ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014120190000013, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Новопавлівки Маловисківського району Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135 та ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від
11 жовтня 2021 року ОСОБА_6 засуджено: за ч. 1 ст. 135 КК- до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 286 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладено обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
2. Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
3. За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, та завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані, яку він сам поставив в небезпечний для життя стан.
4. За вироком установлено, що 04 січня 2014 року ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи легковим автомобілем «ЗАЗ 11020617» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), який належить на праві власності ОСОБА_8 , та рухаючись близько 06:30 навпроти Електроопори В-І-8,7 м, розташованої по вулиці Щорса у с. Березівці Маловисківського району Кіровоградської області, зі сторони автомобільної дороги «Стрій-Знам`янка» у напрямку центру смт. Смоліно, порушив вимоги п. 1.5, п. п. «б» і «д» п. 2.3, п.10.1, п. 12.1, п. 12.2 Правил дорожнього руху, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості не вибрав безпечної для руху швидкості, проявив неуважність, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не справився з керуванням і допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який рухався правим узбіччям у зустрічному автомобілю напрямку, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
5. Крім того, ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що своїми діями, пов`язаними з порушенням Правил дорожнього руху та вчиненням наїзду на ОСОБА_9 , поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, при цьому, маючи змогу допомогти йому, завідомо залишив потерпілого без допомоги, з місця пригоди втік і переховувався від правоохоронних органів до 16 січня 2014 року.
6. Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 03 жовтня 2022 року вирок щодо ОСОБА_6 змінив в частині призначення покарання. Постановив вважати ОСОБА_6 засудженим: за ч. 1 ст. 135 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 286 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК апеляційний суд звільнив ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та поклав на нього обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. У решті вирок місцевого суду апеляційний суд залишив без змін.
Вимоги касаційних скарг і узгоджені доводи осіб, які їх подали
7. Прокурор у своїй касаційній скарзі з уточненням до неї, посилаючись на істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. Стверджує, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи розгляд кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, в якій порушувалося питання про скасування вироку суду першої інстанції у зв`язку з неправильним звільненням обвинуваченого від відбування покарання, усупереч вимогам ст. 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) без ухвалення нового вироку постановив рішення, яким погіршив становище ОСОБА_6 . Крім того, прокурор указує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, через м`якість. Указує, що апеляційний суд, залишаючи без змін рішення місцевого суду про звільнення ОСОБА_6 на підставі ст. 75 КК від відбування основного покарання з випробуванням, не врахував ступеня тяжкості кримінального правопорушення, вчинення злочину засудженим у стані алкогольного сп`яніння, а також того, що у суді ОСОБА_6 своєї вини не визнав, щиро не розкаявся, і будь-які пом`якшуючі його покарання обставини у матеріалах справи відсутні. На думку прокурора, суд апеляційної інстанції не зазначив, яким чином обставини провадження та дані про особу ОСОБА_6 істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого правопорушення і дають підстави вважати про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Позиції учасників судового провадження
8. Прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргупрокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, просив задовольнити її, скасувавши ухвалу Кропивницького апеляційного суду від
03 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_6 і призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
9. Засуджений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат Мороз заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили залишити без зміни рішення суду апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
10. За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
11. Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
12. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 і правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 135 та ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оскаржуються.
Щодо доводів про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість
13. Згідно з положеннями ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
14. Отже, за змістом положень зазначеної норми КПК, критеріями невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість є вид та розмір покарання.
15. Проте у касаційній скарзі прокурор не навів доводів, які б підтверджували зазначену ним підставу щодо невідповідності призначеного судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та не зазначив, чому призначене ОСОБА_6 за кожен злочин окремо у виді позбавлення волі на строк, відповідно, два і п`ять років, а остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п?ять років є явно несправедливим через м`якість.
16. Тому, беручи до уваги вищезазначене, Суд не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги в цій частині.
Щодо доводів про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність
17. За змістом ст. 75 КК рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру (позбавлення волі на строк не більше п`яти років), враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані в сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
18. Відповідно до роз`яснень п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» всі питання, пов`язані з призначенням покарання, мають бути належним чином мотивовані у вироку. Суди мають призначати покарання з урахуванням ступеня тяжкості, обставин вчиненого злочину, його наслідків і даних про особу винуватого.
Судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, за наявності рецидиву злочину.
19. Як видно з вироку, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, суд першої інстанції урахував ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винуватого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, працює, позитивно характеризується за місцем роботи і проживання, на обліку в лікарів нарколога і психіатра не перебуває, те, що відсутні обставини, які пом`якшують покарання. Як обтяжуючу покарання обставину суд урахував вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
20. Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання, суд першої інстанції зазначив, що, враховуючи викладені дані про особу, конкретні обставини справи, ставлення обвинуваченого до вчинених ним діянь, його стан здоров`я, з урахуванням висновку уповноваженого органу з питань пробації, позиції потерпілого, який претензій, в тому числі матеріального характеру до обвинуваченого не мав, виправлення засудженого можливе без відбування покарання.
21. Апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який заперечував законність застосування до ОСОБА_6 правил ст. 75 КК, погодився з рішенням районного суду про можливість звільнення засудженого від відбування основного покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку.
22. Обґрунтовуючи своє рішення, апеляційний суд зазначив, що невизнання ОСОБА_6 своєї вини у вчиненому, а також вчинення ним злочину в стані алкогольного сп`яніння не може слугувати перешкодою для застосування ст. 75 КК, а з урахуванням даних про особу засудженого, обставин вчинення правопорушення, а також висновку уповноваженого органу з питань пробації, в якому зазначено, що останній має соціальні зв`язки із близькими, негативно ставиться до вчиненого, веде прийнятний спосіб життя, вперше притягується до кримінальної відповідальності, відшкодував завдану шкоду, а також з огляду на позицію потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні, вирішення цього питання поклав на розсуд суду і позову не заявляв, то призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням правил статей 75, 76 КК є достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
23. Водночас висновок апеляційного суду про визнання цих обставин достатніми для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, суперечить меті та умовам застосування правил ст. 75 КК, за змістом якої усі зібрані у справі дані щодо обставин вчинення кримінального правопорушення в сукупності з даними про особу винуватого мають спонукати до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
24. Суд вважає обґрунтованими доводи прокурора, викладені в касаційній скарзі про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність у частині безпідставного застосування ст. 75 КК, оскільки, як видно зі змісту судового рішення, апеляційний суд неналежним чином мотивував свої висновки про те, яким чином вчинення в стані алкогольного сп`яніння тяжкого злочину за обставин, зазначених у вироку, з урахуванням даних про особу винного є такими, що свідчать про можливість виправлення засудженого без відбування покарання із застосуванням до нього положень, передбачених ст. 75 КК.
Щодо доводів про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону
25. Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
26. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
27. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
28. Утім, як видно з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги прокурора, в якій ставилося питання про скасування вироку суду першої інстанції через неправильне звільнення засудженого від відбування як основного, так і додаткового покарання, цю скаргу задовольнив частково, постановивши ухвалу про звільнення ОСОБА_6 на підставі ст. 75 КК від відбування лише основного покарання, та необхідність реального відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами упродовж двох років. Таким чином, апеляційний суд усупереч вимогам закону щодо оформлення судових рішень, якими погіршується правове становище засудженого, замість ухвалення нового вироку постановив ухвалу.
29. Тому доводи, наведені в касаційній скарзі прокурора, про істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, Суд вважає слушними.
30. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосував до засудженого положення статей 75 і 76 КК, які не підлягали застосуванню, а також допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
31. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати зазначене та постановити рішення, яке відповідатиме вимогам закону.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд