ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , у режимі відеоконференції:
виправданої ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 25 січня 2023 року постановлену у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішеньі встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 14 лютого 2022 року ОСОБА_6 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за частиною 1 статті 125 КК та виправдано у зв`язку із недоведеністю у її діянні складу кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувалась у тому, що вона 29 вересня 2019 року, приблизно о 17 год 30 хв, перебуваючи поблизу будинку № 16 по вул. Каховській у смт. Малокатеринівка, в ході конфлікту з потерпілою ОСОБА_8 , умисно, шляхом здавлювання обома руками лівої руки потерпілої, спричинила останній тілесні ушкодження, а саме синці в ділянках лівого плеча, ліктьового суглоба, передпліччя, які згідно висновку експерта № 841 від 10.10.2019 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Вказані дії ОСОБА_6 стороною обвинувачення кваліфіковані за частиною 1 статті 125 КК, як умисне легке тілесне ушкодження.
За ухвалою Запорізького апеляційного суду від 25 січня 2023 року вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 14 лютого 2022 року відносно ОСОБА_6 , виправданої за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК, залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзіпрокурор просить скасувати ухвалу Запорізького апеляційного суду від 25 січня 2023 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначає, що апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про дослідження доказів, в тому числі тих, які судом першої інстанції не досліджувались, проте про їх дослідження клопотали учасники судового провадження під час розгляду у суді першої інстанції, а саме, заяви потерпілої про вчинення кримінального правопорушення від 04 жовтня 2019 року та додаток до заяви - висновок спеціаліста від 01 жовтня 2019 року № 614/с.
Крім того, зазначає, що в порушення вимог статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), апеляційний суд не надав відповідей на всі доводи апеляційної скарги із зазначенням підстав, за яких цю скаргу визнано необґрунтованою.
До Суду надійшли заперечення на касаційну скаргу прокурора від захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , в яких він просить відхилити касаційну скаргу прокурора.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні підтримала касаційну скаргу прокурора з підстав, зазначених в ній.
Виправдана та її захисник заперечили проти задоволення касаційної скарги, вважаючи її необґрунтованою.
Потерпілу було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вона не з'явилася. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від неї не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, виправданої та її захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до частини 1 статті 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом (частина 2 статті 17 КПК).
Згідно з частиною 1 статті 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Підтримання державного (публічного) обвинувачення у суді здійснюється прокурором.
Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (частина 6 статті 22 КПК).
За вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 14 лютого 2022 року, залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 25 січня 2023 року, ОСОБА_6 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за частиною 1 статті 125 КК та виправдано у зв`язку із недоведеністю у її діянні складу кримінального правопорушення.
При цьому суд першої інстанції визнав недопустимими висновок судово-медичної експертизи № 841 від 10 жовтня 2019 року та висновок комісійної судово-медичної експертизи № 370/к від 25 жовтня 2019 року.
Як слідує з вироку підставою для визнання першого висновку експерта недопустимим доказом стало те, що в його основу покладено висновок спеціаліста № 614/с від 01 жовтня 2019 року, який слідчим експерту не надавався, цей документ відсутній у матеріалах провадження, що підтвердила у судовому засіданні 11 лютого 2022 року прокурор ОСОБА_9 .
Висновок комісійної судово-медичної експертизи, яка проводилася за матеріалами справи, суд першої інстанції визнав недопустимим доказом виходячи з доктрини «плодів отруйного дерева».
За результатами касаційної перевірки встановлено, що сторона захисту упродовж судового розгляду звертала увагу на відсутність у матеріалах провадження висновку спеціаліста і не ознайомлення з ним у порядку статті 290 КПК, у зв`язку з чим просила визнати висновки експертів недопустимими доказами. Проте, під час розгляду провадження у суді прокурор не реалізував надані йому законом процесуальні можливості для відстоювання своєї позиції.
З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо законності та обґрунтованості виправдувального вироку суду першої інстанції у тому числі і в частині визнання висновків експертів недопустимими доказами та додатково зазначає наступне.
Як убачається зі змісту дослідної частини висновку експерта № 841 (пункт 2.1) на момент його складання будь-яких видимих зовні тілесних ушкоджень, а також слідів їх загоєння, які по давності утворення можна віднести до строку вказаного в обставинах справи, не виявлено (Т.1 а.п.137-139).
Враховуючи специфіку предмету доказування у такій категорії кримінальних провадження, встановлення у порядку, передбаченому КПК, характеру та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень є ключовим доказом для з`ясування наявності або відсутності події кримінального правопорушення.
Посилання прокурора у касаційній скарзі на постанову об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду по справі № 754/14281/17 колегія суддів уважає нерелевантним, адже відповідно до висновку у зазначеному рішенні, відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання статті 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті статті 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі пункту 1 частини 1 статті 438 КПК судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.
Стосовно доводів касаційної скарги прокурора про необґрунтовану, на його думку, відмову суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про дослідження доказів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, і може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження в апеляційній скарзі сторона обвинувачення ставила питання про дослідження доказів. Під час апеляційного розгляду прокурором також було заявлене клопотання про дослідження нових доказів, а саме: заяви потерпілої та висновку спеціаліста від 01 жовтня 2019 року № 614/с.
Суд апеляційної інстанції докладно, на думку Верховного Суду, зазначив, чому вказане клопотання не підлягає до задоволення.
Так, в ухвалі апеляційний суд зазначив, що прокурор не навів визначених частиною 3 статті 404 КПК підстав для дослідження звукозапису допитів потерпілої та свідків, допиту експерта та дослідження письмових доказів, а фактично не погоджувався із наданою місцевим судом оцінкою цим доказам. При цьому, колегія суддів зауважила, що заперечення щодо вірності відображення показань потерпілої та свідків та письмових доказів відсутні, а зміст мотивувальної частини вироку засвідчує дослідження місцевим судом та надання оцінки цим доказам.
Щодо дослідження заяви потерпілої та висновку спеціаліста № 614с колегія суддів апеляційної інстанції правильно зазначила, що прокурор не навів обґрунтування, що вказані докази стали відомі після ухвалення оскаржуваного вироку та вочевидь, з огляду на зміст даних документів, такі докази у розпорядженні сторони обвинувачення існували раніше.
Таким чином у цьому кримінальному провадженні апеляційний суд не встановив будь-яких порушень суду першої інстанції під час дослідженні доказів, а тому не знайшов підстав для повторного їх дослідження. Крім того, обґрунтовано відмовив у дослідженні доказів, які судом першої інстанції не досліджувались.
Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, адже в повній мірі відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Колегія суддів не встановила порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а тому підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд