ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 161/21010/14-ц

10 вересня 2021 року публічне акціонерне товариство «Златобанк» (далі - ПАТ «Златобанк», банк) звернулося зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Скарга мотивована тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 червня 2015 року стягнуто із ПАТ «Златобанк» на користь

ОСОБА_1 грошові кошти за договором банківського вкладу, проценти та 3 % річних у загальній сумі 1 839 215,79 дол. США. На виконання зазначеного рішення суду виданий виконавчий лист у справі, який перебуває на виконанні.

12 травня 2015 року Національний банк України прийняв постанову № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк», згідно з якою розпочато процедуру ліквідації АБ «Златобанк», яка на цей час триває.

ПАТ «Златобанк» у своїй заяві від 05 березня 2021 року про закінчення виконавчого провадження повідомило Відділ примусового виконання рішень департаменту ДВС МЮУ про настання обставин, передбачених пунктом 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», які є підставою для закінчення виконавчого провадження та надало копії підтверджуючих документів.

19 березня 2021 року вказану заяву Відділ примусового виконання рішень отримав, однак заява залишилася без відповіді, хоча відповідно до вимог частини другої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Наявність записів про відкриті виконавчі провадження у відповідних державних реєстрах перешкоджає ПАТ «Златобанк» здійснити державну реєстрацію припинення юридичної особи.

ПАТ «Златобанк» просило:

визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка полягає у не закінченні виконавчого провадження № 59062349 з примусового виконання рішення Луцького міськрайонного суду від 03 червня 2015 року у справі №161/21010/14-ц;

зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України закінчити виконавче провадження №59062349;

зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт, накладений на майно ПАТ «Златобанк», реєстраційний номер обтяження 31483599, дата державної реєстрації 10 травня 2019 року, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника, постанова № 590623349, опис предмета обтяження - все нерухоме майно в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору

2 023 137,36 дол. США та вчинити реєстраційні дії щодо державної реєстрації припинення зазначеного арешту;

зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України внести інформацію про закінчення виконавчого провадження № 59062349 до державних реєстрів: АСВП, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Єдиний реєстр боржників.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2021 року у задоволенні скарги ПАТ «Златобанк» відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що згідно змісту скарги постановою державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МУЮ від 30 жовтня 2019 року зупинено виконавче провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відкриттям у справі № 910/4475/19 провадження про банкрутство ПАТ «Златобанк». Представником банку не надано суду жодних відомостей щодо вжиття ПАТ «Златобанк» будь-яких заходів, спрямованих на визнання протиправними дій державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МУЮ щодо зупинення виконавчого провадження. Отже, постанова державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МУЮ від 30 жовтня 2019 року зупинено виконавче провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» є чинною та нескасованою. Крім того, зазначаючи про скасування ухвали господарського суду міста Києва від 19 червня 2019 року у справі № 910/4475/19 (а. с. 65), представником не надано на підтвердження зазначених обставин жодних належних та допустимих доказів. Таким чином, державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МУЮ було повністю дотримано положень чинного законодавства, та вчинено всі дії у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою Волинського апеляційного суду від 10 березня 2022 року апеляційну скаргу ПАТ «Златобанк» задоволено частково, ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2021 року змінено, виклавши її мотивувальну частину у редакції постанови.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що 17 березня 2021 року ПАТ «Златобанк» надіслало на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ заяву від 05 березня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 59062349 з підстав, передбачених пункту 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» із приєднанням відповідних доказів. Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника. Як доказ такої обставини банк до своєї заяви приєднав копію постанови Правління Національного банку України від 12. травня 2015 року №310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк». Разом із тим, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2017 року у справі № 826/2184/17, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року та постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2019 року, визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк».

Апеляційний суд зазначив, що на дату звернення 05 березня 2021 року із заявою ПАТ «Златобанк» про закінчення виконавчого провадження № 59062349 та вчинення інших виконавчих дій з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» такі підстави не існували. Жодних інших підстав щодо бездіяльності державного виконавця боржник у скарзі не зазначає. Вказані обставини свідчить про відсутність підстави для закінчення виконавчого провадження, у зв`язку із чим у задоволенні скарги необхідно відмовити, але з інших підстав.

Аргументи учасників справи

11 квітня 2022 року ПАТ «Златобанк» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило: оскаржені судові рішення; скасувати ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх судових інстанцій дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні скарги, оскільки скасування судом прийнятої 12 травня 2015 року Національним банком України постанови № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» не зупиняє дію вказаної постанови, оскільки відповідно до частин 4-6 статті 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції Закону України від 13 травня 2021 року №590-ІХ, який набрав чинності 23 травня 2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» розпочата процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку не може бути зупинена/припинена, у тому числі у разі визнання протиправними (незаконними) та скасування актів Національного банку України та/або Фонду, що були підставою для її початку.

У липні 2022 року Відділ примусового виконання рішень Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав відзив на касаційну скаргу, в якому, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін. Відзив мотивований тим, що у державного виконавця не було передбачених пунктом 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для закінчення виконавчого провадження, оскільки на час звернення ПАТ «Златобанк» із заявою про закінчення виконавчого провадження на підставі наведеної норми права судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнано неправомірною та скасовано постанову Національного банку України № 310 12 травня 2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк».

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2022 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 07 червня 2022 року зазначено, наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права).

Фактичні обставини

Суди встановили, що постановою державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МУЮ від 30 жовтня 2019 року зупинено виконавче провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відкриттям у справі № 910/4475/19.

17 березня 2021 року ПАТ «Златобанк» надіслало на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ заяву від 05 березня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 59062349 з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

До заяви від 05 березня 2021 року додано копію постанови Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк».

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року в справі № 826/2184/17 адміністративний позов ТОВ «Авангард-Експо» задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 13 лютого 2015 року №105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних». Визнано протиправною та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13 лютого 2015 року №30 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Златобанк». Визнати протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 12.05.2015 року №310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк». Визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13 травня 2015 року № 99 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку». Визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 травня 2015 року № 100 про внесення змін до рішення виконавчої Дирекції Фонду від 13 травня 2015 № 99 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку». Визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року № 391 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Златобанк» на два роки до 13 травня 2018 року включно. Зобов`язано Національний банк України надати ПАТ «Златобанк» строк, встановлений частиною сьомою статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», за винятком використаного строку, який вичерпаний, для проведення дій з фінансового оздоровлення ПАТ «Златобанк» після проведення заходів з його ліквідації. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня

2017 року в справі № 826/2184/17 апеляційні скарги Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ «Златобанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» Славкіної М. А. залишено без задоволення. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Експо» задоволено повністю. Змінено мотивувальну частину постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року в абз. 4 та абз. 5 стор. 12 з підстав, зазначених у мотивувальній частині даної постанови. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року - залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2019 року в справі № 826/2184/17 касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» Славкіної Марини Анатоліївни, Національного банку України залишено без задоволення, а постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від

14 липня 2017 року та Київського апеляційного адміністративного суду від

25 жовтня 2017 року залишено без змін.

Відповідно до статті 1Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника (пункт 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність(пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

У справі, що переглядається, апеляційний суд встановив, що станом на день звернення (05 березня 2021 року) із заявою ПАТ «Златобанк» про закінчення виконавчого провадження № 59062349 на підставі пункту 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» постанова Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк» визнана неправомірною та скасована судовим рішенням у справі № 826/2184/17, яке набрало законної сили.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин положень частин 4-6 статті 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції Закону України від 13 травня 2021 року № 590-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності», оскільки цей Закон набрав чинності 23 травня 2021 року та яким не вносились зміни до статей 39, 40 Закону «Про виконавче провадження» в частині підстав і порядку закінчення виконавчого провадження.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення скарги, оскільки станом на час звернення із заявою ПАТ «Златобанк» про закінчення виконавчого провадження, відповідної підстави для закінчення виконавчого провадження не існувало. Тому прав та інтересів ПАТ «Златобанк» внаслідок оскарженої бездіяльності державного виконавця не порушено.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,