ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 440/2624/19

Головне управління ДФС у Полтавській області (далі - позивач, скаржник, контролюючий орган) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства Бурова Компанія «Букрос» (далі - відповідач, ПАТ БК «Букрос»), у якому, з урахуванням уточнень, просило стягнути з рахунків відповідача кошти за податковим боргом у розмірі 8 393 455,26 грн.

Обґрунтувуючи позов, позивач зазначив, що ПАТ БК «Букрос» має податковий борг за період з 2006 по 2019 роки по самостійно задекларованим грошовим зобов`язанням, а також зобов`язанням, які визначені податковим органом, на загальну суму 8 393 455,26 грн, у тому числі: з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 74 523,74 грн; податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 117 379,29 грн; з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 708 290,20 грн; з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (юридичних осіб) у розмірі 435 344,50 грн; рентної плати за спеціальне використання води (крім рентної плати за спеціальне використання води водних об`єктів місцевого значення) у розмірі 4 066,86 грн; з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) у розмірі 5 112 020,46 грн; з комунального податку у розмірі 16 376,57; земельного податку з юридичних осіб у розмірі 324 407,58 грн; орендної плати з юридичних осіб у розмірі 1 361 009,14 грн; з надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення у розмірі 2 040,00 грн; інших зборів за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища у розмірі 40 168,83 грн; штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 197 828,36 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повністю довів факт наявності у ПАТ БК «Букрос» податкового боргу, у зв`язку з чим така заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2021 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги, заявлені поза межами 1095 днів про стягнення податкового боргу за період з 03.11.2006 по 01.05.2016 у загальній сумі 7 495 700,86 грн залишено без розгляду. В іншій частині позов Головного управління ДПС у Полтавській області задоволено та стягнуто кошти з рахунків ПАТ БК «Букрос» на погашення податкового боргу у загальному розмірі 897 754,40 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи постанову про залишення позовної заяви без розгляду в частині стягнення податкового боргу у загальній сумі 7 495 700,86 грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції під час вирішення питання про відкриття провадження помилково поновив строк звернення до суду позивачеві.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що посилання позивача на вжиття ним заходів щодо стягнення заборгованості, а саме звернення до Господарського суду Полтавської області з цими ж вимогами в справі про банкрутство, є неповажними причинами пропуску строку звернення, оскільки вперше з вимогами про стягнення податкового боргу, який виник в період з 2006 по 2016 роки заявник звернувся до суду лише 04.06.2018, тобто майже через дванадцять років після його виникнення. Отже, строк звернення до суду сплив ще задовго до звернення позивача до Господарського суду Запорізької області.

Таким чином, апеляційний суд встановив, що податковий борг ПАТ БК «Букрос», по якому минув строк позовної давності, а саме суми грошових зобов`язань, з моменту узгодження яких минуло 1095 днів та які набули статусу податкового боргу, не підлягають примусовому стягненню, оскільки підпадають під ознаки безнадійного податкового боргу, який підлягає списанню.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

ПАТ БК «Букрос» самостійно задекларувало до сплати податкові зобов`язання, а саме відповідно до:

- податкових декларацій з податку на додану вартість: №213086 від 20.12.2006, №235990 від 18.01.2007, №11613 від 19.02.2007, №20609 від 20.03.2007, №50647 від 20.04.2007, №76493 від 21.05.2007, №83729 від 20.06.2007, №116285 від 20.07.2007, №139647 від 20.08.2007, №146960 від 20.09.2007, №175103 від 18.10.2007, №202040 від 19.11.2007, №209760 від 17.12.2007, №239167 від 17.01.2008, №12845 від 19.02.2008, №21276 від 19.03.2008, №53805 від 17.04.2008, №85925 від 20.05.2008, №99938 від 19.06.2008, №138631 від 21.07.2008, №168011 від 20.08.2008, №182017 від 22.09.2008, №219614 від 20.10.2008, №250418 від 20.11.2008, №259450 від 17.12.2008, №299860 від 20.01.2009, №20803 від 20.02.2009, №32412 від 20.03.2009, №63688 від 17.04.2009, №101992 від 20.05.2009, №115888 від 19.06.2009, №150609 від 20.07.2009, №182106 від 19.08.2009, №196791 від 21.09.2009, №227529 від 19.10.2009, №261133 від 19.11.2009, №277299 від 21.12.2009, №302756 від 20.01.2010, №18193 від 22.02.2010, №24537 від 18.03.2010, №24537 від 18.03.2010, №59619 від 20.04.2010, №89900 від 19.05.2010, №99858 від 18.06.2010, №130891 від 19.07.2010, №166313 від 20.08.2010, №177256 від 20.09.2010, №209927 від 20.10.2010, №239577 від 18.11.2010, №249881 від 16.12.2010, №9006436969 від 19.01.2011, №9000628743 від 2102.2011, №9001115750 від 17.03.2011, №9002071501 від 18.04.2011, №9003422950 від 19.05.2011, №9008534987 від 13.10.2011, №9011090867 від 15.11.2011, №9012484545 від 15.12.2011, №9013377762 від 16.01.2012, №9006901654 від 20.02.2012, №9013058412 від 19.03.2012, №9020883550 від 20.04.2012, №9027477546 від 18.05.2012, №9034773229 від 190.6.2012, №9041684634 від 18.07.2012, №9049874268 від 17.08.2012, №9055811330 від 14.09.2012, №9064086979 від 17.10.2012, №9072251823 від 16.11.2012, №1300043862 від 20.08.2013, №130004491 від 12.09.2013; уточнюючих розрахунків №240395 від 11.11.2008, №259307 від 17.12.2008, №259375 від 17.12.2008, №116193 від 22.06.2009, №116213 від 22.06.2009, №198083 від 23.09.2009, якими платником самостійно задекларовано до сплати податку на додану вартість у загальній сумі 4 918 820,00 грн;

- податкових розрахунків земельного податку №8682 від 30.01.2009, №328110 від 29.07.2009, 276893 від 29.07.2009, №270177 від 29.07.2009, №7899 від 01.02.2010; податкових декларацій з плати за землю №9000720397 від 21.02.2011, №9003135854 від 12.05.2011, №9003135898 від 12.05.2011, №9003587282 від 20.05.2011, №135366 від 20.06.2011, №9004424472 від 01.07.2011, №9006708415 від 16.08.2011, №9007895448 від 20.09.2011, №9008536396 від 14.10.2011, №9011019391 від 15.11.2011, №9012488924 від 19.12.2011, №9013174357 від 10.01.2012, №9000324892 від 16.01.2012; уточнюючих розрахунків №9005465591 від 27.07.2011, №900707373 від 29.03.2012, якими підприємством задекларовано до сплати земельного податку в загальній сумі 323 044,58 грн;

- декларацій по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати №9001097557 від 16.03.2011, №9001119508 від 17.03.2011, №9001872499 від 14.04.2011 у загальному розмірі 74 523,47 грн;

- податкових розрахунків комунального податку: №236839 від 19.01.2007, №67047 від 08.05.2007, №120350 від 25.07.2007, №175505 від 19.10.2007, №238966 від 17.01.2008, №64793 від 25.04.2008, №158731 від 11.08.2008, №239530 від 10.11.2008, №311153 від 29.01.2009, №746064 від 27.04.2009, №162685 від 29.07.2009, №242727 від 30.10.2009, №335398 №09.02.2010, №62668 від 22.04.2010, №145398 від 30.07.2010, №223938 від 03.11.2010, №9006919207 від 09.02.2011, якими підприємством самостійно задекларовано до сплати комунальний податок в загальній сумі 16 376,57 грн (з урахуванням часткової сплати);

- податкових розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища: №186739 від 31.10.2007, №255509 від 01.02.2008, №66792 від 30.04.2008, №145084 від 29.07.2008, №227358 від 30.10.2008, №310536 від 28.01.2009, №84368 від 06.05.2009, №162702 від 29.07.2009, №243454 від 02.11.2009, №328124 від 08.02.2010, №71565 від 28.04.2010, №149160 від 04.08.2010, №223059 №03.11.2010, №9006905207 від 09.02.2011, якими підприємством самостійно задекларовано до сплати збір на забруднення навколишнього середовища в загальній сумі 40 168,83 грн (з урахуванням часткової сплати);

- податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної, у тому числі уточнюючих: №268258 від 22.06.2007, №84479 від 22.06.2007, №243561 від 22.06.2007, №8091 від 31.01.2008, №7919 від 01.02.2010, №7935 від 01.02.2010, №9000720608 від 21.02.2011, №9003138564 від 12.05.2011, №9003135900 від 12.03.2011, №9003636761 від 20.05.2011, №9003592203 від 20.05.2011, №135404 від 20.06.2011, №9005482447 від 28.07.2011, №9004424596 від 01.07.2011, №9006708607 від 16.08.2011, №9007895707 від 20.09.2011, №9008536499 від 14.10.2011, №9011020566 від 15.11.2011, №9012485977 від 15.12.2011, №9013171658 від 10.01.2012, №9005408791 від 13.02.2012, №9007073733 від 13.03.2012, №9007073734 від 13.03.2012, якими підприємством самостійно задекларовано до сплати орендної плати за землю з юридичних осіб в загальній сумі 1 361 005,07 грн (з урахуванням часткової сплати);

- розрахунків податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів: №22066 від 27.02.2009, №19881 від 01.03.2010, №21819 від 12.03.2010, якими платником самостійно задекларовано до сплати податку у загальній сумі 226 556,00 грн.

Окрім цього, контролюючий орган ухвалив такі податкові повідомлення-рішення, якими ПАТ БК «Букрос» визначено податкові зобов`язання:

- від 30.07.2009 №0001291702/1, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 11 068,89 грн;

- від 07.05.2009 №0001191707/0, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку з юридичних осіб власників транспортних засобів у розмірі 235 295,00 грн (обліковується борг 208788,50 грн);

- від 05.05.2009 №0001802306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки у розмірі 24598,44 грн (обліковується борг 10489,23 грн);

- від 15.03.2011 №0000571702/0, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 35 500,28 грн;

- від 28.07.2017 №0000442301, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 682 643,75 грн;

- від 06.06.2011 №0001262301, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 10 730,63 грн;

- від 15.03.2011 №0000652306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки у розмірі 197828,36 грн;

- від 30.09.2015 №0026541503, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 1020,00 грн за неподання податкової звітності з податку на прибуток за 2014 рік;

- від 14.04.2016 №0005761204, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 170,00 грн за неподання податкової звітності з податку на прибуток за 2015 рік;

- від 26.04.2018 №0024351209, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 1020,00 грн за неподання податкової звітності з податку на прибуток приватних підприємств за 2017 рік;

- від 16.04.2019 №0027485012, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 1020,00 грн за неподання податкової звітності з податку на прибуток приватних підприємств за 2018 рік;

- від 03.07.2013 №0001101504, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 2040,00 грн за неподання податкової декларації по екологічному податку за 4 квартал за 2012 року та І квартал 2013 року;

- від 03.07.2013 №0001111504, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн за неподання податкових декларацій по збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за 2012 рік (рахується борг у розмірі 1006,86 грн);

- від 27.08.2015 №0024751504, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн за неподання податкових декларацій з рентної плати за спеціальне використання води за 1 квартал 2015 рік;

- від 08.12.2015 №0030501504, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 2040,00 грн, за неподання податкових декларацій по рентній платі за спеціальне використання води за 1 півріччя 2015 року та за ІІІ квартали 2015 року;

- від 17.06.2005 №0000162600/3, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 480 780,00 грн (обліковується борг у розмірі 189 910,37 грн);

- від 03.05.2012 №0006011502, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2778,43 грн;

- від 30.11.2016 №0029771201, яким застосовано штраф у розмірі 261,66 грн за порушення термінів реєстрації податкової накладної із затримкою на 15 днів;

- від 09.01.2018 №0000901202, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн за несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2017 року;

- від 15.06.2018 №0036871202, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 2040,00 грн за несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за лютий-березень 2017 року;

- від 29.10.2018 №0011565012, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн за несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2018 року;

- від 21.01.2019 №0001915012, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн за несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2018 року;

- від 03.06.2011 №0002451505, яким збільшено суму грошового зобов`язання в розмірі 3,00 грн за платежем з земельного податку з юридичних осіб, та №0002461505, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 3,00 грн, за платежем орендної плати з юридичних осіб;

- від 13.05.2013 №0000571504, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн за неподання податкової декларації з плати за землю за 2013 рік;

- від 05.11.2014 №0048131504, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн за неподання податкової декларації з земельного податку за 2014 рік;

- від 27.08.2015 №0024741504, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн за неподання податкової декларації з плати за землю за 2015 рік.

Із зазначених податкових повідомлень-рішень ПАТ Бурова компанія «Букрос» оскаржено лише податкові повідомлення рішення від 15.03.2011 №0000442301/0 та №0000652306, за результатами розгляду яких постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.02.2017 по справі №2а-1670/7079/11, залишеною в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 15 березня 2011 року №0000442301/0 в частині збільшення грошового зобов`язання за основним платежем на суму 596 344,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) - на 149086,00 грн.

На виконання зазначеної постанови суду контролюючий орган прийняв нове податкове повідомлення-рішення від 28.07.2017 №0000442301, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 682 643,75 грн.

Зазначені вище податкові повідомлення-рішення є чинними, визначені ними суми грошових зобов`язань є узгодженими, що сторонами не заперечується.

Проте у строки, визначені законодавством, відповідач не сплатив суми податків, зборів та платежів, що визначені ним самостійно, а також контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях.

З наведених вище обставин у відповідача виникла заборгованість у розмірі 8 393 455,26 грн.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2021 та залишити без змін рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2020.

З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував частину четверту статті 78, статтю 123, статтю 240, статтю 319 Кодексу адміністративного судочинства України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №640/23204/19, від 23.09.2020 у справі №640/5645/19;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах.

У доводах касаційної скарги позивач зазначив, що вимоги пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України стосуються права контролюючого органу на стягнення виключно боргу, що виник на підставі донарахованих контролюючим органом платнику грошових зобов`язань та не сплачених останнім. Проте зазначена норма не містить обмежень у строку стягнення боргу, що виник на підставі самостійно задекларованих платником грошових зобов`язань та обмежень у стягненні боргу судом.

Відповідачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли під час дії Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-ІІІ (далі - Закон №2181-ІІІ) та продовжувалися після набрання чинності Податковим кодексом України (далі - ПК України). Відповідно, ці нормативно-правові акти підлягають застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням темпоральних критеріїв їх дії.

Суди попередніх інстанцій правильно визначилися з моментом набуття грошовими зобов`язаннями самостійно задекларованих до сплати податкових зобов`язань та визначеними податковими повідомленнями-рішеннями, статусу узгоджених, а також з моментом набуття ними статусу податкового боргу. Ці висновки судів, з огляду на зміст касаційної скарги, не є спірними.

Підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону №2181-ІІІ встановлено, що у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків. Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Отже, положеннями підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 і підпункту 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону №2181-ІІІ встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону №2181-ІІІ, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте, норми підпункту 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону №2181-ІІІ не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2020 у справі №2а-2487/08/0970.

У постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №1340/5767/18 міститься аналогічний правовий висновок, який стосується застосування норм ПК України. Зазначена позиція підтримана у подальшому Верховним Судом, зокрема, й у постановах від 12.10.2021 у справі №819/1399/17 та від 18.05.2022 у справі №640/26239/20.

У постанові від 17 березня 2020 року у справі №2а/1570/176/2011 Верховний Суд зазначив, що поновлення строку звернення до суду має інше функціональне навантаження, призначення, ніж 1095-денний строк, встановлений статтею 102 ПК України, а до набрання чинності кодексом - підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону №2181-III. Поновлення строку звернення до суду не продовжує, не змінює 1095-денний строк давності. Ці строки є різними за своїм правовим значенням: поновлення строку звернення до суду забезпечує розгляд справи, тоді коли пропуск контролюючим органом строку давності - унеможливлює задоволення позовних вимог. Строк звернення до суду може бути поновлений судом, тоді ж коли строк давності поновленню не підлягає. Правові наслідки пропуску останнього імперативно встановлені в законі, їх настання не залежить від розсуду суду.

Таким чином, наведеними нормами Закону №2181-ІІІ і ПК України встановлено строк давності, протягом і в межах якого за контролюючим органом зберігається право на стягнення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з відповідним позовом при дотриманні встановлених цими законами умов, а не протягом і в межах якого відповідний позов може бути задоволений судом.

Окрім цього, відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

За кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов`язок сплатити суму такого податку чи збору у порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов`язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов`язок не є виконаним.

У такому разі контролюючий орган вживає заходів з метою погашення платником податку податкового боргу, до яких належать стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).

При цьому стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним в постанові від 19 травня 2020 року у справі №826/8231/15.

Згідно з частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З позовної заяви вбачається, що податковий борг відповідача виник вперше у 2006 році (на підставі поданих відповідачем декларацій) та продовжив накопичуватись впродовж до 2019 року. При цьому, позов про стягнення податкового боргу направлено вперше позивачем до суду лише у 2018 році, тобто з пропуском строку позовної давності, встановленого положеннями Податкового кодексу України.

Пред`являючи позовну заяву у межах цієї справи, позивач порушував питання щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду, зазначаючи про те, що ним вживалися всі можливі в даному випадку заходи щодо стягнення податкового боргу, а саме у 2018 році звертався до Господарського суду Полтавської області з цими ж вимогами у справі про банкрутство.

Проте, суд апеляційної інстанції правомірно відхилив такі доводи позивача, оскільки податковий борг ПАТ БК «Букрос», по якому минув строк позовної давності, а саме суми грошових зобов`язань, з моменту узгодження яких минуло понад 1095 днів, не підлягають примусовому стягненню, оскільки підпадають під ознаки безнадійного податкового боргу, який підлягає списанню.

У свою чергу, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що обставини звернення до господарського суду з цими ж вимогами у 2018 році не можуть бути взяті до уваги, оскільки присічний строк 1095 днів вже сплинув станом на момент звернення позивача до господарського суду, а тому такі обставини не можуть вважатись поважними.

При цьому, скаржник помилково уважає, що пункт 102.4 статті 102 ПК України не розповсюджується на податковий борг, який виник у зв`язку з несплатою самостійно нарахованих платником податків грошових зобов`язань.

Так, у другому реченні пункту 102.4 статті 102 ПК України законодавець сформулював виключення із загального правила застосування строку давності для стягнення податкового боргу, а саме вказав, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визнання боргу безнадійним.

Отже, зазначене виключення стосується не випадків звернення до суду з вимогою про стягнення, а вказує, що за наявності судового рішення таке рішення підлягає виконанню без обмеження строком, що повністю узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.04.2020 у справі №822/2243/17, від 19.05.2020 у справі №826/8231/15, від 11.06.220 у справі №823/127/17.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що позовні вимоги, що заявлені позивачем поза межами 1095 днів з моменту узгодження податкових зобов`язань, а саме за період з 03.11.2006 по 21.07.2016 у загальній сумі 7 495 700,86 грн обгрунтовано залишено без розгляду судом апеляційної інстанції.

З огляду на зазначене, Верховний Суд доходить висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а підстави, наведені скаржником для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, не є такими, що відповідають вимогам пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,