ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 757/16038/20-ц

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби, слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві), Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - Печерське УП ГУНП у м. Києві), третя особа - Київська місцева прокуратура № 6, про відшкодування майнової шкоди, заподіяної бездіяльністю та незаконними діями у розмірі 8 510 000 грн та моральної шкоди, яка виразилася у погіршенні стану здоров`я внаслідок незаконної бездіяльності відповідачів, у розмірі 1 000 000 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 05 липня 2018 року адвокатське об`єднання «Скіф» звернулося в його інтересах до Печерського УП ГУНП у м. Києві із заявою про злочин за фактом викрадення цінних речей, документів та грошових коштів. За заявою про злочин слідчим відділом порушене кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100060004762 від 22 жовтня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КК України.

Проте під час досудового розслідування діями відповідачів, які не здійснили жодних процесуальних дій, не розглянули жодної його заяви та клопотання, а також не виконали жодного рішення суду, було заподіяно майнову шкоду ОСОБА_1 у розмірі вартості викраденого майна та грошових коштів, що становить 8 510 000 грн, оскільки в результаті неправомірної бездіяльності уповноважених осіб відповідачів він позбавлений можливості отримати задоволення своїх майнових вимог та поновити майнові права за рахунок винної у вчиненні кримінального правопорушення особи, тому таке відшкодування можливе за рахунок держави.

Крім того, незаконна бездіяльність відповідачів призвела до погіршення стану його здоров`я; проблеми з серцем у вигляді гострого інфаркту міокарда посилились після отримання інформації про те, що кримінальне провадження закрите з формальних підстав.

ОСОБА_1 просив стягнути з Держави Україна на його користь 8 510 000,00 грн на відшкодування майнової шкоди, 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, та витрати на правову допомогу у сумі 63 000,00 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року - без мін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не довів наявність усіх складових деліктної відповідальності, а саме позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди та причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідача, та дійшов висновку, що підстави для відшкодування майнової та моральної шкоди відсутні.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування майнової шкоди, вказав, що позивач не довів розмір заподіяної шкоди, оскільки у позовних вимогах цей розмір зазначений ним як вартість викраденого майна та грошових коштів, що становить 8 510 000 грн, і ці обставини не підтверджуються будь-якими доказами.

Крім того, не є доведеним і сам факт заподіяння позивачу шкоди бездіяльністю відповідачів, що, згідно з доводами позивача, призвело до позбавлення права отримати викрадене майно або його відшкодування з винних осіб, оскільки, як встановлено з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року у справі № 757/234/20-к скаргу адвоката Муньки О.М., подану в інтересах ОСОБА_1 , задоволено, постанову слідчого СВ Печерського УП ГУНП в м. Києві Ліпко О. Ю. про закриття кримінального провадження № 12018100060004762 від 02 грудня 2019 року скасовано.

Враховуючи наведене, кримінальне провадження № 12018100060004762 є таким, що триває, а отже ОСОБА_1 не позбавлений можливості задовольнити свої вимоги у разі їх доведення після встановлення винних осіб за їх рахунок.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що держава не несе майнову відповідальність перед потерпілими за всі злочини, які залишилися нерозкритими.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції вказав, що у матеріалах справи відсутні докази завдання позивачу моральної шкоди, яка згідно з його доводами полягає у нервовому зриві, серцевому нападі, різкому підвищенні артеріального тиску, негативних наслідках для серцево-судинної системи позивача, на що він посилався в позові та апеляційній скарзі. Зазначені обставини не підтверджені відповідною медичною документацією, висновками медично-психологічних експертиз тощо.

При цьому сам по собі факт винесення слідчим суддею процесуальних ухвал, якими за результатами розгляду скарг адвоката в інтересах позивача зобов`язано уповноважених осіб виконати певні процесуальні дії та скасовано прийняте слідчим процесуальне рішення про закриття кримінального провадження, не може бути безспірним доказом того, що бездіяльність зазначених уповноважених осіб Печерського УП ГУНП у м. Києві та слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві заподіяла позивачу моральної шкоди.

Встановивши, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідачів та моральною шкодою, яка, за твердженням позивача, йому заподіяна, а також не доведено самого факту заподіяння моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд, про недоведеність позову в цій частині і відсутність підстав для його задоволення.

Оскарження позивачем бездіяльності слідчого та незгода позивача з прийнятим посадовою особою слідчого відділу Печерського УП ГУНП в м. Києві рішення про закриття кримінального провадження, яке ним було оскаржене в порядку, передбаченому КПК України, не свідчить про наявність безспірних правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди.

Суд апеляційної інстанції вважав, що оскарження ОСОБА_1 бездіяльності слідчого під час досудового розслідування у межах кримінального провадження є механізмом реалізації права на судовий контроль за додержанням прав особи в кримінальному провадженні та визнання незаконною бездіяльності органів досудового слідства у судовому порядку, та не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.

Встановивши із матеріалів справи, що розслідування тривало з 22 жовтня 2018 року до його закриття постановою слідчого СВ Печерського УП ГУНП в м. Києві про закриття кримінального провадження № 12018100060004762 від 02 грудня 2019 року, яка була в подальшому скасована ухвалою слідчого судді від 14 грудня 2020 року, суд апеляційної інстанції вказав, що судом першої інстанції не встановлено обставин, які можуть свідчити про надмірну тривалість досудового розслідування, і доводи апеляційної скарги цього не спростовують.

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мунька О. М., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

04 листопада 2021 ухвалою Верховного Суду у складі судді Черняк Ю. В. касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

23 листопада 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А., відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Печерського районного суду міста Києва.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у відпустці, пов`язаною з вагітністю та пологами, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2023 року) визначено суддю-доповідача - Коломієць Г. В. та суддів, які входять до складу колегії: Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

23 січня 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду у складі п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та не в повній мірі встановили фактичні обставини справи, не було надано належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про відсутність підстав для відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, оскільки позивач надав належні та достатні докази для підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди, причинний зв`язок між тривалим та неефективним розслідуванням кримінального провадження (не розглядались клопотання, не виконувались рішення суду, неодноразово закривалося та відновлювалося на підставі судових рішень, якими встановлено невиконання слідчими достатніх і необхідних слідчих дій) та настанням негативних наслідків для нього.

Судами встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні за заявою позивача триває з 2018 року, що на цей час становить більше трьох років. За вищевказаний час відповідно до вимог КПК України орган досудового розслідування мав би прийняти обґрунтоване остаточне процесуальне рішення у кримінальному провадженні.

Проте судами попередніх інстанцій не враховано, що за встановлених у цій справі обставин, правовою підставою для відшкодування шкоди є не лише сам факт нерозгляду клопотань, невиконання судових рішень, скасування процесуальних рішень, прийнятих слідчим, а протиправна бездіяльність посадових осіб слідчого відділу, підтверджена судовими рішеннями, надмірна тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні за заявою позивача, що має негативні наслідки для нього.

Заявник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2020 року у справі № 686/25718/19, від 30 грудня 2020 року у справі № 482/48/19, від 08 листопада 2021 року у справі № 646/5658/19 (провадження № 61-11130св21), від 01 вересня 2021 року № 545/2344/20 (провадження № 61-9384св21), від 21 липня 2021 року № 646/7015/19 (провадження № 61-1452св21).

Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У липні 2018 року адвокатське об`єднання «Скіф» (далі АО «Скіф») в інтересах ОСОБА_1 звернулося до Печерського УП ГУНП в м. Києві із заявою про злочин, за змістом якої 29 червня 2018 року ОСОБА_1 виявив зникнення належної йому колекції дорогоцінних монет, правовстановлюючих документів на нерухомість, а також іншого дорогоцінного майна, які знаходились у його квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Листами від 16 липня та 26 липня 2018 року Печерський УП ГУНП в м. Києві повідомив адвоката про відсутність підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), оскільки в заяві не наведено об`єктивних даних, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 вересня 2018 року у справі № 757/34438/18-к скаргу адвоката Муньки О. М., подану в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб, задоволено, зобов`язано компетентних посадових осіб Печерського УП ГУНП в м. Києві внести відповідні відомості до ЄРДР за заявою адвоката Кудрявцева П. М. в інтересах ОСОБА_1 від 05 липня 2018 року про вчинення кримінального правопорушення та розпочати досудове розслідування, про що проінформувати заявника.

10 жовтня, 18 жовтня, 05 листопада 2018 року АО «Скіф» направило на адресу Печерського УП ГУНП в м. Києві адвокатські запити про надання відомостей та документів.

22 жовтня 2018 року Печерським УП ГУНП в м. Києві внесено до ЄРДР відомості про надходження заяви адвоката Кудрявцева П. М., поданої в інтересах ОСОБА_1 про злочин від 05 липня 2018 року.

16 листопада 2018 року старшим слідчим СВ Печерського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_2. складено протокол допиту потерпілого ОСОБА_1

17 грудня 2018 року, 08 січня 2019 року АО «Скіф» направило на адресу Печерського УП ГУНП в м. Києві клопотання про проведення додаткових слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій з метою перевірки наявних і отримання нових доказів для з`ясування обставин вчинення відносно потерпілого кримінального правопорушення.

06 лютого 2019 року Печерськоий УП ГУНП в м. Києві направив лист за результатами розгляду клопотання АО «Скіф» від 08 січня 2019 року, у якому повідомлено, що з питань проведених слідчих дій заявник може звернутися до слідчої ОСОБА_2

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2019 року у справі № 757/1718/19-к скаргу адвоката Муньки О. М., подану в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого задоволено, зобов`язано слідчого СВ Печерського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 12018100060004762 від 22 жовтня 2018 року розглянути клопотання адвоката Муньки О. М., подане в інтересах ОСОБА_1 від 08 січня 2019 року згідно статті 220 КПК України у строк не більше трьох днів і задовольнити його за наявності відповідних підстав, про що повідомити належним чином заявника .

29 грудня 2018 року АО «Скіф» на адресу Печерського УП ГУНП в м. Києві направило клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

21 лютого 2019 року АО «Скіф» направило на адресу Печерського УП ГУНП в м. Києві клопотання про зміну правової кваліфікації злочину, з частини першої статті 185 КК України на частину п`яту статті 185 КК України.

25 лютого 2019 року АО «Скіф» направило на адресу Печерського УП ГУНП в м. Києві адвокатський запит з проханням повідомити про результати розгляду його клопотання про зміну правової кваліфікації злочину.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2019 року у справі № 757/10577/19-к скаргу адвоката Муньки О. М., подану в інтересах ОСОБА_1 частково задоволено, зобов`язано уповноважених осіб Печерського УП ГУНП в м. Києві розглянути клопотання адвоката Муньки О. М. в інтересах ОСОБА_1 від 21 лютого 2019 року у кримінальному провадженні № 12018100060004762 від 22 жовтня 2018 року, відповідно до статті 220 КПК України, та прийняти вмотивоване рішення.

25 вересня 2019 року АО «Скіф» направило на адресу Печерського УП ГУНП в м. Києві клопотання про застосування приводу свідків.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року у справі № 757/53182/19-к скаргу адвоката Муньки О. М., подану в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого задоволено, зобов`язано уповноважених осіб Печерського УП ГУНП в м. Києві, що здійснюють досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12018100060004762, розглянути відповідно до положень статті 220 КПК України клопотання адвоката Муньки О. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , від 25 вересня 2019 року.

31 січня 2020 року АО «Скіф» направило на адресу Печерського УП ГУНП у м. Києві клопотання про надання відомостей та документів.

У червні 2019 року АО «Скіф» звернулося зі скаргами на бездіяльність слідчого СВ Печерського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_2 до заступника голови Національної поліції України начальника ГУНП у м. Києві, а також до прокурора Київської місцевої прокуратури № 6.

Листом від 19 липня 2019 року ГУНП у м. Києві повідомило адвоката про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчої слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_2 у вигляді догани та начальника слідчого відділу Печерського УП ГУНП Недошовенко С. С. у вигляді зауваження; повідомлено, що керівництво слідчого відділу Печерського управління поліції зобов`язано виконати ухвалу Печерського районного суду м. Києва № 757/1718/19-к щодо проведення слідчих (розшукових) дій, активізувати досудове розслідування у кримінальному провадженні 12018100060004762, вжити заходів щодо повного та неупередженого дослідження обставин кримінального правопорушення та прийняття у ньому процесуального рішення у розумні строки.

08 липня 2019 року АО «СКІФ» направило на адресу Печерського УП ГУНП у м. Києві адвокатський запит про надання відомостей і документів.

У грудні 2019 року АО «Скіф» звернулося зі скаргами на бездіяльність тимчасово виконуючого обов`язки начальника відділення розслідування злочинів загальної кримінальної спрямованості Печерського УП ГУНП в м. Києві Смілянського А. О. до прокурора Київської місцевої прокуратури № 6.

Листом від 23 грудня 2019 року Київська місцева прокуратура № 6 повідомила адвоката про скерування його листа заступнику голови Національної поліції України - начальнику Головного управління Національної поліції у м. Києві з метою призначення та проведення службового розслідування.

Постановою слідчого СВ Печерського УП ГУНП в м. Києві Ліпко О. Ю. від 02 грудня 2019 року закрито кримінальне провадження № 12018100060004762 від 22 жовтня 2018 року у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування.

09 грудня 2019 року АО «СКІФ» направило на адресу Печерського УП ГУНП в м. Києві адвокатський запит з проханням повідомити про стан досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року у справі № 757/234/20-к скаргу адвоката Муньки О. М., подану в інтересах ОСОБА_1 , задоволено, постанову слідчого СВ Печерського УП ГУНП в м. Києві Ліпко О. Ю. про закриття кримінального провадження № 12018100060004762 від 02 грудня 2019 року скасовано.

Листом від 17 грудня 2019 року Печерське УП ГУНП в м. Києві повідомило адвоката про закриття кримінального провадження.

Листом від 16 березня 2020 року Державне бюро розслідувань повідомило адвоката, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000000232 від 30 січня 2020 року триває.

З копії виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 4807 ОСОБА_1 , який знаходився на лікуванні у відділенні кардіоневрологічної реанімації госпіталю Служби безпеки України з 00:15 год 21 жовтня 2010 року по 13:00 год 21 жовтня 2010 року з діагнозом гострий інфаркт міокарду.

Позивачем надано документи на підтвердження свого майнового стану та джерел походження коштів.

26 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав до слідчого відділу Печерського УП ГУНП в м. Києві заяву про вчинення кримінального правопорушення (примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань), за змістом якої його колишня дружина ОСОБА_3 змушує його укласти договір про сплату заборгованості, якої немає, чим самим здійснює кримінально карані дії, як виражаються в тому, що ОСОБА_3 шляхом шантажу протиправно відключила його квартиру від електропостачання та вимагає від нього гроші для його відновлення.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2020 року у справі № 757/54731/20-к скаргу адвоката Муньки О. М., подану в інтересах ОСОБА_1 , задоволено, зобов`язано уповноважену особу Печерського УП ГУНП в м. Києві внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 26 листопада 2020 року, розпочати розслідування та через 2 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

19 січня 2021 року та 11 лютого 2021 року на адресу Печерського УП ГУНП в м. Києві направлено адвокатські запити про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018000000004762 від 22 жовтня 2018 року, на які Печерським УП ГУНП в м. Києві надано відповідь від 28 січня 2021 року, що ухвала Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року до відділу дізнання не надходила, кримінальне провадження № 12018000000004762 знаходиться у архіві.

Мотивувальна частина

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, вішкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (стаття 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19), від 20 січня 2021 року у справі № 686/27885/19 (провадження № 61-8240св20).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши вищевказані норми права, встановивши обставини справи, від яких залежить її правильне вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача.

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

За правилом частини другої статті 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування виносить ухвалу про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунення недоліків у такій діяльності.

При цьому наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або майнової шкоди.

Оскарження позивачем бездіяльності слідчого та незгода позивача з прийнятим посадовою особою слідчого відділу Печерського УП ГУНП в м. Києві рішення про закриття кримінального провадження, яке ним було оскаржене в порядку, передбаченому КПК України, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача завдали йому моральної шкоди.

Крім того, контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок постановлення слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ухвали від 14 грудня 2020 року, якою скасовано постанову слідчого відділу Печерського УП ГУНП в м. Києві про закриття кримінального провадження № 12018100060004762 не є підставою для відшкодування заявнику майнової та моральної шкоди. Постановлена слідчим ухвала, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідача і притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19), від 27 квітня 2020 року у справі № 686/17297/18 (провадження № 61-2738св19), від 30 червня 2020 року у справі № 686/3050/19 (провадження № 61-19878св19), від 06 липня 2020 року у справі № 686/20389/19 (провадження № 61-735св20), від 11 січня 2023 року у справі № 591/8842/21 (провадження № 61-9658св22).

Отже, засвідчений у постанові слідчого судді факт неефективного досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018100060004762 не тягне безумовний наслідок цивільно-правового характеру і саме по собі не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди, оскільки доручення здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні іншому слідчому відділу не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідача і притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанції про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, а отже, і заподіяння моральної шкоди, розмір якої ним жодним чином не обґрунтований. Так само позивачем не доведено факту наявності майнової шкоди, її розмір, причинно наслідковий зв`язок між правопорушенням і шкодою, що є його процесуальним обов`язком.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 листопада 2022 року у справі № 757/59343/19-ц, провадження № 61-9952сво20.

Посилання касаційної скарги на відповідні правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду є безпідставними, так як у справі, яка переглядається, інші фактичні обставини, інше доведення позовних вимог й обов`язковості складових цивільно-правової відповідальності.

Наведені у касаційній скарзі інші доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду