ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220440001128, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Полиці Володимирського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК), у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 25 квітня 2022 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 15 грудня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч.3 ст. 76 КК.
За вироком суду, 04 серпня 2019 року близько 20:00, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень раніше не знайомому йому ОСОБА_7 , який перебував поруч із будинком АДРЕСА_3 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 підійшов ззаду до ОСОБА_7 й усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно завдав одного удару кулаком правої руки в ділянку голови ОСОБА_7 , в результаті чого останній впав на землю, на правий бік. Надалі ОСОБА_8 , піднявшись із землі, присів та прикрив обома руками голову. В цей час ОСОБА_6 , стоячи навпроти ОСОБА_7 , завдав йому почергово кулаками близько шести ударів в ділянку голови зліва. Крім того, ОСОБА_6 , стоячи над ОСОБА_7 , наніс почергово близько восьми ударів обома взутими ногами в ділянку голови. Після чого ОСОБА_6 самостійно припинив свої злочинні дії. Своїми умисними діями ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження (за критерієм небезпечності для життя).
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 25 квітня 2022 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною прокурора на вказаний вирок суду першої інстанції на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки виходив із того, що судове рішення оскаржене прокурором виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що апеляційний суд не мав жодних законних підстав для відмови у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, оскільки дійшов помилкового висновку про те, що в апеляційній скарзі прокурор оспорював фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення. Натомість в апеляційній скарзі прокурор стверджував про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону через недотримання приписів ст. 349 КПК.
Вказує, що обвинувачений відмовився давати показання, а інші докази його винуватості суд не досліджував, отже суд не виконав вимоги ч. 3 ст. 349 КПК в частині визначеного приписами вказаної норми обов`язку суду з`ясувати правильність і повноту розуміння ОСОБА_6 змісту фактичних обставин обвинувачення.
У касаційній скарзі також наведено доводи про те, що місцевий суд не виконав вимоги ч. 3 ст. 349 КПК, що мотивувальна частина вироку всупереч вимогам п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК не містить змісту показань обвинуваченого ОСОБА_6 про обставини події інкримінованого злочину.
З огляду на те, що рішення місцевого суду прокурором оскаржене з підстав, відмінних від тих, що визначені ст. 394 КПК, відмова у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, на думку прокурора, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор посилається на практику Верховного Суду, відображену в постановах від 17 грудня 2020 року (справа № 426/14810/18), від 22 березня 2018 року (справа № 521/11693/16-к), від 10 грудня 2020 року (справа № 536/332/20), від 27 лютого 2018 року (справа № 756/5578/15-к).
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор висловила мотиви щодо задоволення касаційної скарги та підтримала викладені у ній доводи.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.
Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також у рішенні має бути наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону згідно з ч. 1 ст. 412 КПК є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Колегія суддів вважає обґрунтованими викладені в касаційній скарзі прокурора доводи про допущене апеляційним судом істотне порушення вимог кримінального процесуального закону з огляду на таке.
Суд першої інстанції на підставі ч. 3 ст. 349 КПК визначив обсяг і порядок дослідження доказів, а саме вирішив допитати обвинуваченого та дослідити матеріали кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого. Під час судового розгляду обвинувачений визнав свою вину, водночас відмовився від давання показань. Не змінивши обсягу та порядку дослідження доказів, цей суд обмежився дослідженням тих матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.
У зв`язку з недотриманням судом першої інстанції порядку, передбаченого ч. 3 ст. 349 КПК, прокурор оскаржив вирок суду в апеляційному порядку з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити рішення, яке відповідає вимогам статей 370, 374 КПК.
В апеляційній скарзі прокурором наведені доводи про те: що обвинувачений відмовився давати показання, а інші докази суд не досліджував, отже суд не виконав обов`язку з`ясувати правильність і повноту розуміння ОСОБА_6 змісту фактичних обставин обвинувачення; що за відмови обвинуваченого від давання показань, в цьому провадженні суд мав змінити обсяг і порядок дослідження доказів; що мотивувальна частина вироку, всупереч вимогам п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК не містить посилання на докази винуватості ОСОБА_6 , натомість при застосуванні приписів ч. 3 ст. 349 КПК обставини справи встановлюються судом на підставі доказів; що визнання обвинуваченим своєї винуватості та надання показань щодо тих обставин, які інкримінуються, є обов`язковими умовами проведення судового розгляду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, і в контексті приписів ч. 1 ст. 412 КПК недотримання такого порядку є підставою до скасування судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього Кодексу.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд дійшов висновку, що прокурор оскаржив вирок суду першої інстанції з підстав, з яких він не міг бути оскаржений, оскільки прокурор фактично оскаржує обставини кримінального провадження. Послався на те, що за приписами частин 3, 4 ст. 394 КПК допит обвинуваченого здійснюється обов`язково, крім випадку, якщо він відмовиться від давання показань, та випадків, передбачених ч. 3 ст. 323 та ст. 381 цього Кодексу. В мотивах оскарженого рішення зазначив про те, що прокурор, знаючи, що обвинувачений відмовився від давання показань суду, в судовому засіданні не заперечував розглянути провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК.
Застосувавши положення КПК, які регламентують особливості оскарження окремих судових рішень (ч 2 ст. 394 КПК), апеляційний суд не врахував, що такі особливості не стосуються права оскаржити в апеляційному порядку вирок з інших підстав, не вказаних у цій статті, у тому числі з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема, через недотримання приписів, які визначають порядок здійснення судового розгляду на підставі ч. 3 ст. 349 КПК.
При цьому, апеляційний суд вдався до аналізу і вирішення тих доводів скарги прокурора, які стосуються недотримання місцевим судом приписів ч. 3 ст. 349 КПК та можуть бути предметом апеляційного перегляду після відкриття провадження і здійснення апеляційного перегляду в порядку, визначеному ст. 405 КПК.
Апеляційний суд при вирішенні питання про відкриття провадження не звернув належної уваги на те, що вирок місцевого суду оскаржений з підстав, відмінних від тих, про які йдеться в ч. 2 ст. 394 цього Кодексу, з огляду на що, постановив рішення, яке не відповідає приписам статей 370, 419 КПК, що є підставою до його скасування судом касаційної інстанції в аспекті застосування положень п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК.
Позаяк вирок місцевого суду в апеляційному порядку не переглядався, доводи прокурора про те, що місцевий суд всупереч вимогам ч. 3 ст. 349, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК постановив рішення, яке не відповідає приписам статей 370, 374 КПК, не можуть бути предметом касаційного перегляду і мають бути вирішені під час апеляційного розгляду.
Враховуючи викладене, касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд