ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040690001780, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрії Кіровоградської області та жителя АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Як убачається з наведених судом першої інстанції у вироку обставин, ОСОБА_7 , 05 вересня 2020 року приблизно о 02:30, реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, за допомогою невстановленого під час досудового розслідування предмету пошкодив металевий дах гаража № НОМЕР_1 , розташованого біля будинку № 13 на вул. Новоорловській у м. Дніпро, та проник до його приміщення, звідки таємно повторно викрав належне ОСОБА_8 майно, завдавши потерпілому майнової шкоди на суму 3112,40 грн.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 27 квітня 2022 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_7 судові рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На переконання захисника, в основу обвинувального вироку щодо її підзахисного покладено показання осіб, які не були очевидцями обставин, за яких було вчинено кримінальне правопорушення, а саме потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 .
Вважає, що суд проігнорував показання засудженого та свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 .
Стверджує, що в матеріалах справи відсутні звукозаписи судових засідань, в яких були допитані свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . На думку захисника, відсутність звукозаписів позбавляє можливості встановити в повній мірі суть інформації, яка була повідомлена суду і відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 415 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) є безумовною підставою для скасування вироку місцевого суду.
Вказує, що апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, належним чином не розглянув доводів, викладених в апеляційній скарзі сторони захисту, не дослідив повторно обставин, досліджених судом першої інстанції не повністю та з порушенням, та безпідставно не задовольнив вимоги щодо виправдання ОСОБА_7 .
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримала подану касаційну скаргу і просила її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 , надавши відповідні пояснення, заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника і просила постановлені у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, з огляду на наведені положення процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Аргументи сторони захисту, викладені з метою оспорювання встановлених за результатами судового розгляду обставин із зазначенням власної версії подій, стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Зазначені обставини перевірив суд апеляційної інстанції.
За результатами перевірки судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.
Так, постановляючи вирок, суд першої інстанції врахував показання: засудженого, який заперечив обставини вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. Вказав, що, зустрівшись з ОСОБА_11 приблизно до 02:00, він з ним грав на ігрових автоматах, потім йому зателефонував ОСОБА_10 і запропонував купити гумовий човен, рибальські снасті та банки з ікрою за заниженою вартістю. Коли він приїхав на вказану ОСОБА_10 адресу, останній продав йому ці речі. Після чого, коли він разом з ОСОБА_11 , якого забрав із зали ігрових автоматів, їхали автомобілем, їх зупинили працівники поліції і повідомили, що речі, які вони везуть, викрадені;
потерпілого ОСОБА_8 , який указав, що він почув гучний звук, який доносився з гаража, зателефонував сусіду ОСОБА_9 і попросив разом подивитися, що відбувається. Коли вони вийшли, то побачили, що навпроти гаража лежать автомобільні покришки, відкривши ворота гаража побачив, що зникло його майно. Також він бачив автомобіль Москвич 2141 з реєстраційним номером НОМЕР_2 , який при наближенні його з ОСОБА_9 , швидко поїхав з місця події. Реєстраційний номер він запам`ятав і повідомив працівникам поліції;
свідків: ОСОБА_9 (сусід потерпілого), який підтвердив показання потерпілого і вказав, що запам`ятав номер автомобіля, який швидко поїхав з двору - «НОМЕР_2»; ОСОБА_11 (товариш засудженого, який перебував з ним в автомобілі), який зазначив, що коли він зранку повертався від дівчини до нього на автомобілі Москвич 2141 під`їхав ОСОБА_7 і запропонував його підвезти додому, на що він погодився, потім їх зупинили працівники поліції.
При цьому, суд дослідив показання свідка ОСОБА_10 , який вказував, що крадіжку вчинив він, однак проаналізувавши його показання у взаємозв`язку із іншими доказами та встановленими фактичними обставинами справи суд визнав ці показання недостовірними, непослідовними та суперечливими. Зокрема, свідок не міг вказати дати вчинення кримінального правопорушення, адреси розташування гаража, з якого він нібито здійснив крадіжку майна, обставин за якими він повідомив ОСОБА_7 про місце свого фактичного перебування, щоб останній міг приїхати до вказаного місця на автомобілі. Також свідок не зміг пояснити яким саме майном він заволодів, наприклад, він вказував, що викрав болгарку, дрель та автомобільні колеса, тоді як потерпілий не зазначав про викрадення у нього цих предметів.
Також суд узяв до уваги письмові докази:
складені за результатами слідчих дій протоколи, а саме:
огляду місця події від 05 вересня 2020 року з фототаблицею до нього, згідно з яким оглянуто металевий гараж і встановлено, що він має пошкодження у вигляді відігнутого краю даху. Також під час огляду виявлений та вилучений слід папілярного візерунку;
огляду місця події від 05 вересня 2020 року з фототаблицею, відповідно до якого оглянуто автомобіль ОСОБА_7 - Москвич 2141 з реєстраційним номером НОМЕР_2 . Під час огляду вказаного автомобіля на задньому сидінні виявлено викрадені з гаража ОСОБА_8 речі;
висновок експерта від 19 жовтня 2020 року № 19/104-7/3/1532, згідно з яким слід пальця, вилучений під час огляду місця події, а саме гаража, належить ОСОБА_7 .
Зазначені у вироку на доведеність винуватості ОСОБА_7 докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у їх достовірності, а доводи сторони захисту про протилежне Верховний Суд вважає безпідставними.
З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення і правильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 185 КК.
Апеляційний суд перевірив ці висновки місцевого суду, визнав їх обґрунтованими та вмотивованими і навів достатні аргументи й підстави для прийняття такого рішення. З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується і Верховний Суд.
Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність і умотивованість указаних висновків касаційна скарга захисника не містить.
Що стосується доводів захисника про те, що в основу вироку щодо її підзахисного покладені показання потерпілого та свідка ОСОБА_9 , які не були очевидцями обставин вчинення кримінального правопорушення, та залишення поза увагою місцевого суду показань засудженого та свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , Верховний Суд зазначає таке.
Ці доводи захисника були предметом перевірки апеляційного суду.
Так, спростовуючи ці доводи, суд апеляційної інстанції зазначив, що досліджені місцевим судом письмові докази, якими підтверджується винуватість ОСОБА_7 , узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 , які зазначили, що бачили автомобіль Москвич 2141, який після їх наближення до нього, різко почав рухатися та поїхав з двору, при цьому вони встигли запам`ятати номер автомобіля - НОМЕР_2, а тому суд першої інстанції обґрунтовано не знайшов підстав сумніватися у показаннях потерпілого і свідка.
У свою чергу, показання свідка ОСОБА_11 спростовують версію ОСОБА_7 про те, що він разом зі свідком перебували у залі ігрових автоматів, оскільки ОСОБА_11 пояснив, що 04 вересня 2020 року він прийшов у гості до дівчини, з якою провів ніч у її квартирі, та пішов від неї вранці, а вже по дорозі додому зустрів ОСОБА_7 , який їхав на автомобілі Москвич.
Разом з тим, показання свідка ОСОБА_10 місцевий суд, з наведенням відповідних мотивів, визнав недостовірними і надуманими, та до показань засудженого ОСОБА_7 теж поставився критично.
Таким чином суд проаналізував показання потерпілого і допитаних свідків у сукупності із встановленими обставинами і дослідженими доказами і навів мотиви з яких він бере до уваги одні докази та відкидає інші, а тому твердження захисту про те, що суд проігнорував показання одних свідків і взяв до уваги інших, Суд вважає необґрунтованими і відхиляє такі доводи захисту.
Доводи захисника щодо допущення місцевим судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону через відсутність звукозаписів судових засідань в яких були допитані свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Перевіривши ці матеріали, касаційний суд насамперед констатує, що в них наявні технічні записи судових засідань про відсутність яких захисник зазначає у касаційній скарзі.
При цьому Верховний Суд не залишає поза увагою те, що зафіксований за допомогою технічних засобів допит свідка ОСОБА_9 під час судового засідання, який є у справі, відтворюється лише як відеозапис, що не містить звуку.
Однак Суд зауважує на те, що при допиті цього свідка були присутні, як захисник, так і засуджений ОСОБА_7 . Вони мали можливість реалізувати своє право на допит свідка, чого не заперечує сторона захисту в касаційній скарзі. Про позитивну реалізацію цього права свідчить і те, що при закінченні стадії з`ясування обставин і перевірки їх доказами, захист не вказував про необхідність повторного чи додатково допиту цього свідка, а вважав за можливе закінчити цю стадію і перейти до судових дебатів.
У касаційній скарзі захисник також не зазначає про те, що цей свідок був допитаний неповно або з порушенням вимог кримінального процесуального закону, або, що зміст його показань був іншим ніж указано у вироку. До того ж, показання цього свідка за змістом співпадають із показаннями потерпілого ОСОБА_8 та не були вирішальними для доведення винуватості ОСОБА_7 .
Більше того, захист, посилаючись на вказане порушення, жодним чином не обґрунтовує, як це вплинуло на права сторони захисту, або іншим чином позначилось на справедливості процесу в цілому і законності оскарженого судового рішення.
За таких обставин, суд не знаходить підстав уважати відсутність звуку на одному із технічних записів судового засідання під час допиту свідка ОСОБА_9 істотним порушенням вимог КПК.
Інших доводів, які б указували на незаконність судових рішень щодо ОСОБА_7 , у касаційній скарзі не наведено.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є належно вмотивованими й обґрунтованими і за змістом відповідають приписам статей 370, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися, постановляючи рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставами для скасування судового рішення, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.
Зважаючи на наведене вище, колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення, а постановлені щодо ОСОБА_7 судові рішення - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд