ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160490001564 від 16 травня 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, який згідно з матеріалами кримінального провадження зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою:
АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» 12 572,80 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
За цим вироком ОСОБА_6 15 травня 2020 року близько 18:29 керуючи автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Семена Палія від вул. Марсельської в напрямку вул. Миколаївська дорога в м. Одесі порушив п. 12.3 Правил дорожнього руху, оскільки був не уважним, не встежив за дорожньою обстановкою, не зменшив швидкості руху та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який в неустановленому місці переходив проїзну частину. При цьому встановлено, що ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути вказаної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої потерпілому ОСОБА_7 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді переломів кісток та саден.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 14 листопада 2022 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 задовольнив, вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2021 року стосовно ОСОБА_6 змінив у частині вирішення питання про стягнення процесуальних витрат, виключивши з резолютивної частини вказаного судового рішення слова: «в особі Одеського НДІСЕ», а в решті вирок залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення його особі внаслідок суворості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції не повідомив його належним чином про апеляційне провадження, не надав можливості ознайомитись з апеляційною скаргою та використати свої права як обвинуваченого.
Також стверджує, що суд першої інстанції призначив йому суворе покарання, при цьому не врахував, що він визнав вину, щиро покаявся, просив не позбавляти права керування у зв`язку із тим, він працює водієм на підприємстві, сприяв досудовому розслідуванню. Не врахував цей суд також інші дані про його особу, а саме відсутність претензій з боку потерпілого та обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення, а оскаржену ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Розглянувши це кримінальне провадження, суд першої інстанції визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та призначив відповідне покарання.
Матеріалами справи підтверджується, що у суді першої інстанції інтереси обвинуваченого ОСОБА_6 захищав адвокат ОСОБА_9 . Вирок суду був проголошений 23 листопада 2021 року в судовому засіданні за участю обвинуваченого, якому було вручено копію вказаного судового рішення, а також роз`яснено зміст, строк і порядок оскарження (а.к.п. 93, 97).
Разом з тим, в апеляційному порядку сторона захисту вирок суду першої інстанції не оскаржувала. Апеляційна скарга була подана тільки прокурором з підстави неправильного визначення суб`єкта, на користь якого були стягнені процесуальні витрати у кримінальному провадженні. Водночас питання про погіршення становища обвинуваченого прокурор в апеляційній скарзі не порушував
(а.к.п. 103-105).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 401 КПК України суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції надсилає копії ухвали про відкриття апеляційного провадження учасникам судового провадження разом з копіями апеляційних скарг, інформацією про їхні права та обов`язки і вчиняє інші дії, передбачені відповідними пунктами вказаної частини. А згідно з ч. 4 ст. 401 КПК України обвинувачений підлягає обов`язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов`язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.
Матеріалами кримінального провадження підтверджено, що суд апеляційної інстанції надсилав обвинуваченому та його захиснику копії апеляційної скарги прокурора, ухвал про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду, повідомивши про його день, час та місце (а.к.п. 110), однак у визначений судом час (05 квітня 2022 року) апеляційний розгляд не відбувся через неявку учасників кримінального. Про наступне судове засідання (08 вересня 2022 року) стороні захисту також повідомлено у вищезазначений спосіб (а.к.п. 112), проте воно теж не було проведено у зв`язку із неявкою учасників (а.к.п. 113). Дату чергового судового засідання (14 листопада 2022 року) обвинуваченому та захиснику було повідомлено телефоном (а.к.п. 114), однак в судове засідання вони теж не з`явилися.
Отже, обвинувачений та його захисник будучи обізнаними про ухвалення місцевим судом вироку щодо ОСОБА_6 , правом на апеляційне оскарження вказаного судового рішення не скористалися, хоча були належним чином повідомлені різними засобами зв`язку про апеляційне провадження за скаргою прокурора. Суд ураховує, що апеляційний розгляд двічі відкладався з причин неявки сторін кримінального провадження з наступним повідомленням про дату чергового судового засідання, з метою забезпечення їм можливості взяти участь в апеляційному розгляді.
З огляду на це, доводи ОСОБА_6 про те, що суд апеляційної інстанції не повідомив його належним чином про апеляційне провадження, не надав можливості ознайомитись з апеляційною скаргою та використати свої права як обвинуваченого - є необґрунтованими.
Оскільки у цьому кримінальному провадженні питання про погіршення становища ОСОБА_6 не порушувалося, підстав для визнання обов`язкової участі обвинуваченого в апеляційному розгляді судом апеляційної інстанції також встановлено не було, з урахуванням вищенаведеного, не є порушенням вимог кримінального процесуального закону той факт, що апеляційний розгляд проведено без участі сторони захисту.
Крім того, як уже було зазначено вище, за результатом апеляційного розгляду апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу прокурора, змінив вирок суду лише в частині вирішення питання про стягнення процесуальних витрат, а саме виключив з резолютивної частини вказаного судового рішення слова «в особі Одеського НДІСЕ», констатувавши, що такі витрати повинні бути стягнені в інтересах держави.
Суд також ураховує, що в касаційній скарзі засуджений будь-яких доводів щодо незаконності прийнятого апеляційним судом рішення в частині зміни суб`єкта, на користь якого були стягнені процесуальні витрати, не навів, а також не зазначив, яким чином воно вплинуло на його права і обов`язки, з огляду на те, що зазначені у вироку суми процесуальних витрат, котрі були стягнуті місцевим судом із ОСОБА_6 , апеляційним судом не переглядалися і змінені не були.
Що стосується доводів засудженого про надмірну суворість призначеного покарання то, як убачається із касаційної скарги ОСОБА_6 , ці доводи стосуються лише призначеного останньому за ч. 1 ст. 286 КК України обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Доводів щодо призначеного
ОСОБА_6 основного покарання у виді обмеження волі зі звільненням від його відбування з випробуванням останній у касаційній скарзі не наводить.
Як уже було зазначено вище, будучи обізнаною зі змістом ухваленого місцевим судом вироку, сторона захисту не оскаржувала його в апеляційному порядку. Тобто вказані доводи сторони захисту в частині призначеного покарання не були предметом перегляду в апеляційному суді.
Разом з тим, з огляду на приписи ч. 2 ст. 433 КПК України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, однак вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, колегія суддів констатує, що обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, тобто у мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, призначено ОСОБА_6 місцевим судом відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та всіх обставин кримінального провадження.
Оскільки під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які би були безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, касаційна скарга ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд