ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 824/145/22

Описова частина

У листопаді 2022 року представник Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом») в особі Відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» звернувся до Київського апеляційного суду із заявою в якій просив скасувати рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 03 серпня 2022 року у справі № 224/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH до ДП «НАЕК «Енергоатом» про стягнення боргу, 3% річних, арбітражного збору.

Київський апеляційний суд ухвалою від 30 листопада 2022 року у задоволенні заяви ДП «НАЕК «Енергоатом» про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 03 серпня 2022 року у справі №224/2021 за позовом IEC Industrie Export GmbH до ДП «НАЕК «Енергоатом» про стягнення боргу, 3% річних, арбітражного збору відмовив.

Верховний Суд постановою від 02 лютого 2023 року апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» залишив без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року без змін.

Представник ІЕС Industrie Export GmbH - адвокат Муляр Є. Г. подав до Верховного Суду заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, в якій просить: вирішити питання про розподіл судових витрат IEC Industrie Export GmbH на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції в сумі 400 євро; задовольнити заяву в повному обсязі та покласти вказані витрати на відповідача.

Заява мотивована тим, що у зв`язку з наданням адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Копусь і Муляр» (далі - Адвокатське об`єднання) консультації заявнику, формуванням правової позиції, підготовкою та поданням відзиву на апеляційну скаргу, участю в судовому засіданні, підготовкою та поданням цієї заяви, IEC Industrie Export GmbH понесла витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 400 євро, що підтверджується: додатковою угодою від 19 жовтня 2022 року № 3 до договору про надання правової допомоги від 28 липня 2021 року № KMLF/48/2021; рахунком від 17 січня 2023 року, а також банківською випискою від 31 січня 2023 року.

16 лютого 2023 року від представника ДП «НАЕК «Енергоатом» - Дорошенка О. до Верховного Суду надійшло клопотання в якому представник відповідача просить у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити або у разі задоволення судом вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу зменшити їх розмір.

Представник відповідача зазначає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 400 євро завищена.

Вказує, що представником заявника не зазначено часу, який було витрачено для надання консультацій; ця справа не потребує значних зусиль для формування правової позиції; не зазначено кількості часу, витраченого у судовому засіданні для можливості об`єктивно його оцінити, підготовка заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не відноситься до таких витрат.

Додатково вказує на негативні наслідки, які зазнало ДП «НАЕК «Енергоатом» у зв`язку із збройною агресією.

У лютому 2023 року представник ІЕС Industrie Export GmbH - адвокат Муляр Є. Г. подав до Верховного Суду заперечення на клопотання ДП «НАЕК «Енергоатом» про зменшення або відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в яких зазначає, що підстави для його задоволення відсутні.

Вказує, що заявником дотримано вимоги щодо надання детального опису робіт, виконаних адвокатом, а твердження представника відповідача про відсутність вказівки на витрачений час є недоречним, оскільки змістом угоди передбачена форма оплати у вигляді гонорару, а не погодинні ставки.

Додатково зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним до складності справи та витраченого представником часу, а тому аргументи представника ДП «НАЕК «Енергоатом» в цій частині не є обґрунтованими також.

В судовому засіданні представник ДП «НАЕК «Енергоатом» - Найденко І. О. просив відмовити Industrie Export GmbH в задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Представник IEC Industrie Export GmbH Хомин О. М. просила заяву про відшкодування судових витрат, понесених IEC Industrie Export GmbH на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним переглядом справи, задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відзиві на апеляційну скаргу представник IEC Industrie Export GmbH адвокат Муляр Є. Г. просив, зокрема покласти на ДП «НАЕК «Енергоатом» витрати на правову допомогу, понесені особою, інтереси якої він представляє, що пов`язані з апеляційним розглядом справи.

Так, на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених IEC Industrie Export GmbH у зв`язку з переглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, його представник надав:

- договір про надання правової допомоги від 28 липня 2021 року № KMLF/48/2021, укладений між адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Копусь і Муляр» та IEC Industrie Export GmbH;

- додаткову угоду № 3 до договору про надання правової допомоги від 28 липня 2021 року № KMLF/48/2021, укладену 16 січня 2023 року між адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Копусь і Муляр» та IEC Industrie Export GmbH, за умовами якої адвокатське об`єднання зобов`язалося здійснювати представництво клієнта в Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду у апеляційному провадженні щодо ухвали Київського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 824/145/22 про відмову у скасуванні рішення МКАС при ТПП України від 03 серпня 2022 року (пункт 1); загальна сума додаткової угоди (сума гонорару адвокатського об`єднання) становить 400 євро, які клієнт сплачує адвокатському об`єднанню протягом трьох робочих днів з дати укладення цієї угоди (пункт 2);

- рахунок від 17 січня 2023 року № 48/2021/6 на оплату, передбачених додатковою угодою, послуг в сумі 400 євро;

- банківську виписку від 31 січня 2023 року про перерахування IEC Industrie Export GmbH на рахунок адвокатського об`єднання «Юридична фірма «Копусь і Муляр» грошових коштів в сумі 400 євро за вищевказаним рахунком № 48/2021/6;

- ордер про надання IEC Industrie Export GmbH правничої допомоги у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду адвокатом Муляром Є. Г. від 17 січня 2023 року серії АА № 1266831;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 02 липня 2018 року серії КВ № 000240, видане Радою адвокатів міста Києва Муляру Є. Г.

З матеріалів справи вбачається, що у суді апеляційної інстанції представник IEC Industrie Export GmbH подав відзив на апеляційну скаргу на 12 сторінках.

З протоколу судового засідання, в якому брав участь адвокат Муляр Є. Г. вбачається, що засідання 02 лютого 2023 року тривало 44 хвилини.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

За умовами додаткової угоди № 3 до договору про надання правової допомоги від 28 липня 2021 року № KMLF/48/2021, яка підписана 16 січня 2023 року, IEC Industrie Export GmbH зобов`язалося оплатити послуги Адвокатського об`єднання «Юридична фірма «Копусь і Муляр» у євро.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що суд має право у своєму судовому рішенні вказувати про стягнення грошової суми в іноземній валюті, у якій і підлягає тоді його виконання (дивитись, наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц та у справі № 464/3790/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц).

У зв`язку з цим, враховуючи договірні умови оплати IEC Industrie Export GmbH адвокатських послуг, Верховний Суд визначає відшкодування витрат на правничу допомогу в євро.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

З огляду на наявність клопотання ДП «НАЕК «Енергоатом» про зменшення розміру правничої допомоги, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі та відсутність у тексті додаткової угоди умов щодо форми і порядку обчислення адвокатського гонорару, проаналізувавши обсяг наданих Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Копусь і Муляр» послуг, колегія суддів вважає, що заява IEC Industrie Export GmbH про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції підлягає задоволенню частково на суму 300 євро.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Таким чином, оскільки Верховний Суд постановою від 02 лютого 2023 року апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» залишив без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року без змін, проте не вирішив питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, то наявні підстави для прийняття додаткової постанови у цій справі та часткового задоволення заяви IEC Industrie Export GmbH.

Керуючись статтями 141, 270, 382 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду