ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 160/998/22

У січні 2022 року Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідачка), у якому просило стягнути з відповідачки штраф за порушення Закону України «Про рекламу» у розмірі 47 295 гривень.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 позов задоволено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.09.2022 апеляційну скаргу відповідачки задоволено; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі № 160/998/22 скасовано, провадження в адміністративній справі закрито з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, права на звернення до суду з позовом про стягнення штрафів за порушення законодавства про рекламу відповідно до Закону України «Про рекламу» не має. Отже, Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області не має правових підстав для звернення до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій. Оскільки у спірному випадку рішення про застосування штрафних санкцій, стягнення яких є предметом спору у цій справі, прийнято центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику, у тому числі, у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, то фактичне виконання такого рішення, у разі його невиконання в добровільному порядку, має здійснюватися в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», а не шляхом звернення до суду із позовом про стягнення штрафних санкцій.

Не погоджуючись із указаною постановою, позивач оскаржив її у касаційному порядку.

Обґрунтовує касаційну скаргу позивач тим, що у спірних відносинах Головне управління Держпродспоживслужби діє як суб`єкт владних повноважень, наділений Законом України «Про рекламу» та Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.2004, функціями контролю за дотриманням законодавства України про рекламу та відповідно правом на звернення до суду з позовом про примусове стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги у повному обсязі та залишити постанову апеляційної інстанції без змін, обґрунтовуючи відзив тим, що Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області не є суб`єктом законодавчо уповноваженим владно керувати поведінкою відповідача, оскільки управління не приймало рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яке було підставою заявлених у справі позовних вимог.

Верховний Суд, перевіривши та обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги позивача частково з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами частини четвертої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Пунктом 5 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Виникнення спірних правовідносин обумовлено несплатою ФОП ОСОБА_1 штрафу, застосованого до неї рішенням Держпродспоживслужби від 21.10.2021 № 0035 внаслідок порушення законодавства про рекламу.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, є Закон України «Про рекламу».

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про рекламу» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Питання накладення уповноваженими особами Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.2004 (далі - Порядок № 693).

На підставі пункту 8 Порядку № 693 накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Пунктом 20 Порядку № 693 визначено, що сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» № 442 від 10.09.2014 утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба, Служба відповідно), реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються.

Таким чином, на Держпродспоживслужбу покладено функції, зокрема, у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами, в тому числі щодо накладення штрафів на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами та стягнення штрафів у судовому порядку.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» № 1092 від 16.12.2015 реорганізовано територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Держпродспоживслужбиза відповідним переліком.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України «Питання Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» № 260-р від 06.04.2016 Держпродспоживслужба приступила, крім іншого, до виконання функцій і повноважень Державної інспекції з питань захисту прав споживачів.

Виходячи з аналізу наведених правових положень законодавства та беручи до уваги обставини цієї справи, Суд дійшов висновку про те, що у спірних відносинах Головне управління Держпродспоживслужби діє як суб`єкт владних повноважень, наділений Законом України «Про рекламу» та Порядком № 693 функціями контролю за дотриманням законодавства України про рекламу та відповідно правом на звернення до суду з позовом про примусове стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Таким чином, цей спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, та віднесений до компетенції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 812/1234/18.

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не враховувати вищенаведений підхід під час вирішення цієї справи, правовідносини якої є подібними до тих, які були предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі № 812/1234/18.

Наведеним вище спростовуються також доводи клопотання відповідача про закриття касаційного провадження, які, за своєю суттю, дублюють доводи, що були викладені останнім у відзиві на касаційну скаргу.

Враховуючи обставини цієї справи, а також висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 812/1234/18, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанцій прийнята з порушенням норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд