ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 703/682/19

- не доведено, що сліди крові засудженого потрапили на руків`я ножа під час події;

- не доведено, що знаряддям злочину є знайдений поблизу місця події ніж;

- біологічні сліди засудженого, виявлені у піднігтьовому вмісті рук потерпілого, могли бути залишені в ході більш раннього конфлікту;

- сліди крові на взутті засудженого могли потрапити, коли той виходив з подвір`я після згаданого конфлікту ;

- на тілі засудженого не виявлено ушкоджень, характерних для нанесення ударів;

- не знайдені сліди крові потерпілого на одязі засудженого і не доведено, що речі засудженого пралися перед їх вилученням.

7. Переважна більшість наданих стороною обвинувачення доказів не суперечить версії засудженого, який визнавав конфлікт з потерпілим, під час якого в потерпілого була кровотеча.

8. Апеляційним судом безпідставно залишено поза увагою виявлення на місці події та на ймовірному знарядді злочину слідів невстановлених осіб.

9. Сторона обвинувачення надала Суду письмові заперечення на доводи касаційної скарги.

Позиції учасників касаційного розгляду

10. Захисники підтримали касаційну скаргу.

11. Прокурор просив залишити оскаржене рішення без зміни.

12. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Оцінка Суду

13. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити.

14. Відповідно до положень статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

15. Касаційний суд зобов`язаний перевірити, чи були дотримані судами першої і апеляційної інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки достатності доказів для висновків суду про винуватість особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину. При вирішенні цього питання суди мають керуватися стандартом доведення (переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК.

16. Згідно зі статтею 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, серед іншого, винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. За статтею 94 КПК оцінка суду має ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у тому числі на оцінці кожного доказу, наданого сторонами кримінального провадження.

17. Сторона обвинувачення має довести обставини, на яких ґрунтується обвинувачення, поза розумним сумнівом. Суд неодноразово висловлювався у своїх постановах[1]щодо змісту стандарту переконання поза розумним сумнівом.

18. У своєму вироку суд зобов`язаний викласти всі встановлені ним обставини, важливі для визначення винуватості чи невинуватості особи у вчиненні злочину, і послатися на докази, якими він обґрунтовує свої висновки, а також мотиви, з яких докази, що спростовують версію обвинувачення, не враховані судом (частина 3 статті 374, частина 2 статті 420 КПК).

19. Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо доведеності винуватості особи вимога мотивованого рішення є найбільш нагальною, тому суд має вказати з достатньою чіткістю на підстави, на яких він грунтує своє рішення[2]. Ця вимога в однаковому ступені стосується як висновку про доведеність, так і висновку про недоведеність винуватості особи.

20. Розумним є сумнів, що грунтується на логіці, знаннях і досвіді і є обгрунтованим з огляду на всі надані суду докази. Дійшовши висновку, що сторона обвинувачення не змогла надати достатніх доказів, щоб подолати розумні сумніви у винуватості особи, суд має вказати ті обставини, на яких грунтується його сумнів, і навести відповідні доводи і пояснення. Таке обгрунтування є гарантією від свавілля у прийнятті рішення.

21. У випадку, якщо апеляційний суд доходить висновку про необгрунтованість виправдання і своїм вироком визнає особу винуватою у вчиненні злочину, він має надати своє пояснення тим обставинам, на які посилався суд першої інстанції в обгрунтування свого сумніву, і детально, з посиланням на обставини справи і докази, пояснити помилковість висновків суду першої інстанції. Якщо суд апеляційної інстанції не надає такого обгрунтування або при обгрунтуванні залишає поза увагою частину встановлених обставин, гарантія від свавільного прийняття рішення, якій слугує вимога мотивованого рішення, не дотримується.

22. У цій справі суд першої інстанції послався на кілька обставин, які ставлять під сумнів причетність засудженого до вбивства:

- короткий час між стверджуваним моментом вбивства і часом, коли засудженого бачили свідки у спокійному стані без жодних ознак, які б свідчили про стверджувані обвинуваченням події;

- відсутність в засудженого будь-яких тілесних ушкоджень, які могли б пояснити походження від нього виявлених обвинуваченням слідів крові;

- відсутність будь-яких слідів крові на одязі засудженого, крім плями на черевикові;

- відсутність доказів того, що ушкодження спричинені представленим суду ножем;

- наявність на місці виявлення тіла потерпілого презервативів зі слідами його крові і сперми, які не вкладаються у версію обвинувачення;

- наявність тілесних ушкоджень, що свідчать про їх виникнення внаслідок більш ранніх подій, ніж ті, що стали підставою для обвинувачення у цій справі; тощо.

23. Ці доводи не можна вважати ані легковажними, ані суто гіпотетичними, тому вони потребували детальної, переконливої і несуперечливої аргументації на їх спростування. Однак апеляційний суд у своїй аргументації або залишив поза увагою деякі встановлені обставини, які дали суду першої інстанції підстави для сумніву, або надав пояснення, які суперечать іншим обставинам справи.

24. Наприклад, апеляційний суд прийняв як один з доказів винуватості засудженого той факт, що сліди його крові були виявлені на ножі, знайденому собакою неподалік від домоволодіння потерпілого. Для доведення належності цих слідів крові до події суд мав вказати джерело походження крові, яке співпадає за часом і обставинами з подією вбивства. Однак суд не пояснив, яким чином кров засудженого могла потрапити на ніж під час події, у той час як сторона обвинувачення в першій та апеляційній інстанціях наполегливо доводила, що будь-яких ушкоджень на тілі засудженого не виявлено, і апеляційний суд визнав цю обставину доведеною.

25. За непрояснених обставин походження цих слідів, сумнів суду першої інстанції у тому, що знайдений ніж був знаряддям вбивства, виглядає цілком обґрунтованим і вимагає доказів належності цього ножа до події, що була предметом розгляду. Апеляційний суд в обґрунтування такої належності послався, серед іншого, на виявлені на ножі сліди крові потерпілого і засудженого.

26. Таким чином, належність до події слідів крові на ножі суд доводив знаходженням ножа, а належність знайденого ножа до події - наявністю на ньому слідів крові, тобто обґрунтовував належність одного доказу до справи посиланням на інший доказ і навпаки, залишивши поза увагою, що факт кровотечі в засудженого не лише не був недоведений, а й спростовувався стороною обвинувачення.

27. Також Суд не вважає переконливим пояснення апеляційного суду щодо відсутності у засудженого характерних тілесних ушкоджень за наявності на тілі потерпілого таких ушкоджень, які могли бути спричинені лише дуже енергійними і сильними ударами. Суд нагадує, що відповідно до експертного висновку потерпілому було спричинено, серед іншого, переломи лицевого скелету та кількох ребер, що не могло не залишити ушкоджень на ударних частинах тіла нападника.

28. Апеляційний суд, пояснюючи ці обставини, погодився з тим, що «ймовірно обвинуваченим наносились руками поодинокі удари потерпілому в м`які частини тіла, а інші тілесні ушкодження були спричинені ножем та ударами ніг». Суд зазначає, що таку ймовірність дійсно не можна виключити, але лише ймовірності недостатньо для доведення обставини поза розумним сумнівом. Більше того, у такому разі обвинувачення мало б надати докази, що обстановка події давала нападнику час і можливості для ретельного визначення, яка частина тіла потерпілого є достатньо м`якою, щоб удар по ній не спричинив нападнику ніяких ушкоджень.

29. Суд першої інстанції послався також на ту обставину, що наявності численних ушкоджень у потерпілого, відсутність крові потерпілого на одязі засудженого не пояснена обвинуваченням. Апеляційний суд в цьому випадку послався на те, що куртка була виявлена в житлі засудженого на сушці, а брюки - на прасувальній дошці, а це може вказувати на те, що вони були випрані.

30. Суд погоджується з апеляційним судом у тому, що таке пояснення не можна виключити. Однак Суд знову змушений нагадати, що для доведеності винуватості необхідно встановити важливі обставини поза розумним сумнівом. Припущення про один з можливих варіантів розвитку подій без виключення - на підставі доказів - інших пояснень того ж факту, недостатньо для подолання розумного сумніву.

31. Суд вже зазначав, що для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту, і будь-який обґрунтований сумнів має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.[3]У цій справі апеляційний суд використав навіть менш вибагливий стандарт доведення ніж «більша вірогідність», задовільнившись тим, що серед багатьох пояснень факту було одне, яке вкладалося у версію обвинувачення.

32. Суд звертає увагу, що апеляційний суд мав можливість з`ясувати питання, чи були відповідні речі випрані, дослідивши самі речі або, за необхідності, призначивши відповідну експертизу, і зробити висновок щодо цієї обставини на підставі більш надійних доказів.

33. Також відповідно до висновку апеляційного суду сліди крові потерпілого на взутті засудженого пояснюються більш ранньою бійкою на вулиці. З цього випливає, що під час вчинення вбивства засуджений був у тому ж самому взутті. Однак суд жодним чином не пояснив, яким чином на цьому взутті не залишилося слідів крові чи клітин потерпілого попри велику кількість виявлених в нього ушкоджень, переважна більшість з яких, за висновком апеляційного суду, була спричинена ударами ніг.

34. Також суд першої інстанції прийняв до уваги знайдені в будинку презервативи і навів детальні мотиви, чому версія обвинувачення не пояснює походження знайдених на них речовин. Апеляційний суд просто залишив поза увагою цю обставину, хоча вона була однією з тих, на якій ґрунтувався сумнів суду першої інстанції у винуватості засудженого. Однак Суд вже зазначав, що наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.[4]

35. Крім того, апеляційний суд невірно виклав зміст доказу, на якому ґрунтував свої висновки. Описуючи результати використання службового собаки на обгрунтування належності знайденого ножа до події, апеляційний суд вказав, що собака взяла слід від місця, де було знайдено ніж та привела до домоволодіння потерпілого. Однак у відповідному протоколі та на схемі до нього зазначені зовсім інші результати: собака від ножа привела не до будинку потерпілого, а на подвір`я будинку, розташованого через дорогу, - і зв`язок цієї обставини з подією і зі слідами невідомих осіб на ножі не було з`ясовано.

36. Також судом не пояснено, яким чином потерпілий, отримавши смертельні тілесні ушкодження поряд зі своїм домоволодінням, опинився всередині свого будинку. В ухвалі апеляційного суду не міститься посилання на будь-які пояснення і докази, представлені стороною обвинувачення, щодо цієї обставини.

37. Таким чином, апеляційний суд не надав переконливих відповідей на ті питання, які викликали в суду першої інстанції розумні сумніви у причетності засудженого до спричинення смертельних поранень потерпілому, і не навів будь-яких доводів, які вирішували ці сумніви.

38. У той же час апеляційний суд згадав цілий ряд висновків експертів, які не змогли визначити, кому саме - потерпілому чи засудженому - належать сліди крові. Виходячи з тексту вироку, суд спирався на ці докази, однак не пояснив, яке доказове значення вони мають для доведення винуватості засудженого і яку саме обставину, важливу для встановлення його причетності ці докази доводять.

39. Зазначені вище порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними в розумінні статті 412 КПК. Суд касаційної інстанції згідно зі статтею 433 КПК не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а тому не може усунути ці порушення. Тому ці порушення дають підстави для скасування вироку апеляційногосуду на підставі, передбаченій пунктом 1 частини 1 статті 438 КПК, та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

40. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене, здійснити провадження із додержанням вимог чинного законодавства і постановити рішення, яке відповідає положенням статті 370 КПК з урахуванням приписів статті 439 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд