ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 809/1466/15

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - відповідач-1, ГУ ДПС в Івано-Франківській області), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2, ДПС України) про визнання незаконним її звільнення з посади заступника начальника ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; скасування наказу Міністерства доходів і зборів України від 16 березня 2015 року №184-о про її звільнення; поновлення її на посаді заступника начальника ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області; стягнення з Міндоходів України на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення до дня ухвалення судового рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що заборони, визначені частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», не можуть застосовуватися до ОСОБА_1 , оскільки вона за період своєї трудової діяльності не вчиняла жодних протиправних дій, про що й зазначила у заяві про проведення перевірки, передбаченої вказаним Законом. Водночас позивачка зауважує, що повинна нести відповідальність лише за свої індивідуальні дії та не може бути притягнута до відповідальності у зв`язку із зайняттям посади державної служби під час функціонування в державі тієї чи іншої владної системи. Також зауважує, що всупереч вимог частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - «КЗпП України») була звільнена із займаної посади під час тимчасової непрацездатності. Відтак ОСОБА_1 вказує на порушення її конституційного права на працю.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, постановою від 14 липня 2020 року, за наслідками касаційного перегляду судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, ухвалених в цій справі, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року скасував і ухвалив нову постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, правонаступником якого є Державна податкова служба України, в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу та поновлення на роботі задовольнив. Визнав протиправним і скасував наказ Міністерства доходів і зборів України від 16 березня 2015 року №184-о "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновив ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області з 17 березня 2015 року. Адміністративну справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

28 вересня 2020 року позивач подала заяву про уточнення та зміни предмету позову, якою просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу розрахованого із застосуванням коефіцієнту коригування заробітної плати та з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1267658,60 грн та стягнення моральної шкоди в розмірі еквівалентному п`яти тисячам євро.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 березня 2015 року до 17 листопада 2020 року в розмірі 1047094,87 грн. В задоволенні решти позовних вимог та до іншого відповідача відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що розмір розрахованого середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 березня 2015 року до 18 листопада 2020 року складає - 1047094,87 грн, що підлягає стягненню на користь позивачки з Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області. Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням індексу інфляції до задоволення не підлягають, оскільки згідно з абзацом третім пункту 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №1078 від 17 липня 2003 року виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати не відносяться до об`єктів індексації.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважала вірним висновок суду першої інстанції про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 березня 2015 року до 17 листопада 2020 року в розмірі 1 047 094,87 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року заяву про заміну боржника у виконавчих листах задоволено. Замінено боржника ГУ ДПС в Івано-Франківській області на його правонаступника - ДПС України у виконавчому листі, виданому 02 червня 2021 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом за №809/1466/15 про стягнення з ГУ ДПС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 21 606,20 грн.

Замінено боржника - ГУ ДПС в Івано-Франківській області на його правонаступника - ДПС України у виконавчому листі, виданому 23 грудня 2021 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом за №809/1466/15 про стягнення з ГУ ДПС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 березня 2015 року до 17 листопада 2020 року в розмірі 1 047 09487 грн.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі ГУ ДПС в Івано-Франківській області указує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог повністю.

ГУ ДПС в Івано-Франківській рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження ГУ ДПС в Івано-Франківській області зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови неправильно застосовані норми матеріального права, без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі №826/6712/16, від 15 липня 2020 року у справі №819/3391/15, від 04 червня 2020 року у справі №821/114/18 щодо правосуб`єктності Державної фіскальної служби.

На переконання ГУ ДПС в Івано-Франківській, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ 39394463) функціонує і на цей час та здійснює діяльність в межах та спосіб визначений законодавством України. Крім того, в даному реєстрі відсутній запис про припинення/ліквідацію юридичної особи - Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, а тому зазначена юридична особа і мала бути визначена судами першої та апеляційної інстанцій, належним відповідачем у спірних правовідносинах.

Від інших учасників справи до суду не надходило відзиву на касаційну скаргу МЮ України, що відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного суду від 29 червня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 01 березня 2023 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Верховний Суд ухвалою від 02 березня 2023 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 проходила службу в податкових органах Івано-Франківської області на різних посадах.

Відповідно до наказу Міндоходів України від 4 червня 2013 року №1134-о позивачка була призначена на посаду заступника начальника ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області.

09 березня 2015 року ОСОБА_1 подала заяву на проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", в якій зазначила про непоширення щодо неї заборон, передбачених частинами третьою, четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" (а.с. 10-11).

Листом від 11 березня 2015 року №975/8/09-19-04-33 ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області направило Державній фіскальній службі України отриману від ОСОБА_1 заяву, декларацію про майно, доходи і витрати за 2014 рік, а також довідку про результати перевірки відомостей, зазначених у трудовій книжці, про займані нею посади за період з 25 лютого 2010 року до 22 лютого 2014 року.

Згідно довідки про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці, ОСОБА_1 4 червня 2013 року призначена на посаду заступника начальника ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, тобто займала цю посаду у період з 21 листопада 2013 року до 22 квітня 2014 року (а.с. 95).

Наказом Міндоходів України від 16 березня 2015 року №184-о позивачку звільнено з посади заступника начальника ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області з 16 березня 2015 року з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади". У пункті 2 цього наказу такі підстави уточнено й зазначено, що звільнення відбулося на підставі: пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП України, частини чотирнадцятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", довідки про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі та/або трудовій книжці (а.с. 8).

У зв`язку з цим ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області 16 березня 2015 року також прийнято наказ №63-0 про оголошення наказу №184-о "Про звільнення ОСОБА_1 " (а.с.9).

Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах касаційних скарг.

Касаційне провадження у справі відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Оскаржуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій з цієї підстави, відповідач-1 у скарзі зазначив, що судами не враховано висновки, зроблені Верховним Судом у постановах від 25 серпня 2020 року у справі №826/6712/16, від 15 липня 2020 року у справі №819/3391/15, від 04 червня 2020 року у справі №821/114/18 щодо того, що правонаступником Міністерства доходів і зборів України є Державна фіскальна служба України, а Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - Головне управління ДФС в Івано-Франківській області.

Колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про підтвердження підстави відкриття касаційних проваджень з огляду на таке.

Положення КАС України, на відміну від чинного цивільного чи господарського процесуального законодавства, не пов`язують процесуальне правонаступництво з обов`язковою наявністю факту припинення юридичної особи. Ключовим за правилам КАС України є доведення обставин вибуттям сторони - суб`єкта владних повноважень з відносин, щодо яких виник спір. Вказані правила КАС України встановлені, враховуючи специфіку публічно-правових відносин, а саме: повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства, такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.

Отже, якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень. Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень.

У межах вирішення питання, яке є предметом розгляду в цій справі, для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним є встановлення або припинення первісного суб`єкта - ДФС України та її територіальних органів, або переходу їх функцій (адміністративної компетенції), з яких виник спір, до ДПС України та її територіальних органів.

Визначаючи суб`єкт, який буде здійснювати виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 суди попередніх інстанцій дійшли висновку про стягнення саме з Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області.

Верховний Суд із вказаним висновком не погоджується з огляду на таке.

ОСОБА_1 до оскаржуваного звільнення перебувала на посаді заступника начальника ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області.

Постановою №311 територіальні органи Міністерства доходів і зборів реорганізовані, шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДФС, зокрема, створено ГУ ДФС в Івано-Франківській області та реорганізовано, шляхом приєднання до нього, ГУ Міндоходів у Івано-Франківській області.

Постановою №1200 реорганізовано ДФС України, шляхом поділу на ДПС України та Державну митну службу України, однак ДФС України продовжувала виконувати функції у відповідній сфері, і запис про припинення вказаної юридичної особи у Реєстрі на момент виникнення спірних правовідносин був відсутній.

17 травня 2019 року до Реєстру внесений записи про державну реєстрацію ДПС України як юридичної особи, та про внесення рішення засновників (учасників) ДФС України щодо припинення такої як юридичної особи в результаті реорганізації.

Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) ГУ Міндоходів у Івано-Франківській області - припинено, про що внесений запис до реєстру 01 жовтня 2015 року.

Постановою №537 реорганізовані територіальні органи ДФС шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДПС, зокрема, ГУ ДФС в Івано-Франківській області реорганізовано шляхом приєднання до ГУ ДПС в Івано-Франківській області. Проте, територіальні органи ДФС, які реорганізуються, продовжували здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам ДПС та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин до ДПС України та її структурних підрозділів перейшли частково повноваження ДФС України та її територіальних органів, а саме щодо сфери реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.

Спір у цій справі виник у відносинах публічної служби і стосується поновлення позивачки на посаді заступника начальника ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області із одночасним стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У такому випадку заміна ДФС України та його територіальних підрозділів як відповідачів може мати місце виключно у випадку фактичного їх вибуття унаслідок припинення.

Аналогічна за своєю суттю правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі №826/9815/18, від 14 квітня 2021 року у справі №826/14904/18, від 13 травня 2021 року у справі №826/2850/17, від 03 червня 2021 року у справі №640/19105/19.

Ураховуючи, що суть спору у цій справі не стосується публічно-владних функцій, що були передані ДПС України, і на момент вирішення судом питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до Реєстру не був унесений запис про припинення ДФС України та ГУ ДФС в Івано-Франківській області, висновок судів попередніх інстанцій про стягнення середнього заробітку із ГУ ДПС в Івано-Франківській області є безпідставним.

Період та сума, яка підлягала стягненню на користь позивачки за час вимушеного прогулу, ГУ ДПС в Івано-Франківській області не оскаржуються, тому не є предметом касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій у цій частині.

Відповідно до вимог статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права щодо процесуального правонаступництва, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку, з ухваленням у цій частині нового судового рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд