ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 653/927/18

У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до Генічеської міської ради Херсонської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування рішення, державної реєстрації земельної ділянки та права власності на земельну ділянку.

Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 12 травня 2015 року у справі № 653/13/15-ц за ПАТ «Дельта Банк» визнано право власності на житловий будинок літ. «А», сіни літ. «а1», терасу літ. «а2», сіни літ. «а», сарай літ. «Б», споруди 1 та 2, загальною площею 100,2 кв. м, що розташовані на земельній ділянці 505 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав та прав власності на нерухоме майно від 13 грудня 2017 року.

02 жовтня 2015 року Національним банком України прийнято постанову № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» та прийнято рішення № 181 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк», яким делеговано повноваження ліквідатора банку Кадирову В. В., які продовжено до 04 жовтня 2019 року включно.

01 грудня 2017 року ліквідатором ПАТ «Дельта Банк» зазначений об`єкт нерухомості було виставлено на електронні торги у формі аукціону через систему «Прозоро», де було зазначено, що житловий будинок на АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці площею 505 кв. м, що підтверджується технічними паспортами на житловий будинок від 10 серпня 2005 року і від 28 березня 2008 року, планом земельної ділянки, який є їх складовою, зазначено її конфігурацію - Г-подібної форми (з поворотом вліво від входу на подвір`я з АДРЕСА_1 ), з зазначенням площі за документами - 505 кв. м та площі фактичного користування - 557 кв. м.

За результатами електронних торгів їх переможцем визнано ОСОБА_1 . За відсутності державної реєстрації земельної ділянки (кадастрового номера), на якій розташоване нерухоме майно, між ліквідатором ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу житлового будинку з його складовими частинами. Згідно з пунктом 1.3 попереднього договору купівлі-продажу сторони домовилися, що обов`язковою умовою для укладення основного договору є: - замовлення та отримання продавцем у встановленому законодавством України порядку документації з землеустрою земельної ділянки, приблизною площею 505 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; - замовлення та отримання продавцем витягу з Державного земельного кадастру стосовно вказаної земельної ділянки. 12 грудня 2017 року ПАТ «Дельта Банк» видало на ім`я ОСОБА_1 довіреність на право представляти інтереси довірителя в Держгеокадастрі та його структурних підрозділах для замовлення документації із землеустрою щодо вказаної земельної ділянки.

ОСОБА_1 зазначив, що замовив виготовлення технічної документації із землеустрою у інженера-землевпорядника ОСОБА_3 , яким 31 січня 2018 року при обмірах земельної ділянки було встановлено факт самовільного захоплення її частини суміжним користувачем ОСОБА_2 і виготовлено схему земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Згідно з технічним паспортом на будинок і схемою розташування суміжних земельних ділянок вбачається накладення земельних ділянок одна на одну та безпідставне збільшення площі земельної ділянки ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 на 132 кв. м за рахунок суміжної земельної ділянки на АДРЕСА_1 , та відповідно зменшення площі земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1 на 132 кв. м. ОСОБА_2 протиправно заволодів частиною земельної ділянки та демонтував існуючий паркан на АДРЕСА_1 , огородив парканом земельну ділянку на АДРЕСА_2 , самовільно збільшивши площу своєї земельної ділянки з 484 кв. м до 682 кв. м. У подальшому ОСОБА_2 виготовив технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), в якій без будь-яких правових підстав зазначено іншу конфігурацію земельної ділянки і її площу - 682 кв. м, ніж та, яка значиться документально за адресою: АДРЕСА_2 .

21 липня 2014 року ОСОБА_2 зареєстрував земельну ділянку з присвоєнням кадастрового номера і подав ці документи до Генічеської міської ради, яка, не будучи обізнаною про захоплення ним частини земельної ділянки, винесла оскаржуване рішення від 28 жовтня 2014 року № 1049 «Про передачу земельної ділянки ОСОБА_2 безоплатно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд». 05 січня 2018 року ОСОБА_1 як представник ПАТ «Дельта Банк» звернувся до Генічеської міської ради Херсонської області з заявою про проведення перевірки зазначених обставин, за результатами якої комісією міської ради було підтверджено факт порушення закону та захоплення ОСОБА_2 частини суміжної земельної ділянки площею 132 кв. м., розташованої на АДРЕСА_1 .

Тому Генічеська міська рада Херсонської області протиправно передала частину земельної ділянки, яка відноситься до будинку на АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , чим порушено майнові права ПАТ «Дельта Банк» на володіння і користування земельною ділянкою.

ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 просили суд:

визнати недійсним та скасувати рішення Генічеської міської ради Херсонської області від 28 жовтня 2014 року № 1049 «Про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки безоплатно у власність площею 0,0682 га, кадастровий номер 6522110100:01:001:0647 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 »;

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0682 га, кадастровий номер 6522110100:01:001:0647, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0682 га, кадастровий номер 6522110100:01:001:0647, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , здійснену КП ХОР «Херсонське БТІ» з записом про право (у державному реєстрі прав) від 01 лютого 2018 року № 24670122;

вирішити питання про розподіл судових витрат.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 20 липня 2018 року у задоволенні позову ПАТ «Дельта банк», ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що земельна ділянка, яка підлягала приватизації ОСОБА_2 , оформлена належним чином, суміжні землекористувачі погодили її межі, тому позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Генічеської міської ради Херсонської області від 28 жовтня 2014 року № 1049, державної реєстрації земельної ділянки та права власності на земельну ділянку є безпідставними.

З урахуванням того, що земельна ділянка була сформована 21 липня 2014 року, а рішення про її передачу ОСОБА_2 безоплатно у власність прийнято 28 жовтня 2014 року, суд вважав необхідним застосувати позовну давність стосовно вимог про визнання рішення Генічеської міської ради Херсонської області від 28 жовтня 2014 року № 1049 недійсним, на застосуванні якого наполягав відповідач ОСОБА_2 .

Постановою Херсонського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Генічеського районного суду Херсонської області скасовано, ухвалено у справі нове рішення. Позов ПАТ «Дельта банк», ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення Генічеської міської ради Херсонської області від 28 жовтня 2014 року №1049 «Про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки безоплатно у власність площею 0,0682 га, кадастровий номер 6522110100:01:001:0647 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 ». Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0682 га, кадастровий номер 6522110100:01:001:0647, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 . Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0682 га, кадастровий номер 6522110100:01:001:0647, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , здійснену КП ХОР «Херсонське БТІ» з записом про право (у державному реєстрі прав) від 01 лютого 2018 року № 24670122. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Херсонського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що з метою встановлення обставин того, чи було порушено право позивачів у цій справі, необхідно виходити з наявності та обсягу у них дійсних прав, які пов`язані з укладенням між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4 договору іпотеки. Зі змісту рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 12 травня 2015 року у справі № 653/13/15-ц відомо, що предметом іпотеки АКІБ «УкрСибБанк» та ОСОБА_4 визначили лише житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка, на якій знаходиться цей житловий будинок, не належала ОСОБА_4 на праві власності. За таких обставин правильне застосування до спірних правовідносин частини четвертої статті 6 Закону України «Про іпотеку», частини другої статті 120 ЗК України та частини першої статті 377 ЦК України передбачає попереднє з`ясування правомірності та підстав користування іпотекодавцем цією ділянкою. Встановлення зазначених обставин є необхідним також для вирішення питання про розмір та межі спірної земельної ділянки, а також про обсяг прав, наявних у ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 щодо цієї земельної ділянки на момент звернення до суду з позовом у цій справі.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 27 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 20 липня 2018 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову ПАТ «Дельта банк», ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зі змісту Генічеського районного суду Херсонської області від 12 травня 2015 року у справі №653/13/15-ц відомо, що предметом іпотеки АКІБ «УкрСибБанк» та ОСОБА_4 визначили лише житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка, на якій знаходиться цей житловий будинок, не належала ОСОБА_4 на праві власності.

Доказом підстави права користування ОСОБА_4 земельною ділянкою, площею 505 кв. м, на якій розташований предмет іпотеки, позивачі зазначали інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідно до якої «земельна ділянка площею 505 кв. м зареєстрована згідно рішення Генічеської міської ради від 08 серпня 1967 року». В матеріалах справи наявне рішення Генічеської міської ради від 08 серпня 1967 року (а. с. 29), за змістом якого ОСОБА_5 дозволено будівництво нового житлового будинку замість житлової будівлі, що стала неприданою для використання по АДРЕСА_1 . Розмір вказаної земельної ділянки у вказаному рішенні не зазначено.

За відсутності права власності у іпотекодавця на земельну ділянку за умовами частини другої статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення між АКІБ «УкрСибБанк» та ОСОБА_4 договору іпотеки від 02 квітня 2008 року) до набувача перейшло право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщений предмет іпотеки, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Таким чином, на час ухвалення рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 12 травня 2015 року, яким було звернуто стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, та на час проведення електронних торгів 01 грудня 2017 року по реалізації ПАТ «Дельта Банк» житлового будинку, ОСОБА_4 у користуванні не мала земельну ділянку розміром 505 кв. м, як про це вказує позивач. Відповідно, набувач предмету іпотеки набув право користування земельної ділянки в межах які мав іпотекодавець і позивачем не доводилось, що вказана частина земельної ділянки, на якій розміщений предмет іпотеки, та частина ділянки, яка необхідна для його обслуговування є меншою, ніж це передбачено законодавством. Тому колегія суддів вважає, що права позивача оскарженими ним рішеннями не були порушені.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, одночасно дійшов висновку про законність оскаржуваного рішення міської ради та порушення позивачем строку позовної давності. Однак суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Оскільки право позивачів порушене не було, підстав для застосування позовної давності у суду першої інстанції не було. Тому колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову за необґрунтованістю.

Аргументи учасників справи

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що Генічеська міська рада не зверталася до суду з позовом про припинення користування частиною земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а тому оскаржуване рішення про передачу її частини суміжному землекористувачу ОСОБА_2 є незаконним та підлягає скасуванню. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що відповідно до статті 377 ЦК і статті 120 ЗК в редакції Закону України від 05 листопада 2009 року №1702-VI з 01 січня 2010 року переходить право власності, право користування на земельну ділянку, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) саме до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду.

Суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові помилково і безпідставно (не посилаючись на норми закону) вказує про перехід права користування на земельну ділянку по АДРЕСА_1 від ОСОБА_4 до АКІБ «УкрСибБанк» та пізніше до ПАТ «Дельтабанк» лише тією частиною земельної білянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування посилаючись на договір іпотеки від 02 квітня 2008 року, оскільки згідно частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, і це не є відчуження і переходом права власності, бо у разі повернення боргу іпотекодавцю повертається його нерухомість. І лише рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 12 травня 2015 року у справі №653/13/15-ц визнано за ПАТ «Дельта Банк» право власності на нерухомість по АДРЕСА_1 , яка належала саме ОСОБА_4 , тобто на час дії статті 377 ЦК і статті 120 ЗК в редакції Закону України від 05 листопада 2009 року № 1702-VI. А тому, з переходом до ПАТ «Дельта Банк» права власності на житловий будинок до ПАТ «Дельта Банк» перейшло і право користування земельною ділянкою під ним, яка була у користуванні попереднього власника ОСОБА_4 - 505 кв. м. І у частині четвертій статті 6 Закону України «Про іпотеку» вказано на перехід права користування земельною ділянкою саме після звернення стягнення на будівлі та в обсязі, що мав саме іпотекодавець, тобто ОСОБА_4 .

Суди не взяли до уваги посилання на свідоцтво на право власності ОСОБА_2 на 3/5 частини домобудівлі по АДРЕСА_2 (а. с. 88, 89) від 12 червня 2003 року, в якому у 1 абзаці зазначено, що воно видане на підставі Акта про проведення прилюдних торгів від 10 червня 2003 року, затвердженого начальником відділу ДВС Генічеського районного управління юстиції. У 1 абзаці вказаного Акта державного виконавця зазначено: «Земельна ділянка загальною площею 454 кв. м». Тобто, на підставі статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до ОСОБА_2 перейшло право користування земельною ділянкою у тих же обсягах, які були в користуванні попереднього власника нерухомості та землекористувача за рішенням суду ОСОБА_6 , а саме: 464 кв. м особистого користування та 20 кв. м загального користування (тобто 484 кв. м в цілому). Будь-яких рішень щодо збільшення площі земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , Генічеська міська рада не приймала. Тому ОСОБА_2 безпідставно збільшив свою земельну ділянку з 454 кв. м до 682 кв. м, протиправно захопив 228 кв. м за рахунок землі суміжного землекористувача (позивача). При цьому, як суд першої, так і суд апеляційної інстанції не дослідили докази щодо правомірності набуття позивачем права на земельну ділянку площею 505 кв. м по АДРЕСА_1 , які були надані позивачем та витребувані судом в Генічеському БТІ.

Судом першої інстанції перекручено показання усіх свідків та неправильно надано їм оцінку, для підтвердження чого необхідно прослухати аудіо фіксацію допиту свідків у судовому засіданні від 04 липня 2018 року, які підтвердили, що при технічній інвентаризації будинку працівниками БТІ та при підписанні «Акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання» від 07 травня 2014 року (а. с. 103), який знаходиться в Технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_2 , не бачили власницю нерухомості ОСОБА_4 (яка проживала в іншому населеному пункті), а спілкувалися виключно з її чоловіком ОСОБА_7 без наявності довіреності. Крім цього, допитані у судовому засіданні свідки (працівники БТІ) ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили, що при проведення ними інвентаризації - конфігурацію земельної ділянки по АДРЕСА_2 та її межу з суміжною земельною ділянкою по АДРЕСА_1 їм показав відповідач ОСОБА_2 , при цьому будь-яких правовстановлюючих документів на землю не надав. Тобто, у 2014 році відповідач ОСОБА_2 замовив проведення нової технічної інвентаризації будинку по АДРЕСА_2 , складено новий «Технічний паспорт» (а. с. 115) на житловий будинок по АДРЕСА_2 , в якому без будь-яких правових підстав і протиправно зазначено іншу конфігурацію земельної ділянки та збільшено її площу до 682 кв. м.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені: пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України (апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16); пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах); пунктом 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (судами попередніх інстанцій не досліджені зібрані у справі докази).

21 вересня 2021 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.

Фактичні обставини

Суди встановили, щорішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 12 травня 2015 року у справі № 653/13/15-ц у рахунок виконання основного зобов`язання ОСОБА_10 щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 02 квітня 2008 року № 11325360000 та додаткової угоди від 27 лютого 2009 року № 11325360001 у розмірі 995 003,61 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, а саме: житловий будинок літ. «А», сіни літ. «а1», тераса літ. «а2», сіни літ. «а», сарай літ. «Б», споруди 1 та 2, загальною площею 100,2 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом передачі іпотекодержателю предмета іпотеки у власність та визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на житловий будинок літ. «А», сіни літ «а1», тераса літ. «а2», сіни літ. «а», сарай літ. «Б», споруди 1 та 2, загальною площею 100,2 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаним рішенням встановлено, що 02 квітня 2008 року між АКІБ «УкрСибБанк» та ОСОБА_10 укладено кредитний договір №11325360000. Відповідно до умов договору АКІБ «УкрСибБанк» надало ОСОБА_10 кредит для споживчих цілей у сумі 47 000 доларів США. На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором від 02 квітня 2008 року №11325360000 між АКІБ «УкрСибБанк» та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки від 02 квітня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Генічеського районного нотаріального округу Кравцовим К. О. та зареєстрований в реєстрі за № 1255, відповідно до умов якого, ОСОБА_4 виступила майновим поручителем позичальника ОСОБА_10 та передала АКІБ «УкрСиббанк» в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить їй на праві приватної власності. Предметом іпотеки АКІБ «УкрСибБанк» та ОСОБА_4 визначили лише житловий будинок. Земельна ділянка, на якій знаходиться цей житловий будинок, не належала ОСОБА_4 на праві власності.

Відповідно до протоколу електронних торгів № UA-EA-2017-11-20-000103-c від 01 грудня 2017 року ОСОБА_1 придбав у ПАТ «Дельта Банк» житловий будинок, загальною площею 100,2 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 16).

20 грудня 2017 року між ПАТ «Дельта Банк» і ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого сторони зобов`язуються у строк до 12 червня 2018 року укласти договір купівлі-продажу житлового будинку, загальною площею 100,2 кв. м, житловою площею 58,4 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до підпункту 1.3.1 попереднього договору купівлі-продажу сторони домовилися, що обов`язковою умовою для укладення основного договору купівлі-продажу є замовлення та отримання продавцем у встановленому законодавством України порядку документації із землеустрою та витягу з Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки, приблизною площею 505 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 17).

05 січня 2018 року ПАТ «Дельта Банк» з метою реалізації ОСОБА_1 умов попереднього договору надало йому довіреність (а. с. 11).

31 січня 2018 року при обмірах земельної ділянки та геодезичній зйомці на АДРЕСА_1 з метою виготовлення технічних документів із землеустрою на замовлення ПАТ «Дельта Банк» інженером-землевпорядником ОСОБА_3 встановлено факт накладення земельних ділянок, розташованих у АДРЕСА_2 і на АДРЕСА_1 , зменшення розміру земельної ділянки на 132 кв. м на АДРЕСА_1 за рахунок суміжного користувача у АДРЕСА_2 та зміну конфігурації земельної ділянки на АДРЕСА_1 , про що складено відповідні схеми (а. с. 41-42).

Актом обстеження земельних ділянок від 01 лютого 2018 року на АДРЕСА_1 та у АДРЕСА_2 комісією виконавчого комітету Генічеської міської ради встановлено порушення майнових прав ПАТ «Дельта Банк» на земельну ділянку на АДРЕСА_3 з боку суміжної земельної ділянки у АДРЕСА_2 , належної ОСОБА_2 (а. с. 44).

Згідно з рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 07 липня 2000 року визначено порядок користування земельною ділянкою, розташованою у АДРЕСА_2 між співвласниками ОСОБА_11 (2/5 частки) і ОСОБА_6 (3/5 частки), у користування кожному виділено земельну ділянку площею 464 кв. м та 20 кв. м земельної ділянки залишено у загальному користуванні співвласників (а. с. 163, 164).

ОСОБА_2 набув право власності на житловий будинок, ставши переможцем прилюдних торгів, згідно з протоколом від 14 травня 2003 року №402, свідоцтва на право власності на підставі акта про проведення прилюдних торгів на 3/5 частини будівлі та житлового будинку незавершеного будівництва, що знаходиться на АДРЕСА_2 , які раніше належали ОСОБА_6 (а. с. 88, 89).

07 травня 2014 року за участю представника Херсонської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», землекористувача ОСОБА_12 та представника Генічеської міської ради було складено акт прийому-передачі межових знаків на зберігання. Цим актом описані межі земельної ділянки у АДРЕСА_2 , що знаходиться у користуванні ОСОБА_2 , площею 0,0682 га, згідно з існуючою забудовою та технічними матеріалами БТІ, з долученням абрису земельної ділянки. У акті зазначено, що власники (користувачі) суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявили (а. с. 35).

Згідно відповіді КП «Генічеське БТІ» Херсонської обласної ради технічний паспорт на житловий будинок особистого житлового фонду по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4 06 лютого 2014 року погашено та видано новий технічний паспорт в якому в тому числі вказано нові характеристики земельної ділянки.

За наслідками виготовлення 21 липня 2014 року технічної документації із землеустрою земельній ділянці у АДРЕСА_2 , площею 0,0682 га, присвоєно кадастровий номер 6522112100:01:001:0647 (а. с.108) та внесено до Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку (а. с. 90).

Рішенням Генічеської міської ради Херсонської області від 28 жовтня 2014 року № 1049 ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку, площею 0,0682 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 6522110100:01:001:0647, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, із земель житлової та громадської забудови Генічеської міської ради (а. с. 39).

01 лютого 2018 року КП ХОР «Херсонське БТІ» зареєструвало за ОСОБА_2 право власності на вказану земельну ділянку (а. с. 40).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

У постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі

№ 6-137цс14 зроблено висновок, що «правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження

№ 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року по справі № 303/6366/17 (провадження № 61-17559св19) вказано, що «порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України)».

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається, апеляційний суд встановив, що земельна ділянка, на якій знаходиться житловий будинок по АДРЕСА_1 , не належала іпотекодавцю ОСОБА_4 на праві власності; 07 травня 2014 року складено акт прийому-передачі межових знаків на зберігання, визначено межі земельної ділянки у АДРЕСА_2 , що знаходиться у користуванні ОСОБА_2 , площею 0,0682 га, у якому зазначено, що власники (користувачі) суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявили (а. с. 35); рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 12 травня 2015 року звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що на час ухвалення рішення про визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на вказаний житловий будинок ОСОБА_4 у користуванні не мала земельну ділянку розміром 505 кв. м, тому майнові права та інтереси ОСОБА_1 , як переможця електронних торгів від 01 грудня 2017 року з продажу вказаного житлового будинку ПАТ «Дельта Банк», оспорюваним рішенням Генічеської міської ради від 28 жовтня 2014 року від №1049 не порушені, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання його недійсним та скасування. Оскільки інші вимоги заявлені як похідні, апеляційний суд обґрунтовано відмовив і в задоволенні цих вимог.

У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

У цій справі суди відмовили у задоволенні позову ПАТ «Дельта банк», ОСОБА_1 , а апеляційний суд також встановив відсутність порушення майнових прав та інтересів ПАТ «Дельта Банк» якіпотекодержателя (власника) вказаного житлового будинку. Аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_1 не навів переконливих доводів, яким чином оскаржені судові рішення, зокрема в частині висновку про відсутність порушеннямайнових прав та інтересів ПАТ «Дельта Банк», порушує його права та інтереси за умови, що інший позивач судові рішення не оскаржував, тобто погодився з ними.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду