ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 361/171/14-ц

1.Описова частина

У січні 2014 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому зазначає, що починаючи з 1994 року здійснював підприємницьку діяльність на території України. У 1997 році Броварська райдержадміністрація Київської області зареєструвала Статут та установчий договір підприємства з іноземною інвестицією у формі ТОВ «Феромой-КІ», метою діяльності якого було будівництво заводу по виробництву морозива в с. Красилівка Броварського району Київської області. Завод було збудовано, але не здано в експлуатацію. Учасниками ТОВ «Фермой-КІ» були компанія «Clanvest Limited» (Ірландія) та ТОВ «Магнет» (Польща). Для подальшого будівництва заводу 3бігнев Врублевський підписав документи щодо зміни статуту ТОВ «Фермой-КІ», згідно яких він був представником співвласника, а саме компанії « Clanvest Limited » (Ірландія).

Згідно договору продажу часток, від 10 квітня 2000 року у м. Дубліні (Ірландії) та на підставі законодавства цієї країни, між компанією « Clanvest Limited» (Ірландія) в особі ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншого боку, останній придбав 99,95 % часток ТОВ «Фермой-КІ», що знаходиться в Броварському районі Київської області.

15 березня 2001 року ТОВ «Магнет» (Польща) теж продало свою частку (0,05 %) у ТОВ «Фермой-КІ» 3. Врублевському.

Таким чином, ОСОБА_1 став власником 100 % часток ТОВ «Фермой-КІ».

Позивач зазначає, що внаслідок внесення незаконних змін до договору про діяльність ТОВ «Феромой-КІ» він був викючений з учасників товариства, а майно реалізовано та передано як внески у статутні фонди ТОВ «Інкон», ТОВ «Морозко».

01 липня 2002 року ТОВ «Фермой-КІ» передало як свій внесок у статутний фонд ТОВ «Інкон» об`єкт незавершеного будівництва, розташований по АДРЕСА_1 . Згідно акту прийому-передачі було передано майно на загальну суму 10 000 000 грн., в тому числі: будівлі та споруди на суму 3 978 371 грн, обладнання холодопостачання на суму 1 892 724 грн, обладнання насосного водопостачання на суму 39 376 грн, обладнання котельної на суму 594 848 грн, газообладнання на суму 10 267 грн, електрообладнання на суму 415 563 грн, морозильне обладнання на суму 3 050 003 грн, об`єкти незавершеного будівництва на суму 18 848 грн.

21 грудня 2006 року між ЗАТ «Інкон» та ЗАТ «Ерлан» було укладено договір купівлі-продажу вказаного майна, а 17 грудня 2008 року ЗАТ «Ерлан» за договором купівлі-продажу продало, а ЗАТ «Дніпрометалсервіс» придбало у власність зазначене майно.

Позивач зазначає, що на даний час належне йому майно розпродане, знищене, викрадене, а частково передано в оперативну оренду ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про що йому стало відомо у 2013 році під час розгляду цивільної справи за його позовом до ПрАТ «Дніпрометалсервіс» про витребування майна з чужого незаконного володіння. Збитки від втраченого майна складають 250 000 000 гривень, з яких 100 000 000 грн - обладнання, згідно акту приймання-передачі від 16 січня та 21 грудня 2006 року, 140 000 000 грн - упущена вигода, що полягає в недоотриманні прибутку з розрахунку 14 000 000 грн в рік, згідно прийнятого бізнес-плану, 10 000 000 грн - моральна шкода, яка полягає в знищенні в Україні та підриві у світі ділової репутації як іноземного інвестора ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що шкода йому заподіяна внаслідок неправомірних дій відповідачів, позивач просить стягнути з них шкоду солідарно.

Рішенням Броварський міськрайонний суд Київської області від 05 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2014 року за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати це рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами заявник зазначив, що рішенням господарського суду Київської області від 09 серпня 2006 року у справі за позовом ЗАТ «Інкон» до Державного комунального підприємства Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації, Красилівської сільської ради Броварського району, третя особа - ТОВ «Фермой Кі», про визнання права власності - задоволено. Визнано за ЗАТ «Інкон» право власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому вказане майно за договором купівлі-продажу продано ЗАТ «Ерлан», а потім ЗАТ «Дніпрометалсервіс». Указане рішення господарського суду було прийняте до уваги судом при ухваленні рішення від 05 червня 2014 року у даній справі, і суд відмовляючи в позові про відшкодування шкоди, виходив з того, що вказаний об`єкт незавершеного будівництва не належав на праві власності ні позивачу, ні створеному ним ТОВ «Фермой КІ».

Указане рішення Господарського суду постановою Північного апеляційного господарського суду від 21 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ЗАТ «Інкон» про визнання за ним права власності на вказаний об`єкт відмовлено. Суд зазначив, що визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва (на недобудоване майно) в судовому порядку нормативними актами не передбачено; крім цього, місцевим господарським судом не враховано, що рішення Апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2004 року, яке набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_1 до Броварської державної адміністрації про визнання недійсним рішень Броварської районної державної адміністрації про державну реєстрацію змін до договору про діяльність Підприємства з іноземною інвестицією у формі ТОВ «Фермой-КІ», підтверджено, що вищенаведені зміни компанією «Clanvest limited» не підписані, що не може належним чином свідчити про добровільний вихід цієї юридичної особи зі складу засновників ТОВ «Фермой-КІ».

Вважає, що оскільки даним рішенням підтверджено факт вибуття майна з володіння позивача не з його волі і даним рішенням поновлено право власності ТОВ «Фермой-КІ» на вказаний об`єкт нерухомості, - то це є нововиявленою обставиною, яка не була відомою при ухваленні судом рішення 05 червня 2014 року, і яка є доказом наявності у позивача права на вказаний об`єкт нерухомості, оскільки він є 100% учасником ТОВ «Фермой-КІ». Указана обставина доводить факт заподіяння позивачу шкоди внаслідок відібрання відповідачами вказаного об`єкту від ТОВ «Фермой-КІ».

Крім того, додатковим рішенням апеляційного суду Київської області від 24 жовтня 2017 року у цивільній справі № 2др/780/45/17, зобов`язано Броварську районну державну адміністрацію Київської області подати відомості про скасування вказаних змін та доповнень. Державним реєстратором Броварської РДА 20 грудня 2017 року включено ТОВ «Фермой-КІ» до Єдиного реєстру юридичних осіб з часткою ОСОБА_1 у цьому товаристві 100%. Внесення вказаних записів до реєстру щодо ТОВ «Фермой-КІ» відновило корпоративні і майнові права позивача відносно даного товариства і його майна - вказаного об`єкту незавершеного будівництва, тому вважає, що дана обставина також є нововиявленою і такою, що змінює висновки суду у рішенні від 05 червня 2014 року про відмову у позові про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним вилученням і відчуженням майна вказаного товариства.

Крім того, рішенням Великої Палати Європейського Суду з прав людини у справі «Бурмич та інші проти України» від 12 жовтня 2017 року, до якого приєднано заяву ОСОБА_1 , встановлено порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, встановлено порушення Україною параграфу 1 статті 6 і 13 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1.

Вважає, дане рішення Європейського Суду з прав людини є доказом порушення прав позивача, і тому є нововиявленою обставиною, яка має значення для висновків суду у рішенні, і даний факт (порушення його прав) суд повинен взяти до уваги і поновити таке порушення шляхом задоволення позову про відшкодування йому шкоди, заподіяної внаслідок порушення його прав, захищених Конвенцією.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2014 року, ухваленого у цій справі - задоволено. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2014 року скасовано за нововиявленими обставинами та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив з того, що відсутні докази того, що ОСОБА_1 , як фізична особа, був власником вищевказаного об`єкту незавершеного будівництва. Отже, суд вважав, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди та її розміру, не доведено заподіяння йому шкоди протиправними діями кожним з відповідачів або окремим з них - як обов`язкової підстави для покладення на відповідачів обов`язку по її відшкодуванню.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Ратуша В. Б. , залишено без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив про те, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ратуш В. Б. звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі заявник указує на те, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач ніколи не був належним власником спірного майна, є помилковими, оскільки втрачене майно є прямими іноземними інвестиціями, внесеними ним, як фізичною особою, в економіку України.

Разом із тим, у касаційній скарзі міститься клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до статті 403 ЦПК України.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У лютому 2023 року ПрАТ «Дніпрометалсервіс» через засоби поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із відзивом на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що правовою підставою набуття права власності ПрАТ «Дніпрометалсервіс» на спірне майно є саме відплатний, нотаріально посвідчений та належним чином зареєстрований та повністю виконаний договір купівлі-продажу, а не рішення господарського суду Київської області від 09 серпня 2006 року у справі № 278/20-06, як помилково стверджує позивач. Незаконність вказаного правочину судом не встановлена, указаний правочин недійсним не визнаний, недійсність вказаного правочину прямо не встановлена законом. Отже, вказаний правочин є правомірним (стаття 204 ЦК України), тобто достатньою та належною правовою підставою для набуття ПрАТ «Дніпрометалсервіс» права власності на придбане майно. У той же час, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності у позивача права власності на зазначене майно.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 361/171/14-ц з Броварського міськрайонного суду Київської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2022 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що позивач є громадянином Польщі, у 1997 році Броварська райдержадміністрація Київської області зареєструвала Статут та установчий договір підприємства з іноземною інвестицією у формі ТОВ «Фермой-КІ», метою діяльності якого було будівництво заводу по виробництву морозива в с. Красилівка Броварського району Київської області. Завод було збудовано, але не здано в експлуатацію. Учасниками ТОВ «Фермой-КІ» були компанія «Clanvest Limited» (Ірландія) та ТОВ «Магнет» (Польща). Для подальшого будівництва заводу ОСОБА_1 підписав документи щодо зміни статуту ТОВ «Фермой-КІ», згідно яких він був представником співвласника, а саме компанії «Clanvest Limited» (Ірландія).

Згідно договору продажу часток від 10 квітня 2000 року у м. Дубліні (Ірландія) та на підставі законодавства цієї країни, між компанією «Clanvest Limited» (Ірландія) в особі ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншого боку, останній придбав 99,95% часток ТОВ «Фермой-КІ», що знаходиться в Броварському районі Київської області.

15 березня 2001 року ТОВ «Магнет» (Польща) теж продало свою частку (0,05%) у ТОВ «Фермой-КІ» ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 став власником 100% часток ТОВ «Фермой-КІ».

З метою залучення додаткових інвестицій у розбудову та введення в експлуатацію підприємства були внесені зміни до статуту ТОВ «Фермой-КІ», зокрема, згідно рішення загальних зборів учасників від 23 березня 2001 року оформленого протоколом № 1/01, компанія «Clanvest Limited» (Ірландія) вийшла зі складу засновників ТОВ «Фермой-КІ» та прийнято ОСОБА_1 до складу учасників із часткою в статутному фонді 99,95%, а також уступку громадянином Польщі ОСОБА_1 0,85% статутного фонду новим учасникам.

Були складені зміни № 1 до договору про діяльність ТОВ «Фермой-КІ» та розподіл часток був таким: ТОВ «Кіб-сервіс» (Харків) - 0,03%; ТОВ «Магнет» (Польща) - 0,05%, ПП «Європа Плюс» - 0,35%; ОСОБА_11 - 0,2%; ОСОБА_1 - 99, 1%.

24 березня 2001 року були внесені зміни № 2 до протоколу № 2/01 від 24 березня 2001 року, яким зафіксовано новий розподіл часток у статутному фонді ТОВ «Фермой-КІ»: ТОВ «Кіб-сервіс» (Харків) - 0,03%; ТОВ ПП «Євро Плюс» - 0,35%; ОСОБА_11 - 0,2%; ОСОБА_1 - 99,15%.

Пізніше складено додаткову угоду до договору про діяльність на підставі протоколу № 3/01 від 29 червня 2001 року, якою до складу учасників товариства введено «Avagno Enterprises Limited», яке стало власником частки, що раніше належала ОСОБА_1 у розмірі 99,0% статутного фонду, а частка ОСОБА_1 склала 0,15%.

01 липня 2002 року ТОВ «Фермой-КІ» передало як свій внесок у статутний фонд ТОВ «Інкон» об`єкт незавершеного будівництва, що розташований по АДРЕСА_1 .

Рішенням Господарського суду Київської області від 09 серпня 2006 року за ЗАТ «Інкон» визнано право власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований по АДРЕСА_1 .

25 листопада 2002 року ТОВ «Інкон» реорганізовано шляхом перетворення у ЗАТ «Інком», до якого перейшли всі права та обов`язки, в тому числі і на об`єкт незавершеного будівництва.

Рішенням господарського суду Київської області від 09 серпня 2006 року у справі № 278/20-06 визнано за ЗАТ «Інкон» право власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з «А-1» - промислового корпусу, «Б» - КНС; «В» - водонапірної башні; «Г» - водонапірної башні, «К» - огорожі. Зобов`язано ДКП «Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» здійснити у встановленому законом порядку реєстрацію права власності ЗАТ «Інкон» на об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з «А-1» - промислового корпусу; «Б» - КНС; «В» - водонапірної башні; «Г» - водонапірної башні, «К» - огорожі.

21 грудня 2006 року між ЗАТ «Інкон» та ЗАТ «Ерлан» укладено договір купівлі-продажу вказаного майна, а 17 грудня 2008 року ЗАТ «Ерлан» за договором купівлі-продажу продало, а ЗАТ «Дніпрометалсервіс» придбало у власність зазначене майно.

Власником об`єкту незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 стало ПрАТ «Дніпрометалсервіс».

Постановою апеляційного господарського суду від 21 лютого 2019 року скасовано вищевказане рішення господарського суду Київської області від 09 серпня 2006 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ЗАТ «Інкон» про визнання за ним права власності на об`єкт незавершеного будівництва відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «Дніпрометалсервіс», КП Київської обласної ради «Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування реєстрації прав власності на нерухоме майно та зобов`язання зареєструвати у реєстрі право власності на нерухоме майно - відмовлено.

2.Мотивувальна частина

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення нор процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо не доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно частини першої статті 190 ЦК України, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Таким чином, для настання відповідальності за статтею 1166 ЦК України необхідна наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою та вина заподіювача.

Установлено, що спірний майновий комплекс побудовано ТОВ «Фермой-КІ» в результаті його господарської діяльності внаслідок залучення іноземних інвестицій, а тому спірний об`єкт незавершеного будівництва належав саме ТОВ «Фермой-КІ». На даний час ТОВ «Фермой-КІ» не припинено.

Відповідно до статті 115 ЦК України господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Згідно пункту 6 договору про діяльність підприємства з іноземною інвестицією у формі ТОВ «Фермой-КІ» від 20 липня 1997 року встановлено, що майно, яке є власністю товариства, складається з вкладів учасників і додаткових внесків учасників, продукції, виробленої товариством, і доходів, отриманих в результаті господарської діяльності товариства та його відокремлених підрозділів, а також іншого майна набутого на підставах, не заборонених законодавством. Майно товариства складається із статутного та інших фондів.

Отже, вклади учасників та інше набуте товариством майно є власністю цього товариства - ТОВ «Фермой-Кі».

Установлено, що ОСОБА_1 є учасником ТОВ «Фермой-КІ».

Убачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом як фізична особа про відшкодування йому вартості вище вказаного майна.

Оскільки майно ТОВ «Фермой-Кі», у тому числі об`єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 , є власністю цього товариства, ОСОБА_1 не довів, що він, як фізична особа, був власником об`єкту незавершеного будівництва, тому суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди та її розміру.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд касаційної інстанції.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Колегія суддів не вбачає правових підстав, передбачених статтею 403 ЦПК України, для передачі справи № 361/171/14-ц на розгляд Великої Палати Верховного Суду Верховного Суду, тому клопотання заявника не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,