ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 27 липня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016230000000218, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Підгороднє Бахчисарайського району АРК, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 189 КК України.
Зміст рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Херсонський міський суд Херсонської області вироком від 21 травня 2021 року визнав винуватим ОСОБА_7 у вчиненні злочинів і призначив покарання: за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного на праві власності майна; за ч. 3 ст. 189 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього належного на праві власності майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив остаточне покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного на праві власності майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України суд зарахував ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 30.07.2016 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 14 травня 2016 року в період часу з 02:20 год. до 03:00 год., маючи умисел на заволодіння чужим майном, проник у приміщення будинку АДРЕСА_2 , де вчинив на ОСОБА_8 та ОСОБА_9 напад, поєднаний з погрозою застосування фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілих, яке виразилось у демонстрації та погрозі застосування побутового ножа та погрозі позбавлення життя потерпілих, під час якого заволодів майном та грішми ОСОБА_8 , спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на суму 8205,93 грн., а також курткою, яка належить потерпілому ОСОБА_9 , на суму 80 гривень.
Окрім цього, ОСОБА_7 у той же день у період часу з 03:00 год. до 06:50 год. незаконно, перебуваючи у приміщенні будинку АДРЕСА_2 , із погрозою застосування фізичного насильства небезпечного для життя та здоров`я потерпілої, вимагав від ОСОБА_8 передати йому грошові кошти в сумі 7500 доларів США. Сприймаючи погрози ОСОБА_7 як реальні, ОСОБА_8 , побоюючись за життя і здоров`я своє та свого чоловіка, близько 06:30 год. зателефонувала своєму брату ОСОБА_10 та попросила його позичити їй 7500 доларів США.
У цей же день, близько 06:50 год. у приміщенні магазину, розташованого за адресою вул. Чайковського, 8 у м. Херсоні, на вимогу ОСОБА_7 потерпіла ОСОБА_8 передала йому грошові кошти в сумі 7500 доларів США. Своїми діями ОСОБА_7 завдав потерпілій ОСОБА_8 майнову шкоду у великому розмірі.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 27 липня 2021 року вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі заcуджений просить ухвалу Херсонського апеляційного суду від 21 липня 2021 року щодо нього скасувати у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 404 КПК України не дослідив повторно обставини, встановлені судом першої інстанції, обмежившись посиланням на доведеність винуватості засудженого та правильність кваліфікації його дій.
При цьому вважає, що без належної оцінки апеляційного суду залишились доводи апеляційної скарги його захисника щодо скасування вироку суду першої інстанції та закриття провадження у зв`язку з відсутністю доказів вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів.
Посилається на те, що апеляційний суд не перевірив доводів його захисника, які були викладені в його апеляційній скарзі, не надав їм оцінки та відповіді на них, а також не мотивував належним чином своє рішення. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Стверджує, що ним була подана до суду апеляційної інстанції ще одна апеляційна скарга від 14 червня 2021 року та клопотання про ознайомлення з матеріалами провадження від 16 червня 2021 року, однак вони не були розглянуті судом у зв`язку з їх зникненням.
Крім цього, засудженим у якості додатку до касаційної скарги подано заяву, у якій він зазначає про можливе порушення апеляційним судом вимог КПК України, оскільки, як він вважає, суддя ОСОБА_11 та потерпіла ОСОБА_8 є родичами.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 підтримав подану касаційну скаргу і просив її задовольнити.
ОСОБА_7 у касаційній скарзі вказав, що суд може розглянути його скаргу без його участі.
Захисник ОСОБА_12 просила розглянути справу без її участі, підтримавши касаційну скаргу засудженого.
Прокурор частково підтримала касаційну скаргу.
Іншим учасникам судового провадження направлялися повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду. В судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПКУкраїни.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У цьому кримінальному провадженні зазначені вимоги закону виконано, а доводи засудженого про допущення судом апеляційної інстанції істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає безпідставними.
Як убачається з матеріалів провадження, не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, засуджений та його захисник подали дві окремі апеляційні скарги (т.3 а.п. 132-134, т. 3 а.п. 151), в яких вказували на відсутність в діях ОСОБА_7 складів злочинів, за які він засуджений. При цьому захисник просила скасувати вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 та закрити кримінальне провадження, а засуджений в своїй апеляційній скарзі просив скасувати вирок місцевого суду та призначити новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник вказувала на відсутність доказів, які підтверджують вину ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів. Вважала, що судом показання обвинуваченого, зокрема про те, що він злочину щодо сім`ї ОСОБА_13 не вчиняв, не були спростовані під час судового розгляду; не взято до уваги показання свідка ОСОБА_14 , яка начебто підтвердила показання ОСОБА_7 про те, що він ходив до будинку потерпілої щодо повернення паспорту її доньки; безпідставно визнав належними доказами вини обвинуваченого дані протоколів пред`явлення особи для впізнання за участю свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , які не підтверджують вчинення ОСОБА_7 злочинів. Вказувала, що показання свідків та письмові докази в провадженні лише констатують факт перебування ОСОБА_7 в будинку потерпілої, що ніким не заперечується.
Із поданої апеляційної скарги засудженого ОСОБА_7 (т. 3 а.п.151) убачається, що він підтримав доводи апеляційної скарги свого захисника, що вирок постановлений з порушенням вимог КПК України. При цьому доводи поданих апеляційних скарг є здебільшого аналогічними. Зокрема, засуджений вказував, що постановлений вирок є незаконним, однобічним, неповним, з неправильною кваліфікацією його дій. Вказував, що суд недобросовісно виконав свої обов`язки, порушив вимоги Конституції України, дослідив незаконно здобуті докази, а прокурор мав особисту зацікавленість в результатах судового розгляду. Крім цього вказував, що суд неправильно обрав йому вид покарання.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_7 складу злочинів, за які він засуджений, а також щодо відсутності належних та допустимих доказів, які підтверджують його винуватість, й необхідності закриття кримінального провадження, апеляційний суд послався на показання потерпілої ОСОБА_8 , які були надані нею в суді першої інстанції. Вона детально розповіла про обставини вчинення ОСОБА_7 розбійного нападу, а також про вимагання грошових коштів у великому розмірі.
Також апеляційний суд, надаючи відповіді на доводи апеляційної скарги захисника, послався на показання свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_10 , які вказали, що потерпіла ОСОБА_8 брала у них грошові кошти в борг для подальшої передачі ОСОБА_7 . Крім цього потерпіла їм повідомила про здійснення щодо неї в її будинку розбійного нападу, під час якого вимагались гроші з погрозою ножем.
Апеляційний суд також визнав необґрунтованим довід апеляційної скарги захисника про те, що судом першої інстанції не взято до уваги показання свідка ОСОБА_14 , яка начебто підтвердила показання обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він ходив до будинку потерпілої щодо повернення паспорту її доньки, та які підтверджують невинуватість обвинуваченого, оскільки свідком ОСОБА_14 були надані показання в суді першої інстанції лише про те, що ОСОБА_7 вранці приніс паспорт її дочки.
Колегія суддів апеляційного суду погодилася із висновком суду першої інстанції щодо визнання належними доказами даних протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16 травня 2016 року (т. 3, а.п.88-90), оскільки свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на фото впізнали ОСОБА_7 як особу, який з 11 по 13 травня 2016 року на прохання двоюрідної сестри проживав за місцем їх проживання, а наступного для він приніс паспорт ОСОБА_15 , який перебував у ОСОБА_8 .
Також апеляційний суд на підставі досліджених судом першої інстанції доказів погодився з висновком місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_8 та ОСОБА_17 з метою заволодіння їх майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілих, а також у вимаганні чужого майна з погрозою застосування насильства, та з правильністю кваліфікації його дій за ч. 4 с. 187, ч. 3 ст. 189 КК України, з чим також погоджується й колегія суддів Верховного Суду.
Колегією суддів апеляційного суду в судовому засіданні було детально заслухано позицію засудженого ОСОБА_7 стосовно його доводів, які зазначені у поданій апеляційній скарзі. У виступі в судових дебатах засуджений також наголошував на відсутності доказів щодо доведеності його вини в інкримінованих злочинах.
Апеляційним судом були проаналізовані всі доводи апеляційних скарг, надані на них відповіді з наведенням переконливих мотивів на їх спростування.
Колегія суддів також не вбачає обґрунтованими доводи касаційної скарги засудженого про порушення апеляційним судом вимог ст. 404 КПК України, оскільки ним не досліджувалися повторно докази.
Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
Як убачається з матеріалів провадження, ні в апеляційній скарзі, ні в судовому засіданні, захисник не ставила питання про повторне дослідження будь-яких доказів. При цьому апеляційний суд повністю погодився з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, і не надавав жодному з них іншої оцінки.
На думку колегії суддів касаційного суду, суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами як захисника, так і обвинуваченого, ретельно перевіривши доводи апеляційних скарг, обґрунтовано залишив їх без задоволення, мотивувавши належним чином своє рішення, а тому доводи касаційної скарги про допущені апеляційним судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону є безпідставними. Ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Також засуджений зазначає про можливе порушення апеляційним судом вимог КПК України, оскільки, як він вважає, суддя ОСОБА_11 та потерпіла ОСОБА_8 є родичами, хоча на підтвердження таких доводів жодних доказів не наводить. Тому вказаний довод є лише припущенням без жодного об`єктивного обґрунтування з боку особи, яка подала касаційну скаргу.
Щодо доводів касаційної скарги засудженого про втрату його апеляційної скарги від 14 червня 2021 роту та клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження від 16 червня 2021 року для подання доповнень до апеляційної скарги, у зв`язку з їх зникненням, потрібно зазначити наступне.
У матеріалах кримінального провадження міститься апеляційна скарга ОСОБА_7 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 21 травня 2021 року, яка ним датована 16 червня 2021 року (т. 3 а.п.151). Також ним було подане клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, яке датоване 17 червня 2021 року (т. 3 а.п. 157).
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 09 липня 2021 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 (т. 3 а. п. 153).
Ухвалою цього ж суду від 16 липня 2021 року було закінчено підготовку справи до розгляду і призначено апеляційний розгляд за двома апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_12 (т. 1 а. п. 159).
Розгляд цього кримінального провадження в суді апеляційної інстанції проводився за особистою участю обвинуваченого ОСОБА_7 (т. 3 а.п. 169).
Відповідно до даних аудіозапису судових засідань в апеляційному провадженні під час апеляційного розгляду ОСОБА_7 активно відстоював свою позицію, вказав про підтримання поданої ним апеляційної скарги, яка була предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.
До початку судового розгляду ОСОБА_7 не заявляв будь-яких заяв чи клопотань. При цьому ні в суді апеляційної інстанції, ні в касаційній скарзі, ОСОБА_7 не вказував, що в скарзі, яка була датована ним 14 червня 2021 року й відсутня у матеріалах провадження, були інші, принципово відмінні за змістом доводи, порівняно з доводами його апеляційної скарги, яка була предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.
Окрім того, в поданій касаційній скарзі засуджений не висуває доводів щодо порушення апеляційним судом його права через відмову у задоволенні його клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження й не вказує при цьому на порушення апеляційним судом конкретних норм процесуального закону.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, ВерховнийСуд