ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 280/4484/19

розглянув у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, про визнання протиправними та скасування рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2020, ухвалене у складі головуючого судді Новікової І.В., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2020, прийняту у складі колегії суддів: Чабаненко С.В., суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.

І. Суть спору

1. 12.09.2019 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати:

2. - рішення №0020491305 від 02.09.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 33863,28 грн.;

3. - рішення №0020501305 від 02.09.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 1408,00 грн.;

4. - вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02.09.2019 № Ф-0020511305 - заборгованості зі сплати єдиного внеску у сумі 2816,00 грн.;

5. - вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02.09.2019 № Ф-0020521305 - заборгованості зі сплати єдиного внеску у сумі 237619,80 грн.;

6. - податкове повідомлення-рішення форми Д від 02.09.2019 № 0020531305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені, код платежу - 11010100, на суму 3600,00 грн., з яких збільшене податкове зобов`язання становить 2304,00 грн., штрафні санкції - 1296,00 грн.;

7. - податкове повідомлення-рішення форми Р від 02.09.2019 № 0020541305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, код платежу - 11010500, на суму 1585573,35 грн., з яких збільшене податкове зобов`язання становить 1268458,68 грн., штрафні санкції- 317114,67 грн.;

8. - податкове повідомлення-рішення форми Д від 02.09.2019 № 0020561305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені, код платежу - 11011001, на суму 300,00 грн., з яких збільшене податкове зобов`язання становить 192,00 грн., штрафні санкції - 108,00 грн.;

9. - податкове повідомлення-рішення форми Р від 02.09.2019 № 0020571305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Військовий збір, код платежу - 11011000, на суму 121773,29 грн., з яких збільшене податкове зобов`язання становить 105704,89 грн., штрафні санкції -16068,4 грн.;

10. - податкове повідомлення-рішення форми Р від 02.09.2019 №0020581305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість, код платежу - 14010100, на суму 289824,63 грн., з яких збільшене податкове зобов`язання становить 231859,7 грн., штрафні санкції - 57964,93 грн.

11. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що прийняті контролюючим органом рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Так, позивач зазначив, що основним доводом контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства було те, що на думку відповідача ФОП ОСОБА_1 протиправно включив до складу втрат від провадження господарської діяльності витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення. Разом з тим, на переконання позивача, сідельні тягачі та напівпричепи бортові, які використовуються ним у господарській діяльності, не є засобами подвійного призначення, оскільки відповідно до товарних позицій 8704, 9709 (транспортні засоби за якими можуть бути віднесені до основних засобів подвійного призначення) не віднесено сідельні тягачі та напівпричепи.

12. Також, позивач вказував на неправомірність висновків контролюючого органу про те, що платником податку не підтверджено використання в господарській діяльності бензину та газу, оскільки позивачем хоча і здійснювалась закупка бензину та скрапленого газу для потреб не пов`язаних із підприємницькою діяльністю, проте, за такими операціями позивачем не оформлялись податкові накладні, не оформлялись первинні документи, тощо. Позивач зазначає, що про зазначені обставини було повідомлено контролюючий орган, проте, зазначені обставини не враховано під час прийняття спірних рішень. Крім того, позивач посилався на те, що ним правомірно віднесено до складу витрат витрати на придбання абсорбенту газоконденсатного, оскільки відповідно до технічних умов, зазначений абсорбент є компонентом дизельних палив.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

13. Судами попередніх інстанцій установлено, що у період з 27.06.2019 по 18.07.2019 контролюючим органом проведено планову документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2018 з метою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено Акт перевірки від 25.07.2019 №604/08-01-13-05/ НОМЕР_1 .

14. Відповідно до висновків акту перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення:

15. - п.177.10 ст. 177 ПК України, у частині не ведення Книги обліку доходів та витрат;

16. - п.177.2 ст.177, п.177.4 ст.177 ПК України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, що підлягає сплаті до бюджету ФОП ОСОБА_1 та як наслідок його заниження на загальну суму 1 268 458,68 грн. в тому числі по періодах: за 2017 рік на суму 528 909,99 грн., за 2018 рік на суму 739 548,68 грн.;

17. - пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.171.1, п.171.2 ст.171 ПК України, ФОП ОСОБА_1 завищено суму чистого оподатковуваного доходу за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню військовим збором у сумі 105 704,89 грн., у том числі по періодах: за 2017 рік - 44075,83 грн., за 2018 рік 61629,06 грн.;

18. - пп.168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України, ФОП ОСОБА_1 не нараховано та не перераховано до бюджету суму військового збору за неоформленого найманого працівника суму 192 грн., у тому числі по періодах: за 2017 рік у сумі 192 грн.;

19. - пп.164.2.1 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1, 168.1.2 п.168.1, пп.168.4.1 п.168.4 ст.168, п.171.1 ст.171, п.176.2 ст.176 ПК України, в частині своєчасності та повноти нарахування, утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб в період 2-3 квартал 2017 року, в результаті чого занижено податок на загальну суму 2304,00 грн.;

20. - пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.51.1 ст.51, пп.б п.176.2 ст.176 ПК України та п.1.2, п.3.2, п.3.3, п.3.4, п.3.5 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 №1020, та наказу Міндоходів України від 21.01.2014 №49 Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ);

21. - п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, ч.11 ст.8, ч.7, ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, ФОП ОСОБА_1 занижено за період 2017 2018 суму чистого доходу від підприємницької діяльності (детальніше п.2.2.2 акту перевірки), в результаті чого занижено зобов`язання зі сплати єдиного внеску на суму 237619,80 грн. в тому числі по періодах: за 2017 рік на суму 101013,00 грн.; за 2018 рік на суму 136606,80 грн.;

22. - п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, ч.5, ч.7 ст.8, ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ФОП ОСОБА_1 у звітності сум нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», встановлено заниження сум нарахованої заробітної плати на загальну суму 2816,00 грн., а саме 2017 рік на суму 2816,00 грн.;

23. - пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198 ПК України, а саме заниження податкового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 231859,72 грн.

24. На підставі висновків Акту перевірки від 25.07.2019 №604/08-01-13-05/ НОМЕР_1 контролюючим органом прийнято:

25. - рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.09.2019 №0020491305, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 33863,28 грн.;

26. - рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02.09.2019 №0020501305, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 1408,00 грн.;

27. - вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.09.2019 №Ф-0020511305, якою позивача зобов`язано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на суму 2816,00 грн.;

28. - вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.09.2019 №Ф-0020521035, якою позивача зобов`язано сплатити недоїмку з єдиного внеску в розмірі 237619,80 грн.;

29. - податкове повідомлення-рішення від 02.09.2019 №0020531035, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3600,00 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням 2304,00 грн. та 1296,00 грн. за штрафними санкціями;

30. - податкове повідомлення-рішення від 02.09.2019 №0020541308, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 1 585 573,35 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням 1 268 458,68 грн. та 317114,67 грн. за штрафними санкціями;

31. - податкове повідомлення-рішення від 02.09.2019 №0020561305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 300,00 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням 192,00 грн. та 108 грн. за штрафними санкціями;

32. - податкове повідомлення-рішення від 02.09.2019 №0050571305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військового збору 121773,29 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням 105704,89 грн. та 16068,40 грн. за штрафними санкціями;

33. - податкове повідомлення-рішення від 02.09.2019 №0020581305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 289824,63 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням 231859,70 грн. та 57964,93 грн. за штрафними санкціями.

34. Не погоджуючись з вказаними вище рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

35. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 15.01.2020 позовні вимоги задовольнив.

36. Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень.

37. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 19.11.2020 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

38. У касаційні скарзі представник відповідача, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить скасувати їх рішення, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

39. Як підставу касаційного оскарження вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 КС України, - застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

40. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.

V. Оцінка Верховного Суду

41. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності включення позивачем суми амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби сідельні тягачі та напівпричепи, до складу документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю.

42. Як установлено судами попередніх інстанцій основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41), позивач перебуває на загальній системі оподаткування, є платником податків на доходи та на додану вартість, єдиного соціального внеску та військового збору.

43. У свої господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 використовує наступні види наземного транспорту:

- напівпричіп бортовий тентований, реєстраційний № НОМЕР_11, напівпричіп МАЗ 93866, реєстраційний № НОМЕР_2 , напівпричіп рефрижератор FRUEHAUF, реєстраційний № НОМЕР_3 , напівпричіп, реєстраційний № НОМЕР_4 , напівпричіп, реєстраційний № НОМЕР_5 , напівпричіп, реєстраційний № НОМЕР_6 , напівпричіп, реєстраційний № НОМЕР_7 , напівпричіп, реєстраційний № НОМЕР_8 , напівпричіп TITAN, реєстраційний № НОМЕР_9 , напівпричіп, реєстраційний № НОМЕР_10 , які відповідають коду УКТ ЗЕД 8716 39 30 - «Засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання; причепи та напівпричепи; інші несамохідні транспортні засоби; їх частини: - інші; -напів-причепи: бортові, тентовані".

44. У перевіряємий період позивачем здійснювалось придбання запчастин, паливно-мастильних матеріалів для обслуговування основних засобів подвійного призначення.

45. На думку контролюючого органу це є порушенням пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України, тому відповідні витрати протиправно включено до складу витрат підприємця.

46. Суди попередніх інстанцій не погодилися з таким висновком відповідача з тих підстав, що сідельні тягачі та напівпричепи, які використовуються ФОП ОСОБА_1 у господарській діяльності, у розумінні Класифікації транспортних засобів (автомобілів) по УКТ ЗЕД, не відносяться до вантажних автомобілів, тому не є основними засобами подвійного призначення у розумінні Податкового кодексу України, а відповідно висновки податкового органу в наведеній частині суперечать статті 177 ПК України.

47. Вирішуючи подібні спори, де спірним питанням є правомірність віднесення вартості придбаних запасних частин для утримання та ремонту основних засобів подвійного призначення - вантажних автомобілів, тощо до складу витрат підприємця, Верховний Суд у постановах від 11.10.2021 у справі №140/8956/20, від 12.11.2019 у справі №807/250/18, від 02.07.2020 у справі №560/389/19, від 04.03.2021 у справі № 500/2170/19, від 03.06.2021 у справі №540/1969/19 висловив правову позицію, суть якої зводиться до наступного.

48. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».

49. У розумінні статті 1 цього Закону автомобільним транспортним засобом є колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб).

50. Згідно з визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобілем вантажним є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

51. Таким чином, основною ознакою вантажного автомобіля, в порівнянні з іншими транспортними засобами, є його використання з метою перевезення вантажів.

52. Разом з тим, відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на такі різновиди: загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів, до якого, в тому числі, відноситься напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу; спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів, до яких, в тому числі, відноситься сідельний тягач; спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій. Таким чином, основною ознакою вантажного автомобіля, в порівнянні з іншими транспортними засобами, є його використання з метою перевезення вантажів.

53. Відповідно до норм Закону України «Про автомобільний транспорт» напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

54. Згідно з визначенням поняття «сідельний тягач», наведеним у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, таким є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

55. З наведеного слідує, що сідельний тягач та напівпричіп, враховуючи їх цільове призначення, відносяться до транспортних засобів в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому підпадають під класифікацію за критеріями, визначеними цим законодавчим актом.

56. При цьому, сідельний тягач в поєднанні з напівпричепом складають автомобільний поїзд та являються транспортним засобом, єдиним призначенням якого є перевезення вантажів, відтак, відносяться до категорії вантажних автомобілів.

57. Відповідно до підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України в редакції, чинній з 1 січня 2017 року, не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

58. Підпунктом 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України до основних засобів подвійного призначення віднесено земельні ділянки, об`єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі.

59. Таким чином, витрати на утримання, технічне обслуговування і ремонт сідельних тягачів з напівпричепами, які у своєму поєднанні є вантажним автомобілем, не відносяться до витрат підприємця.

60. Колегія суддів звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій здійснюючи висновки щодо належності (чи неналежності) автомобільних засобів (категорії) на утримання основних засобів подвійного призначення (вантажних автомобілів) виходили з Класифікації транспортних засобів (автомобілів) по УКТ ЗЕД.

61. Проте вказані висновки є помилковими з у рахуванням висновків Верховного Суду у справах № 807/250/18, № 120/2487/19-а.

62. Визначаючи основними засобами подвійного призначення земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі, норма підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України, так само, як і інші норми, не встановлює критерії (ознаки), яким повинні відповідати перераховані основні засоби. Це стосується, зокрема, і призначення основного засобу.

63. Для правильного застосування норм пункту 177.2, підпункту 177.4.5, 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України у цій справі слід встановити, чи є транспортні засоби, які позивач використовував у своїй господарській діяльності, вантажними автомобілями, враховуючи, що характерною ознакою вантажного автомобіля є його призначення для перевезення вантажу, в тому числі, і певного виду вантажу.

64. Щодо правомірності віднесення до податкового кредиту витрат на придбання бензину і газу судами попередніх інстанцій вказано, що з огляду на надані пояснення позивач придбавав таких товар для власних потреб та витрати на його придбання не віднесено до витрат підприємницької діяльності.

65. Разом з тим, контролюючий орган зазначає, що згідно з аналізом наданих первинних документів, а саме: технічних паспортів на транспортні засоби, актів виконаних робіт, банківських виписок, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних (детальний перелік документів наведено в акті перевірки), ФОП ОСОБА_1 віднесено до складу вилавих витрат декларації про майновий стан і доходи за 2017-2018 роки витрати на придбання бензину на суму 44 899,4 грн та газу на суму 83 713,45 грн у 2017 році та на придбання бензину на суму 74 097,55 грн та газу на суму 33 741,25 грн у 2018 році.

66. Відповідно до технічних паспортів позивач користується вантажними автомобілями, які використовують дизельне пальне. Документів, що підтверджують використання автомобілів, які споживають бензин - не надано.

67. Указані обставини залишились поза увагою судів попередніх інстанцій, які послались лише на пояснення позивача без дослідження відповідних первинних документів.

68. Стосовно завищення позивачем показників витрат на придбання дизельного палива судами попередніх інстанцій вказано на неправомірність застосування відповідачем до спірних відносин положень наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті.

69. При цьому судами не досліджено сам факт порушення позивачем податкового законодавства щодо непідтвердження віднесення до сум витрат вартості використаного пального на загальну суму 2 205 896 грн у 2017 році та на суму 3 445 347 грн у 2018 році.

70. Отже, вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

71. Визначення податковим органом військового збору, застосування штрафних санкцій є похідним від збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, тому судові рішення у справі в частині цих вимог підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд в цій частині і необхідністю дослідження кожного акта індивідуальної дії, що становить предмет позовних вимог у цій справі.

72. Враховуючи, що судами залишились невстановленими обставини, які мають значення для правильного вирішення даного спору, Суд дійшов висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції повністю з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

73. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

74. За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

75. Отже, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувані судові рішення - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.