ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 756/4941/13-ц

У квітні 2013 року позивач Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк»), яке в подальшому перейменоване в Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк»), звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (далі - ВАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 072-2008-478, згідно якого банк надав позичальнику кредит у сумі 74 330,00 швейцарських франків строком до 10 лютого 2027 року зі сплатою 11,45 % річних за користування кредитом.

10 та 16 травня 2011 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладені додаткові угоди до кредитного договору від 29 лютого 2008 року № 072-2008-478, якими погодили зміну розміру процентних ставок за користування кредитом.

29 лютого 2008 року для забезпечення виконання позичальником зобов`язань, взятих за кредитним договором від 29 лютого 2008 року № 072-2008-478 між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 072-2008-478-Р/1, відповідно до умов якого ОСОБА_2 поручилася за належне та своєчасне виконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань, які виникають з кредитного договору від 29 лютого 2008 року № 072-2008-478. 17 березня 2009 року додатковою угодою б/н до указаного договору поруки внесені зміни.

16 травня 2011 року ПАТ між «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки б/н, згідно якого ОСОБА_2 поручилася за належне виконання ОСОБА_1 зобов`язань, які виникають з кредитного договору від 29 лютого 2008 року № 072-2008-478 зі змінами, внесеними додатковими угодами від 10 травня 2011 року та 16 травня 2011 року б/н.

Також для забезпечення виконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 29 лютого 2008 року № 072-2008-478 між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 укладений договір поруки № 072-2008-478-Р. 17 березня 2009 року додатковою угодою № 1 до зазначеного договору поруки внесені зміни.

В порушення вимог пункту 5.3.2. кредитного договору позичальник належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, погашення здійснював з порушенням графіку.

31 грудня 2012 року ОСОБА_1 направлено вимогу-попередження про необхідність усунути порушення умов кредитного договору та сплати процентів за користуванням кредитом. Однак, заборгованість не погашена.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 072-2008-478 від 29 лютого 2008 року у розмірі 92 126,47 швейцарських франків.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 29 лютого 2008 року № 072-2008-478 (у редакції додаткової угоди від 16 травня 2011 року б/н) у сумі 92 126,47 швейцарських франків, що складається з заборгованості зі сплати тіла кредиту у сумі 72 754,24 швейцарських франків, процентів за користування кредитом у сумі 19 323,50 швейцарських франків, підвищених процентів за користування кредитом у сумі 48,73 швейцарських франків.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір у сумі 1 720,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги АТ «Універсал Банк» до позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи доведено, що позичальник не дотримувався умов кредитного договору, своєчасно не повертав кредит та не сплачував проценти за користування ним, поручитель ОСОБА_1 також умов укладеного з нею договору поруки не виконала, порука є чинною, тому наявні підстави для солідарного стягнення з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 , заборгованості за кредитним договором від 29 лютого 2008 року № 072-2008-478 (у редакції додаткової угоди від 16 травня 2011 року б/н) у розмірі 92 126,47 швейцарських франків.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до поручителя ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що її порука за договором поруки від 29 лютого 2008 року № 072-2008-478-Р (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 17 березня 2009 року) є припиненою на підставі частини першої статті 559 ЦК України, через зміну основного зобов`язання без згоди поручителя ОСОБА_3 , внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року змінено в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з поручителя ОСОБА_2 , у зв`язку з чим резолютивну частину рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості викладено у наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 29 лютого 2008 року № 072-2008-478 (у редакції додаткової угоди від 16 травня 2011 року б/н) у сумі 92 126,47 швейцарських франків, що складається з заборгованості по кредиту у сумі 72 754,24 швейцарських франків, процентів за користування кредитом у сумі 19 323,50 швейцарських франків, підвищених процентів за користування кредитом у сумі 48,73 швейцарських франків.

Стягнути з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 29 лютого 2008 року № 072-2008-478 (у редакції додаткової угоди від 16 травня 2011 року б/н) у сумі 74 735,11 швейцарських франків, що складається з заборгованості по кредиту у сумі 71 002,91 швейцарських франків, процентів за користування кредитом у сумі 3 717,54 швейцарських франків 54, підвищених процентів за користування кредитом у сумі 14,66 швейцарських франків.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року в частині стягнення судового збору з ОСОБА_2 змінено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» витрати по сплаті судового збору в сумі 1182,28 грн.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок при визначенні суми заборгованості, в межах якої несе відповідальність поручитель ОСОБА_2 .Кредитним договором № 072-2008-478 передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати щомісячно в термін з 1 по 10 число кожного місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів розпочинається обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя. Суд апеляційної інстанції зробив висновок про часткове припинення поруки ОСОБА_2 щодо щомісячних платежів, строк сплати яких настав до 28 вересня 2012 року, тобто за 6 місяців до звернення позивача з даним позовом до суду (28 березня 2013 року). Відповідно до наданого представником позивача розрахунку заборгованості до 28 вересня 2012 року настав строк сплати щомісячних платежів по тілу кредиту в розмірі 1 751,33 швейцарських франків, а тому сума заборгованості по тілу кредиту, що підлягає стягненню солідарно з поручителя, підлягає зменшенню на вказану суму, порука щодо якої припинилась: 72 754,24 - 1751,33 = 71 002,91 швейцарських франків. Також згідно розрахунку заборгованості станом на 28 вересня 2012 року сума простроченої заборгованості по відсотках становила 15 605,96 швейцарських франків, тому суму заборгованості по відсотках, що підлягають стягненню солідарно з поручителя ОСОБА_2 , суд зменшив на суму відсотків, порука щодо сплати яких припинилась: 19 323,5 - 15 605,96 = 3717,54 швейцарських франків. Відповідно зменшена і сума заборгованості по підвищених відсотках, а саме: 48,73 - 34,07= 14,66 швейцарських франків.

У серпні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року, в якій просять скасувати оскаржувані судові рішення в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 74 735,11 швейцарських франків, стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 92 126,47 швейцарських франків, судового збору з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , направити справу в частині вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не досліджено зібрані у справі докази. Кредитний договір від 29 лютого 2008 року № 072-2008-478 та цей же договір, але у редакції додаткової угоди від 16 травня 2011 року б/н, не досліджені судами на предмет їх укладеності в розумінні статей 628, 638 ЦК України. В оскаржених судових рішеннях відсутні мотиви, які б свідчили про вирішення судом питання про наявність чи відсутність усіх істотних умов, які в силу актів цивільного законодавства є обов`язковими для кредитних договорів. Суди не дослідили обставини того, чи містять кредитні договори істотні умови, які є для такого виду договорів обов`язковими в силу актів цивільного законодавства. Для того, щоб зробити висновок про укладеність чи неукладеність договору суди попередніх інстанцій мали обов`язок встановити наявність чи відсутність у тексті кредитних договорів усіх істотних умов, які є обов`язковими для даного виду договорів. І лише наявність усіх істотних умов може бути підставою для висновку про укладення кредитних договорів. Разом з тим, наявність підписів на договорах чи наявність тих чи інших дій в частині проведення оплат за ними - не впливають і не можуть впливати на висновок про те, що ці договори укладені або неукладені. Договір є укладеним, якщо його текст містить як умови, які сторони погодили між собою і вважають істотними, так і ті умови, які є обов`язковими для відповідного виду договору згідно актів цивільного законодавства. Умови про строк дії договору, про порядок зміни та припинення дії договору є істотними умовами будь-якого кредитного договору в силу Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Верховним Судом не надавався висновок щодо питання застосування норм статей 628, 638 ЦК України та пунктів 7, 8 абзацу 2 частини першої статті 6 закону України від 12 липня 2001 року «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» (в редакції, що діяла станом на підписання кредитних договорів). Поза увагою судів залишилось те, що спірні договори не містять у собі таких істотних умов, як строк дії договору та порядок припинення дії договору. Така істотна умова, як порядок зміни договору, передбачена кредитними договорами.

У вересні 2021 року АТ «Універсал Банк» подало відзив на касаційну скаргу за підписом представника Фіногєєва В. М. , у якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року по справі 756/4941/13-ц та рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що жодних доказів, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили, висновків експерта, які б свідчили про факт неукладеності кредитного договору № 072-2008-478 в редакції від 29 лютого 2008 року, з усіма додатковими угодами, які укладались в подальшому відповідачами долучено до справи не було. Всі наведені у касаційній скарзі аргументи ґрунтуються лише на припущеннях відповідачів, які не можуть бути доказами по справі. Крім того, за 13 років з моменту укладення кредитного договору № 072-2008-478, відповідачі жодного разу не звертались до суду з відповідними позовними заявами стосовно несправедливості, на їх думку, умов кредитного договору, не подали і зустрічного позову у вказаному судовому провадженні. Кредитний договір № 072-2008-478 від 29 лютого 2008 року в обох редакціях містить умови, які стосуються строку дії договору та порядку припинення його дії. В усіх трьох редакціях кредитного договору, які укладались з позичальником, банк чітко зазначив строк дії договору - по «10» лютого 2027 року включно, окрім того цей строк підтверджувався і графіком погашення, який додавався до кожної редакції кредитного договору, і вказана дата і пункт кредитного договору лишилися незмінним в усіх редакціях кредитного договору. В кредитному договорі чітко передбачено, які зобов`язання сторони мають виконати для того, щоб договір припинився виконанням проведеним належним чином. Кредитний договір та всі додаткові угоди до нього були підписані власноруч відповідачем ОСОБА_1 , про що він особисто зазначив під час судового засідання 11 листопада 2020 року та підтвердив, що отримував кредит. Тому дані обставини є фактичним підтвердженням надання кредиту ОСОБА_1 на придбання житла та спростовують доводи касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року поновлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року; відкрито касаційне провадження у цій справі; витребувано справу № 756/4941/13-ц з суду першої інстанції; відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року.

У вересні 2021 року матеріали цивільної справи № 756/4941/13-ц надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачу Черняк Ю. В.

19 січня 2023 року справу призначено судді-доповідачу Дундар І. О.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 31 серпня 2021 року вказано, що підставою касаційного оскарження судових рішень заявник визначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 316/3022/14-ц (провадження № 61-1838св17) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) та порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи оскільки судами не досліджено зібрані у справі докази (пункт 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, частина третя статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 29 лютого 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 072-2008-478, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 74 330,00 швейцарських франків на строк з 29 лютого 2008 року до 10 лютого 2027 року. Базова процентна ставка за користування кредитом становила 11,45 % річних, процентна ставка за користування коштами понад встановлений строк (підвищена процентна ставка) - 34,35 % річних.

ВАТ «Універсал Банк» належно виконало умови кредитного договору, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі, обумовленому в договорі.

17 березня 2009 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору від 29 лютого 2008 року № 072-2008-478 б/н, якою на період з 10 березня 2009 року до 09 березня 2010 року встановлено базову процентну ставку за користування кредитом у розмірі 10,4 % річних, підвищену - у розмірі 18,4 % річних та погоджено, що з 10 березня 2010 року до 09 березня 2015 року застосовуватиметься базова процентна ставка у розмірі 14,06 % річних, а підвищена - у розмірі 22,06 % річних. Починаючи з 10 березня 2015 року базова процентна ставка визначена на рівні 13,45 % річних, а підвищена - 21,45 % річних.

10 травня 2011 року між банком та позичальником підписано додаткову угоду до кредитного договору від 29 лютого 2008 року № 072-2008-478 б/н, згідно з якою на період з 10 травня 2011 року до 15 травня 2011 року визначено, що розмір базової процентної ставки за користування кредитом становитиме 3,36 % річних, підвищеної - 40,35 % річних; встановлено, що з 16 травня 2011 року до 09 травня 2012 року базова процентна ставка складатиме 13,45 % річних, а підвищена - 40,35 % річних.

16 травня 2011 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору від 29 лютого 2008 року № 072-2008-478 б/н, якою на період з 16 травня 2011 року до 09 травня 2012 року встановлено базову процентну ставку за користування кредитом у розмірі 3,36 % річних, підвищену - у розмірі 11,36 % річних та погоджено, що з 10 травня 2012 року до 09 травня 2017 року застосовуватиметься базова процентна ставка у розмірі 15,96 % річних, а підвищена -у розмірі 23,96 % річних. Починаючи з 10 травня 2017 року базова процентна ставка визначені на рівні 13,45 % річних, а підвищена - 21,45 % річних.

У пункті 5.2.4 кредитного договору від 29 лютого 2008 року № 072-2008-478 (у редакції додаткової угоди від 16 травня 2011 року б/н) сторони погодили, що у випадку прострочення сплати чергового щомісячного платежу та/або інших грошових зобов`язань позичальника за договором (зокрема, але не виключно, щодо оплати кредиту (його частини) та/або процентів за користування кредитом тощо) вважається, що настав новий термін/строк виконання основного зобов`язання (всіх грошових зобов`язань) позичальника за цим договором з дня направлення кредитором позичальнику повідомлення/вимоги кредитора (щодо встановлення нового терміну/строку виконання основного зобов`язання позичальника), якщо інший термін/строк виконання такого зобов`язання не передбачений у повідомленні/вимозі кредитора.

Відповідно до пункту 2.4 кредитного договору в редакції додаткової угоди від 16 травня 2011 року та графіку погашення платежів погашення основної суми кредиту та процентів здійснюється шляхом сплати позичальником щомісячних платежів у строк до 10 числа кожного місяця.

Як вбачається з пункту 2 додаткової угоди від 16 травня 2011 року, підписанням цієї додаткової угоди сторони підтверджують наступне: позичальник підтверджує правомірність нарахування кредитором процентів за користування кредитом та факт їх оплати позичальником в добровільному порядку на підставі договору у будь-яких попередніх редакціях, включаючи факти сплати за зміненими процентними ставками.

Сторони також підтверджують, що станом до дати укладення додаткової угоди кредитор вже надав позичальнику кредит у розмірі, вказаному у пункті 1.1 договору таким чином: на дату укладення цієї додаткової угоди заборгованість позичальника за сумою кредиту (яка надана позичальнику та не повернута кредитору) за договором становить 71 416,71 швейцарських франків. При цьому згідно умов цієї додаткової угоди у кредитора не виникає зобов`язань надавати будь-які кредити позичальнику, а позичальник зобов`язується повернути та сплатити плату за користування вже наданого йому кредиту за цим договором (пункт 2.2).

Також сторони у пункті 4 додаткової угоди зафіксували, що загальна сума всіх прострочених процентів, нарахованих за базовою та підвищеною ставкою за користування кредитом, становить 12 030,60 швейцарських франків.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, з червня 2011 року по травень 2012 року позичальник виконував умови додаткової угоди від 16 травня 2011 року, сплачуючи щомісяця проценти за користування кредитом у розмірі, визначеному додатковою угодою, - 199,97 швейцарських франків щомісяця. При цьому сума заборгованості за процентами - 12 030,60 залишалась непогашеною.

З червня 2012 року позичальник не у повному обсязі виконував умови додаткової угоди та графік погашення кредиту, не сплачував платежі на погашення тіла кредиту, не у повному обсязі сплачував нараховані щомісячні проценти та не здійснював погашення простроченої суми заборгованості, яка відповідно до графіку повинна здійснюватися з 10 червня 2012 року.

У зв`язку з простроченням позичальником ОСОБА_1 сплати чергового щомісячного платежу АТ «Універсал Банк» надіслало йому вимогу від 27 грудня 2012 року про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором від 29 лютого 2008 року № 072-2008-478 (у редакції додаткової угоди від 16 травня 2011 року б/н), яку ОСОБА_1 отримав 02 січня 2013 року. У цій вимозі відповідач повідомив позичальника, що у разі невиконання ним вимоги, строк повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково, на 61 день з моменту отримання цієї вимоги.

Відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості, який не спростований відповідачем, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 29 лютого 2008 року № 072-2008-478 (у редакції додаткової угоди від 16 травня 2011 року б/н) становить 92 126,47 швейцарських франків, у тому числі: заборгованість зі сплати тіла кредиту у сумі 72754,24 швейцарських франків, проценти за користування кредитом у сумі 19323,50 швейцарських франків, підвищених процентів за користування кредитом у сумі 48,73 швейцарських франків.

29 лютого 2008 року для забезпечення виконання позичальником зобов`язань, взятих на себе за кредитним договором від 29 лютого 2008 року № 072-2008-478, між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 072-2008-478-Р/1, за яким ОСОБА_2 поручилася за належне та своєчасне виконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань, які виникають з кредитного договору від 29 лютого 2008 року № 072-2008-478. 17 березня 2009 року додатковою угодою б/н до указаного договору поруки внесені зміни.

16 травня 2011 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки б/н, згідно з яким ОСОБА_2 поручилася за належне виконання ОСОБА_1 зобов`язань, які виникають з кредитного договору від 29 лютого 2008 року № 072-2008-478 зі змінами, внесеними додатковими угодами від 11 травня 2011 року та 16 травня 2011 року б/н.

Пунктами 1.1, 1.4 договору поруки від 16 травня 2011 року встановлено, що поручитель ОСОБА_2 відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором від 29 лютого 2008 року №072-2008-478 (у редакції додаткової угоди від 16 травня 2011 року б/н). У разі порушення боржником зобов`язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов`язань у повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Аналіз змісту цієї норми дозволяє визначити ряд умов, за наявності яких цивільно-правовий договір можна вважати укладеним: 1) сторони повинні досягти згоди з усіх істотних умов договору; 2) сторони мають досягти такої згоди у передбаченій законом формі.

У статті 640 ЦК України встановлені додаткові критерії, за якими договір може визнаватись укладеним.

Крім вимог про узгодження сторонами істотних умов, висуваються вимоги до форми договорів або щодо виконання певних умов (дій), які становлять сам зміст цих договорів.

Відповідно до частин першої, другої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 цього Кодексу).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2022 року у справі № 288/539/15 (провадження № 61-508св21) зазначено, що «згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17».

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

На підставі частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що переглядається:

суди встановили, що кредитний договір № 072-2008-478 від 29 лютого 2008 року, з додатком № 1 та додатком № 2 до кредитного договору № 072-2008-478 від 29 лютого 2008 року, додаткова угода б/н до кредитного договору від 10 травня 2011 року, додаткова угода б/н до кредитного договору від 16 травня 2011 року, додаток № 2 до кредитного договору в редакції додаткової угоди від 18 травня 2011 року підписані позичальником ОСОБА_1 ;

у пункті 10.1. додаткової угоди б/н до кредитного договору № 072-2008-478 від 16 травня 2011 року зазначено, що сторони, уклавши цей договір, підтверджують, що в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов цього договору;

ВАТ «Універсал Банк» належно виконало умови кредитного договору, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі, обумовленій у договорі;

ОСОБА_1 частково виконував умови договору.

За таких обставин вказаний договір є укладеним, тому суди зробили обгрунтований висновок про часткове задоволення позовних вимог, а доводи касаційної скарги про неукладеність кредитного договору є безпідставними.

Колегія суддів відхиляє посилання на правову позицію, викладену у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 316/3022/14-ц (провадження № 61-1838св17), оскільки фактичні обставини справи у цій справі та фактичні обставини у постанові, на яку посилаються відповідачі, є різними. У справі № 316/3022/14-ц факт неукладення між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_5 кредитного договору від 29 лютого 2012 року № 1212Ф є обставиною, встановленою судовим рішенням в іншій цивільній справі, у якій брали участь зазначені сторони.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2022 року у справі № 288/539/15 (провадження № 61-508св21), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржені судові рішення залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на осіб, які подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду