ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 921/100/22

1. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (далі - Відповідач/Скаржник), у якому заявлено вимоги про стягнення з Відповідача 5082934,18 грн, з яких: 4176157,85 грн пені та 906776,33 грн 3 % річних.

2. Позов обґрунтований порушенням з боку Відповідача грошового зобов`язання щодо оплати вартості наданих Позивачем послуг з передачі електричної енергії.

3. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01.06.2022 позовні вимоги задоволено частково у зв`язку із зменшенням розміру пені на 50 % за клопотанням Відповідача. Цим рішенням суду стягнуто з Відповідача на користь Позивача 2088078,93 грн пені, 906776,33 грн 3 % річних та 76 244,01 грн судового збору.

4. Зменшуючи розмір пені на 50 % на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і частини першої статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суд першої інстанції виходив з виняткових обставин важкого фінансового становища Відповідача, а несвоєчасність розрахунків мала місце через відсутність у нього обігових коштів та носило нетривалий характер. Разом з цим, основну суму боргу Відповідач сплатив до подання позову у цій справі.

5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 2088078,93 грн, тобто розміру пені, на яку зменшено цю неустойку, скасовано. В цій частині судом апеляційної інстанції ухвалено нове рішення, яким стягнуто з Відповідача на користь Позивача 2088078,93 грн пені. В іншій частині судове рішення залишено без змін.

6. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені, зазначив, що винятковість обставин щодо важкого матеріального стану Відповідача не підтверджуються наявними у справі доказами та ґрунтуються лише на припущеннях. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував приписи статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.

7. Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить Суд скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 у частині стягнення 2088078,93 грн пені.

8. Підставами касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 ГПК України Відповідач визначив пункт 1.

9. Скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції застосував частину третю статті 551 ЦК України та статтю 233 ГПК України без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 29.09.2020 у справі № 909/1240/19, від 24.12.2020 у справі 914/1888/19, від 23.01.2021 у справі № 921/580/19, від 26.01.2021 у справі № 916/880/20.

10. Також суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок щодо застосування пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 766 від 08.04.2020 (в редакції на момент прийняття постанови), викладений у постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21.

11. Позивачем подано до Суду відзив, у якому він просить залишити касаційну скаргу Відповідача без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Зокрема, Позивач заперечує проти скарги Відповідача з тієї підстави, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій питання щодо застосування до спірних правовідносин Постанови НКРЕКП № 766 від 08.04.2020 не було предметом дослідження.

12. 01 січня 2019 року між Позивачем, як оператором системи передачі, (далі також - ОСП), та Відповідачем, як користувачем, укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0261-02024 (далі - Договір).

13. Положення Договору змінено додатковою угодою від 29.08.2019 (далі - Додаткова угода).

14. Згідно з пунктом 1.1 Договору ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

15. Сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України (пункт 1.2. Договору).

16. Пунктом 2.1 Договору передбачено, що терміни які використовуються в цьому договорі, вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про ринок електричної енергії", Кодексі системи передачі, Кодексі систем розподілу, Кодексі комерційного обліку, Правилах ринку.

17. Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановленим Регулятором, та оприлюднюється ОСП на власному офіційному веб-сайті.

18. Згідно з умовами розділу 4 договору, для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється на підставі даних щодо погодинних обсягів передачі електроенергії по точках комерційного обліку та зареєстровані за відповідним користувачем (додаток №2) З цією метою використовується дані обліку Адміністратора комерційного обліку та ЕІС Користувача (пункт 4.1 Договору).

19. Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (пункт 6.1 Договору).

20. Згідно пунктом 6.2 Договору, користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з пунктом 4 Договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з пунктом 4 Договору, у кожен з наступних періодів: 2 платіж з 06 до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж з 11 до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж з 16до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, на 5 днів наперед.

21. У разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця користувач: передає ОСП письмове факсимільне повідомлення про зміну обсягів послуги не менше ніж за 2 робочі дні до моменту очікуваної зміни планових обсягів послуги; сплачує вартість послуги до дати очікуваного перевищення запланованих обсягів послуги або зменшує останній/останні планові платежі на відповідну суму у разі зменшення спланованих обсягів послуги (пункту 6.3 Договору).

22. Пунктом 6.5 Договору передбачено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка вповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

23. У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей (пункт 6.6 Договору).

24. Відповідно до пункту 6.7 Договору у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

25. На виконання умов договору ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" надала, а ТзОВ "Тернопільелектропостач" прийняло послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується актами приймання передачі послуги за період з жовтеня 2020 року до вересня 2021 року.

26. Обсяги наданих послуг та їх вартість сторонами коригувалася, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів коригування.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

27. Цивільний кодекс України

Частини перша і друга статті 11

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина перша статті 509

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 526

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина перша статті 530

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). …

Частини перша і третя статті 549

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина третя статті 551

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пункт 3 частини першої статті 611

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частина перша статті 612

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

28. Господарський кодекс України

Частина друга статті 179

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Частина четверта статті 179

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Абзац перший частини першої та частина друга статті 193

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина перша статті 216

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частина друга статті 217

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частина перша статті 230

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина шоста статті 232

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частина 1 стаття 233

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

29. Закон України "Про ринок електричної енергії"

Пункт 40 частини першої статті 1

Користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.

Пункт 55 частини першої статті 1

Оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

Пункт 96 частини першої статті 1

Учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом.

Частина 1 статті 6

Державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Пункт 6 частини третьої статті 6

До повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження типових та примірних договорів, визначених цим Законом.

Пункт 4 частини четвертої статті 6

Регулятор має право видавати обов`язкові для виконання учасниками ринку рішення.

Частина 4 статті 33

Оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором.

30. Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг"

Частина перша статті 2

Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики щодо діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії.

Абзац третій частини п`ятої статті 14

Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

31. Кодекс системи передачі, затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309

Пункт 5.5 глави 5 розділу XI

Договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором.

32. Господарський процесуальний кодекс України

Частини перша і друга статті 300

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

33. Переглядаючи оскаржувану постанову апеляційної інстанції, Суд виходить з принципу jura novit curia («суд знає закони»), згідно з яким неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. На це неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 103), від 07.09.2022 (пункт 10.76), від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (пункт 6.56-6.58), від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 8.1), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101), від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц (пункт 44), від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (пункт 7.43), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункти 83, 144).

34. Спір у цій справі виник внаслідок порушення з боку Відповідача грошового зобов`язання за Договором, у зав`язку з чим Позивачем пред`явлено позовну вимогу про застосування до Відповідача штрафних санкцій у вигляді пені на підставі пункту 6.7 Договору, статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України. Позивачем визначено період, у який має місце таке прострочення, з 01 листопада 2020 року до 01 листопада 2021 року.

35. Водночас Суд зазначає, що згідно з пунктом 5.5 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором.

36. З преамбули Додаткової угоди вбачається, що метою її укладення сторонами справи було погодження Договору із Кодексом системи передач, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою НКРЕКП від 21.06.2019 № 1120, якою, зокрема внесено зміни до типової форми договору про надання послуг з передачі електричної енергії).

37. Отже сторонами спору укладено Договір, який відповідає типовому договору про надання послуг з передачі електричної енергії, затвердженому НКРЕКП у додатку 6 до Кодексу системи передачі, від якого вони не можуть відступати.

38. Поряд з цим Суд зазначає, що постановами НКРЕКП від 21.06.2019 № 1120, від 05.11.2019 № 2267, від 07.02.2020 № 360 до додатку 6 до Кодексу системи передачі внесені зміни. Зокрема змінено його назву на Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії, а аналогічний за змістом пункту 6.7 попередньої редакції типового договору викладено у пункті 5.7, у якому містяться, зокрема, положення стосовно нарахування пені за порушення термінів розрахунку за послуги з передачі.

39. Однак пунктом 1 постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни надано настанови ОСП (який виконує функцію адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників заходи, передбачені підпунктами 1- 6 пункту 1.7.2 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку), та заходи, передбачені пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі. Електропостачальники не набувають статусу «Дефолтний».

40. Постановою НКРЕКП від 30.04.2020 № 905 пункт 1 постанови від 08.04.2020 № 766 замінено двома новими пунктами 1 та 2 такого змісту: 1. ОСП (який виконує функцію адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників та операторів систем розподілу заходи, передбачені пунктом 1.7.5 глави 1.7 розділу І Правил ринку. Електропостачальники та оператори систем розподілу не набувають статусу «Дефолтний». 2. ОСП (який виконує функцію адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників заходи, передбачені пунктами 5.7 та 7.4 Типового договору (або пунктами, аналогічними за змістом в укладених сторонами договорах).

41. Постановою НКРЕКП від 27.01.2021 № 93 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року № 766» виключено пункт 2 постанови від 08.04.2020 № 766.

42. Таким чином, 08 квітня 2020 року НКРЕКП прийнято обов`язкове до виконання учасниками ринку рішення, оформлене постановою № 766, про незастосування ОСП до електропостачальників заходів, передбачених, зокрема, пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії (аналогічним за змістом з яким є пункт 6.7 договору про надання послуг), тобто щодо нарахування пені та стягнення штрафу.

43. Встановлені вказаною постановою правила діяли в період з 08 квітня 2020 року до 26 січня 2021 року.

44. Суд зазначає, що положення постанови від 08.04.2020 № 766, якими НКРЕКП в межах наданих повноважень, тимчасово припинила застосування умов Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, затвердженого НКРЕКП, в частині нарахування пені та стягнення штрафу за порушення термінів розрахунку за послуги з передачі і відповідно аналогічних умов усіх договорів, укладених на основі такого типового договору, підлягають обов`язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно до статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Такий правовий висновок сформульовано Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, який викладено у постанові від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21.

45. Суд вважає, зазначений правовий висновок Верховного Суду підлягає врахуванню при розгляді цієї справи, оскільки правовідносини у справах № 912/1941/21 та у справі № 921/100/22 є подібними, з огляду на те, що в обох справах предметом позову була вимога НЕК «Укренерго» про стягнення, зокрема, пені, нарахованих за порушення грошового зобов`язання за договором про надання послуг з передачі електричної енергії.

46. Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи принцип jura novit curia ("суд знає закони"), суди попередніх інстанцій при вирішенні спору у цій справі про стягнення пені мали врахувати положення постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 щодо тимчасового припинення застосування умов Договору в частині нарахування, зокрема, пені за порушення термінів розрахунку за послуги з передачі, яке діяло у період часу з 08 квітня 2020 року до 26 січня 2021 року, який частково перетинався із строком, за який Позивачем нараховано неустойку.

47. Отже питанню щодо наявності або відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень, передбачених 551 ЦК України та 233 ГК України, мало передувати з`ясування обґрунтованості позовної вимоги щодо застосування до Відповідача неустойки у вигляді пені.

48. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

49. Таким чином, Суд вважає, що прийнята судом апеляційної інстанції постанова зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає.

50. Порушення апеляційним судом норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).

51. З огляду на викладене вище, Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови Західного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 у справі № 921/100/22 в частині стягнення пені та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

52. За приписами пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

53. Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Відповідача підлягає частковому задоволенню, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню у частині стягнення пені, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

54. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати вищевикладене та вжити усі передбачені законом дії, необхідні для ухвалення законного рішення у цій справі.

55. Оскільки справа направляється на новий розгляд, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд