ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 3 лютого 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100080001912, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився у м. Херсоні, зареєстрований на АДРЕСА_1 , проживає на АДРЕСА_2 , раніше судимого, останній раз - 22 грудня 2014 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 6 червня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 25 липня 2021 року у період часу з 3 по 5 год, більш точного часу не встановлено, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_8 , що на АДРЕСА_3 , під час розпивання спиртних напоїв з ОСОБА_9 , в ході раптово виниклого конфлікту на ґрунті неприязних відносин з останнім, діючи умисно, наніс ОСОБА_9 не менше восьми ударів по голові та тулубу останнього, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року вирок щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо нього скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що висновки суду щодо кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 121 КК є необґрунтованими. Крім того, на думку ОСОБА_7 , стороною обвинувачення не було надано достатні докази його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, відтак його вина не доведена «поза розумним сумнівом». Також зазначає, що судом безпідставно не було допитано свідка ОСОБА_10 . Вказані обставини не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який всупереч приписам кримінального процесуального закону відповідних доводів сторони захисту не перевірив та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без змін.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу засудженого та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 частково підтримала доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_7 .
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість вказані обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг.
При цьому, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказаним вимогам повинна відповідати й ухвала апеляційного суду, а крім того, відповідно до ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Недотримання зазначених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Проте, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 в апеляційному порядку, вказаних вимог закону апеляційний суд не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 не погоджувався із висновком суду першої інстанції, про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні ним інкримінованого злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Мотивуючи таку свою позицію він зазначав, що висновок місцевого суду не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та зроблений внаслідок неповного, однобічного дослідження доказів, наявних в матеріалах кримінального провадження і без належного з`ясування дійсних обставин події. Також місцевим судом не було надано належної оцінки показанням свідків сторони захисту які, на його думку, доводять невинуватість ОСОБА_7 у вчиненні вказаного злочину. Крім того, без належної уваги місцевого суду залишилось те, що жоден із свідків сторони обвинувачення не були очевидцями подій, а також не вказали на ОСОБА_7 як на особу, котра завдала тяжкі тілесні ушкодження, що стали причиною смерті останнього. При цьому захисник наголошував, що під час проведення слідчих дій за участі свідка ОСОБА_10 та самого ОСОБА_7 жоден з них не вказував про період часу в який відбувались події вчинення злочину. Свідок ОСОБА_10 з приводу обставин смерті свого цивільного чоловіка ОСОБА_9 , а саме нанесення ОСОБА_7 йому ударів, викладених нею під час слідчого експерименту 26 липня 2021 року, судом допитана не була.
Залишаючи апеляційну скаргу захисника без задоволення, апеляційний суд своїх висновків належним чином не мотивував, всіх доводів апеляційної скарги не перевірив і не дав на них вичерпних відповідей.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 вказував, що стороною обвинувачення не спростовані показання ОСОБА_7 щодо місця перебування останнього під час нанесення потерпілому ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть. Суд першої інстанції послався у вироку як на беззаперечний доказ винуватості ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, на протоколи слідчих експериментів за участі свідка ОСОБА_10 та самого ОСОБА_7 щодо обставин подій, які містять суперечності, а також не відповідають показанням останнього та доказам, які покладені судом в обгрунтування обвинувачення. Захисник у суді апеляційної інстанції просив повторно дослідити письмові докази, допитати свідків, в тому числі, й свідка ОСОБА_10 , для уточнення показань і з метою усунення розбіжностей, про що й заявляв відповідне клопотання.
Оскільки сторона захисту, оскаржуючи вирок місцевого суду, наголошувала на однобічність і неповноту розгляду справи місцевим судом, а також не правильну оцінку ним доказів, та, враховуючи, що вказані порушення, за умови їх підтвердження, могли вплинути на законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , відповідні доводи захисника потребували ретельної перевірки, в тому числі, шляхом повторного дослідження обставин, які оскаржуються особами та про необхідність яких вони заявляли клопотання, чого суд апеляційної інстанції не зробив.
Згідно усталеної судової практики Верховного Суду, зокрема, викладеної в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 3 квітня 2023 року в справі № № 537/984/20, беручи до уваги той факт, що апеляційний суд є останньою інстанцією, яка наділена законодавцем повноваженнями встановлювати фактичні обставини справи, суду апеляційної інстанції необхідно здійснювати ретельну перевірку правильності встановлення обставин кримінального провадження за результатами оцінки місцевим судом доказів, наданих як стороною обвинувачення, так і захисту.
Водночас, перевірка повноти і правильності висновків місцевого суду за обґрунтованими вимогами про скасування оскарженого судового рішення, за апеляційною скаргою поданою на погіршення становища обвинуваченого, де йдеться про неповноту судового розгляду та/або невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, наводяться відповідні переконливі мотиви щодо того, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, має здійснюватися шляхом безпосереднього дослідження доказів, якщо доводи апеляційної скарги виглядають небезпідставними.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Апеляційний суд покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити та оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування судом норм матеріального і процесуального закону, безпомилковість вирішення тих питань, що підлягають з`ясуванню під час ухвалення судового рішення.
Процесуальні вимоги, засновані на вмотивованій незгоді та обґрунтованому запереченні правильності висновків місцевого суду щодо встановлених обставин, зобов`язують апеляційний суд надати мотивовані відповіді на доводи апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення, у судовому рішенні має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Доводи апеляційної скарги з посиланням на допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог КПК, неповне дослідження доказів, ненадання цим судом належної оцінки наявним у матеріалах кримінального провадження доказам як кожному окремо, так і в їх сукупності, на підтвердження чи спростування винуватості особи у пред`явленому обвинуваченні, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, за своїм змістом є адресованим апеляційному суду зверненням про повторне дослідження обставин справи.
За перевіркою доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має обов`язок усунути (у разі встановлення) допущені місцевим судом недоліки та суперечності, вжити заходів для дотримання процесуальних прав усіх учасників провадження і постановити законне та обґрунтоване судове рішення. Жодна норма кримінального процесуального закону, як установлений імперативний припис, не звільняє апеляційний суд від вказаного вище обов`язку.
Натомість апеляційний суд обмежився лише формальним зазначенням доказів, які, на думку апеляційного суду, були належним чином оцінені судом першої інстанції та доводять винуватість останнього. Апеляційним судом без повторного дослідження доказів у кримінальному провадженні були встановлені обставини, що не встановлювались місцевим судом, а саме те, що ОСОБА_7 під час проведення слідчого експерименту за його участі вказував на час перебування у квартирі з потерпілим ОСОБА_9 , який співпадає з приблизним часом настання смерті останнього, що зазначений у висновку експертизи. Це ж саме стосується і слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_10 .
Формально зазначивши в ухвалі про відсутність процесуальних порушень, допущених судом першої інстанції, апеляційний суд свого висновку не мотивував, на кожен із доводів апеляційної скарги захисника змістовної відповіді не дав, не вказав в ухвалі чим спростовуються такі доводи та не обґрунтував свого рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги. При цьому, саме лише посилання апеляційного суду в ухвалі на безпідставність тверджень сторони захисту в даному випадку є недостатнім для спростування позиції обвинуваченого про непричетність до інкримінованого йому злочину.
Згідно з ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Проте суд апеляційної інстанції, не виконав таких вимог процесуального закону. Залишивши обґрунтування захисника щодо необхідності повторного допиту свідків, дослідження письмових доказів та надання оцінки всім обставинам кримінального провадження, апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні такого клопотання захисника, не дивлячись на те, що допит свідка ОСОБА_10 місцевим судом взагалі не проводився, а наявні у матеріалах кримінального провадження докази містять суттєві суперечності.
Враховуючи викладене, ухвала апеляційного суду не відповідає приписам ст. 404, 419 КПК, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону у силу положень ч. 1 ст. 412 КПК є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За таких обставин, касаційна скарга засудженого ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене, звернути увагу на вимоги апеляційної скарги захисника, та ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване судове рішення, яке би відповідало вимогам статей 370, 419 КПК.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.
З метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК, та забезпечення можливості проведення нового розгляду апеляційним судом, колегія суддів вважає за необхідне обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд