ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 757/13867/21-ц

Описова частина

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Національного банку України (далі - НБУ), третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (далі - ПАТ «КБ «Хрещатик») укладено ряд договорів банківського вкладу, а саме: договір від 11 червня 2015 року № 45D-602915 «Подвійна сила» в національній валюті зі щомісячною сплатою процентів, згідно з п. 1.1 якого банк прийняв кошти вкладника у розмірі 1 000 000,00 грн; договір від 14 серпня 2015 року № 45D-616336 «Подвійна сила» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів (370 днів), сума вкладу - 40 000,00 грн; договір від 28 серпня 2015 року № 45D-618093 «Подвійна сила» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів (370 днів), сума вкладу - 40 000,00 грн; договір від 01 жовтня 2015 року № 450-626003 «Осінній оксамит» у національній валюті із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу (13 місяців), сума вкладу - 16 272,09 грн; договір від 19 листопада 2015 року № 45D-639993 «Осінній оксамит» у доларах США із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу (13 місяців), сума вкладу - 59 803,51 доларів США. Загальний залишок грошових коштів за вказаними договорами ОСОБА_1 становив 1 160 660, 01 грн та 61 904,73 доларів США.

У зв`язку із запровадженням тимчасової адміністрації та початком ліквідації в ПАТ «КБ «Хрещатик» позивачу не повернуто належні їй на праві власності грошові кошти.

28 лютого 2017 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/15685/16 визнано протиправною бездіяльність НБУ щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ «КБ «Хрещатик», невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ «КБ «Хрещатик».

З тексту судового рішення позивачу стало відомо, що ще з 2014 року

НБУ достеменно було відомо про серйозні фінансові проблеми в ПАТ «КБ «Хрещатик», а тому існувала необхідність негайного вжиття відповідачем адекватних та дієвих заходів щодо усунення та виправлення недоліків у діяльності банку, стабілізації його фінансового стану, проте відповідач не вжив своєчасних заходів відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про Національний банк України», що призвело до негативних фінансово-економічних наслідків у ПАТ «КБ «Хрещатик» та унеможливило повернення належних позивачу грошових коштів.

У зв`язку з цим, з метою відновлення своїх порушених прав та інтересів, 23 серпня 2016 року позивач звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до НБУ про визнання протиправною бездіяльність НБУ щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ «КБ «Хрещатик», невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ «КБ «Хрещатик».

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня

2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 826/13307/16, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення судів у зазначеній справі мотивовано тим, що протиправна бездіяльність НБУ вже встановлена судовим рішенням у справі

№ 826/15685/16, а тому ця обставина не потребує повторного доказування. Повторне визнання бездіяльності НБУ не відновить порушене право позивача та повернення коштів, а отже, позивачем обрано неефективний спосіб захисту, що є підставною для відмови у задоволенні позову. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у справі № 826/9802/17, у якій також було роз`яснено, що бездіяльність НБУ щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів, яка призвела до порушень прав вкладників у вигляді неповернутих грошових коштів, за певних обставин може розцінюватися як шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади. Особи, що постраждали внаслідок такої бездіяльності, можуть вимагати компенсації відповідно до статті 1173 ЦК України.

Ураховуючи висновки, викладені у справі № 826/13307/16 та у справі

№ 826/9802/17, ОСОБА_1 вважала, що в результаті протиправної бездіяльності НБУ, яка встановлена постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року у справі

№ 826/15685/16, позивачеві завдано майнову шкоду в розмірі вкладів, які не були повернуті ПАТ «КБ «Хрещатик», на загальну суму 1 160 660, 01 грн та 61 904, 73 доларів США.

З огляду на зазначене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з НБУ на її користь у рахунок відшкодування шкоди 1 160 660, 01 грн та

61 904, 73 доларів США.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року, позов залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що позивач не надала доказів на підтвердження того, що саме внаслідок дій або бездіяльності НБУ вона позбавлена можливості повернути кошти з депозитних вкладів.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою НБУ та шкодою не підтверджується постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року у справі № 826/15685/16, на яку посилається позивач, оскільки у зазначеній постанові відсутні висновки стосовного того, що внаслідок дій чи бездіяльності НБУ було порушено права позивача на отримання коштів за договорами банківських вкладів або що саме дії НБУ призвели до неплатоспроможності ПАТ «КБ «Хрещатик».

При цьому суди посилалися на правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі

№ 757/62120/18-ц, від 05 листопада 2021 року у справі № 757/32858/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 757/11071/17-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 910/13826/18.

18 листопада 2022 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У січні 2023 року справу № 757/13867/21 передано до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій у порушення вимог процесуального права не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 02 жовтня 2019 року у справі № 826/9802/17, від 21 червня 2022 року у справі № 826/13307/16, відповідно до якого у разі існування судового рішення, яким встановлена протиправна бездіяльність органу, особи, що постраждали внаслідок такої бездіяльності, повинні вимагати відшкодування завданої їм шкоди відповідно до вимог статті 1173 ЦК України.

У цьому випадку така бездіяльність НБУ встановлено судовими рішеннями у справі № 826/15685/16, що не було враховано судами.

Крім того, з урахуванням правової позиції, сформованої Верховним Судом у зазначених справах, наявні підстави для відступу від правових висновків Верховного Суду, викладених у справах № 757/62120/18, № 757/32858/18, № 757/11071/17, № 910/13826/18 із метою недопущення подальшого порушення прав та інтересів осіб, які звернулися за захистом до суду.

У грудні 2022 року НБУ подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки, як правильно встановлено судами у цій справі, позивачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями та завданою шкодою.

У постановах Верховного Суду, на неврахування висновків яких посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, мова йде не про абсолютність поняття «шкоди», а вказано, що лише за певних обставин бездіяльність органу державної влади може розцінюватися як шкода.

У свою чергу, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову відповідають сталій судовій практиці у спірних правовідносинах, зокрема, постановам Верховного Суду від 07 червня 2022 року у справі № 757/65202/17, від 21 липня 2022 року у справі

№ 757/39848/18, від 12 серпня 2022 у справі № 757/40411/18, від 09 листопада 2022 року у справі № 757/23946/21.

У січні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подала відповідь на відзив НБУ.

У січні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подала клопотання про розгляд справи за участю сторін у судовому засіданні.

У січні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подала клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

У лютому 2023 року НБУ подав заперечення на клопотання

ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на відсутність передбачених законом підстав для такої передачі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 11 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Хрещатик» було укладено договір № 45D-602915 банківського вкладу «Подвійна сила» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів.

Згідно з п. 1.1 договору банк приймає грошові кошти вкладника на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 в сумі

1 000 000,00 грн на термін із 11 червня 2015 року до 10 червня 2016 року.

Процентна ставка на вклад встановлюється в розмірі 25,22 % процентів річних. Поповнення вкладу не допускається.

Відповідно до виписок за договором № 45D-602915 банківського вкладу «Подвійна сила» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів від 15 липня 2016 року залишок коштів за договором становить

800 000,00 грн за вкладом (1 000 000,00 грн - 200 000,00 грн, сплачених Фондом гарантування вкладів фізичних осіб як сума гарантованого відшкодування) та 2 773,52 грн відсотків, загальна сума - 802 773,52 грн (800 000,00 грн + 2 773,52 грн).

14 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Хрещатик» укладено договір № 45D-616336 банківського вкладу «Подвійна сила» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів (370 днів).

Згідно з п. 1.1 договору банк приймає грошові кошти вкладника на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 в сумі 40 000,00 грн на термін із 14 серпня 2015 року до 18 серпня 2016 року.

Процентна ставка на вклад встановлюється в розмірі 25,22 % процентів річних. Поповнення вкладу не допускається.

Згідно з виписками за договором № 45D-616336 банківського вкладу «Подвійна сила» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів (370 днів) залишок коштів за договором становить 40 000,00 грн за вкладом та 110,93 грн відсотків, загальна сума - 40 110,93 грн

(40 000,00 грн + 110,93 грн).

28 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Хрещатик» було укладено договір № 45D-618093 банківського вкладу «Подвійна сила» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів (370 днів).

Згідно з п. 1.1 договору банк приймає грошові кошти вкладника на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_3 у сумі 40 000,00 грн на термін із 28 серпня 2015 року до 01 вересня 2016 року.

Процентна ставка на вклад встановлюється в розмірі 25,22 % процентів річних. Поповнення вкладу не допускається.

Відповідно до виписок за договором № 45D-618093 банківського вкладу «Подвійна сила» в національній валюті із щомісячною сплатою процентів (370 днів) залишок коштів за договором становить 40 000,00 грн за вкладом та 110,93 грн відсотків, загальна сума - 40 110,93 грн

(40 000,00 грн + 110,93 грн).

01 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Хрещатик» було укладено договір № 450-626003 банківського вкладу «Осінній оксамит» у національній валюті із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу (13 місяців).

Згідно з п. 1.1 договору банк приймає грошові кошти вкладника на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_4 в сумі

16 272,09 грн на термін із 01 жовтня 2015 року до 01 листопада 2016 року.

Процентна ставка на вклад встановлюється в розмірі 24,75 % процентів річних. Вклад із правом поповнення додатковими внесками протягом перших шести місяців терміну розміщення.

Згідно з виписками за договором № 45D-626003 банківського вкладу «Осінній оксамит» у національній валюті із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу (13 місяців) залишок коштів за договором становить 276 922,33 грн за вкладом та 742,03 грн відсотків, загальна сума - 277 664,36 грн (276 922,33 грн + 742,03 грн).

19 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Хрещатик» було укладено договір № 45D-639993 банківського вкладу «Осінній оксамит» у доларах США із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу (13 місяців).

Відповідно до п. 1.1 договору банк приймає грошові кошти вкладника на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_5 в сумі 59 803,51 доларів США на термін із 19 листопада 2015 року до 19 грудня 2016 року.

Процентна ставка на вклад встановлюється в розмірі 11,5 % процентів річних. Вклад із правом поповнення додатковими внесками протягом перших шести місяців терміну розміщення.

Відповідно до виписок за договором № 45D-639993 банківського вкладу «Осінній оксамит» у доларах США із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу (13 місяців) залишок коштів за договором становить 61 826,66 доларів США за вкладом та 78,07 доларів США відсотків, загальна сума - 61 904,73 доларів США (61 826,66 доларів США + 78,07 доларів США).

Таким чином, із урахуванням отриманої гарантованої суми відшкодування загальний залишок грошових коштів за договорами ОСОБА_1 становить 1 160 660, 01 грн та 61 904,73 доларів США.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року № 234 «Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 квітня

2016 року № 463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02 червня 2016 року № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03 червня

2016 року № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку».

28 лютого 2017 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/15685/16 визнано протиправною бездіяльність НБУ щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ «КБ «Хрещатик», невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ «КБ «Хрещатик».

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня

2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 826/13307/16, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до НБУ про визнання протиправною бездіяльності НБУ щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ «КБ «Хрещатик», невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ «КБ «Хрещатик» відмовлено в повному обсязі.

Мотивувальна частина

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, а ніж закон. Більше того, виходячи з положень ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовідносини, що виникли у цій справі, стосуються відшкодування майнової шкоди, заподіяної позивачу як вкладнику ПАТ «КБ «Хрещатик» протиправною бездіяльністю НБУ як суб`єкта владних повноважень.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказувала на те, що в результаті протиправної бездіяльності НБУ, яка встановлена постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року у справі № 826/15685/16, їй завдано майнову шкоду в розмірі вкладів, які не були повернуті ПАТ «КБ «Хрещатик», на загальну суму 1 160 660, 01 грн та 61 904, 73 доларів США, та підлягають стягненню саме з НБУ.

Статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що ним встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами фізичних осіб, а його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банку.

Відповідно до пункту 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 гривень.

У частині четвертій статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Ураховуючи, що між позивачем і ПАТ «КБ «Хрещатик» виникли договірні відносини, і на момент її звернення до суду з позовом була розпочата процедура ліквідації, зазначене унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За загальним правилом, яке встановлено у частині першій статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті

1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вона заподіяна, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Статтями 1173, 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також, завдана органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів чи вини посадової або службової особи.

Застосування статті 1173 ЦК України у подібних правовідносинах було предметом розгляду Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2022 року у справі № 910/6175/19 (провадження № 12-53гс20) зазначено, що за приписами частини першої, пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Отже, норми статті 1173 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

У спірних відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом зазначеної статті завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (йдеться про реальну шкоду).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода, що спричинила порушення цивільного права, стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду зазначала, що необхідною підставою для притягнення НБУ до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Скасування постанови НБУ про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора не означає автоматичного поновлення банком стану, що існував до початку ініціювання процедури його ліквідації, відсутності обставин недоступності вкладів та, відповідно, незаконності одержання вкладниками гарантованих виплат від Фонду як підстави зменшення коштів Фонду.

Наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою підлягають доказуванню на загальних підставах та відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є обов`язком позивача.

Отже, обов`язковою умовою відшкодування заподіяних збитків та майнової шкоди є порушення прав особи внаслідок незаконних дій або бездіяльності та наявність реального збитку та шкоди.

Урахувавши, що правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Хрещатик», є договірними, які регулюються нормами цивільного законодавства, позивач не довела, що саме внаслідок дій чи бездіяльності Національного банку України вона позбавлена можливості повернути кошти з депозитних вкладів, що завдало їй шкоду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Наведене узгоджується зі сталою судовою практикою та правовою позицію Верховного Суду, викладеною у спірних правовідносинах, зокрема, у постановах від 07 травня 2020 року у справі № 757/62120/18-ц, від 05 листопада 2021 року у справі № 757/32858/18, від 07 червня

2022 року у справі № 757/65202/17-ц, від 21 липня 2022 року у справі

№ 757/39848/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 757/11075/19, від 16 червня 2022 року у справі № 757/75447/17-ц, від 12 cерпня

2022 року у справі № 757/40411/18-ц, від 01 лютого 2023 року у справі

№ 757/27406/19-ц.

Відхилення від сталої судової практики порушує принцип уніфікованого застосування закону, нівелює забезпечення єдності та послідовності судочинства.

При цьому доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно не врахували висновків судів у справі № 826/15685/16, у якій визнано протиправною бездіяльністю НБУ щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ «КБ «Хрещатик» і ця постанова набрала законної сили, є неприйнятними, оскільки встановлені обставини у цій справі стосуються інших осіб (вкладників), а відповідно до частин четвертої, сьомої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

№ 826/9802/17, від 21 червня 2022 року у справі № 826/13307/16, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.

02 жовтня 2019 року у справі № 826/9802/17 (провадження

№ К/9901/22243/19) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу за позовом ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» до Національного банку України про визнання протиправною бездіяльності Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках

ПАТ «КБ «Хрещатик», невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ «КБ «Хрещатик».

У цій справі Верховний Суд вказував, що бездіяльність НБУ щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів, яка призвела до порушень прав вкладників у вигляді неповернутих грошових коштів, за певних обставин може розцінюватись як шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади. Особи, що постраждали внаслідок такої бездіяльності можуть вимагати компенсації відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України, проте такий спір не може бути вирішено в рамках адміністративного судочинства.

Схожі за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі

№ 826/13307/16.

Таким чином, у наведених представником заявника справах предмет та підстави позовів були відмінними від предмета та підстав позову у справі, яка переглядається, а тому колегія суддів відхиляє цей аргумент касаційної скарги.

При цьому колегія суддів ураховує, що висновок, зазначений у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, на який у касаційній скарзі посилається ОСОБА_1 , не впливає на правильність висновків судів попередніх інстанцій у цій справі, оскільки обставин невжиття відповідачем належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів, яка призвела до порушень прав вкладників у вигляді неповернутих грошових коштів, під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій не встановлено.

№ 757/32858/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 757/11071/17-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 910/13826/18, оскільки вона не узгоджується із правою позицією, викладеною у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 826/9802/17, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

У постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 757/11071/17-ц Верховним Судом зроблено висновок про те, що одним із елементів доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Доведенню підлягає те, що порушення боржником договірного зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Стороною позивача не надано належних доказів та обґрунтувань на підтвердження того, що саме діями Національного банку України йому завдано майнової шкоди. Крім того, колегія суддів вважала, що звернення позивача до суду з зазначеним позовом є передчасним, оскільки процедура ліквідації банку не закінчилася та на час розгляду справи неможливо встановити те, що матеріальні вимоги позивача не будуть задоволені за рахунок майна банку під час ліквідації.

У постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 910/13826/18 Верховний Суд вказував, що віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження процедури ліквідації банку не має наслідком припинення зобов`язання між банком та клієнтом. Вказане свідчить про те, що позивач як сторона за договором внаслідок віднесення банку до категорії неплатоспроможних постановою НБУ від 17 вересня 2015 року № 612 не втратив права на кошти, розміщені на депозитному рахунку, повернення яких підлягає у порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Постанова Верховного Суду від 05 листопада 2021 року у справі

№ 757/32858/18 (провадження № 61-2772св21) також містить посилання на те, що між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Хрещатик» виникли договірні правовідносини, і на момент її звернення до суду з позовом в банку була розпочата процедура ліквідації, зазначене унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Аналогічний висновок викладено також у постанові від 07 травня

2020 року у справі № 757/62120/18-ц.

Таким чином, з урахуванням викладеного, зважаючи на предмет та підстави позову у цій справі, колегія суддів вважає відсутніми підстави для відступу від правової позиції у наведених представником заявника справах, оскільки остання ґрунтується на тлумаченні норм матеріального права, яке залишається незмінним (див. також постанову Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 757/75447/17-ц).

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Щодо клопотання ОСОБА_1 , поданого представником

ОСОБА_2 , про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Звертаючись до суду із клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ОСОБА_1 посилалася на необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

При цьому вказувала на те, що у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі

№ 826/9802/17 та від 21 червня 2022 року у справі № 826/13307/16 зроблено висновок про те, що бездіяльність НБУ щодо невжиття належних заходів захисту законних інтересів вкладників і кредиторів може розцінюватися як шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органу державної влади. А тому особи, постраждалі внаслідок такої бездіяльності, можуть вимагати компенсації відповідно до статті 1173 ЦК України.

У свою чергу, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справах № 757/62120/18, № 757/32858/18, № 757/11071/17, № 910/13826/18 вказано про те, що рішення, яким установлена протиправна бездіяльність НБУ, не доводить, що саме у зв`язку з такою бездіяльністю настали негативні наслідки для вкладників, а тому відсутні підстави для відшкодування шкоди із застосуванням правового механізму, передбаченого статтею 1173 ЦК України, у зв`язку з чим слід керуватися нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вивчивши доводи та аргументи клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів робить висновок про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання.

Частиною третьою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).

Відступ від правової позиції - це сукупність підстав, які зумовлюють необхідність повністю або частково відмовитися від попереднього висновку щодо певного питання на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм з метою усунення вад попереднього рішення чи групи рішень (їхня неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), що пов`язано зі зміною суспільних відносин та усунення суперечностей між принципом правової визначеності та концепцією «живого права» (динамічного тлумачення права) як складовими верховенства права.

Задля гарантування юридичної визначеності відступ від попередніх висновків Верховного Суду можливий лише за наявності для цього належної підстави. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання.

Підстава передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду цього ж суду (Касаційного цивільного суду) не передбачена статтею 403 ЦПК України. Крім того, заявник належним чином не обґрунтувала та не мотивувала підстави для такого відступу, а висновки, викладені у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, не можуть бути враховані при розгляді цієї справи, що зазначено та мотивовано вище у цій постанові.

Таким чином, оскільки обґрунтованих підстав для передачі заявником не наведено, у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.

Щодо клопотання ОСОБА_1 , поданого представником

ОСОБА_2 , про розгляд справи за участю сторін у судовому засіданні

У січні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подала до Верховного Суду клопотання про розгляд справи за участю сторін у судовому засіданні, посилаючись на необхідність надати пояснення по суті спору.

Вивчивши доводи та аргументи вказаного клопотання, колегія суддів робить висновок про відсутність правових підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Абзац другий частини першої вказаної статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що попередній розгляд справи у суді касаційної інстанції проводиться без повідомлення учасників справи.

Крім того, судом касаційної інстанції не ухвалювалося рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі і такої необхідності на стадії касаційного перегляду судових рішень колегія суддів не встановила, а тому підстави для розгляду справи за участю сторін відсутні. При цьому ОСОБА_1 скористалася своїми процесуальними правами та виклала свої пояснення по суті спору у касаційній скарзі та інших процесуальних документах, поданих до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 червня 2022 року та постанова Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду