ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 210/2225/16-к

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення норм КПК, просить ухвали суду першої та апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що:

- частину першу статті 284 КПК було доповнено пунктом 10 Законом України №2147- VIII від 03 жовтня 2017 року. Вказана норма була введена в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не має зворотної дії в часі та застосовується до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін, діяння в інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушеннях вчинено 23.10.2015, 24.11.2015 та 02.12.2015, а тому підлягають застосуванню норми КПК, що діяли до вступу в силу закону;

- посилання суду апеляційної інстанції на висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року (справа №711/3111/19) є не обґрунтованим, оскільки у цьому провадженні судом вирішувалось питання щодо порушення процесуальних строків у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР після введення вдію Закону України від 03 жовтня 2017 року;

- судапеляційної інстанції зазначивши про те, що доводи прокурора про відсутність підстав для закриття кримінального провадження, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами кримінального провадження, не навів жодних підстав чому має застосуватися Закон від 03 жовтня 2017 року.

Разом з тим прокурор зазначає, що у цьому кримінальному провадженні строки досудового розслідування не були пропущені, оскільки:

- 10.02.2016 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 345 КК, а обвинувальний акт уперше надійшов до суду 11 квітня 2016 року, оскільки день закінчення досудового розслідування припадав на вихідний день(10 квітня 2016 року - неділя), то рішення про направлення 11 квітня 2016 року обвинувального акту від 08 квітня 2016 року до суду прийнято в межах строків досудового розслідування, так як КПК передбачено такі випадки перенесення процесуальних строків. Обвинувальний акт неодноразово повертався прокурору, при цьому строки розгляду обвинувального акту у суді не входять у строки досудового розслідування, а тому постанова про продовження строків досудового розслідування від 21 липня 2016 року до 3 місяців винесена в межах строків досудового розслідування після повернення обвинувального акту судом, а отже і обвинувальні акти від 29 липня 2016 року та 27 вересня 2016 року, на думку прокурора, направлені в межах строків досудового розслідування.

З урахуванням вищенаведеного прокурор вказує на те, що неправильне застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у вказаному провадженні, а також неврахування судами положень ст. 115 КПК, є такими, які перешкодили суду першої та апеляційної інстанції ухвалити законне і обґрунтоване рішення, що, на його переконання, обумовлює необхідність скасування ухвали судів апеляційної та першої інстанцій з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Позиції учасників судового провадження

Від захисника ОСОБА_7 надійшли заперечення на касаційну скаргу прокурора.

У судовому засіданні прокурор вважав касаційну скаргу обґрунтованою та просив її задовольнити.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч 1 ст. 412 КПК істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Як убачається зі змісту статті 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 372 КПК ухвала, що викладається окремим документом, складається з мотивувальної частини із зазначенням, у тому числі, мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Частиною 1 статті 5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Згідно з п 10 ч. 1 ст. 284 КПК в редакції від 3 жовтня 2017 року кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Водночас частину першу ст. 284 КПК доповнено пунктом 10 Законом № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року, який набрав чинності 16 березня 2018 року, згідно з яким зазначені зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що відомості про вчинення ОСОБА_6 правопорушення були внесені в ЄРДР 23 жовтня 2015 року, тобто до внесення змін у ч. 1 ст. 284 КПК.

Разом з тим, з огляду на зазначені обставини суд першої інстанції, у супереч п. 2 ч.1 ст. 372 КПК не навів належних мотивів щодо застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

Суд апеляційної під час перегляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 у апеляційному порядку за касаційною скаргою сторони обвинувачення зазначив, що в ухвалах місцевого суду від 27 травня та 10 серпня 2016 року про повернення обвинувального акта прокурору (зокрема, з підстав неконкретизованого викладу формулювання обвинувачення та невідповідності реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам закону), не ставилося питання про необхідність повторного проведення яких-небудь слідчих процесуальних дій.

При цьому суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вказав, що повернення обвинувального акта для усунення недоліків не є тотожним поняттю «Відновлення досудового розслідування». Єдиною передбаченою законом підставою для повернення обвинувального акта прокурору є його невідповідність вимогам ст. 291 КПК, яка встановлює лише вимоги щодо форми і змісту обвинувального акта, тому дії прокурора після повернення обвинувального акта обмежуються лише усуненням недоліків обвинувального акта. При цьому, кримінальним процесуальним законом не передбачено відновлення чи продовження строків досудового розслідування з підстав проведення процесуальних дій задля усунення недоліків після повернення обвинувального акта судом.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що проведення будь-яких слідчих або інших процесуальних дій, окрім усунення тих наслідків, на які є посилання в ухвалі суду про повернення обвинувального акту, у кримінальному провадженні не допускається, тобто після фактичного надходження обвинувального акту до прокуратури, прокурор мав лише виправити недоліки, визначені ухвалами суду першої інстанції від 27 травня і 10 серпня 2016 року та не повинен був здійснювати будь-яких процесуальних чи слідчих дій.

З урахуванням вищезазначеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність винесення прокурором постанови про продовження строку досудового розслідування від 21 липня 2016 року.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками місцевого суду про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 на підставах п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, у супереч ч. 2 ст. 419 КПК, відповідно до положення якої в рішенні суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою,залишив без уваги доводи прокурора про те, що відповідно до Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017року зміни, якими ч. 1 ст. 284 КПК доповнено п. 10 не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін.

Таким чином суди в частині застосовування положень, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, у супереч положень, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 372 та ч. 2 ст. 419 КПК своїх рішень належним чином не мотивували, чимдопустили істотні порушення норм кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК), що відповідно до ч. 2ст. 436, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування судового рішення та призначення нового розгляду провадження в суді першої інстанції.

Керуючись статтями 369, 412, 419 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд