ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 334/7145/20

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.

З касаційної скарги вбачається, що захисник, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Разом із цим, перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 .

Вирок суду відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Зокрема, винуватість ОСОБА_6 в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_12 , доводиться показаннями самого засудженого, котрий у суді винуватість у вчиненому визнав частково та пояснив, що в день події, він разом із дружиною і знайомими вживали спиртне біля магазину, та у нього з собою був ніж у пакеті. Неподалік перебував потерпілий із дівчиною, котрий декілька разів робив їм зауваження з приводу гучної розмови, а потім став погрожувати. Через деякий час потерпілий підбіг і вдарив його ногою в сонячне сплетіння, а коли побачив, що він не впав, завдав ще декілька ударів руками в обличчя. Засуджений захищався, намагаючись відбиватись руками, а коли відчув біль у ключиці, машинально дістав за поясного ременя ніж правою рукою та відмахнувся від потерпілого один раз ножем, але як саме не пам`ятає. Також зазначив, що ніж він поклав за поясний ремінь після того, як нарізав ним закуску. Потерпілий після удару впав на землю, а він відійшов в бік. Далі він підійшов до столу, з якого забрав пів пляшки горілки, пакет із закускою, куртку та пішов з місця події. Медичну допомогу потерпілому він надати не намагався, горілку допив по дорозі, а пакет та ніж загубив. Наступного дня він спав на лавочці, коли йому приблизно о 5:30 зателефонувала дружина і повідомила, що він вбив потерпілого, після чого він пішов додому і ліг спати, а ввечері його затримали працівники поліції. Вважав, що конфлікт, який стався з потерпілим можливо було вирішити без застосування ножа, у нього була можливість залишити місце події, але він не зміг цього зробити через те, що залишилась дружина.

Допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_10 пояснив, що в день події він разом із засудженим вживали алкогольні напої біля магазину, де вже знаходився потерпілий з дівчиною. Далі у ОСОБА_6 з ОСОБА_12 стався конфлікт, під час якого вони кричали один на одного, сварка тривала приблизно 15-20 хвилин. Коли засуджений пішов в магазин, потерпілий намагався його вдарити ногою, після чого упав головою на бордюр. Бачив, як ОСОБА_6 завдав ОСОБА_12 удару рукою зверху вниз, та одразу побіг, залишивши місце події. Він підійшов до потерпілого і побачив отвір на грудях в районі серця, також бачив дірку у нього в голові. Зазначив, що поліцію викликав продавець.

Свідок ОСОБА_9 , цивільна дружина засудженого, у суді пояснила, що в день події вони розпивали алкогольні напої біля магазину, де також неподалік був потерпілий з дівчиною. Коли ОСОБА_6 пішов до магазину, потерпілий висловив йому невдоволення щодо гучної розмови, словесна перепалка була на підвищених тонах. Свідок стояла спиною до них, а коли обернулась, то побачила, що потерпілий падає. Вона одразу підбігла та побачила у потерпілого пляму крові зліва на грудях. Зазначила, що поліцію та швидку медичну допомогу викликали або продавець або ОСОБА_11 , а засуджений зник. В поліції вона була майже добу, а коли її везли до дому поліцейські зателефонували ОСОБА_6 та передали їй телефон, вона сказала щоб він йшов додому. Де весь час був засуджений їй невідомо.

Також судом було допитано свідка ОСОБА_13 , котра пояснила, що працює продавцем магазину, в день події засуджений разом зі своєю співмешканкою прийшли в магазин і купили пляшку горілки (0,5 літри), після чого стали на дворі біля пня. Зазначила, що ОСОБА_6 був випивший та коли купував горілку, показав їй згорнуту газету та повідомив, що в ній ніж. Поряд з ним також були ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , а через годину приїхав потерпілий і купив два бокали сидру. Потерпілий був з дівчиною, він був тверезий. ОСОБА_12 стояв біля парапету, а засуджений з компанією біля пня на відстані 3-4 метра від потерпілого. Через те, що ОСОБА_6 гучно розмовляв, потерплий зробив йому зауваження. Між ними виникла сварка, яка з часом припинилась, але потім продовжилась. Свідок чула вислови чоловіків щодо заспокоєння та небажання цього робити і пропозиції розібратися, однак кому з них належать ці вислови сказати не може, оскільки був шум. Хвилин через десять вона почула удар об паркан, визирнула з магазину та побачила, що потерпілий зробив крок вперед та впав обличчям на землю, бачила на грудях кров. Тоді до потерпілого підбігли люди, а засудженого у її полі зору не було. ОСОБА_9 намагалась робити потерпілому штучне дихання, ОСОБА_10 також метушився поряд, він був дуже п`яний. Далі ОСОБА_11 викликала медичну допомогу. Свідок ОСОБА_11 пояснила, що в день та час події вона розмовляла з продавцем магазину, бачила засудженого з його співмешканкою неподалік за столиком. Через деякий час підійшов потерпілий з ОСОБА_14 . Між засудженим і потерпілим стався конфлікт, який переріс у бійку, вони завдавали один одному удари по тулубу. Свідок відійшла вбік, потім почула крик, обернулась та побачила, що потерпілий лежав на землі на спині, а над ним схилилась ОСОБА_14 і співмешканка засудженого. Поряд також був ОСОБА_10 , а засудженого вже не було на місці події. На грудях потерпілого бачила кров, викликала бригаду швидкої медичної допомоги. Крім того свідок зазначила, що потерпілий не перебував у стані алкогольного сп`яніння, натомість ОСОБА_6 у такому стані перебував.

Допитана у суді неповнолітній свідок ОСОБА_14 підтвердила, що була знайома з потерпілим та засудженим. В день події вона стояла разом із ОСОБА_12 біля магазину. Останній замовив сидр, а поряд з ними стояла компанія засудженого, вони вживали горілку та гучно розмовляли, через що потерпілий зробив зауваження, однак компанія не реагувала. Зазначила, що ОСОБА_6 перебував в стані алкогольного сп`яніння, виник конфлікт між засудженим та його знайомим чоловіком. Коли потерпілий пішов за сидром, ОСОБА_6 з іншим чоловіком з його компанії підійшли до неї та щось казали, а потерпілий, який бачив, це сказав чоловікам відійти від неї. При цьому свідок зазначала, що відбувалась бійка між ОСОБА_6 та його знайомим ( ОСОБА_6 бився зі своїм знайомим біля паркану, вони впали на землю, після чого піднялись на ноги), а також бійка між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , в ході якої засуджений підвівся та завдав потерпілому одного удару ножем у грудну клітину, який дістав з власного одягу. Після чого ОСОБА_6 відійшов, а ОСОБА_12 впав обличчям на землю, закотив очі та з грудей у нього текла кров. ОСОБА_6 одразу відійшов на інший бік дороги і стояв за деревом, ніж був у нього в руках. Потім він вийшов на дорогу та покликав свою дружину, однак вона відмовилась йти до нього. Потім ОСОБА_6 сказав: «Я його попереджав».

Cудом було допитано потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , проте вказані особи не були очевидцями події, разом із цим ОСОБА_15 у суді пояснила, що потерпілий в день події телефонував їй та казав, що знаходиться біля магазину з ОСОБА_14 . По голосу вона вважала, що він був тверезий. Також зазначила, що коли ОСОБА_12 вживав спиртне, то був спокійним, до адміністративної чи кримінальної відповідальності останній не притягувався, що також підтвердила ОСОБА_16 .

Згідно з протоколами проведення слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , а також із засудженим ОСОБА_6 (протокол проведення слідчого експерименту за участю засудженого від 23 листопада 2020 року) вбачається, що під час слідчих дій вказані особи відтворили обстановку та обставини події, які відбувались 15 вересня 2020 року. Протокол проведення слідчого експерименту із засудженим від 25 вересня 2020 року суд визнав неналежним доказом, тому що вказаний доказ не підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, оскільки ОСОБА_6 відмовився від участі у слідчій дії.

Відповідно до висновку експерта встановлено, що утворення тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого, за механізмом, зазначеним у протоколах допиту свідка ОСОБА_10 та слідчого експерименту з останнім, неможливе через розбіжності у кількості, характері та локалізації завданих травматичних впливів, зазначених у показаннях свідка.

Також судом було досліджено інші письмові докази, зокрема: протоколи огляду місця події та огляду трупа, згідно з якими на місці події було виявлено труп ОСОБА_12 , зафіксовано тілесні ушкодженнями на ньому та вилучено речі; висновки експертів, якими встановлено, що смерть ОСОБА_12 настала від одиночного проникаючого сліпого колото-різаного поранення передньої поверхні грудної клітки зліва з ушкодженням серця, що ускладнилося масивною крововтратою. Колото-різана рана грудної клітки проникає в грудну порожнину, пошкоджує по ходу ранового каналу підшкірно-жирову клітковину, міжреберні м`язи, переднє середостіння, перикард, праве передсердя і міжшлуночкову перегородку серця. Також виявлені різані рани на спинці носа зліва, в проекції лівого виличного бугра, на шиї, садна в лобній ділянці справа, на спинці носа, на підборідді, задній поверхні правого променево-зап`ясткового суглобу. У ОСОБА_6 було виявлено легкі тілесні ушкодження (рана у проекції правої ключиці, садна правого передпліччя, правої гомілки); висновки експертиз щодо встановлення груп крові ОСОБА_12 та ОСОБА_6 ; протокол огляду речей, що належать ОСОБА_6 та висновок експерта, яким на вказаних речах встановлена наявність крові, що не виключає її походження, як від засудженого так і від потерплого; протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, відповідно до яких свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_6 , як особу, котра здійснила вбивство неподалік магазину 15 вересня 2020 року, свідок ОСОБА_14 впізнала ОСОБА_6 , як особу котра завдала удару ножем в область грудної клітки ОСОБА_12 ; відеозапис, наданий неповнолітнім свідком ОСОБА_14 , на якому міститься зображення чоловіка, який на дорозі промовив фразу: «Я его предупреждал»; лист КНП «Територіальне медичне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медичних катастроф» та аудіозапис, згідно з якими диспетчеру служби «103» надійшов виклик, з якого убачається, що під час бійки хлопця вдарили ножем в серце. На задньому фоні розмови чутно чоловічий голос, який двічі промовив фразу: «Я его предупреждал».

Як убачається з висновку судово-психіатричного експерта, ОСОБА_6 виявляв та виявляє психічний розлад у вигляді психічних і поведінкових розладів, внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. У період здійснення інкримінованого правопорушення тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а перебував в стані гострої алкогольної інтоксикації. Дії ОСОБА_6 були обумовлені станом алкогольного сп`яніння. Характерних феноменологічних ознак стану сильного душевного хвилювання не виявляв. ОСОБА_6 , в ході психоексперементального обстеження з урахуванням його анамнезу, виявляє алкогольну деградацію особистості, що має значення у даному кримінальному провадженні. Тому він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, як і на цей час. Примусових заходів медичного характеру не потребує, проте потребує протиалкогольного лікування.

Суд, оцінивши показання засудженого, потерпілих та свідків у сукупності із іншими доказами, які є взаємоузгодженими й в своїй сукупності доповнюють один одного, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні вбивства ОСОБА_12 .

Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, аналогічні доводам у його касаційній скарзі, та визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви своїх висновків.

При цьому суд перевірив доводи сторони захисту про те, що дії ОСОБА_17 слід кваліфікувати за ст. 118 КК, оскільки останній перебував у стані необхідної оборони, проте перевищив її межі, та зазначив, що вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Так, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема, щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

Умисне вбивство (ст. 115 КК) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особи, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.

Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 115 КК, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 118 КК, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК).

До критеріїв визначення необхідної оборони серед іншого, належать - наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 захищався від потерпілого і діяв в стані необхідної оборони, є неприйнятними, оскільки ст. 36 КК передбачено право на захист не від будь-якого протизаконного вчинку, а лише від суспільно-небезпечного посягання.

Зокрема, в обґрунтування свого рішення суд зазначив, що з показань самого засудженого, а також свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 убачається, що між ОСОБА_6 і ОСОБА_12 виникла сварка, яка в подальшому переросла в обопільну бійку. При цьому, як потерпілий так і засуджений спочатку діяли лише за допомогою власних фізичних сил, потерпілий не застосовував сторонніх предметів та не мав сторонньої підтримки з боку інших осіб.

Під час бійки обом її учасникам були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що підтверджується показаннями ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_14 , протоколами слідчих експериментів з цими особами (від 20 та 23 листопада 2020 року), а також висновками експертиз.

Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що згідно із висновками експертів ОСОБА_6 отримав не менш ніж шість травматичних впливів, тоді як потерпілий ОСОБА_12 отримав не менше тринадцяти впливів (1 - колото-різане, 3 - різаних, 9 - тупого предмету). Отже, відомості, що зазначені у висновку експерта про поверхневі різані рани на трупі потерпілого (на спинці носа зліва, в проекції лівого виличного бугра, на передній поверхні шиї), які утворились перед настанням смерті від дії предмету (-ів), що мав (-ли) ріжучі властивості та мають ознаки легких тілесних ушкоджень, у сукупності з показаннями свідка ОСОБА_14 та засудженого ОСОБА_6 , вказують на те, що в руці останнього вже перебував ніж, який він дістав з-під поясного ременю та завдав ним потерпілому різані рани, тому переваги з боку потерпілого не існувало.

Відтак суд дійшов висновку, що вказані обставини у своїй сукупності спростовують твердження сторони захисту про те, що засуджений дістав ніж, щоб налякати потерпілого, однак не розрахував близьку дистанцію та завдав йому одного удару, вже після того, як ОСОБА_12 вдарив його ногою та почав наносити удари руками в обличчя і голову. В подальшому, як правильно встановлено місцевим судом, під час бійки ОСОБА_6 завдав потерпілому ОСОБА_12 проникаючий удар ножем, від якого останній помер на місці події.

Суд звернув увагу на те, що з показань засудженого ОСОБА_6 вбачається, що він відчув різкий біль у правій ключиці, після чого машинально дістав з-під поясного ременя ніж правою рукою та відмахнувся від ОСОБА_12 один раз, але як саме не пам`ятає, проте як свідчать матеріали кримінального провадження, ніж засуджений дістав раніше, і той перебував у нього в руці під час обопільної бійки. При цьому, згідно із висновком експерта, довжина ранового каналу поранення грудної клітки з ушкодженням серця ОСОБА_12 становила приблизно 10-11 см, що також спростовую версію сторони захисту щодо механізму спричинення ножового поранення шляхом відмаху.

До того ж, завдання ОСОБА_6 ножового поранення ОСОБА_12 у життєво-важливий орган - серце із значною силою, свідчить про намір засудженого позбавити життя потерпілого, а локалізація поранення, значна сила удару, з якою було заподіяно тілесне ушкодження, на переконання апеляційного суду спростовує версію ОСОБА_6 про випадковість його спричинення ножем.

Крім того, сам ОСОБА_6 зазначав, що конфлікт з потерпілим можливо було вирішити без застосування ножа, при цьому у нього була можливість припинити бійку, що також спростовує версію сторони захисту, що засуджений діяв у стані необхідної оборони та захищався від протиправних дій потерпілого. Суд зауважив на тому, що одразу після події і до приїзду працівників поліції ОСОБА_6 залишив місце події, прихопивши з собою предмет злочину - ніж, який в подальшому втратив. Також суд звернув увагу на висловлювання ОСОБА_6 під час залишення місця події, які зафіксовані у показання свідка ОСОБА_14 , відео та аудіозаписах, які наявні в матеріалах справи, що свідчить про те, що під час конфлікту засуджений погрожував потерпілому застосуванням ножа.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 розумів, що здійснює посягання на життя потерпілого та свідомо допускав настання наслідків у виді смерті останнього. Крім того, під час бійки поруч знаходились свідки, однак підстав для втручання не вбачали, що поряд із відсутністю у потерпілого сторонніх предметів, якими можливо було би завдати тілесні ушкодження, свідчить про відсутність реальної, невідворотної в інший спосіб загрози для ОСОБА_6 .

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_12 під час обопільної бійки за своїми об`єктивними ознаками не створювали реальної та безпосередньої загрози для ОСОБА_6 , а тому не викликали необхідності у її відверненні із застосуванням ножа, з огляду на відсутність у потерпілого будь-якої зброї. Посилання захисника на наявність у ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, поряд із іншими об`єктивними обставинами події не давали йому підстав для застосування до потерпілого ножа та завдання ним удару потерпілому, до того ж у життєво-важливий орган - серце. Відтак, у засудженого були відсутні підстави вважати, що на нього потерпілим вчиняється суспільно небезпечне посягання, яке потребує заподіяння останньому шкоди, необхідної і достатньої для негайного його припинення.

Разом із цим, спосіб вчинення злочину, спрямованість удару, локалізація і характер заподіяного потерпілому тілесного ушкодження, на думку апеляційного суду свідчать про наявність у ОСОБА_6 умислу саме на заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_12 .

З такими висновками апеляційного суду погоджується і суд касаційної інстанції. На переконання колегії суддів, ухвала суду апеляційної інстанції є законною, обґрунтованою, вмотивованою та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Таким чином, у матеріалах провадження відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_12 вчинив дії, які за своїм характером та об`єктивними проявами могли бути розцінені як такі, що досягли ступеню суспільної небезпечності, властивого злочину і викликали б у засудженого стан необхідної оборони. Відтак дії засудженого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК кваліфіковані правильно.

Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі захисника. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим доказам.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд