ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , засудженого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 лютого 2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2022 року, постановлені у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Лосинівки Ніжинського району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 , за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 152, частиною 2 статті 152, частиною 2 статті 185, частиною 1 статті 187, частиною 2 статті 187, частиною 2 статті 345 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 лютого 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 152, частиною 2 статті 152, частиною 2 статті 185, частиною 1 статті 187, частиною 2 статті 187, частиною 2 статті 345 КК, та призначено йому покарання:
- за частиною 1 статті 152 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- за частиною 2 статті 152 КК - у виді позбавлення волі на строк 8 років;
- за частиною 2 статті 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за частиною 1 статті 187 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- за частиною 2 статті 187 КК - у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією частки особисто належного йому майна;
- за частиною 2 статті 345 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років із конфіскацією частки особисто належного йому майна.
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 21 жовтня 2019 року близько 03 год 30 хв шляхом обману, під приводом надання послуг по перевезенню до міста Ніжина Чернігівської області, переконав потерпілу ОСОБА_9 , яка перебувала поблизу зупинки громадського транспорту села Талалаївки Ніжинського району Чернігівської області, сісти на пасажирське сидіння транспортного засобу марки «Citroen Berlingo», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під його керуванням, ручка для відкриття пасажирських дверцят якого заздалегідь була ним закладена сторонніми предметами, що унеможливлювало їх відкриття із середини автомобіля.
Після цього, встановивши повний контроль за місцеперебуванням ОСОБА_9 , яка знаходилася у транспортному засобі, під керуванням ОСОБА_8 , всупереч її волі, змінивши попередньо обумовлений напрямок руху, звернув на ґрунтову польову дорогу, яка проходить через кладовище, де, зупинившись, здійснив напад на потерпілу та, погрожуючи останній застосуванням фізичного насильства, небезпечного для її життя і здоров`я, незаконно заволодів грошовими коштами у розмірі 200 грн, належними ОСОБА_9 .
Того ж дня о 03 год 40 хв ОСОБА_8 , перебуваючи на ґрунтовій дорозі, що проходить вздовж кладовища у селі Талалаївка Ніжинського району Чернігівської області, подолавши волю потерпілої ОСОБА_9 до опору, заподіюючи їй фізичного болю, тягаючи останню за волосся, вчинив щодо неї дії сексуального характеру, пов`язані з оральним проникненням та спробами вагінального й анального проникнення у тіло останньої з використанням власних геніталій без добровільної згоди потерпілої.
Окрім того, ОСОБА_8 того ж дня близько 04 год 00 хв, перебуваючи у невстановленому досудовим слідством місці ґрунтової польової дороги, що проходить вздовж кладовища села Талалаївки Ніжинського району Чернігівської області, таємно повторно викрав із належної потерпілій ОСОБА_9 сумки, яку остання залишила у салоні автомобіля «Citroen Berlingo», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок протиправних дій ОСОБА_8 , грошові кошти у розмірі 13090 грн.
Також ОСОБА_6 12 листопада 2019 року о 18 год 30 хв, шляхом обману, під приводом надання послуг по перевезенню у межах населеного пункту, переконав потерпілу ОСОБА_10 , яка перебувала поблизу зупинки громадського транспорту села Талалаївки Ніжинського району Чернігівської області, сісти на пасажирське сидіння транспортного засобу марки «Citroen Berlingo», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під його керування, ручка для відкриття пасажирських дверцят якого заздалегідь була ним закладена сторонніми предметами, що унеможливлювало їх відкриття із середини автомобіля.
Після цього, ОСОБА_6 , будучи особою, яка раніше вчинила розбій, всупереч волі потерпілої, змінивши попередньо обумовлений напрямок руху, звернув на ґрунтову польову дорогу, яка проходить через кладовище, де здійснив напад на потерпілу та, погрожуючи останній застосуванням фізичного насильства, небезпечного для її здоров`я, незаконно заволодів грошовими коштами у розмірі 200 грн, належними ОСОБА_10 .
Того ж дня о 18 год 40 хв ОСОБА_8 , перебуваючи на узбіччі ґрунтової дороги, що проходить вздовж кладовища у селі Талалаївка Ніжинського району Чернігівської області, подолавши волю потерпілої ОСОБА_10 до опору, заподіюючи їй фізичного болю, тягаючи останню за волосся, повторно вчинив щодо неї дії сексуального характеру, пов`язані з оральним проникненням у тіло останньої з використанням власних геніталій без добровільної згоди потерпілої.
Після цього у той же день близько 18 год 50 хв, ОСОБА_6 , будучи виявленим працівниками правоохоронного органу під час вчинення ним протиправних дій, які містять ознаки складу злочину, передбаченого статтею 152 КК, усвідомлюючи, що вони є поліцейськими та виконують покладені на них службові обов`язки, наніс оперуповноваженому Ніжинського ВП ГУНП у Чернігівській області ОСОБА_11 удар ліхтарем у голову, чим завдав потерпілому легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад його здоров`я.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2022 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 не погоджується із судовими рішеннями, постановленими стосовно її підзахисного ОСОБА_6 , просить їх скасувати з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам вчинених кримінальних правопорушень, істотного порушення вимог кримінального процесуального кодексу України та неправильного застосовування закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 152, частиною 2 статті 152, частиною 2 статті 185, частиною 1 статті 187, частиною 2 статті 187, частиною 2 статті 187, частиною 2 статті 345 КК, закрити.
В обґрунтування своїх вимог стверджує, що місцевий суд не надав належної оцінки доказам у справі, зібраним органом досудового розслідування на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а тому дійшов передчасних висновків про доведеність його вини у скоєному. Зокрема, поза увагою суду залишилися твердження щодо суперечності показань потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , наданих ними під час судових розглядів.
Окрім того, не спростовано місцевим судом і доводів сторони захисту про відсутність доказів, які би підтверджували застосування ОСОБА_6 насильства, що є обов`язковою об`єктивною ознакою складу злочину, передбаченого статтею 187 КК, як у частині вчинення протиправних дій майнового характеру стосовно ОСОБА_9 , так і стосовно потерпілої ОСОБА_10 .
Також захисник стверджує про відсутність у матеріалах справи доказів, що свідчать про вчинення її підзахисним таємного заволодіння грошовими коштами у розмірі 13090 грн, а відтак і відсутності підстав для кваліфікації його дій за частиною 2 статті 185 КК.
Більше того, на думку сторони захисту, місцевий суд не врахував, що умислу на спричинення тілесних ушкоджень працівнику поліції засуджений не мав, оскільки за обставин вчиненого кримінального правопорушення не усвідомлював, що потерпілий ОСОБА_11 є працівником правоохоронного органу та виконує покладені на нього обов`язки, а тому кваліфікація дій ОСОБА_6 за частиною 2 статті 345 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Попри посилання сторони захисту на вищезазначені порушення суд апеляційної інстанції всупереч приписам статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) залишив їх поза увагою та не надав вичерпних відповідей на доводи, викладені у поданій захисником апеляційній скарзі.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 вказували на незаконність судових рішень, а відтак наполягали на необхідності їх скасування.
Прокурор ОСОБА_5 зазначала про доведеність винуватості ОСОБА_6 у інкримінованих йому злочинах, а тому просила у задоволенні касаційної скарги захисника відмовити.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, засудженого та прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з вимогами статті 419 КПК в ухвалі суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема: короткий зміст вимог апеляційної скарги; встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався.
Як зазначено в частині 2 статті 419 КПК, при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи й обґрунтувати кожен із них.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, сторона захисту, не погоджуючись із обвинувальним вироком суду стосовно ОСОБА_6 , звернулася до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просила судове рішення скасувати, а кримінальне провадження за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 152, частиною 2 статті 152, частиною 2 статті 185, частиною 1 статті 187, частиною 2 статті 187, частиною 2 статті 187, частиною 2 статті 345 КК, закрити.
Зокрема, як убачається з поданої захисником апеляційної скарги, сторона захисту стверджувала про недоведеність винуватості засудженого у вчиненні протиправних дій стосовно майна ОСОБА_9 у частині таємного заволодіння її грошовими коштами у розмірі 13090 грн, які були кваліфіковані за частиною 2 статті 185 КК. Так, на переконання ОСОБА_7 , наявні у матеріалах докази, покладені в основу обвинувачення у цій частині не доводять факту заволодіння грошовими коштами саме її підзахисним та, більше того, можуть свідчити про відсутність події злочину.
Окрім того, захисник наполягала на тому, що місцевий суд, вирішуючи питання про винуватість її підзахисного в умисному заподіянні працівнику правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку із виконанням ним своїх службових обов`язків, залишив поза увагою, що на момент затримання ОСОБА_6 потерпілий ОСОБА_11 , який виявився поліцейським Ніжинського ВП ГУНП у Чернігівській області, перебував у цивільному одязі, службового посвідчення працівника поліції не пред`явив, що у сукупності з обстановкою місця події позбавляло можливості засудженого усвідомлювати, що потерпілий виконує покладені на нього службові обов`язки та діє як працівник правоохоронного органу.
Колегія суддів погоджується з твердженнями захисника, що при кваліфікації дій за частиною 2 статті 345 КК важливим є встановлення інтелектуального моменту умислу особи, а саме розуміння винним двох обов`язкових складових: по-перше, усвідомлення особою, що опір вчиняється саме працівникові правоохоронного органу; по-друге, усвідомлення, що такий працівник виконує, покладені на нього законом функції. Така позиція узгоджується зі сталою практикою Касаційного кримінального Суду у складі Верховного Суду, зокрема постанова від 15 січня 2020 року (справа №75914950/17, провадження 51-4724км19).
При цьому у разі не доведення вищезазначених обставин протиправні дії винної особи не можуть бути кваліфіковані за спеціальною кримінально-правовою нормою.
Також захисник ОСОБА_7 стверджувала про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_6 за частиною 1 статті 187 КК та частиною 2 статті 187 КК. Як стверджувала захисник у апеляційній скарзі, місцевим судом не встановлено моменту застосування засудженим погроз, небезпечних для життя та здоров`я потерпілих, та як наслідок мети такого застосування, яка має бути спрямована безпосередньо на заволодіння майном потерпілих.
Більше того, сторона захисту у поданій нею апеляційній скарзі посилалася на неоднозначність показань потерпілої ОСОБА_10 , яка під час свого допиту в суді 28 січня 2021 року вказала, що злочинів стосовно неї засуджений не скоював.
Однак суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 всі вищезазначені твердження, аналогічні тим, що наведені у касаційній скарзі, належним чином не перевірив, як того вимагає стаття 419 КПК, мотивів з яких визнав їх необґрунтованими взагалі не виклав. Натомість суд фактично вдався до перерахування доказів, оцінених місцевим судом, не проаналізувавши та не зіставивши їх з аргументами, наведеними у апеляційній скарзі захисника.
Таким чином апеляційний суд, здійснюючи апеляційне провадження, не дотримався приписів статей 370, 419 КПК, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Наведені порушення є істотними, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з підстави, визначеної пунктом 1 частини 1 статті 438 цього Кодексу. При цьому за обставин відсутності належної перевірки доводів апеляційної скарги сторони захисту, висновки апеляційного суду щодо вмотивованості обвинувального вироку є передчасними. Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції слід врахувати вищенаведене, постановити законне і обґрунтоване рішення з викладенням в ньому ґрунтовних мотивів його прийняття та відповідей на всі доводи апеляційної скарги.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Під час апеляційного перегляду слід повно та всебічно перевірити доводи, поданої на вирок, апеляційної скарги, дати на них вичерпні та обґрунтовані відповіді.
Згідно положень частини 3 статті 433 КПК суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.
З метою забезпечення апеляційного перегляду справи, як складової кримінального провадження, з урахуванням ризику переховування від суду, під тиском тягаря можливого відбування покарання, призначеного за скоєння злочинів, ОСОБА_6 слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд