 у справі, яка розглядається, залишеним без змін апеляційною та касаційною інстанціями.

За змістом статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цей принцип є однією з основних засад господарського судочинства (пункт 1 частини третьої статті 2 ГПК України). Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 129 Конституції України, частина перша статті 11 ГПК України), на якому має бути засноване судове рішення (частина перша статті 236 ГПК України).

Одним із елементів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі (рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі «Христов проти України»).

Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 22.07.2022 у справі № 3-188/2020(455/20), на які посилається скаржник у заяві про перегляд рішення за виключними обставинами, не мають наслідком зміну судової практики, забезпечення сталості і єдності якої є функцією Верховного Суду, правову позицію якого і було правомірно застосовано судом першої інстанції під час вирішення справи.

Отже, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваних судових рішень, що виключає їх скасування.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд