ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 3/60"Б" (906/1/21)

Вступ

1. У межах справи про банкрутство ліквідатором проведено аукціон з продажу майна боржника, результати якого та укладений з переможцем договір купівлі-продажу майна Товариство, яке вважало себе власником реалізованого майна, оскаржило в судовому порядку.

2. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви Товариства, тоді як апеляційний господарський суд вимоги заяви задовольнив та визнав недійсними результати оспорюваного аукціону й укладений за його наслідком договір купівлі-продажу майна боржника.

3. Надалі Товариство звернулося до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, оскільки, за його твердженням, суд не вирішив у прийнятій ним постанові питання щодо припинення речових прав зареєстрованих відповідно до законодавства за іншим товариством на об`єкт нерухомого майна, що зумовлює неможливість виконання постанови апеляційного господарського суду, якою було задоволено вимоги заяви про визнання недійсними результатів аукціону.

4. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційну скаргу, має вирішити питання:

- чи може бути задоволена вимога позивача/заявника про припинення права власності на нерухоме майна шляхом ухвалення додаткового рішення у справі, яку він не заявляв при зверненні до суду із позовом/заявою про визнання недійсними результатів аукціону та укладеного з переможцем договору купівлі-продажу майна?

5. Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення у справі, виходячи з такого.

6. Господарським судом Житомирської області здійснюється провадження у справі № 3/60"Б" за заявою Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" (далі - АКАБ "Україна") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" (далі - ТзОВ "Інтерстиль", боржник) про банкрутство.

7. 04.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика КЛАСУМ" (далі - ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ", заявник) звернулося до Господарського суду Житомирської області в межах справи № 3/60 "Б" із позовом до ТзОВ "Інтерстиль" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр нерухомості та права" (далі - ТзОВ "Центр нерухомості та права") про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна, в якому просило: 1) визнати недійсними результати аукціону з продажу майна ТзОВ "Інтерстиль" та 2) визнати недійсним договір купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 15.05.2017.

8. 13.07.2021 Господарський суд Житомирської області ухвалив рішення у справі № 3/60 "Б" (906/1/21), яким відмовив у задоволенні позову ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ" про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна від 15.05.2017.

9. Постановою від 27.10.2021 Північно-західний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Житомирської області від 13.07.2021 у справі № 3/60"Б" (906/1/21); ухвалив нове рішення, яким позов ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ" про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна від 15.05.2017 задовольнив; визнав недійсними результати аукціону з продажу майна банкрута - ТЗОВ "Інтерстиль", оформлені протоколом від 15.05.2017; визнав недійсним договір купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 15.05.2017.

10. 01.02.2022 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ" від 01.02.2022 вх. № 412/22 про ухвалення додаткового рішення у справі № 3/60"Б" (906/1/21), в якій заявник просить припинити право власності ТзОВ "Центр нерухомості та права" на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1252119018220 (номер запису про право власності - 20485561) - цілісний майновий комплекс, який знаходиться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Тетерівка, вул. Садова, 49, яке виникло на підставі: номер запису про право власності: 20485561, дата, час державної реєстрації - 18.05.2017, державний реєстратор - Ширченко Леся Володимирівна, Пиріжківська сільська рада Малинського району Житомирської області. Підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, видавник: Сумська регіональна біржа - Нова; договір купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах, серія та номер: б/н видавник: Сумська регіональна біржа - Нова; протокол ведення аукціону, серія та номер: б/н, виданий 29.01.2016, видавник: Сумська регіональна біржа - Нова; рішення суду, серія та номер: 6/91 "Д", видане 25.08.2004, видавник: Господарський суд Житомирської області. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 35264143 від 19.05.2017 11:44:26 Ширченко Леся Володимирівна, Пиріжківська сільська рада Малинського району Житомирська область. Форма власності: приватна. Власники: ТзОВ "Центр нерухомості та права", код ЄДРПОУ: 40491221.

11. Заява ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ" мотивована тим, що суд апеляційної інстанції ухваливши рішення про задоволення заяви ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ" та визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТЗОВ "Інтерстиль" й договору купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 15.05.2017 не вирішив питання припинення цим рішенням речових прав зареєстрованих відповідно до законодавства за ТзОВ "Центр нерухомості та права" на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1252119018220 (номер запису про право власності - 20485561), тоді як за частиною третьою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вирішення цього питання покладено на суд, який має його вирішити навіть за відсутності відповідної вимоги позивача.

12. За твердженням ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ", невирішення судом апеляційної інстанції питання щодо припинення зареєстрованих за ТзОВ "Центр нерухомості та права" речових прав на зазначене вище нерухоме майно наразі зумовлює неможливість виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі № 3/60 "Б" (906/1/21) та порушення його права на захист права власності. Зокрема, як зазначає ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ", державним реєстратором за результатами розгляду його заяви від 17.11.2021 рішенням від 23.11.2021 № 61772296 відмовлено у державній реєстрації припинення права власності на спірний цілісний майновий комплекс з огляду на те, що постанова суду апеляційної інстанції від 27.10.2021 у справі № 3/60 "Б" (906/1/21) не містить відомостей щодо одночасного визнання, зміни чи припинення речових прав, обтяжень речових прав зареєстрованих відповідно до законодавства та які наявні в Державному реєстрі прав. Колегією з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), визнано наведені дії державного реєстратора, такими, що відповідають законодавству.

13. Ураховуючи наведене, ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ" просить на підставі статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвалити додаткове рішення, яким припинити право власності ТзОВ "Центр нерухомості і права" на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1252119018220 (номер запису про право власності - 20485561).

14. Ліквідатор ТзОВ "Інтерстиль" - арбітражний керуючий Чепелюк Олександр Олександрович (далі - ліквідатор ТзОВ "Інтерстиль" Чепелюк О. О.) у письмових запереченнях просить відмовити у задоволенні заяви ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ", зазначаючи, зокрема, що позивач самостійно обирає спосіб захисту порушеного права та несе відповідальність за наслідки, що настали в результаті вчинення дій. Як зазначає ліквідатор ТзОВ "Інтерстиль" Чепелюк О. О., ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ" при зверненні до суду із заявою про визнання недійсним результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна не заявляло похідної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину - припинення права власності ТзОВ "Центр нерухомості та права" на об`єкт нерухомого майна. Водночас частиною другою статті 237 ГПК України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити в рішенні за межі позовних вимог. Оскільки в межах позову такої вимоги як припинення права власності ТзОВ "Центр нерухомості та права" на об`єкт нерухомого майна позивачем заявлено не було, суд в силу положень частини другої статті 237 ГПК України не вправі за власною ініціативою застосувати наведений спосіб захисту.

15. ТзОВ "Центр нерухомості та права" у письмових запереченнях не погоджується з вимогами заяви ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ" та просить суд відмовити у їх задоволенні, оскільки ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ" зверталась до суду із заявою лише з вимогами щодо визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна від 15.05.2017, які ним не змінювалися на протязі розгляду справи. Натомість сформована ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ" у заяві про ухвалення додаткового рішення у справі № 3/60 "Б" (906/1/21) вимога є окремою позовною вимогою, яка не була предметом розгляду в суді першої інстанції, що прямо суперечить частині п`ятій статті 269 ГПК України. Тому, на переконання ТзОВ "Центр нерухомості та права", заява ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ" повинна розглядатись в порядку загального позовного провадження судом першої інстанції, шляхом подання окремого позову.

16. 23.02.2022 Північно-західний апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою задовольнив заяву ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ" про ухвалення додаткового рішення у справі № 3/60"Б" (906/1/21); припинив право власності ТзОВ "Центр нерухомості та права" на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1252119018220 (номер запису про право власності - 20485561) - цілісний майновий комплекс, який знаходиться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Тетерівка, вул. Садова, 49, яке виникло на підставі: номер запису про право власності: 20485561, дата, час державної реєстрації - 18.05.2017, державний реєстратор - Ширченко Леся Володимирівна, Пиріжківська сільська рада Малинського району Житомирської області. Підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, видавник: Сумська регіональна біржа - Нова; договір купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах, серія та номер: б/н видавник: Сумська регіональна біржа - Нова; протокол ведення аукціону, серія та номер: б/н, виданий 29.01.2016, видавник: Сумська регіональна біржа - Нова; рішення суду, серія та номер: 6/91 "Д", видане 25.08.2004, видавник: Господарський суд Житомирської області. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 35264143 від 19.05.2017 11:44:26 Ширченко Леся Володимирівна, Пиріжківська сільська рада Малинського району Житомирська область. Форма власності: приватна. Власники: Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр нерухомості та права", код ЄДРПОУ: 40491221.

17. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що прийнята ним постанова від 27.10.2021 не містить відомостей щодо одночасного визнання, зміни чи припинення речових прав, обтяжень речових прав зареєстрованих відповідно до законодавства, оскільки скасувавши правовстановлюючі документи, що стали підставою для державної реєстрації права власності суд фактично вирішив питання про право, однак не зазначив дії, які потрібно виконати, зокрема, щодо припинення цим рішенням речових прав ТзОВ "Центр нерухомості та права" на спірний об`єкт нерухомого майна та не відобразив цього у резолютивній частині постанови.

18. Апеляційний господарський суд врахував, що підставою для здійснення державної реєстрації права власності за ТзОВ "Центр нерухомості та права" стали: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, видавник: Сумська регіональна біржа - Нова; договір купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах, серія та номер: б/н, видавник: Сумська регіональна біржа - Нова; протокол проведення аукціону, серія та номер: б/н, виданий 29.01.2016 видавник: Сумська регіональна біржа - Нова; рішення суду, серія та номер: 6/91 "Д", видане 25.08.2004, видавник: Господарський суд Житомирської області.

19. Водночас, як зазначив суд апеляційної інстанції, зі змісту резолютивної частини постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 убачається, що судом було визнано недійсним результати аукціону з продажу майна банкрута ТзОВ "Інтерстиль", оформлені протоколом від 15.05.2017 та визнано недійсним договір купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 15.05.2017.

20. Оскільки правовстановлюючий документ, який зумовив виникнення права власності ТзОВ "Центр нерухомості та права" на спірне майно - договір купівлі-продажу визнаний недійсним, наведене, як зазначив апеляційний господарський суд, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є самостійною та достатньою підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

21. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог заяви ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ" та усунення недоліків постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі № 3/60"Б" (906/1/21) шляхом ухвалення додаткової постанови, яке призведе до реального виконання судового рішення та забезпечить право ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ" на ефективний захист його порушених прав і законних інтересів.

22. 23.03.2022 ліквідатор ТзОВ "Інтерстиль" - арбітражний керуючий Чепелюк О. О. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022, в якій просить оскаржене судове рішення апеляційного господарського суду скасувати.

Рух касаційної скарги

23. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 3/60"Б" (906/1/21) визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 14.04.2022.

24. Ухвалою від 27.04.2022 Верховний Суд задовольнив клопотання ліквідатора ТзОВ "Інтерстиль" арбітражного керуючого Чепелюка О. О. та поновив йому пропущений строк на подання касаційної скарги; відкрив касаційне провадження у справі № 3/60"Б" (906/1/21) за касаційною скаргою ліквідатора ТзОВ "Інтерстиль" - арбітражного керуючого Чепелюка О. О.; призначив касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні; надав учасникам справи строк для подання відзиву.

25. 14.07.2022 Верховний Суд постановив ухвалу, якою зупинив касаційне провадження у справі № 3/60"Б" (906/1/21) за касаційною скаргою ліквідатора ТзОВ "Інтерстиль" - арбітражного керуючого Чепелюка О. О. на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/2350/18(914/608/20) та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.

26. Ухвалою від 24.01.2023 Верховний Суд з огляду на усунення обставин, що викликали зупинення, поновив касаційне провадження у справі № 3/60"Б" (906/1/21) за касаційною скаргою ліквідатора ТзОВ "Інтерстиль" арбітражного керуючого Чепелюка О. О.; призначив розгляд касаційної скарги у судовому засіданні на 23.02.2023.

27. У зв`язку з перебуванням судді Пєскова В. Г. у відпустці, автоматизованою системою суду для розгляду справи № 3/60"Б" (906/1/21) визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Картере В. І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023, яку суд ухвалою від 21.02.2023 прийняв до провадження та постановив здійснити розгляд скарги у раніше визначені дату та час - 23.02.2023.

28. 23.02.2023 на електронну адресу Верховного Суду надійшло клопотання ліквідатора ТзОВ "Інтерстиль" - арбітражного керуючого Чепелюка О. О. від 23.02.2023 № 02-01/3/60"б"-104, в якому він підтримує доводи поданої ним касаційної скарги в повному обсязі та не заперечує щодо проведення розгляду справи за відсутності скаржника з огляду на погіршення його стану здоров`я й перебування на стаціонарному лікуванні в лікарні.

29. У судове засідання 23.02.2023 з`явилися представники Національного банку України та ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ", які надали усні пояснення у справі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(Ліквідатор ТзОВ "Інтерстиль" - арбітражний керуючий Чепелюк О. О.)

30. Ліквідатор ТзОВ "Інтерстиль" - арбітражний керуючий Чепелюк О. О. в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, зазначаючи, зокрема, таке:

- апеляційний господарський суд не врахував, що ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ" як в суді першої так і апеляційної інстанції не заявляло вимоги про визнання, зміну чи припинення речових прав, тобто така вимога не була предметом спору у цій справі;

- суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки прийняв додаткову постанову залишивши поза увагою, що ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ" при зверненні до суду із заявою про визнання недійсними результатів аукціону не заявляло похідної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину - припинення права власності ТзОВ "Центр нерухомості та права" на об`єкт нерухомого майна;

- апеляційний господарський суд не застосував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.08.2019 у справі № 450/1686/17, від 12.01.2021 у справі № 1540/4122/18, від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19 щодо відсутності права в суду виходити за межі позовних та неможливості застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи суду;

- суд не взяв до уваги, що висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19 не можуть бути враховані при вирішенні питання ухвалення додаткового рішення про припинення права власності, оскільки предмет спору у наведеній справі не є подібним із предметом у цій справі;

- апеляційний господарський суд не врахував, що суд не може застосовувати наслідки недійсності правочину з власної ініціативи.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

(ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ")

31. ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ" у відзиві на касаційну скаргу не погоджується із доводами скарги ліквідатора ТзОВ "Інтерстиль" - арбітражного керуючого Чепелюка О. О. та просить суд відмовити у її задоволенні, зазначаючи, зокрема таке:

- обґрунтування суду апеляційної інстанції, наведені ним в оскарженій постанові повністю узгоджуються із діючим законодавством, завданнями та принципами господарського судочинства, зокрема, права на справедливий судовий розгляд та обов`язковості судового рішення;

- суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що усунення недоліків постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі № 3/60 "Б" (906/1/21) шляхом ухвалення додаткового рішення призведе до виконання судового рішення та забезпечить ефективний судовий захист порушеного права ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ";

- апеляційний господарський суд надав належну оцінку доводам ліквідатора ТзОВ "Інтерстиль" - арбітражного керуючого Чепелюка О. О., наведеним ним у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі;

- посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 450/1686/17, від 12.01.2021 у справі № 1540/4122/18 не можуть бути взяті до уваги, оскільки предмет, підстави позовних вимог та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у зазначених справах є іншими ніж у цій справі;

- ухвалення додаткової постанови жодним чином не виходить за межі позовних вимог.

(ТзОВ "Центр нерухомості та права")

32. ТзОВ "Центр нерухомості та права" у відзиві на касаційну скаргу підтримує доводи скарги ліквідатора ТзОВ "Інтерстиль" Чепелюка О. О., вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю, зазначаючи, що ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ" на протязі розгляду не змінювало позовних вимог, а вимога заявника щодо якої ухвалено додаткову постанову є окремою позовною вимогою, яка не була предметом розгляду справи в суді першої інстанції, що прямо суперечить частині п`ятій статті 269 ГПК України. Така вимога має розглядатися судом в порядку загального позовного провадження шляхом подання окремого позову.

33. Вирішуючи наведене в пункті 4 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, виходить з такого.

Щодо можливості задоволення вимоги позивача/заявника про припинення права власності на нерухоме майна шляхом ухвалення додаткового рішення у справі, яку він не заявляв при зверненні до суду із позовом/заявою про визнання недійсними результатів аукціону та укладеного з переможцем договору купівлі-продажу майна

34. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

35. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

36. Така сама норма закріплена у частині першій статті 2 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частині першій статті 2 КУзПБ (від 21.10.2019) згідно яких провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом (Кодексом), ГПК України, іншими законами України.

37. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 виснувала, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:

1) перша група стосується розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо.

2) друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.

38. Згідно із частиною першою, абзацом 1 частини другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

39. Визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України. Судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду заяв, скарг, клопотань, поданих в межах основного провадження у справі про банкрутство, розглядаються судом без застосування усіх стадій судового розгляду, притаманних виключно розгляду справ позовного провадження. Такий підхід повністю відображає конструкції статей 7, 9 КУзПБ щодо порядку розгляду як основної справи про банкрутство, так і спорів, стороною в яких є боржник, які хоча і вирішуються в межах основної справи про банкрутство, проте є справами позовного провадження, відокремленими від основної справи про банкрутство. Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справи про банкрутство (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/97/20).

40. Умови, підстави та порядок ухвалення додаткового рішення у справі урегульовано статтею 244 ГПК України.

41. За частиною першою статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

42. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частини друга - п`ята стаття 244 ГПК України).

43. Аналіз статті 244 ГПК України свідчить, що законодавець у наведеній нормі пов`язує можливість ухвалення у справі додаткового судового рішення (рішення, постанови чи ухвали) саме з метою усунення такого недоліку як невизначеність висновків суду щодо заявлених вимог у справі чи неповнота основного судового рішення, тобто невирішення заявлених вимог у справі або деяких питань, які необхідно було розв`язати в рішенні, постанові чи ухвалі.

44. Тлумачення частини п`ятої статті 244 ГПК України приводить до висновку про те, що за результатами розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення приймається додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 904/1169/17).

45. Перелік підстав для ухвалення додаткового рішення наведений в частині першій статті 244 ГПК України є вичерпним і при порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в прийнятті додаткового рішення.

46. Отже, додатковим судовим рішенням (додатковою постановою, ухвалою чи рішенням) за своєю природою є рішення, яким усуваються недоліки основного судового рішення, пов`язанні з його повнотою та невизначеністю висновків суду щодо заявлених вимог у справі. Таке рішення є невід`ємною частиною основного рішення у справі та не може змінювати його суті або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені судом під час розгляду справи (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 910/19565/17, від 15.11.2019 у справі № 910/15814/18, від 23.01.2020 у справі № 910/20089/17, від 17.06.2020 у справі № 904/12170/16).

47. Тобто процесуальний інститут додаткового рішення є засобом усунення невизначеності висновків суду щодо заявлених вимог та неповноти основного судового рішення, внаслідок яких суд не вирішив заявлені вимоги у справі чи не розв`язав окремі процесуальні питання, що стояли перед судом.

48. Суд не вправі під виглядом додаткового рішення змінити зміст рішення або розв`язати нові питання, що не досліджувалися при судовому розгляді. Додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які були досліджені під час судового розгляду та лише за тими обставинами, які були предметом обговорення та оцінки судом при розгляді справи.

49. Тож додаткове судове рішення у справі є невід`ємною частиною основного рішення (його доповненням), однак за жодних умов воно не може виходити за межі заявлених вимог та бути використано шляхом підміни інституту позову як інструмент встановлення нових юридичних фактів чи вирішення питань, що не входили до предмету спору.

50. ЄСПЛ під час розгляду справ неодноразово звертав увагу, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 22.06.2006 у справі "Miholapa v. Latvia" (Михолапа проти Латвії), від 31.05.2007 у справі "Andrejeva v. Latvia" (Андрєєва проти Латвії), від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України").

51. Частиною другою статті 2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

52. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є: диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ГПК України).

53. Згідно із статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

54. Отже, у господарському судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

55. Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

56. Тобто позивач, вільно, на власний розсуд, обирає спосіб здійснення свого диспозитивного права, шляхом звернення з позовом із визначеними ним вимогами до особи, винної, на його думку, в порушенні його майнових прав.

57. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

58. Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (див. подібні висновки, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 06.11.2019 у справі № 909/51/19, від 25.03.2020 у справі № 5023/1123/12, від 16.09.2021 у справі № 922/3059/16).

59. Частинами першою статті 236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

60. Відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

61. Згідно із частиною п`ятою статті 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Щодо суті заявлених вимог та доводів касаційної скарги

62. У справі, що переглядається, ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ" у поданому ним в межах справи про банкрутство ТзОВ "Інтерстиль" позові, який розглядався за правилами ГПК у відокремленому позовному провадженні, предметом заявлених вимог визначено вимогу про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТзОВ "Інтерстиль" та договору купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 15.05.2017.

63. Будь-яких інших вимог, в тому числі вимог про застосування наслідків недійсності правочину, у позові не заявлялося.

64. Суд першої інстанції, а згодом апеляційний господарський суд, який скасував рішення місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позову ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ" та визнав недійсними результати опареного аукціону й договір купівлі-продажу майна боржника, розглянув спір саме в межах вимог заяви ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ".

65. Обставин звернення ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ" до суду з заявою про зміну чи уточнення позовних вимог судами не встановлено.

66. Тобто постанова суду апеляційної інстанції від 27.10.2021 (основне судове рішення), про відсутність вирішення питання в якій щодо припинення права власності ТзОВ "Центр нерухомості та права" на нерухоме майно зазначає ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ", була прийнята за визначених позивачем/заявником предметом позову вимог - визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТзОВ "Інтерстиль" та договору купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні).

67. Натомість суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскарженої додаткової постанови наведеного не врахував та в порушення приписів статей 14, 237, 269 ГПК України задовольнив вимоги заяви ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ" та ухвалив додаткове рішення у справі щодо припинення права власності ТзОВ "Центр нерухомості та права" на нерухоме майно з посиланням на те, що визнання в судовому порядку договору купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні є самостійною підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, а задоволення таких вимог забезпечить ефективний захист порушених прав заявника та реальне виконання судового рішення.

68. Утім такий висновок суду апеляційної інстанції та аргументи ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ", визначені ним в обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, суд вважає помилковим, оскільки задоволення зазначеної заяви позивача фактично ототожнює інститут позову, в якому позивач самостійно визначає предмет, підстави заявлених вимог та спосіб захисту порушеного права, з додатковим рішенням у справі, ухвалення якого за своє природою має на меті усунення неповноти та невизначеності висновків основного рішення щодо заявлених вимог особи. Додаткове рішення у справі є невід`ємною частиною основного рішення (його доповненням), однак за жодних умов воно не може виходити за межі заявлених вимог та бути використано для вирішення питань, що не входили до предмету спору, що має здійснюватися шляхом пред`явлення нового позову у справі.

69. Крім того, задоволення судом заяви про ухвалення додаткового рішення з наведеними вимогами практично нівелює закріплений законодавцем у статті 14 ГПК України принцип диспозитивності господарського судочинства за яким кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. За цим принципом саме позивачу належить право визначати предмет спору та спосіб захисту порушеного права, тоді як суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати предмет позову. Тобто право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.

70. Так само неаргументованим є посилання апеляційного господарського суду в оскарженій постанові на те, що задоволення заяви ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ" про ухвалення додаткового рішення забезпечить реальне виконання постанови (основного судового рішення), якою задоволено заяву про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржникам, оскільки зазначене жодним чином не спростовує порушення судом норм статей 14, 237, 269 ГПК України щодо розгляду справи в межах заявлених вимог заявником/позивачем та відсутність у суду апеляційної інстанції процесуальної можливості розглядати вимоги і наведені в їх обґрунтування доводи, які не заявлялися та не були предметом спору на час ухвалення ним судового рішення у справі за позовом ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ".

71. До того ж, за статями 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину (якою фактично за своїм змістом є вимога заяви ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ" про ухвалення додаткового рішення у справі), як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову, розгляд якого у справі про банкрутство здійснюється в порядку статті 7 КУзПБ.

72. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом другим частини п`ятої статті 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19, судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

73. Тобто наведене жодним чином не позбавляло права позивача/заявника на звернення до суду з вимогою у вигляді окремого позову про застосування наслідків недійсності правочину (у разі її не заявлення в позові про визнання недійсним правочину), розгляд якого у справі про банкрутство здійснюється в порядку статті 7 КУзПБ.

74. Відповідно до частин другої, п`ятої статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

75. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції від 23.02.2022 наведеним вимогам не відповідає, оскільки апеляційний господарський суд розглянув та задовольнив вимоги заяви ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ" про ухвалення додаткового судового рішення, які останнє не пред`являло, чим порушив приписи статей 14, 237, 269 ГПК України щодо розгляду справи в межах заявлених вимог позивачем.

76. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ" та ухвалення додаткового рішення у справі.

77. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

78. Частинами першою статті 311 ГПК України визначено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

79. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що додаткова постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 у справі № 3/60"Б" (906/1/21) підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову ТзОВ "Фабрика КЛАСУМ" у прийнятті за його заявою додаткового рішення у справі № 3/60"Б" (906/1/21).

Щодо судових витрат

80. Відповідно до статті 315 ГПК України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

81. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

82. Оскільки касаційна скарга на додаткову постанову апеляційного господарського суду не є об`єктом справляння судового збору, розподіл судових витрат за наслідками касаційного перегляду цього судового рішення суду апеляційної інстанції судом не здійснюється (аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 09.12.2021 у справі № 910/570/16, від 14.12.2021 у справі № 910/17870/20).

83. Тлумачення статті 244 ГПК України свідчить, що законодавець у наведеній нормі пов`язує можливість ухвалення у справі додаткового судового рішення (рішення, постанови чи ухвали) саме з метою усунення такого недоліку як невизначеність висновків суду щодо заявлених вимог у справі чи неповнота основного судового рішення, тобто невирішення заявлених вимог у справі або деяких питань, які необхідно було розв`язати в рішенні, постанові чи ухвалі.

84. Перелік підстав для ухвалення додаткового рішення наведений в частині першій статті 244 ГПК України є вичерпним і при порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в прийнятті додаткового рішення.

85. Додатковим судовим рішенням (додатковою постановою, ухвалою чи рішенням) за своєю природою є рішення, яким усуваються недоліки основного судового рішення, пов`язанні з його повнотою та невизначеністю висновків суду щодо заявлених вимог у справі.

86. Суд не вправі під виглядом додаткового рішення змінити зміст рішення або розв`язати нові питання, що не досліджувалися при судовому розгляді. Додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які були досліджені під час судового розгляду та лише за тими обставинами, які були предметом обговорення та оцінки судом при розгляді справи.

87. Додаткове судове рішення у справі є невід`ємною частиною основного рішення (його доповненням), однак за жодних умов воно не може виходити за межі заявлених вимог та бути використано шляхом підміни інституту позову як інструмент встановлення нових юридичних фактів чи вирішення питань, що не входили до предмету спору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду