ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 758/14353/17

Описова частина

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , в якому просила витребувати у ОСОБА_4 42/100 частини квартири АДРЕСА_1 , зобов`язати ОСОБА_3 повернути їй 42/100 частини вказаної квартири.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року позов залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивач, будучи у встановленому законом порядку належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, повторно не з`явилась у судові засідання, які були призначені на 29 квітня 2021 року та 11 жовтня 2021 року, доказів на підтвердження поважності причин неявки суду, а також заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не подала.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2022 року ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року за наслідками розгляду касаційних скарг ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2022 року скасовано на підставі пункту 5 частини четвертої статті 411 ЦПК України, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді справи постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з судовим рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим. Суд зазначив, що, самостійно розпоряджаючись своїми процесуальними правами, за наявності клопотання перенести розгляд справи на обидва судові засідання, позивач та її представник двічі поспіль не з`явились. Відтак, суд першої інстанції, без врахування поважності причин повторної неявки позивача, дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду.

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, справу направити для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження заявник вказує порушення норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та помилково залишити без розгляду позов на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Суди не врахували, що у день призначеного у справі судового засідання на 29 квітня 2021 року о 14 год. 00 хв. вона завчасно з`явилася до приміщення суду та об 11 год. 25 хв. того ж дня подала до канцелярії суду заяву про відкладення розгляду справи з підстав подання стороною відповідача клопотання про її відкладення. У день призначеного судового засідання на 11 жовтня 2021 року подала до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю її представника у іншому судовому процесі.

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 через свого представника - адвоката Черноуза Б. І. подали відзиви, в яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Подільського районного суду міста Києва справу № 758/14353/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ласкаржевська Ія Зігмундівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Дарина Геннадіївна, Чотирнадцята Київська державна нотаріальна контора, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, про витребування частини квартири з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року справу № 758/14353/17 призначено до судового розгляду.

Обставини справи

Встановлено, що у листопаді 2017 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діяла в своїх інтересах та як законний представник неповнолітньої (на час звернення) ОСОБА_5 , про витребування частини квартири із чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 10 січня 2018 року було відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 грудня 2018 року справу передано на розгляд новому складу суду.

Протокольною ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 29 квітня 2021 року о 14 год. 00 хв., про що належним чином повідомлені сторони, у тому числі й позивачка.

27 квітня 2021 року на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 про відкладення судового засідання у справі.

Крім того, у день призначеного у цій справі судового засідання (29 квітня 2021 року) об 11 год. 25 хв. канцелярія Подільського районного суду міста Києва зареєструвала заяву ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи в зв`язку з наявністю заяви відповідача про її відкладення.

Довідка від 29 квітня 2021 року, складена секретарем судового засідання, свідчить про те, що фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалосявідповідно до частини другої статті 247 ЦПК України.

На підставі частини другої статті 223 ЦПК України судовий розгляд справи було відкладено на 11 жовтня 2021 року.

11 жовтня 2021 року позивачка, будучи повідомленою про час та місце розгляду справи в установленому законом порядку, в судове засідання не з`явилась, подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю її представника в іншому судовому процесі.

Ухвалою від 11 жовтня 2021 року суд першої інстанції залишив позов ОСОБА_1 без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, виходячи з того, що позивач та її представник двічі поспіль не з`явились в судове засідання, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяву про розгляд справи за відсутності позивача до суду не подали.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справ є посилання заявника на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

За правилами пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача.

При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

У постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 756/6049/19 (провадження № 61-4177св21) вказано, що: «залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи».

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_6 звернулася з позовом у листопаді 2017 року й судові засідання в суді першої інстанції призначались неодноразово.

Два останні судові засідання у цій справі були призначені на 29 квітня та 11 жовтня 2021 року.

ОСОБА_1 та її представник, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 29 квітня 2021 року, не з`явились. Позивачка 29 квітня 2021 року подала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з наявністю заяви про відкладення справи зі сторони відповідача.

На підставі частини другої статті 223 ЦПК України судовий розгляд справи відкладено на 11 жовтня 2021 року.

11 жовтня.2021 року позивачка, будучи повідомленою про час та місце розгляду справи в установленому законом порядку, в судове засідання не з`явилась, подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю її представника в іншому судовому процесі.

Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Отже, правове значення у цьому випадку має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 756/16448/18 (провадження № 61-16720св20), від 20 червня 2022 року у справі № 607/2015/17 (провадження № 61-19391св21).

Встановивши, що позивачка, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, двічі поспіль не з`явилася в судове засідання (29 квітня та 11 жовтня 2021 року), не скористалась правом на подачу заяви про розгляд справи за її відсутності, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статі 257 ЦПК України для залишення позову без розгляду.

Наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права та зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,