ПОСТАНОВА
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим та призначено йому покарання:
- за ч. 5 ст. 191 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності на строк 3 роки;
- за ч. 2 ст. 364 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності на строк 3 роки;
- за ч. 2 ст. 366 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності на строк 3 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 КК (в редакції 1960 року) ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_3 , судові рішення щодо якого не оскаржуються.
Вирішено питання щодо цивільного позову, процесуальних витрат та речових доказів, а також інші питання, визначені кримінально-процесуальним законодавством.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 грудня 2022 рокувказаний вирок місцевого суду змінено.
Виключено з резолютивної частини вироку покликання про призначення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК покарання у виді конфіскації всього особистого майна.
Крім того, було скасовано постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2016 року, якою виправлено описку у вироку Шевченківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2016 року.
В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перегляд ухвали апеляційного суду у касаційному порядку.
Відповідно до ч. 2ст. 387 КПК 1960 року зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 КПК 1960 року.
Згідно з вимогами ст. 350 КПК 1960 року в касаційній скарзі, крім іншого, зазначається вказівка на те, в чому полягає незаконність оскаржуваного судового рішення та доводи на його обґрунтування.
Частиною 1 ст. 398 КПК 1960 року передбачено, що підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для його скасування, які, на її думку, були допущені судом апеляційної інстанції під час постановлення судового рішення, навести конкретні аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Касаційна скарга засудженого не містить конкретних аргументів про те, в чому саме полягаєістотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону з урахуванням положень статей 370, 371 КПК 1960 року.
Крім того, у поданій засудженим касаційній скарзі не вказано, які саме доводи апеляційної скарги сторони захисту не були належним чином розглянуті у порядку апеляційної процедури, а також мотивів на обґрунтування допущених судом апеляційної інстанції порушень ст. 377 КПК 1960 року.
Посилаючись у касаційній скарзі на те, що суддя ОСОБА_4 декілька разів брав участь у розгляді цієї справи, засуджений не наводить підстав, які б виключали можливість його повторної участі у розумінні вимог ст. ст. 54, 55 КПК 1960 року.
Відтак зазначені недоліки є перешкодою для вирішення питання про витребування справи.
З урахуванням наведеного справу може бути витребувано для її перевірки в касаційному порядку лише за умови усунення недоліків і повторного звернення до касаційного суду в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року або протягом місяця з дня отримання даної постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 388 КПК України 1960 року, п.15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України,