ПОСТАНОВА
встановив:
Вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2021 року, залишеним без зміни ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2023 року, ОСОБА_2 засуджено:
- за ст. 212 ч. 3 КК України (в редакції 15.11.2011 року) - у виді штрафу в розмірі 20 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме в розмірі 340 000 грн. у дохід держави з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки та з конфіскацією всього належного ОСОБА_2 майна.
На підставі ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_2 від призначеного покарання за ст. 212 ч. 3 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
- за ст. 366 ч. 1 КК України (в редакції 01.09.2001 року) - у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки.
На підставі ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_2 від призначеного покарання за ст. 366 ч. 1 КК України у зв`язку з закінченням строків давності. Цивільний позов залишено без розгляду.
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку вироку та ухвали в касаційному порядку.
Проте, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки відповідно до ст. 387 ч. 2 КПК України 1960 року її зміст не відповідає вимогам, зазначеним у ст. 350 КПК України 1960 року, зокрема: касаційна скарга не містить вказівок на те, в чому саме полягає незаконність ухвали апеляційного суду згідно з вимогами ст. 398 ч. 1 КПК України 1960 року та доводів на обґрунтування цього.
Так, відповідно до частини 2 статті 387 КПК України 1960 року зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам, зазначеним у статті 350 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 398 ч. 1 КПК України 1960 року підставами для скасування або зміни судового рішення касаційним судом є істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК України 1960 року), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК України 1960 року), чи невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 КПК України 1960 року).
Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судом апеляційної інстанцій при винесенні судового рішення, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Згідно зі ст. 388 ч. 2 КПК України 1960 року справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог ст. 350, ст. 398 ч. 1 КПК України 1960 року не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Вказані недоліки та порушення вимог закону при поданні касаційної скарги перешкоджають вирішенню питання про витребування кримінальної справи.
За таких обставин, у витребуванні кримінальної справи необхідно відмовити.
Керуючись ст. 388 КПК України 1960 року, пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України,