ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 3 лютого 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052220000280, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадяники України, уродженки с. Диліївка Костянтинівського району Донецької області, жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком районного суду ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Згідно з вироком суду ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 22:00 ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходилась разом з співмешканцем ОСОБА_8 в приміщенні кухні будинку (що за адресою: АДРЕСА_2 ), де під час спілкування між ними виникла сварка (на ґрунті вживання спиртного та ревнощів), в ході якої ОСОБА_8 висловлював усні погрози відносно ОСОБА_7 , хапав її за шию, та підіймаючи руки в гору, імітував намір завдати удари.
Тоді у ОСОБА_7 виник умисел на умисне вбивство потерпілого, і вона діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, взяла лівою рукою з тумби столу кухонний ніж та переклавши його у праву руку, завдала ним ОСОБА_8 одного удару в життєво важливий орган - грудну клітину праворуч з пошкодженням серця, після чого потерпілий вийшов на вулицю і помер.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги засудженої та її захисника, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення і виправдати ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК. Вказує, що засуджена під час завдання удару ножем потерпілому діяла у стані необхідної оборони, захищаючи себе від насильницьких дій останнього, а тому кримінальна відповідальність у даному випадку виключається. На думку захисника, дії засудженої були достатніми за своїм характером, а оборона, яку вона застосувала, відповідала суспільній небезпеці посягання та обстановці захисту.
У запереченнях на касаційну скаргу захисника, прокурор просить залишити її без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК Суд не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Разом із тим, в межах доводів скарги Суд зобов`язаний перевірити чи були додержані судами попередніх інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - їх достатності для висновків суду.
Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що основним її доводом є те, що засуджена діяла у стані необхідної оборони. Проте, судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли аналогічні доводи сторони захисту, та зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, Суд знаходить обґрунтованими.
При цьому, факт завдання засудженою удару ножем потерпілому в життєво важливий орган - грудну клітину праворуч з пошкодженням серця, від чого настала його смерть, у скарзі не заперечується.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Водночас вирішення питання, чи перебував засуджений у стані необхідної оборони, залежить від сукупності обставин, установлених під час розгляду справи. Зокрема, має бути встановлено, чи зазнала особа посягання та чи були її дії зумовлені захистом від такого посягання.
В ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що версія сторони захисту про перебування ОСОБА_7 у стані необхідної оборони в момент спричинення потерпілому ножового поранення, що стало причиною його смерті, було предметом ретельного дослідження і оцінки судами попередніх інстанцій, які спростували цю версію в ході встановлення фактичних обставин справи та під час дослідження усіх наявних у матеріалах кримінального провадження доказів.
Зокрема, як убачається з вироку, під час допиту у суді засуджена ОСОБА_7 частково визнала винуватість у вчиненому та пояснила, що стосунки у них з потерпілим були добрі, сварки між ними були, але не сильні, випивали разом часто. В день події вона вживала горілку разом із сусідом, потім пішла додому та лягла спати. Коли приїхав потерпілій та побачив, що вона перебуває в стані алкогольного сп`яніння, почав з`ясовувати стосунки, питав навіщо та з ким вона пила. Після чого взяв її за волосся та потягнув на кухню, де взяв її рукою за горло та близько 8-10 хвилин не відпускав, погрожував, що задушить. Тоді вона дуже розхвилювалась за своє життя, оскільки прийняла такі погрози як реальні, та внаслідок хвилювання відкрила ящик столу, який був поруч, дістала ніж та один раз вдарила ним потерпілого. Після чого останній припинив свої дії, сказав навіщо вона це зробила та пішов з будинку, а вона поклала ніж на стіл, значення його словам не дала та пішла спати. Вже вранці знайшла потерпілого на городі.
Аналогічного змісту пояснення надала засуджена під час відтворення обставин і події в ході проведення за її участю слідчого експерименту.
Разом з тим, така версія розвитку подій не знайшла свого підтвердження в ході дослідження доказів судами попередніх інстанцій.
Як убачається з матеріалів цього провадження, засуджена ОСОБА_7 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, заподіяла потерпілому ОСОБА_8 удару ножем в життєво важливий орган - грудну клітину праворуч з пошкодженням серця.
Згідно з протоколом огляду місця події від 2 червня 2021 року, в ході огляду домоволодіння ( АДРЕСА_2 ), на городі, за гаражем було виявлено труп ОСОБА_8 з пошкодженням на лівій боковій поверхні живота, на грудній клітині проекції 8-9 міжребір`я знаходиться рана овальної форми.
Відповідно до висновку експерта від 26 липня 2021 року, виявлене у потерпілого поранення грудної клітини ліворуч утворилось внаслідок дії колюче-ріжучого предмету, яким міг бути ніж, можливо у термін та за обставин вказані в постанові. Дане ушкодження є тяжким і знаходиться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті останнього.
Причиною смерті ОСОБА_8 явилось колюче-ріжуче поранення грудної клітини з ушкодженням серця, яке ускладнилось розвитком гострої крововтрати і тампонади серцевої сорочки. Будь-яких тілесних ушкоджень, які вказують на можливу боротьбу, самооборону та переміщення трупу не виявлено. Після отримання тілесного ушкодження потерпілий міг здійснювати будь-які дії, пересуватися у просторі короткий відрізок часу до розвитку крововтрати та втрати свідомості.
При цьому, сприятливий вихід ушкодження, що малось у потерпілого, в разі надання своєчасної медичної допомоги, експерт вважає сумнівним.
Висновком експертизи від 22 липня 2021 року встановлено, що пошкодження на шматку шкіри з передньої поверхні грудної клітки зліва від потерпілого ОСОБА_8 , є колото-різаною раною, заподіяне плоским колючо-ріжучим предметом з шириною клинка на рівні поринулої частини не більше ніж 22,5 мм, який мав гостре лезо та обух, товщиною біля 1,0 мм.
Із дослідженого судом протоколу проведення слідчого експерименту від 2 червня 2021 року за участю ОСОБА_7 вбачається, що остання в присутності захисника ОСОБА_6 , розповіла і показала на місці події, як між нею та потерпілим виникла сварка, в ході якої ОСОБА_8 почав кидатися на неї, схопив за волосся та потягнув до кухні, де потім відпустив. Далі потерпілий схопив її за шию і почав здавлювати, на прохання припинити такі дії, він не реагував, тоді вона злякалась. Продемонструвала, як вона відкрила шухляду в столі, звідки взяла ніж, переклала його в іншу руку (праву) і завдала ним удару потерпілому. Він відпустив її, схопився за рану та вийшов з будинку. Також вказала на місце, де знайшла труп потерпілого.
Висновком експерта від 3 червня 2021 року встановлено, що у ОСОБА_7 було виявлено підшкірний крововилив на правій бічній поверхні шиї, який утворився від однократної дії тупого предмету, можливо при стисканні шиї руками, можливо у термін та за обставин, вказаних у постанові, який відноситься до легких тілесних ушкоджень. Шкірний рубець, який утворився на місці загоєння шкірної рани, що могла утворитися терміном давності біля 30 діб. Бідь-яких тілесних ушкоджень, які б вказували на можливу самооборону, не виявлено.
Крім того, допитаний у суді експерт ОСОБА_9 пояснив, що проводив експертні дослідження у даному кримінальному провадженні та безпосередньо оглядав ОСОБА_7 на місці події. У неї був виявлений крововилив на правій бічній поверхні шиї, який міг утворитись при однократному, не сильному стисканні шиї, яке не було небезпечним для життя і здоров`я. Також пояснив, що при задушенні від пальців рук на шиї виникають крововиливи круглої або овальної форми, проте виявлений у ОСОБА_7 крововилив на такий не схожий. Додав, що характерною ознакою асфіксії є крововилив у склеру ока, однак у ОСОБА_7 ознак асфіксії виявлено не було, як і інших ушкоджень, які б вказували на можливу самооборону.
Водночас, висновком експерта від 29 червня 2021 року встановлено, що ОСОБА_7 , в період часу відповідний до інкримінованого їй правопорушення, перебувала в стані гострого алкогольного сп`яніння, що підтверджує часткове забування подій, що сталися, пов`язане з алкогольною інтоксикацією.
При цьому, ОСОБА_7 не перебувала в стані фізіологічного афекту, або стані вираженого емоційного напруження - стресу, фрустрації, яке б істотно вплинуло на її поведінку. Основним фактором, який вплинув на поведінку в згаданий період часу, міг бути стан простого алкогольного сп`яніння, яке само по собі має деструктивний характер, тобто руйнівно впливає на здатність свідомості контролювати дії, прогнозувати наслідки.
Таким чином, враховуючи стосунки між засудженою і потерпілим, відсутність в минулому фактів застосування з боку ОСОБА_8 до ОСОБА_7 насилля, стан гострого алкогольного сп`яніння останньої (в наслідок чого втрачається сприйняття реальної дійсності), а також її поведінку після завдання удару ножем, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії засудженої по відношенню до потерпілого були викликані раптово виниклою агресією, а не необхідністю захищатись від ОСОБА_8 .
При цьому, показання ОСОБА_7 щодо обставин події суд розцінив, як обраний нею спосіб захисту з метою уникнути покарання за більш тяжкий злочин.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_8 доведена поза розумним сумнівом.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами засудженої та її захисника, належним чином перевірив викладені в них доводи, в тому числі й ті, на які захисник посилається при касаційному розгляді, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими.
Зокрема, суд погодився з висновком місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства, та визнав безпідставними твердження сторони захисту про те, що засуджена діяла в умовах необхідної оборони.
В обґрунтування свого рішення апеляційний суд зазначив, що така версія сторони захисту була ретельно перевірена судом першої інстанції та критично оцінена, як неспроможна. Так, судом було встановлено, що засуджена проживала разом із потерпілим у фактичних сімейних відносинах приблизно півтора роки, стосунки між ними були гарні, хоча і були сварки, однак не суттєві. ОСОБА_8 до ОСОБА_7 жодного разу фізичне насилля не застосовував. В день події засуджена вживала алкогольні напої, а потерпілий телефонував їй та зрозумівши, що вона знаходиться в стані алкогольного сп`яніння, приїхав до дому обурений, де між ними виникла сварка, в ході якою ОСОБА_7 завдала удару ножем ОСОБА_8 . При цьому, судом встановлено, що під час сварки потерпілий хопав засуджену за шию, однак, як зазначив експерт, крововилив на шиї у останньої утворився від однократного, не сильного стискання, яке не було небезпечним для її життя чи здоров`я.
З огляду на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що дії потерпілого не набули такого характеру посягання, яке становило небезпеку для ОСОБА_7 , а отже остання маючи вільні руки могла уникнути таких тяжких наслідків іншим способом, натомість вона відкрила шухляду, звідки дістала саме ніж, переклала його з лівої руки в праву, та завдала ним удару потерпілому. Після чого, не реагуючи на слова ОСОБА_8 про те, що вона накоїла, ОСОБА_7 допомоги йому не надала, швидку не викликала, а пішла в кімнату і заснула.
З урахуванням вищенаведеного, місцевий та апеляційний суди правильно встановили, що на момент спричинення ОСОБА_8 удару ножем засуджена не перебувала в стані необхідної оборони, а тому доводи захисника про протилежне є необґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів та вважає, що дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК кваліфіковано правильно.
Ухвала суду апеляційної інстанції є законною, обґрунтованою, вмотивованою та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК. З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів касаційного суду. Підстав для скасування судових рішень, як про це зазначає захисник, Судом не встановлено.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд