ПОСТАНОВА
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2023 року було повернуто до суду першої інстанції відновлені матеріали кримінальної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_2 з доповненнями та прокурора ОСОБА_3 на вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 27 січня 2014 року щодо ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 368 КК.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 оскаржила його у касаційному порядку.
Колегія суддів перевірила касаційну скаргу, додане до неї судове рішення і вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 не може бути предметом касаційного розгляду з огляду на таке.
Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 383 КПК 1960 року в касаційному порядку можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції).
Проте ця касаційна скарга не може бути розглянута Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 383 КПК 1960 року оскаржуване судове рішення не є предметом розгляду суду касаційної інстанції, так як не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Судовий розгляд у цьому провадженні не завершено, оскільки суд апеляційної інстанції, повертаючи справу, звернув в оскаржуваній ухвалі увагу суду першої інстанції на можливість здійснення об`єктивного й повного судового розгляду за наявності перелічених в ухвалі письмових доказів.
Сторона захисту та сторона обвинувачення не позбавлені можливості вчинити процесуальні дії, спрямовані на відновлення в тому числі й тих доказів, які зазначені в ухвалі суду апеляційної інстанції.
Після вичерпання можливостей щодо максимально повного відновлення матеріалів втраченого судового провадження, суди повинні ухвалити рішення в частині апеляційного оскарження вироку суду першої інстанції з тим, щоб забезпечити можливість апеляційного перегляду ухваленого вироку та реалізації принципу правової визначеності.
Твердження ОСОБА_2 про те, що суд апеляційної інстанції відмовив у апеляційному розгляді її апеляційної скарги не відповідає змісту прийнятого судом рішення, який повернув до суду першої інстанції справу, вказавши на недоліки, які слід усунути з метою забезпечення подальшого об`єктивного апеляційного судового розгляду.
Таким чином, якщо скарга відповідно до вимог ст. 383 КПК 1960 року не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, то згідно з ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року матеріали справи не витребовуються, Помилкове посилання апеляційного суду на те, що вказана постанова підлягає оскарженню в касаційному порядку не може слугувати правовою підставою для відкриття касаційного провадження.
Керуючись ст. 388 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України,