ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12 квітня 2021 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 07 червня 2022 року в кримінальному провадженні № 12020070080000550 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12 квітня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 07 червня 2022 року, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Відповідно до ст. 75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.
2. Як установив суд, ОСОБА_7 04 серпня 2020 року, близько 04:30 через незачинену вхідну хвіртку проник на територію домогосподарства АДРЕСА_2 , яке належить потерпілій ОСОБА_8 , звідки таємно викрав компресор «Werk» вартістю 1752 грн, бочку ємкістю 60 л з-під моторного масла марки «ARAL 10W-40» з насосом до неї, гідравлічний прес з комплектуючими марки «Сеrmах» вартістю 4236 грн, ящик для інструментів, дві міні естакади марки «Rwtuv» вартістю 3900 грн та два стенди для регулювання розвалу сходження коліс марки РУБІН-2 вартістю 40320 грн, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на суму 50 640 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
3. У поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані судові рішення через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що всупереч положень ч. 6 ст. 110 КПК постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні не містить підпису керівника місцевої прокуратури, а тому виходячи з положень ст. 37 КПК прокурори у цьому провадженні не мали законних повноважень здійснювати та приймати будь-які процесуальні рішення. З огляду на це захисник вважає, що всі зібрані докази у кримінальному провадженні є незаконними.
Також, на думку захисника, суди обох інстанцій без достатніх підстав визнали ОСОБА_7 винуватим у таємному викраденні чужого майна поєднаного з проникненням у інше приміщення, адже за обставинами кримінального провадження крадіжка майна відбулася з території подвір`я домоволодіння, що не охоплюється поняттям «інше приміщення» чи «сховище» та виключає наявність у його діях складу кримінального правопорушення. Вказує, що в матеріалах провадження немає правовстановлюючих документів, які підтверджують належність викраденого майна потерпілій ОСОБА_8 , а товарознавча експертиза щодо оцінки вартості цього майна проведена неналежною особою, що свідчить про недопустимість цього доказу.
Стверджує, що зазначені обставини залишилися без належної оцінки суду апеляційної інстанції, а тому ухвалене цим судом рішення не відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК.
Позиція учасників судового провадження
4. В судовому засіданні захисник та засуджений касаційну скаргу підтримали.
5. Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги і просила залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
6. Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
7. Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
8. За правилами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
9. Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
10. Зокрема, свій висновок у вироку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення суд першої інстанції зробив на підставі наданих сторонами доказів, які були перевірені в судовому засіданні, визнані судом належними та допустимими, і яким цей суд надав відповідну правову оцінку.
11. Встановлені місцевим судом та зазначені у вироку фактичні обставини кримінального провадження ґрунтуються на ґрунтовному аналізі доказів, досліджених й ретельно перевірених у судовому засіданні, а саме: показаннях самого засудженого ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 , протоколах: огляду місця події від 05 серпня 2020 року - домоволодіння ОСОБА_7 та його автомобіля «Opel Insignia» р.н. НОМЕР_1 (з фототаблицями); огляду предметів від 06 серпня 2020 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_8 впізнала викрадене у неї майно; висновку експерта від 06 серпня 2020 року (щодо вартості майна) та інших доказах у своїй сукупності.
12. Ці докази зібрані у встановленому законом порядку, є логічними та послідовними, узгоджуються між собою в цілому та в деталях, а тому не викликають сумнівів у їх достовірності.
13. Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), що покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів у справі, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
14. Згідно з положеннями ст. 419 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено правові підстави, з яких подану скаргу визнано необґрунтованою.
15. Відповідно до вимог ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушенням.
16. Цих вимог закону суд апеляційної інстанції в цілому дотримався.
17. В апеляційній скарзі захисника ОСОБА_6 , поряд з іншими, аналогічними доводам касаційної скарги, ставилось питання про невідповідність постанови про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні вимогам кримінального процесуального законодавства, оскільки всупереч вимогам статей 36, 37 та 110 КПК, остання не підписана керівником органу прокуратури - першим заступником керівника Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_9 .
18. Як убачається з матеріалів кримінального провадження постановою першого заступника керівника Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_9 від 05 серпня 2020 року визначено групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні № 12020070080000550, а саме: ОСОБА_10 (старший групи) та ОСОБА_11 , однак ця постанова прокурором не підписана (т. 1, а. п. 5).
19. Згідно з правовим висновком викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 лютого 2021 року (справа № 754/7061/15, провадження № 51-4584кмо18) нормами статей 36, 37, 110 КПК встановлено, що рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у тому числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла. Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.
20. Під час перегляду кримінального провадження судом касаційної інстанції прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_12 на адресу суду скеровано оригінал постанови керівника органу прокуратури - першого заступника керівника Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_9 від 05 серпня 2020 року про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12020070080000550 (т. 2, а. к. п. 226).
21. Згідно з інформацією зазначеною в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (станом на 06 серпня 2020 року), прокурорами у кримінальному провадженні, які здійснюють процесуальне керівництво є ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (т. 1, а. к. п. 1).
22. Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що не будь-яке порушення вимог кримінального процесуального закону допущене органом досудового розслідування при збиранні доказів у кримінальному провадженні автоматично тягне за собою визнання цих доказів недопустимими. Вирішуючи питання про допустимість таких доказів суду насамперед необхідно з`ясувати чи є це порушення істотним та яким чином воно вплинуло на забезпечення і реалізації прав та свобод особи у кримінальному провадженні.
23. Якщо якийсь доказ суд визнає недопустимим з урахуванням положень ст. 87 КПК, він має вказати у своєму рішенні наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми, і має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання такого доказу недопустимим. За наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.
24. Наведене кореспондується і з висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 31 серпня 2022 року (справа № 756/10060/17, провадження №13-3кс22).
25. На думку колегії суддів, з огляду на внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань дані щодо процесуальних керівників у кримінальному провадженні - прокурорів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , відсутність підпису у копії постанови про призначення групи прокурорів, які здійснювали керівництво досудовим розслідуванням у цьому провадженні, жодним чином не призвело до порушення прав та свобод засудженого і не вплинуло на справедливість судового розгляду в цілому.
26. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року (справа № 569/1111/16-к, провадження №13-14кс18) проникнення, як кваліфікуюча ознака кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК (яке є однорідним крадіжці), передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час вчинення розбою. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має. При вирішенні питання про застосування кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище», вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) під час вчинення розбою та наявність у особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном. Поняття «інше приміщення» включає різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі чи споруди, призначені для розміщення людей або матеріальних цінностей (виробниче або службове приміщення підприємства, установи чи організації, гараж, інша будівля господарського призначення, відокремлена від житлових будівель, тощо).
27. З урахуванням наведеного за встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковано судом за ч. 3 ст. 185 КК, як крадіжка, поєднана з проникненням в інше приміщення.
28. Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
29. З матеріалів провадження убачається, що з метою встановлення вартості викраденого майна постановою слідчого від 06 серпня 2020 року в кримінальному провадженні було призначено судово-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам ТзОВ «Ріалті-О» (т. 1, а. к. п. 82).
30. Вказана експертиза проведена експертом (спеціалістом) ТОВ «Ріалті - О» ОСОБА_13 , яка є фахівцем в галузі оцінки майна та майнових прав, повноваження якої підтверджуються сертифікатом від 31 січня 2020 року №40/20 (т. 1, а.к.п. 84-92).
31. Підстав визнавати цей висновок експерта недопустимим доказом колегія суддів не вбачає.
32. Постановлені у справі судові рішення відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК, у них наведено відповідні мотиви з яких виходили ці суди при ухваленні своїх рішень та положення закону, якими вони керувалися.
33. Під час перевірки цих рішень судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального та процесуального права, які можуть бути підставами для скасування або зміни судових рішень, а тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд