ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 813/5744/15

У жовтні 2015 року ДАБІ звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , у якому просила:

- зобов`язати за власний рахунок здійснити перебудову об`єкта будівництва «Реконструкція з розширенням нежитлового приміщення сараю (літ. Б-1) на АДРЕСА_1 за рахунок прибудови та надбудови мансардного поверху під житловий будинок» у відповідність до робочого проекту розробленого Львівською організацією спілки архітекторів України Т.А.М. «ГАЛАРХБУД», який затверджений замовником (відповідачем) 16 вересня 2014 року шляхом: забезпечення висоти будівлі від відмітки 0,000 м до гребня даху - 6,800 м; забезпечення заміни матеріалів зовнішніх стін мансардного поверху з газоблоків на цеглу; забезпечення дотримання відстані не менше 1,0 метра від найбільш виступної конструкції стіни до межі сусідньої ділянки (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_3 , з урахуванням уточнень від 14.01.2016, просила:

- зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок здійснити перебудову об`єкту будівництва "Реконструкція з розширенням нежитлового приміщення сараю (літ. Б-1) на АДРЕСА_1 за рахунок прибудови та надбудови мансардного поверху під житловий будинок" у відповідність до робочого проекту розробленого Львівською організацією спілки архітекторів України Т.А.М. «ГАЛАРХБУД», який затверджений замовником (відповідачем) 16 вересня 2014 року шляхом забезпечення висоти будівлі від відмітки 0,000 м до гребня даху 6.800 м, оскільки висота всупереч положенням проекту становить 7.500 м, заміни матеріалів зовнішніх стін мансардного поверху з газоблоків на цеглу, згідно проекту, та забезпечення відстані будівлі не менше 1-го метру від найбільш виступної конструкції стіни до межі ділянки цієї третьої особи.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2016, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2016, позов Державної архітектурно-будівельної інспекції України та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_3 задоволено повністю. Суд зобов`язав ОСОБА_1 за власний рахунок здійснити перебудову об`єкта будівництва «Реконструкція з розширенням нежитлового приміщення сараю (літ. Б-1) на АДРЕСА_1 за рахунок прибудови та надбудови мансардного поверху під житловий будинок» у відповідність до робочого проекту розробленого Львівською організацією спілки архітекторів України Т.А.М. « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який затверджений замовником (відповідачем) 16.09.2014, шляхом: забезпечення висоти будівлі від відмітки 0.000 м. до гребня даху - 6.800 м.; забезпечення заміни матеріалів зовнішніх стін мансардного поверху з газоблоків на цеглу; забезпечення дотримання відстані не менше 1.0 м. від найбільшої виступної конструкції стіни до межі сусідньої ділянки.

Постановою Верховного Суду від 10.05.2018 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2016 скасовано та закрито провадження у справі.

04.06.2018 ДАБІ звернулась до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 10.05.2018.

Постановою Верховного Суду від 15.01.2019 заяву ДАБІ про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 10.05.2018 задоволено.

Постанову Верховного Суду від 10.05.2018 скасовано та ухвалено нову постанову якою касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2016 залишено без змін.

16.03.2022 ОСОБА_2 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони у даній справі №813/5744/15, у якій зокрема зазначила, що її мати, ОСОБА_3 , померла. Заявниця, є спадкоємцем, після смерті матері, що підтверджується копією свідоцтва на право на спадщину за законом. У заяві, остання просила суд, замінити третю особу з самостійними вимогами ОСОБА_3 , яка померла, на ОСОБА_2

05.09.2022 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду заяву про заміну сторони виконавчого провадження задоволено та замінено стягувача у виконавчих листах, виданих Львівським окружним адміністративним судом у справі № 813/5744/15 ОСОБА_3 на належного стягувача (правонаступника) ОСОБА_2

13.12.2022 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 про заміну стягувача у виконавчих листах у справі № 813/5744/15 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 813/5744/15 - відмовлено.

16.12.2022 ОСОБА_2 звернулась в суд із заявою про заміну сторони у даній справі, а саме третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 , яка померла на її правонаступника ОСОБА_2 в порядку статті 52 КАС України.

20.01.2023 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду заява ОСОБА_2 щодо заміни сторони у справі залишена без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну сторони у справі, суд першої інстанції зазначив, що з долученої до матеріалів справи ОСОБА_2 копії свідоцтва про спадщину встановлюється, що 14.12.2022 державним нотаріусом Четвертої Львівської державної контори, видано свідоцтво про право на спадщину за законом та зареєстровано в реєстрі за №2-435, згідно з яким спадкоємцем являється ОСОБА_2 до 1/2 частки приміщення квартири спільного заселення АДРЕСА_2 , яка складається в цілому з однієї кімнати житловою площею 18,7 кв. м та кухні. Загальна площа квартири становить 46,1 кв. м. У спільному користуванні приміщення: ,3 кв.м (коридор), ІІ/2,7 кв.м (коридор). До квартири належить комора в підвалі площею 9,9 кв. м, сарай площею 31,3 кв. м та літня кухня площею 37,5 кв. м.

Посилання ОСОБА_2 на те, що судовим рішенням у справі №813/5744/15 було встановлено порушення у сфері містобудування та зазначено, що такі суттєво впливають на права і інтереси ОСОБА_3 , в аспекті погіршення умов розташування земельної ділянки, на якій знаходиться будинок (а саме її квартира в будинку), не підтверджують наявності у заявника права на заміну сторони у виконавчому провадженні з наведених вище встановлених обставин.

Окрім того, посилання ОСОБА_2 на те, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2022 про відкриття апеляційного провадження, її замінено стороною у справі 1.380.2019.005020, не є тією обставиною, яка допускає право на заміну сторони у виконавчому проваджені у справі № 813/5744/15.

До того ж, як зазначив суд, Верховний Суд переглядаючи заяву Державної архітектурно-будівельної інспекції України про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 10 травня 2018 року у цій справі, з урахуванням зміни правової позиції щодо юрисдикції, до якої належить розгляд цієї категорії справ зазначив, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 161/14920/16-а дійшла висновку, що спір, який є предметом даного розгляду не пов`язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 03.04.2023 ухвалу суду першої інстанції скасував та заяву ОСОБА_2 задовольнив. Замінив у справі № 813/5744/15 третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, - ОСОБА_3 та її правонаступника ОСОБА_2 .

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та задовольняючи заяву ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.12.2022 видно, що спадкоємцем майна ОСОБА_3 являється ОСОБА_2 . Спадщина, на яку в указаній частці видане свідоцтво, складається з частини приміщення квартири спільного заселення по АДРЕСА_3 . Свідоцтво про право на спадщину за законом видане ОСОБА_2 на частку спадщини вказаного майна.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення заяви про заміну сторони у даній справі, оскільки у зв`язку з вибуттям третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, наявні підстави для заміни третьої особи яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_3 на її правонаступника ОСОБА_2 в порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

04.05.2023 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

У скарзі посилається на те, що у цій справі ключовими є позовні вимоги ДАБІ, а не майнові вимоги на той час третьої особи - ОСОБА_3 , а отже спадкування її дочкою - ОСОБА_2 майнових прав на квартиру, чи грошових коштів не має жодного відношення до даної справи та її предметної юрисдикції і даний спір у порядку адміністративного судочинства - не може ґрунтуватись на позиції третьої особи - ОСОБА_2 про набуття нею прав на майнові речі.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції не дав оцінку тому, чи порушено будь-які права - заявника ОСОБА_2 - згідно з встановленими контролюючим органом порушенннями.

Також посилається на те, що вона ( ОСОБА_1 ) набула право власності на об`єкт нерухомості, що унеможливлює проведення його знесення чи перебудови згідно зі статтею 41 Конституції України та статтею 321 Цивільного кодексу України. Право приватної власності є непорушним.

29.04.2021 державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської місткої ради Віхровою О.Ю. було зареєстровано право власності на житловий будинок Б-1 загальною площею 66,7 кв. м (номер запису про право власності 41883808) на підтвердження чого видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 256791615 від 17.05.2021.

Отже, з 29.04.2021 житловий будинок у відповідній формі та конфігурації (існуючій площі) належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, що унеможливлює проведення його перебудови відповідно до рішення суду прийнятого у цій справі у 2016 році.

Посилається на те, що предметом спору у цій справі є перевірка об`єкта будівництва, яке здійснювалося у 2014 році, суміжним землекористувачем ОСОБА_1 з порушенням вимог містобудівного законодавства.

Матеріали справи містять численні звернення саме померлої ОСОБА_3 до Департаменту Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, які стосуються проведення перевірки законності будівельних робіт по АДРЕСА_1 , що по сусідству з будинковолодінням.

Зазначає, що правовідносини, які є предметом спору, не доспускають правонаступництво, оскільки стосуються дій позивача та відповідача щодо здійснення перевірки за наслідками подання заяви померлої ОСОБА_3 , тобто публічно-правові відносини між сторонами у справі мають виключно індивідуальний характер.

Померла ОСОБА_3 скористалася своїм особистим правом заявлення вимог у справі де позивачем виступає ДАБІ, як особа чиї особисті права порушено об`єктом будівництва, яке відноситься до немайнових прав.

Вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята без врахування висновку Верховного Суду у цій справі від 15.01.2019, згідно з яким даний спір, який є предметом даного розгляду не пов`язаний з вирішенням питання речового права та без належного дослідження та аналізу матеріалів справи.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2023 визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя - Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стеценко С.Г., касаційну скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 22.05.2023 відкрив касаційне провадження.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 52 КАС, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

При цьому, процесуальним правонаступництвом є заміна у справі сторони чи третьої особи у разі переходу повноважень (для суб`єкта владних повноважень), прав і обов`язків від однієї особи до іншої (правонаступника) у відносинах, щодо яких виник спір.

Процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії адміністративного процесу - під час розгляду справи у суді першої інстанції, суді апеляційної інстанції, суді касаційної інстанції, під час перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами.

Тобто, заміна сторони можлива на будь-якій стадії судового процесу.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Отже, процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участь у цьому процесі. Матеріальне правонаступництво тісно пов`язане з процесуальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому, незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

За статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Положення частини п`ятої статті 15 цього Закону передбачають, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

У контексті наведених положень Закону України «Про виконавче провадження» слід зазначити, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону.

При цьому виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.

До того ж цей Закон не пов`язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (абзац другий частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.03.2019 у справі № 617/7748/12.

Слід також зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі № 916/617/17, вирішуючи питання правонаступництва сторони після набрання законної сили судовими рішеннями у справі, хоч і в порядку господарського судочинства, проте норми, які регулюють зазначене питання, є подібними і в адміністративному судочинстві, зазначила таке.

Оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України (у Кодексі адміністративного судочинства України статті 379 та 52). У цьому випадку приписи статті 334 Господарського процесуального кодексу України (стаття 379 КАС), що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України (стаття 52 КАС). У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 Господарського процесуального кодексу України (частина четверта статті 379 КАС).

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України (стаття 52 КАС) допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення.

Отже, підсумовуючи цей висновок Великої Палати Верховного Суду, слід зазначити, що після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 379 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підстав, визначених статтею 52 цього ж Кодексу. При цьому, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі, що розглядається суд апеляційної інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.12.2022 видно, що спадкоємцем майна ОСОБА_3 являється ОСОБА_2 . Спадщина, на яку в указаній частці видане свідоцтво, складається з частини приміщення квартири спільного заселення по АДРЕСА_3 . Свідоцтво про право на спадщину за законом видане ОСОБА_2 на частку спадщини вказаного майна.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Вступаючи у справу третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 заявляла вимоги щодо захисту своїх прав користування майном, яке в подальшому успадкувала ОСОБА_2 , отже, і набула її права в порядку правонаступництва у цій справі.

Враховуючи те, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 скасовано та прийнято нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі № 813/5744/15, задоволено - визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, який виданий Львівським апеляційним адміністративним судом 25.08.2016 у справі № 813/5744/15, і зазначена постанова набрала законної сили, що в свою чергу є підставою для закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що є підстави для задоволення заяви про заміну сторони у даній справі, оскільки у зв`язку з вибуттям третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, наявні підстави для замінити третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_3 , на її правонаступника ОСОБА_2 в порядку статті 52 КАС.

Слід також зазначити, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, за якого кожен з учасників має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.

До того ж цей Закон не пов`язує початок реалізації цих прав з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа, а навпаки, прямо передбачає, наприклад, можливість виправлення невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, судом за заявою стягувача (абзац другий частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

У рішенні Європейського суду з прав людини «Матківська проти України» від 12.03.2009 зазначено про те, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

Отже, заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної, зокрема, і до видання виконавчого листа і після закінчення виконавчого провадження.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 29.06.2004 у справі «Півень до України» визначено, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишаться невиконаними, завдаючи шкоди одній стороні.

Отже виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на зазначене, тлумачити статтю 379 КАС слід у дусі Конвенції та забезпечення ефективності захисту порушених прав, як норму, яка надає суду можливість контролювати виконання судових рішень, усувати перешкоди та сприяти виконанню. При цьому, відсутність виконавчого провадження на час звернення із заявою про заміну сторони не є матеріально-правовою перешкодою для заміни сторони правонаступником, і не суперечить загальній меті адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд,