ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 640/14308/20

У червні 2020 року ПАТ «Укрнафта» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 02 березня 2020 року №0000724503..

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати а в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Офісом великих платників податків ДПС було проведено камеральну перевірку ПАТ «Укрнафта» щодо порушення термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість за звітні періоди, задекларовані податковими деклараціями за травень 2019 року (від 20 червня 2019 року №9131817727), за червень 2019 року (від 19 липня 2019 року №9157561765) та уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань за травень 2019 року (від 20 серпня 2019 року №9186716653), за наслідками якої складено акт перевірки від 24 січня 2020 року №218/28-10-45-03/00135390.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 02 березня 2020 року №0000724503, яким до позивача на підставі п.126.1 ст.126 ПК України застосовано штраф у розмірі 20% на загальну суму 112 050 027,22 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням контролюючого органу, ПАТ «Укрнафта» звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання його протиправним і скасування.

Задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що адміністративний позов було подано у межах строку, встановленого п.3 розділу VІ КАС України, а податкове повідомлення-рішення від 02 березня 2020 року №0000724503 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки нарахування штрафних санкцій здійснювалося внаслідок помилкового висновку контролюючого органу про наявність у позивача податкового боргу, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 05 квітня 2018 року №0005031401 та від 04 липня 2018 року №0007641401.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам судів першої та апеляційної інстанції, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

Щодо доводів скаржника про порушення позивачем строків звернення до суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом адміністративного позову є податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 02 березня 2020 року №00000724503.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вказане податкове повідомлення-рішення ПАТ «Укрнафта» оскаржувало також в адміністративному порядку, однак рішенням ДПС України від 14 травня 2020 року №16062/6/99-00-08-05-05-06 у задоволенні скарги було відмовлено.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із п.56.19 ст.56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Положеннями пп.56.17.3 п.56.17 ст.56 ПК України передбачено, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Як встановлено судами, копію рішення ДПС України від 14 травня 2020 року №16062/6/99-00-08-05-05-06 про відмову в задоволенні скарги ПАТ «Укрнафта» отримало 18 травня 2020 року.

Відтак, місячний строк для оскарження в судовому порядку податкового повідомлення-рішення від 02 березня 2020 року №00000724503, встановлений п.56.19 ст.56 ПК України, сплинув 18 червня 2020 року.

ПАТ «Укрнафта» звернулося до суду з адміністративним позовом 25 червня 2020 року, тобто після закінчення строків, встановленими ст.122 КАС України та ст.56 ПК України.

Разом з тим, судом першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, враховано, що на момент звернення до суду, на усій території України згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) було встановлено карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набув чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві положення» КАС України було доповнено абзацом третім такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».

Також, відповідно до п.528 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, ст.56 ПК України (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених ст.56 ПК України.

З огляду на вказані приписи чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов до висновку, що строк звернення до суду ПАТ «Укрнафта» пропущено не було, оскільки перебіг процесуального строку, в тому числі передбаченого ст.56 ПК України продовжено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину.

Колегія суддів Верховного Суду наголошує, що п.3 розділу «Прикінцеві положення» КАС України у редакції, яка діяла на час закінчення строку, обчисленого за загальними правилами, встановленими п.56.19 ст.56 ПК України та на час фактичного звернення до суду, було передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема ст.122 КАС України, а також інші процесуальні строки, зокрема щодо звернення до адміністративного суду, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, приписами зазначеної статті було продовжено строки звернення до суду із позовною заявою, які встановлені ст.122 КАС України, а також строки звернення до суду, які встановлені іншими законами.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що адміністративний позов ПАТ «Укрнафта» було подано у межах встановленого строку.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 02 березня 2020 року №0000724503 став висновок контролюючого органу про те, що ПАТ «Укрнафта» несвоєчасно сплатило узгоджені грошові зобов`язання з податку на додану вартість, зазначені у податкових деклараціях з податку на додатну вартість за травень 2019 року та червень 2019 року, а також в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань за травень 2019 року на загальну суму 560 250 136,10 грн.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став п.126.1 ст.126 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), відповідно до якого у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених п.126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно із п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями п.203.2 ст.203 ПК України також передбачено, що сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Укрнафта» у межах строку, встановленого п.57.1 ст.57 та п.203.2 ст.203 ПК України, сплатила самостійно задекларовані суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за травень та червень 2019 року, визначені в податкових деклараціях від 20 червня 2019 року №9131817727 та від 19 липня 2019 року №9157561765.

У подальшому позивач подав уточнюючий розрахунок від 20 серпня 2019 року №9186716653 податкових зобов`язань з податку на додану вартість за травень 2019 року, яким збільшив суму податку, що належить сплатити до бюджету, на суму 3187 грн.

Відповідно до п.50.1 ст.50 ПК України платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених п.50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до ст.39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПАТ «Укрнафта», до подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість за травень 2019 року сплатило суму недоплати - 3187 грн та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми.

Натомість відображення в інтегрованій картці платника відомостей про порушення строків сплати узгодженої суми податкових зобов`язань на загальну суму 560 250 136,10 грн обумовлене тим, що Офіс великих платників податків ДПС змінював призначення платежів, визначених ПАТ «Укрнафта» як сплата поточних податкових зобов`язань, та зараховував їх в рахунок погашення податкового боргу.

Згідно із доводами відповідача, такий податковий борг утворився внаслідок несплати в установлений строк податкового зобов`язання, нарахованого податковими повідомленнями-рішеннями від 05 квітня 2018 року №0005031401 та від 04 липня 2018 року №0007641401. Відповідач наполягає на тому, що такі податкові повідомлення-рішення є чинними та не скасовані в установленому законом порядку.

Разом з тим, як встановлено судами, податковим повідомленням-рішенням від 05 квітня 2018 року №0005031401 ПАТ «Укрнафта» було нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 567 322 784 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив у адміністративному порядку. Рішенням ДФС України від 21 червня 2018 року №21267/6/99-99-11-01-02-25 скаргу ПАТ «Укрнафта» було задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 05 квітня 2018 року №0005031401 скасовано в частині взаємовідносин з НГВУ «Чернігівнафтогаз» ПАТ «Укрнафта», Гнідинцівським ГПЗ ПАТ «Укрнафта» по операціях з надання послуг відповідно до договорів про підготовку (переробку) нафти з конденсатом.

З урахуванням вказаного рішення, Офісом великих платників податків ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення від 04 липня 2018 року №0007641401, яким ПАТ «Укрнафта» нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 721 140 195 грн.

Відповідно до пп.60.1.3 п.60.1 ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Згідно із п.60.4 ст.60 ПК України у випадках, визначених пп.60.1.3 і пп.60.1.5 п.60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

Враховуючи, що рішенням ДФС України від 21 червня 2018 року №21267/6/99-99-11-01-02-25 було скасовано податкове повідомлення-рішення від 05 квітня 2018 року №0005031401 в частині та на підставі такого рішення винесено нове податкове повідомлення-рішення від 04 липня 2018 року №0007641401, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що податкове повідомлення-рішення від 05 квітня 2018 року №0005031401 є відкликаним з 04 липня 2018 року.

Податкове повідомлення-рішення від 04 липня 2018 року №0007641401 позивач також оскаржував у адміністративному порядку.

Рішенням ДФС України «Про розгляд скарги» від 31 серпня 2018 року №28329/6/99.99-11-01-02-25 скаргу позивача було залишено без розгляду та повернуто скаржнику з огляду на те, що питання, порушені у скарзі платника податків вже були розглянуті ДФС України по суті.

ПАТ «Укрнафта» звернулося до суду з позовом щодо оскарження дій Офісу великих платників податків ДПС щодо внесення інформації про наявність грошового зобов`язання на підставі податкового повідомлення-рішення від 04 липня 2018 року №0007641401.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року у справі №640/8980/19, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 01 липня 2020 року, було визнано протиправними дії Офісу великих платників податків ДФС щодо внесення до електронного кабінету, інтегрованої картки та інших інформаційних систем ДФС, ведення яких здійснюється Офісом великих платників податків ДФС, інформації про наявність у ПАТ «Укрнафта» грошового зобов`язання на підставі податкового повідомлення-рішення від 04 липня 2018 року №0007641401, що є скасованим, та зобов`язано Офіс великих платників податків ДФС виключити з електронного кабінету, інтегрованої картки та інших інформаційних систем ДФС, внесення податкової інформації до яких здійснюється Офісом великих платників податків ДФС, інформацію про наявність у ПАТ «Укрнафта» грошового зобов`язання, оформленого податковим повідомленням-рішенням від 04 липня 2018 року №0007641401, що є скасованим, та інформацію про пеню, нараховану за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання, оформленого податковим повідомленням-рішенням від 04 липня 2018 року №0007641401.

Висновок судів про задоволення позовних вимог ПАТ «Укрнафта» обґрунтований тим, що на підставі п.56.8 та п.56.9 ст.56 ПК України та з врахуванням рішення ДФС України про продовження строку розгляду скарги ПАТ «Укрнафта» від 03 серпня 2018 року, вмотивоване рішення по суті скарги (а не лист про залишення скарги без розгляду та повернення її скаржнику) мало бути надіслано чи вручено ПАТ «Укрнафта» у строк до 14 вересня 2018 року (включно). Протягом зазначеного строку такого вмотивованого рішення по суті скарги підготовлено та надіслано не було. Юридичним наслідком порушення контролюючим органом встановленого ПК України або продовженого рішенням керівника контролюючого органу (його заступника) строку розгляду скарги платника податків, тобто ненаправлення впродовж цих строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного за днем закінчення зазначених строків дня. В свою чергу, визнання скарги повністю задоволеною на користь платника податків означає, що оскаржене рішення контролюючого органу з цього часу припинило регулюючу дію та не створює для платника податків юридичного обов`язку.

Таким чином судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено факт необґрунтованого включення до інформаційних систем контролюючого органу відомостей про наявність у ПАТ «Укрнафта» податкового боргу, що утворився на підставі податкового повідомлення-рішення від 04 липня 2018 року №0007641401.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини у своїй сукупності вказують на те, що порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов`язань ПАТ «Укрнафта» за травень та червень 2019 року було обумовлено діями контролюючого органу щодо зміни призначення поточних платежів та зарахування коштів в рахунок погашення податкового боргу, нарахованого, зокрема, податковими повідомленнями-рішеннями від 05 квітня 2018 року №0005031401 та від 04 липня 2018 року №0007641401.

У свою чергу судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено факт необґрунтованого внесення до інтегрованої картки платника податків відомостей про наявність у ПАТ «Укрнафта» грошового зобов`язання, оформленого податковим повідомленням-рішенням від 04 липня 2018 року №0007641401, що є скасованим, та про пеню, нараховану за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання, оформленого податковим повідомленням-рішенням від 04 липня 2018 року №0007641401.

За таких обставин колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанції про незаконність нарахування ПАТ «Укрнафта» штрафних санкцій за порушення строків сплати грошового зобов`язання, самостійно задекларованого у податкових деклараціях з податку на додану вартість від 20 червня 2019 року №9131817727 та від 19 липня 2019 року №9157561765.

Висновок суду першої про незаконність нарахування штрафних санкцій за порушення строку сплати самостійно задекларованого податкового зобов`язання згідно з уточнюючим розрахунком за травень 2019 року від 20 серпня 2019 року №9186716653 ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постановах від 23 січня 2018 року у справі №810/2108/16, від 13 лютого 2018 року у справі №803/1156/17, від 12 червня 2018 року у справі №822/2198/17, від 23 червня 2018 року у справі №820/2508/17, від 12 лютого 2019 року у справі №824/95/18-а, від 25 квітня 2019 року у справі №826/19068/16 та від 27 червня 2019 року у справі №814/3148/14.

Зміст вказаної правової позиції Верховного Суду полягає у тому, що подання платником податків уточнюючого розрахунку до податкової декларації не є формою сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу, а тому у контролюючого органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених п.126.1 ст.126 ПК України, розмір яких залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки його сплати.

Відповідач у своїх доводах посилається на те, що така правова позиція була сформульована у справах, де платники податків уточнювали показники податкової звітності в сторону зменшення раніше задекларованого грошового зобов`язання.

Так, уточнюючим розрахунком від 20 серпня 2019 року №9186716653 податкові зобов`язання ПАТ «Укрнафта» з податку на додану вартість за травень 2019 року було збільшено на суму 3187 грн.

Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій про наявність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених ст.126 ПК України, у зв`язку зі збільшенням раніше задекларованого грошового зобов`язання, колегія суддів Верховного Суду враховує таке.

Відповідно до п.120.1 ст.120 ПК України невиконання платником податків вимог, передбачених абз.3-5 п.50.1 ст.50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов`язання (недоплати).

Також зазначена норма передбачає, що при самостійному донарахуванні суми податкових зобов`язань інші штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Укрнафта» 16 серпня 2019 року, тобто до подачі уточнюючого розрахунку від 20 серпня 2019 року №9186716653, сплатило суму недоплати з податку на додану вартість, а також штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми, як це передбачено абз.4 п.50.1 ст.50 ПК України.

Зазначені обставини підтверджуються платіжним дорученням №11664-П19 від 16 серпня 2019 року на суму 3187 грн з призначенням платежу «Податок на додану вартість згідно уточнюючого розрахунку за травень 2019 року» та платіжним дорученням №11665-П19 від 16 серпня 2019 року на суму 96 грн з призначенням платежу «Сума штрафних санкцій згідно уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за травень 2019 року».

Враховуючи, що позивачем виконано вимоги абз.4 п.50.1 ст.50 ПК України, інші штрафні санкції, визначені главою 11 розділу ІІ цього Кодексу, не можуть бути застосовані до позивача, про що прямо зазначено в п.120.1 ст.120 ПК України.

Колегія суддів враховує, що ст.126 ПК України, яка визначена в якості підстави для винесення податкового повідомлення-рішення від 02 березня 2020 року №0000724503, також розміщена у главі 11 розділу ІІ ПК України.

Відповідно, факт самостійного виконання позивачем вимог абз.4 п.50.1 ст.50 ПК України унеможливлює застосування до нього штрафних санкцій, передбачених ст.126 ПК України.

Таким чином колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування позивачу штрафних санкцій, передбачених ст.126 ПК України, з підстав порушення строків сплати податкового зобов`язання в розмірі 3187 грн в цілому є правильним, хоч і ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, що сформована за інших фактичних обставин справи.

Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили законні і обґрунтовані рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Укрнафта».

З урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що в межах даної справи оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі яких суди встановили обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів, відповідно до частини другої ст.341 КАС України, знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України