ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 760/13867/21-ц

Описова частина

У жовтні 2021 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила стягнути з відповідача на свою користь: основний борг за договором № 2-04/2021 від 20 квітня 2021 року в розмірі 7 400 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 травня 2021 року становить 203 183,28 грн; неустойку (штраф) за договором № 2-04/2021 від 20 квітня 2021 року в розмірі 3 700 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 травня 2021 року становить 101 591,64 грн; судовий збір у розмірі 3 047,80 грн.

В обґрунтування позову посилалась на те, що 20 квітня 2021 року між нею та відповідачем було укладено договір про надання послуг № 2-04/2021, відповідно до умов якого виконавець (ФОП ОСОБА_1 ) за завданням замовника ( ОСОБА_2 ) зобов`язується надати визначений у п. 2.3 цього договору комплекс послуг, пов?язаних із відчуженням об?єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а замовник зобов?язується оплатити послуги виконавця відповідно до умов цього договору, а саме у розмірі 7 400 доларів США. Позивачка взяті на себе зобов?язання по договору виконала у повному обсязі, що підтверджується Інформаційною довідкою № 118293798 від 07 травня 2021 року. Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов?язання в частині оплати замовлених послуг, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 рокуу задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, 02 грудня 2022 року ФОП ОСОБА_1 через представника - адвоката Омеляненка Б. В. звернулась до суду з апеляційною скаргою, просила поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали, а саме для зазначення поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

27 лютого 2023 року ФОП ОСОБА_1 через представника - адвоката Омеляненка Б. В. звернулась до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій повідомила, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 рокуне було вручено стороні позивача у день його проголошення або складення, повний текст рішення представник позивачки отримав 26 листопада 2022 року в електронному вигляді, а апеляційна скарга подана в межах тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, що свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного строку в силу положень частини другої статті 354 ЦПК України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 березня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 в особі представника Омеляненка Б. В. на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявник не усунув недоліки апеляційної скарги, а наведені заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними, тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

10 березня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Омеляненком Б. В., на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 березня 2023 року.

У касаційній скарзі представник заявника просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 03 березня 2023 року та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

24 травня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявник пропустив строк на апеляційне оскарження, а наведені ним підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не підтверджені належними доказами та є неповажними.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з наступних підстав.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

У пункті 1 частини другої статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строкобчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 354 ЦПК України).

Отже, законом імперативно встановлено, що учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

У справі, яка переглядається, встановлено, що розгляд справи відбувся без повідомлення сторін, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, про що зазначено у рішенні суду першої інстанції та вказано у протоколі судового засідання від 29 вересня 2022 року.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Згідно з інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 рокунадіслано судом першої інстанції до реєстру 26 листопада 2022 року, зареєстровано 26 листопада 2022 року та оприлюднено 28 листопада 2022 року.

У матеріалах справи містяться довідка про доставку електронного листа, з якої вбачається, що документ в електронному вигляді («рішення» від 29 вересня 2022 року у цій справі) надіслано Печерським районним судом м. Києва представнику позивача на його електронну адресу bogdan_lawyer@meta.ua 26 листопада 2022 року.

Документ доставлено до електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16 год 30 хв.

Доказів отримання ФОП ОСОБА_1 або її представником рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року до 26 листопада 2022 року матеріали справи не містять.

Апеляційна скарга подана заявником 02 грудня 2022 року та зареєстрована апеляційним судом 06 грудня 2022 року за вхідним № 104009.

Враховуючи, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 рокуне було вручено заявникові у день його проголошення або складення, повний текст рішення отримано представником позивача 26листопада 2022 року, а апеляційна скарга подана 02 грудня 2022 року, тобто в межах тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, тому заявник має право на поновлення пропущеного строку в силу імперативних приписів пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК України.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Також необхідно зауважити, що, залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції в порушення частини другої статті 258 ЦПК України не вирішив клопотання ФОП ОСОБА_1 , подане представником - адвокатом Омеляненком Б. В., щодо поновлення строку на апеляційне оскарження.

За таких обставин оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскільки оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду