ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 640/2319/22

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «Укрсиббанк» (надалі також - Позивач, АТ «Укрсиббанк») звернулось до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (надалі також - Відповідач, скаржник), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 січня 2020 року №0000451402, №0000490502, №0000441402, №0000431402, №000 0461402.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач стверджував про безпідставність висновків проведеної перевірки в частині порушення пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), підпункту 2.1.1 Положення №566 та пунктів 41-56 Положення №75, пункту 198.5 статті 198, пункту 201.10 статті 201, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, підпункту 16.1.6 ПК України, статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2022 року, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованими позовні вимоги, оскільки:

- операції щодо надання Позивач послуг прибирання належно підтверджені документально та є реальними;

- витрати за договорами про постачання послуг програмного забезпечення належно підтверджено відповідними актами приймання-передачі, оскільки висновки Відповідача, побудовані на невідповідностях дати їх складання фактичному завершенню операцій, є необґрунтованими, позаяк за змістом таких операцій Позивачу надавався триваючий доступ до програмного забезпечення та ресурсів технічної підтримки, що здійснюється одномоментно на початку року після отримання АТ «Укрсиббанк» ключів доступу до програмного забезпечення та не є щомісячним наданням таких послуг;

- нереєстрація Позивачем зведених податкових накладних (надалі - ПН) в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) не є порушенням вимог ПК України, оскільки за вимогами податкового законодавства відображення податкових зобов`язань за купленими товарами після 1 липня 2015 року відбувається після моменту віднесення відповідних сум до податкового кредиту, а тому АТ «УКРСИББАНК» має право протягом 1095 днів відобразити такий податковий кредит та зареєструвати відповідні зведені податкові накладні;

- завищення Позивачем податкового кредиту мало місце внаслідок технічного збою, що підтверджено належним чином, а Позивачем при цьому нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) на суму задвоєного податкового кредиту;

- у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, з 24 січня 2017 року до нового власника перейшло і право оренди земельної ділянки, а також, відповідно, й обов`язок подання звіту про пільги. Оскільки на час набрання чинності Довідником пільг (3 липня 2017 року) право користування земельною ділянкою у Позивача припинилося, що відбулось у І кварталі 2017 року, Позивач не мав правових підстав для відображення інформації щодо такого об`єкту у звіті про суми податкових пільг за III квартал 2017 року.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Підставою касаційного оскарження скаржник вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

У відзиві на касаційну скаргу Позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Центральним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків проведено документальну планову виїзну перевірку Акціонерного товариства «Укрсиббанк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2016 року по 30 червня 2019 року та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2015 року по 30 червня 2019 року, за результатом якої складено акт від 20 грудня 2019 року №812/28-10-05-02-01/09807750 (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем пункту 134.1 статті 134 ПК України, підпункту 2.1.1 Положення №566 та пунктів 41-56 Положення №75, а саме при формуванні фінансового результату безпідставно враховано документи, які мають дефекти та логічні неув`язки, як наслідок занижено фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 63344508 грн; пункту 198.5 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України в частині невиписаних зведених податкових накладних на суму отриманого податкового кредиту від постачальників, що призвело до заниження податкового кредиту та заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 2339697 грн; підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України в частині не врахування розрахунків коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість, поданих контрагентами до органів ДПС, а також повторного включення сум до складу податкового кредиту інших звітних періодів, що призвело до заниження сум податку на додану вартість протягом періоду, що перевіряється на загальну суму 318466 грн; статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у частині не отримання послуг на суму 153885,18 євро за договором на дисконтне постачання програмного забезпечення від 16 жовтня 2007 року б/н з нерезидентом BNP Paribas Prokurement TecH (Франція); не отримання послуг на суму 2509,78 євро (еквівалент 74495,72 грн) за Угодою про надання ліцензії на програмне забезпечення від 1 серпня 2005 року №Е2005-04-0025787 Axway Belgium SA(Бельгія); не отримання послуг на суму 1400 євро (еквівалент 40467,29 грн) за Договором про обслуговування від 30 жовтня 2016 року №2016_0117 з нерезидентом UL TS BV (Нідерланди); не отримання послуг на суму 1400 євро (еквівалент 43923,72 грн) за Контрактом від 30 жовтня 2017 року №2017_2525 з нерезидентом UL Transaction Securiti BV (Нідерланди); підпункту 16.1.6 ПК України в частині неподання звіту про пільги, які встановлено відповідно до підпункту 38.1 статті 38 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, відповідальність за що передбачена пунктом 120.1 статті 120 ПК України.

На підставі акту перевірки Відповідачем прийнято, зокрема, податкові повідомлення-рішення від 23 січня 2020 року:

№0000451402, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 63344508 грн;

№0000490502, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 3154514,39 грн;

№0000441402, яким застосовано штраф у сумі 1169848,50 грн;

№0000431402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 394750,0 грн (за основним платежем 315800 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 78950,0 грн);

№0000461402, яким нараховано штраф в сумі 170,0 грн.

Рішенням Державної податкової служби України від 8 грудня 2021 року №27679/6/99-00-06-1-02-06 податкові повідомлення-рішення від 23 січня 2020 року №0000451402, №0000490502, №0000441402, №0000431402, №0000461402 залишено без змін.

3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі скаржник наводить окремі доводи по кожному окремому епізоду податкового порушення, а саме:

- щодо формування Позивачем витрат на підставі підписаних фізичними особами-підприємцями актів про приймання наданих послуг прибирання та підтримки належного технічного стану приміщень Відповідач стверджує, що під час перевірки було проведено аналіз цих операцій на предмет відповідності обсягу, що зазначений в актах, задекларованим можливостям підприємців. Проведеним розрахунком норм часу та швидкості виконання робіт задекларованій кількості співробітників встановлено невідповідність фактичного значення показника навантаження на виконавця за виконаними у Позивача роботами нормативно допустимому показникові, що підтверджує обґрунтовані сумніви у ймовірності виконання відповідних робіт. З огляду на умови укладених договорів з підприємцями щодо порядку допуску відповідних працівників до виконання робіт у ході перевірки Позивачу було надано запит від 17 жовтня 2019 року, на який надано відповідь про те, що така інформація не є первинними документами та може містити персональні дані осіб, тому залишилось непідтвердженим фактичне перебування необхідної кількості осіб на території приміщень для виконання зазначених в актах обсягів робіт (послуг). Скаржник вважає, що за таких обставин підтверджується те, що виплачені Позивачем фізичним особам-підприємцям кошти за відсутності підтвердження виконання саме ними або найманими ними працівниками послуг (робіт), такі кошти слід вважати виплаченими поза межами господарської діяльності, що зумовили заниження фінансового результата до оподаткування на загальну суму 60276953 грн;

- по операціях придбання технічної підтримки програмного забезпечення у нерезидентів Відповідач наполягає на тому, що надані Позивачем акти приймання-передачі послуг є складеними раніше, аніж дата фактичного завершення відповідних операцій, чим порушено, на думку скаржника, вимоги до складання первинних документів, оскільки такі акти не можуть фіксувати факт здійснення операцій, тому і не можуть бути підставою для зняття з контролю відповідних імпортних операцій, що мало наслідком заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 3067555 грн. Таке порушення, як стверджує скаржник, призвело і до порушення статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті та не отримання обумовлених послуг на відповідні суми в іноземній валюті, що передбачає застосування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка;

- щодо порушень, встановлених по ПДВ в частині невиписаних зведених ПН на суму отриманого податкового кредиту від постачальників, то скаржник наполягає, що Позивачем в порушення підпункту а) пункту 198.5 ПК України не нараховані податкові зобов`язання та не складено і не зареєстровано в ЄРПН зведені ПН на суми ПДВ по товарах (роботах, послугах), що призначені для використання в операціях, які не є об`єктом оподаткування ПДВ відповідно до статті 196 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ за період з 1 липня 2016 року по 30 червня 2019 року на загальну суму 2339697 грн. При цьому Відповідач зауважує, що норми пункту 198.5 статті 198 ПК України в частині виключення, що наведено в дужках - «для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту», акцентують увагу на тому, що обов`язок платника виписувати податкові накладні згідно з цією нормою з 1 липня 2015 року не залежить від того, чи включено ПДВ по ПН, виписаним постачальниками, до складу податкового кредиту. Такі порушення призводять до застосування штрафних санкцій відповідно до пункту 120-1.2 ПК України у зв`язку з відсутністю реєстрації ПН на загальну суму ПДВ 2339697 грн протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України;

- щодо не врахування Позивачем розрахунків коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ, поданих контрагентами до органів ДПС, а також повторного включення сум до складу податкового кредиту інших звітних періодів, Відповідач пояснює, що Позивачем під час формування податкового кредиту та податкових зобов`язань не було враховано правила, встановлені нормами статей 192 та 198 ПК України, а саме: щодо здвоєного податкового кредиту - підставою для включення до податкового кредиту є подія (оплата чи поставка) при наявності належним чином зареєстрованої податкової накладної; щодо надмірно виписаної податкової накладної по пункту 198.5 статті 198 ПК України - підставою для зменшення податкових зобов`язань є розрахунок коригування, складений та зареєстрований належним чином;

- також Відповідач стверджує, що всупереч вимогам підпункту 16.1.6 пункту 16.1 статті 16, підпункту 38.1 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України Позивачем не відображено у звіті про суми податкових пільг за ІІІ квартал 2017 року за кодом 18010590 пільги з орендної плати за земельні ділянки (договір оренди землі припинено згідно з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25 липня 2017 року), тому обґрунтовано накладено штраф на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України.

3.2. Доводи Позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу Позивач насамперед звертає увагу на те, що підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій Відповідачем визначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, незважаючи на те, що предметом розгляду є п`ять податкових повідомлень-рішень, які стосуються різних правовідносин, Відповідач у своїй касаційній скарзі не зазначив жодної постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, як і не зазначено жодної норми права, неправильно, на думку Відповідача, застосованої судами попередніх інстанцій.

Позивач акцентує, що викладені Відповідачем у касаційній скарзі твердження і аргументи жодним чином не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях. Натомість у касаційній скарзі Відповідачем продубльовано свою позицію щодо оскаржуваних у цій справі індивідуальних актів, раніше викладену у відзиві на позовну заяву.

По суті виявлених податкових порушень, висновки за якими покладено Відповідачем в основу спірних донарахувань, Позивач стверджує, що такі спростовано у ході судового розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій. А саме:

- обґрунтованість формування витрат за послугами прибирання та підтримки належного технічного стану приміщення Позивача підтверджено належними первинними документами. При цьому податковим органом під час перевірки не встановлювалась можливість надання контрагентами послуг прибирання та технічного обслуговування, зокрема шляхом залучення автоматизованої техніки, укладення договорів підряду та інших цивільних договорів тощо. За інформацією контрагентів АТ «Укрсиббанк» податкові органи не проводили їх перевірку, вони не отримували запити податкових органів щодо наявності у них ресурсів для надання послуг АТ «Укрсиббанк»;

- щодо формування витрат за договорами поставки програмного забезпечення Позивач пояснює, що судами встановлено, що за умовами цих договорів АТ «Укрсиббанк» отримано доступ до програмного забезпечення та веб-ресурсів з його підтримки, який надається на початку року та діє до закінчення періоду, зазначеного у відповідному акті приймання-передачі наданих послуг. Оскільки результатом наданих послуг є одномоментне надання триваючого доступу до програмного забезпечення та ресурсів технічної підтримки, що здійснюється на початку року після отримання Позивачем ключів доступу до програмного забезпечення, а не щомісячне надання таких послуг, доводи податкового органу про те, що акти приймання-передачі наданих послуг оформлено раніше виконаних робіт не відповідають дійсності;

- щодо несвоєчасної реєстрації ПН Позивач наполягає на тому, що не здійснював формування сум податкового кредиту за вказаними в акті перевірки операціями у зв`язку з технічним збоєм у програмі подання звітності та неотриманням відповідних податкових накладних, а тому не нарахував податкові зобов`язання в порядку пункту 198.5 статті 198 ПК України. Вважає, що нереєстрація зведених податкових накладних в ЄРПН не є порушенням вимог ПК України, оскільки відображення податкових зобов`язань відбувається після моменту віднесення відповідних сум до податкового кредиту, а тому АТ «Укрсиббанк» має право протягом 1095 днів відобразити такий податковий кредит та зареєструвати відповідні зведені податкові накладні;

- щодо завищення податкового кредиту Позивач стверджує, що повторне включення суми 318466 грн до податкового кредиту відбулось у зв`язку з технічним збоєм програми «Арт-Звіт Рго», водночас, Позивач склав та зареєстрував податкові накладні на всю суму зобов`язань чим посприяв уникненню зменшення зобов`язань, тому й висновок про заниження ПДВ у цьому випадку є безпідставним;

- безпідставним є й висновок Відповідача щодо обов`язку подання Позивачем звіту про застосовані податкові пільги, позаяк з переходом з 24 січня 2017 року права власності на об`єкт нерухомого майна до нового власника також перейшло й право оренди земельної ділянки і, відповідно, обов`язок подання звіту про податкові пільги.

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Тобто, за нормою частини першої статті 341 КАС України перегляд рішення суду у порядку касаційного провадження в силу положень статті 341 КАС України окреслено певними межами, встановленими у статті 328 КАС України. Зокрема, пунктом 1 частини четвертої цієї статті межа касаційного перегляду обумовлена наявністю висновку Верховного Суду щодо застосування певної норми права, якою керувався суд апеляційної інстанції надаючи оцінку спірним правовідносинам, та надання судом оцінки спірним правовідносинам без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування такої норми права у подібних правовідносинах.

Отже, визначальним є встановлення подібності правовідносин у справі, що переглядається, правовідносинам у справах, наведених скаржником у касаційній скарзі та у яких Верховним Судом зроблено висновок щодо застосування відповідної норми права, якою керувався суд апеляційної інстанції під час розгляду даної справи.

Так, вирішуючи спір щодо податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2020 року №0000451402 судами попередніх інстанцій застосовано норми пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1 - 198.3, 198.6 статті 198, статті 200 ПК України, положення Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 щодо вирішення питання обґрунтованості формування складу спірного податкового кредиту за наслідками відображення в податковому обліку послуг від фізичних осіб-підприємців з прибирання та технічного обслуговування приміщень. За результатом дослідження та аналізу наданих до перевірки та суду договорів, актів приймання наданих послуг, актів приймання-передачі регламентних робіт та послуг, листів щодо залучення до надання Позивачу послуг обумовлених укладеними договорами інших суб`єктів господарювання, судами зроблено висновок про безпідставність урахування Відповідачем деяких дефектів у первинній документації та доводів щодо неможливості виконання контрагентами означених робіт, що слугувало підставою для визнання безпідставними висновків контролюючого органу про нереальність таких операцій та скасування повідомлення-рішення від 23 січня 2020 року №0000451402.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2020 року №0000490502 та правомірності формування Позивачем витрат за Договорами поставки програмного забезпечення згідно з Договором на дисконтовану поставку програмного забезпечення від 16 жовтня 2007 pоку з BNP PARIBAS PROCUREMENT TECH (Франція) та угоди від 01 серпня 2005 pоку №Е2005-04-0025787 з «Axway Belgium S.A.» щодо надання технічної підтримки суди, встановивши, що такі послуги не надаються на постійній основі, а є результатом одноразової підписки на доступ до такої технічної підтримки, якою можна скористатися у будь-який момент протягом року, дійшли висновків, що Позивач правомірно сформував витрати на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі наданих послуг, визнавши висновки перевірки щодо порушення Позивачем за спірними операціями пункту 134.1 статті 134 ПК України, підпункту 2.1.1 Положення №566 та пунктів 41-56 Положення №75 та статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» безпідставними.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2020 року №0000441402 стосовно порушення Позивачем строків реєстрації податкових-накладних, судами встановлено, що Позивач не здійснював формування сум податкового кредиту за вказаними в акті перевірки операціями у зв`язку з технічним збоєм у програмі подання звітності та неотриманням відповідних податкових накладних, а тому й не нарахував податкові зобов`язання в порядку 198.5 статті 198 ПК України. Виходячи з положень підпункту «а» пункту 198.5, 198.6 статті 198, судами зроблено висновок, що нереєстрація Позивачем зведених ПН в ЄРПН не є порушенням вимог ПК України, оскільки за вимогами податкового законодавства відображення податкових зобов`язань відбувається після моменту віднесення відповідних сум до податкового кредиту, а тому АТ «Укрсиббанк» має право протягом 1095 днів відобразити такий податковий кредит та зареєструвати відповідні зведені податкові накладні, що стало підставою для скасування спірного індивідуального акта.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 23.01.2020 року №0000431402 про завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість внаслідок неврахування розрахунків коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість, поданих контрагентами до органів ДПС, а також повторного включення сум до складу податкового кредиту інших звітних періодів, суди встановили, що завищення Позивачем податкового кредиту мало місце внаслідок технічного збою, що підтверджено належними доказами, при цьому Позивачем нараховано податкові зобов`язання на суму задвоєного податкового кредиту, а відтак, виходячи з положень пункту 109.1 статті 109, статті 112, пункту 198.6 статті 198 ПК України, судами зроблено висновок про відсутність вини у діях Позивача й не вчинення ним будь-яких протиправних дій, які б могли призвести до невиконання або неналежного виконання вимог податкового законодавства, а також не завдання такими діями жодної шкоди державному бюджету чи інтересам інших платників. Наведене покладено в основу висновків про визнання протиправним та скасування вказаного рішення податкового органу.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2020 року №0000461402 про неподання Позивачем відомостей про суми коштів, не сплачених до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, суди обох інстанцій, на підставі застосування норм підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, пункту 16.1.6 статті 16, пункту 269.1 статті 269, пункту 270.1 статті 270 та пункту 288.3 статті 288, положень Земельного кодексу України (частин першої та другої статті 120, пункту «е» частини першої статті 141) та Цивільного кодексу України (частини першої статті 377), частини третьої статті 7, частини першої статті 31 Закону України «Про оренду землі», встановивши, що 24 січня 2017 року право власності на нерухоме майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, перейшло до нового власника, дійшли висновку, що у Позивача відсутній обов`язок подавати звіт про пільги, обов`язок щодо подання якого перейшов до нового власника нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці.

Таким чином, за результатом дослідження та перевірки доказами встановлених обставин цієї справи та відповідно до наведеного правозастосування судами попередніх інстанцій зроблено висновки про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 23 січня 2020 року №0000451402, №0000490502, №0000441402, №0000431402, №0000461402, що слугувало підставою для задоволення заявленого змісту позовних вимог.

Всупереч встановленим процесуальним вимогам у КАС України, визначаючи підставою касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Відповідачем у касаційній скарзі не наведено жодних належних висновків Верховного Суду, без урахування яких щодо застосування конкретних норм права за подібних зі спірними правовідносин судом апеляційної інстанції у цій справі ухвалено оскаржуване рішення, на чому слушно зауважував і Позивач у відзиві на касаційну скаргу.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить суд касаційної інстанції вийти за межі касаційного перегляду справи та дати нову оцінку доказам, що містяться в матеріалах справи, в той час як суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України не наділений повноваженнями дослідження й переоцінки доказів та перевірки обставин, які вже встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.

Аналіз доводів касаційної скарги свідчить про те, що ці аргументи було наведено скаржником під час судового розгляду у судах попередніх інстанцій й такі отримали оцінку суду. В силу окреслених меж касаційного провадження суд касаційної інстанції не вдається до їх переоцінки. А інших аргументів, аніж ті, що вже були наведені Позивачем в судах попередніх інстанцій та яким вже надавалась правова оцінка, касаційна скарга не містить.

Отже, у суду касаційної інстанції відсутні процесуальні підстави для перегляду оскаржуваних судових рішень на підставі викладених доводів скаржника, а тому до розгляду й оцінки висновків судів попередніх інстанцій по суті спору касаційний суд не переходить.

Оскільки аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами попередніх інстанцій висновків у розрізі підстави касаційного оскарження - пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України фактично ініціюють переоцінку встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 КАС України та перебуває поза межами касаційного перегляду, підстави для задоволення касаційної скарги Відповідача відсутні.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд